Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №756/7614/21
Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №756/7614/21

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 756/7614/21

провадження № 61-10654св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач - Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація,

треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року в складі судді: Майбоженко А. М., та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У травні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулася з позовом до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що 20 жовтня 2016 року на підставі заяви позивачки Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, її та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

28 лютого 2020 року рішенням прийнятим Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації було скасовано реєстрацію місця проживання позивачки та її сина на підставі того, що під час подання заяви про реєстрацію місця проживання від 20 жовтня 2016 року нею не зазначено, що на вищевказану квартиру накладено обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 15 листопада 2007 року.

Позивачка вважала, що для реєстрації місця проживання у 2016 році надала до Відділу всі необхідні документи, для реєстрації свого місця проживання та сина, які передбачені законодавством України, будь яку, іншу інформацію вона надавати не повинна.

Після подання скарги ОСОБА_1 . Державною міграційною службою України проведено перевірка та на адресу Відділу був направлений акт проведення перевірки відповідності до вимог законодавства факту скасування відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації проживання громадянки ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 з одночасним зняттям з реєстрації місця проживання від 26 серпня 2020 року, у якому зазначені дії визнані неправомірними та надано час для усунення виявлених порушень. Однак, порушення так і не були усунуті. Тому ОСОБА_1 вважала рішення відповідача про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 неправомірним.

ОСОБА_1 просила:

скасувати рішення, прийняте Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 лютого 2020 року про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 ;

зобов`язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , задоволено.

Скасовано рішення, прийняте Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 лютого 2020 року про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

20 жовтня 2016 року на підставі заяви позивачки Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, було зареєстровано її та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . На момент вчинення таких дій ОСОБА_1 була власником спірної квартири і мала право на користування та володіння нею. Її правомочності як власника щодо розпорядження квартири були обмежені іпотекою;

позивачка для реєстрації місця проживання надала всі документи необхідні, для реєстрації свого місця проживання та сина, які передбачені в статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», в редакції, чинній на момент вчинення таких дій. На момент укладення договорів іпотеки місце проживання неповнолітнього ОСОБА_2 у спірній квартирі зареєстровано не було. Зі змісту договору іпотеки №2239з від 15 листопада 2007 року вбачається, що ОСОБА_1 як іпотекодавець гарантувала, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні діти, а також відсутні неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки (пункт 5.1). Крім того, згідно пункту 5.3 договору іпотеки іпотекодавець має право вчинювати будь-які юридично значимі дії щодо предмета іпотеки, виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя, зокрема, передавання предмета іпотеки у користування. Частиною третьою статті 9 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки у користування. Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним;

20 жовтня 2016 року позивач зареєструвала своє та свого сина, ОСОБА_2 місце проживання у спірній квартирі всупереч зазначеним положенням договору іпотеки та статтям 9, 12 Закону України «Про іпотеку» без згоди іпотекодержателя. Питання щодо правомірності реєстрації місця проживання позивача та її неповнолітнього сина можуть бути предметом самостійних вимог заінтересованих осіб, однак вимоги про це в даному провадженні не заявлені;

28 лютого 2020 року Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації було скасовано реєстрацію місця проживання позивачки та її сина на підставі того, що під час подання заяви про реєстрацію місця проживання від 20 жовтня 2016 року нею не повідомлено, що на вказану квартиру накладено обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 15 листопада 2007 року;

з урахуванням того, що станом на 28 лютого 2020 року для скасування Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 були відсутні законні підстави, а саме рішення суду, яке набрало законної сили щодо позбавлення їх права на житло, суд вважав, що при прийняття рішення про скасування реєстрації місця проживання відповідач фактично перебрав на себе повноваження суду щодо оцінки правомірності реєстрації місця проживання неповнолітньої особи у житлі, яке є предметом іпотеки без отримання попередньої згоди іпотекодержателя, у зв`язку з чим оскаржене рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Також суд вважав правильним зобов`язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 рокуапеляційні скарги ОСОБА_3 та Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

20 жовтня 2016 року на підставі заяви позивачки відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, було зареєстровано її та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . На момент вчинення таких дій позивачка була власником спірної квартири і мала право на користування та володіння нею. Її правомочності як власника щодо розпорядження квартири були обмежені іпотекою.

ОСОБА_1 для реєстрації місця проживання надала всі документи необхідні, для реєстрації свого місця проживання та сина, які передбачені статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», в редакції, чинній на момент вчинення таких дій. На момент укладання договорів іпотеки місце проживання неповнолітнього сина у спірній квартирі зареєстровано не було;

при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що судового рішення про позбавлення позивача житла не існує, що виключає можливість зняття з реєстрації без отримання попередньої згоди іпотекодержателя. Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 26 Правил зняття з реєстраційного обліку відбувається за заявою самої особи та з інших визначених законом підстав, зокрема на підставі рішення суду. Зняття з реєстрації відбувається за заявою особи, яка бажає знятись з місця реєстрації. Заява подається особисто, або її уповноваженим представником. Зазначене підтверджується і самим текстом заяви про зняття з реєстрації місця проживання;

під час судового розгляду не встановлено правових підстав для позбавлення її права користування спірною квартирою та відсутні підстави для зняття її з реєстрації місця проживання. Відповідачем порушено законодавство, що регулює порядок зняття осіб з реєстраційного обліку, що дає підстави для задоволення позову у повному обсязі, що відповідатиме відновленню її порушеного права, оскільки її виселення відбулось за відсутності її згоди та відповідного судового рішення про виселення або про втрату нею права користування спірним житлом;

колегія суддів відхилила доводи апеляційних скарг про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, оскільки судом належно проаналізовано норми права, які стали підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті та дійшла висновку, що районним судом правильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах та ухвалено рішення відповідно до встановлених обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер;

не прийняла колегія суддів до уваги й доводи, щодо незалучення як відповідача ОСОБА_3 , оскільки такий довід необґрунтований, тому що вимоги позивача стосуються скасування рішення прийнятого Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією та поновлення її прав.

Аргументи учасників справи

28 жовтня 2022 року ОСОБА_3 засобами електронного поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, в якій просив: оскаржені судові рішення скасувати; прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що

спір про скасування рішення Відповідача від 28 лютого 2020 року про скасування реєстрації місця проживання позивача та її сина ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача поновити місце проживання вказаних осіб за адресою: АДРЕСА_2 , має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України, оскільки спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, а саме квартирою. Аналогічна правова позиція щодо юрисдикції від повід них спорів висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №337/2535/2017 (провадження №14-130цс18). У цій справі позовну заяву пред`явлено лише до відповідача, а ОСОБА_3 випадково стало відомо про факт існування цього судового спору і тому він за власного заявою вступив у справу як третя особа;

при пред`явленні позову до не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. При цьому за клопотанням позивача у випадку неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі;

для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача;

пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи;

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

21 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 листопада 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17; від 17 квітня 208 року у справі № 523/9076/16-ц; від 19 серпня 2021 року у справі № 677/1893/18; від 01 червня 2022 року у справі № 161/16344/20; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 15 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/3796/82/64377, згідно умов якого остання отримала від позивача грошові кошти в сумі 412 080 грн із розрахунку 12,75% річних строком до 15 листопада 2017 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/3796/82/64377 від 15 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М., зареєстрований в реєстрі за № 2239.

Предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 05 червня 2000 року на підставі наказу від 24 травня 2000 року № 650-С/К.

19 вересня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 22033127468, відповідно до умов якого банк надав позивачці кредит у сумі 61 855,00 дол. США строком на 120 місяців зі сплатою 15% річних.

19 вересня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки для забезпечення виконання кредитного договору № 22033127468, відповідно до умов якого іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя, що слідують з умов кредитного договору № 22033127468, шляхом передачі позивачем в іпотеку банку предмет іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/3796/82/64377.

10 вересня 2010 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору №22033127468 про реструктуризацію кредиту, відповідно до умов якого тимчасово на періоди з 19 вересня 2010 року по 18 вересня 2011 року було зменшено розмір щомісячного платежу відповідача з остаточною датою погашення кредиту 19 вересня 2028 року.

23 листопада 2011 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору про зміну умов погашення кредиту, відповідно до якого тимчасово на періоди з 19 грудня 2011 року до 18 грудня 2012 року було зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором. На підставі цієї угоди фактична заборгованість за сумою кредиту збільшилась на 15 календарний день з дня закінчення відстрочки сплати відсотків, а саме 03 січня 2013 року на суму залишкової заборгованості за відсотками.

Вказані обставини встановлені в справі № 756/16790/13.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року в справі № 756/16790/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року:

позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами задоволено;

в рахунок погашення заборгованості в сумі розмірі 808 729,40 грн, що утворилася за кредитними договорами від № 014/3796/82/64377 від 15 листопада 2007 року, який було укладено між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , кредитним договором № 22033127468 від 19 вересня 2008 року, який було укладено між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 05 червня 2000 року на підставі наказу від 24 травня 2000 року № 650-С/К;

визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири в АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів та за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку предмета іпотеки, задовольнити вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитними договорами №014/3796/82/64377 від 15 листопада 2007 року № 22033127468 від 19 вересня 2008 року у розмірі 808 729,40 грн з визначенням початкової вартості предмету іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 1 015 612 грн.

20 жовтня 2016 року на підставі заяви позивачки Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, зареєстровано її та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . На момент вчинення таких дій позивачка була власником спірної квартири, її правомочності як власника щодо розпорядження квартири були обмежені іпотекою. ОСОБА_1 для реєстрації місця проживання надала всі документи необхідні, для реєстрації свого місця проживання та сина, які передбачені в статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», в редакції, чинній на момент вчинення таких дій.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року в справі № 756/5928/20 позов ОСОБА_3 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання належною йому на праві власності квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_3 належною на праві власності квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 та будь-яких третіх осіб, які незаконно без будь-якої правової підстави фактично перебувають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року в справі № 756/5928/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року скасовано в частині задоволення вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні ОСОБА_3 належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_3 шляхом виселення ОСОБА_1 та будь-яких інших третіх осіб, які незаконно без будь-якої правової підстави фактично перебувають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та постановлено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В іншій частині заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року залишено без змін.

У справі № 756/5928/20 встановлено, що:

09 січня 2020 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації предмету іпотеки на підставі рішення Оболонського районного суду від 30 січня 2014 року у справі № 756/16790/13-ц, лот № 395329, а саме квартири АДРЕСА_3 ;

відповідно до протоколу ДП «СЕТАМ» за № 459702 про проведені електронні торги від 09 січня 2020 року ОСОБА_3 визнано переможцем торгів по лоту № 395329 (іпотека, двокімнатна квартира АДРЕСА_4 );

03 лютого 2020 року після сплати ОСОБА_3 1 015 612 грн та отримання акту реалізації предмету іпотеки, позивачем оформлено свідоцтво на право власності, що також підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

згідно Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 07 березня 2020 у квартирі АДРЕСА_3 відсутні зареєстровані особи.

У договорі іпотеки 15 листопада 2007 року вказано, що ОСОБА_1 , як іпотекодавець, гарантувала, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні діти, а також відсутні неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки (пункт 5.1). Крім того, іпотекодавець має право вчинювати будь-які юридично значимі дії щодо предмета іпотеки, виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя, зокрема, передавання предмета іпотеки у користування (пункт 5.3.). На момент укладання договорів іпотеки місце проживання неповнолітнього сина у спірній квартирі зареєстровано не було.

28 лютого 2020 року Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації скасовано реєстрацію місця проживання позивачки та її сина на підставі того, що під час подання заяви про реєстрацію місця проживання від 20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 не повідомлено, що на вказану квартиру накладено обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 15 листопада 2007 року.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 489/3691/20 вказано, що «спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця може розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за заявою якого позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу. Органи реєстрації, що забезпечують формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи, або його посадові особі, не можуть виступати належними відповідачами у такому спорі. Такий орган лише зобов`язаний виконати відповідне рішення суду незалежно від того, чи був цей орган залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 (провадження № 14-130цс18) зазначено, що «зі змісту позовної заяви … вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, що належить відповідачу. Позивач оскаржує його дії … спрямовані на надання права реєстрації місця проживання та права користування зазначеною квартирою, оскільки вважає їх незаконними у зв`язку з тим, що ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2015 року на зазначену квартиру було накладено арешт з метою забезпечення виконання рішення суду у справі № 337/1025/15-ц. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру, вимоги ж до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди не звернули увагу, що спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця може розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за заявою якого позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу;

суди не врахували що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову;

у позивача з Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією будь-який цивільно-правовий спір відсутній, а тому вона є неналежним відповідачем;

позивач пред`явила позов тільки до Оболонської районної в місті Києві державна адміністрації, позовних вимог доОСОБА_3 (як власника спірної квартири) не пред`явила, клопотань про залучення до участі у справі як відповідача чи співвідповідача не заявляла. Тому відсутні підстави для задоволення позову внаслідок пред`явлення позову до неналежного відповідача. Як наслідок, судові рішення належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити; оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_3 сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 362,00 грн та касаційної скарги в розмірі 3 632 грн, який покладається на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 4 994,00 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішенняОболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук