Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.07.2019 року у справі №127/6849/17

Постанова

Іменем України

01 липня 2019 року

м. Київ

справа № 127/6849/17

провадження № 61-21202св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2017 року у складі судді Луценко Л. В. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2017 року в складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 08 вересня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свій обов`язок згідно з кредитним договором щодо надання відповідачу кредиту виконав. Однак, ОСОБА_1 не здійснювалось вчасне погашення кредитних коштів у повному обсязі. Станом на 28 лютого 2017 року заборгованість за кредитним договором становила 33 697, 44 грн, яку ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути із ОСОБА_1

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, однак з позовом до суду банк звернувся із пропуском строку позовної давності.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі № 127/6849/17 і витребувано її з Вінницького міського суду Вінницької області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 травня 2018 року справу № 127/6849/17 передано до Касаційного цивільного суду у вкладі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу № 127/6849/17 призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів в межах позовної давності у розмірі 11 831, 97 грн та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, відповідно до якої проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до укладеного договору від 08 вересня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6 000, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Зважаючи на невиконання ОСОБА_1 умов договору, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 28 лютого 2017 року становить 33 697, 44 грн. з них: 5 534, 13 грн - заборгованість за кредитом; 26 082, 48 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи: 500, 00 грн - штраф (фіксована частина); 1 580, 83 грн - штраф (процентна складова).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті

1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Встановивши, що останній платіж в розмірі 495, 00 грн на погашення суми заборгованості було здійснено відповідачем 08 серпня 2013 року, а тому кінцевий строк позовної давності за вказаним кредитним договором становить 08 серпня 2016 року, суд дійшов обґрунтованого висновку про пропуск строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого просила ОСОБА_1 у суді першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги банку з посиланням на практику Верховного Суду України, зокрема на правовий висновок, викладений у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, про те, що банк мав право нараховувати відсотки за користування кредитом, пеню та комісію за невиконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором, а суд повинен був стягнути такі суми з відповідача у межах строку позовної давності, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаного висновку Верховного Суду України, виклавши новий висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська