Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.03.2018 року у справі №1326/3235/12

Постанова

Іменем України

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 1326/3235/12

провадження № 61-1481св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічними позовами, третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,

відповідач (третя особа за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_5,

позивач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаторггруп»,

позивач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської міської ради, в особі представника Шевченко МартиІгорівни, на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлові будівлі на АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 було набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час шлюбу.

Оскільки взаємовідносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 погіршилися і вони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна, ОСОБА_4 просив здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлові будівлі на АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 - в рівних частках по 1/2 частині.

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаторггруп» (далі - ТзОВ «Мегаторггруп») звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності.

Зустрічні позовні вимоги ТзОВ «Мегаторггруп» мотивовані тим, що спірні нежитлові приміщення були споруджені ним в результаті реконструкції придбаних ним за договорами купівлі продажу збірно-розбірних павільйонів за кошти товариства, а відповідач за первісним позовом - ОСОБА_5, є тільки засновником ТзОВ «Мегаторггруп» та не може бути власником майна, що було набуте самим товариством.

ТзОВ «Мегаторггруп» просило визнати за ТзОВ «Мегаторггруп» право власності на спірні нежитлові будівлі, що знаходяться в місті Львові на АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, дві будівлі на АДРЕСА_4 та на АДРЕСА_5.

У листопаді 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 мотивовані тим, що нежитлові будівлі були набуті за час шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за спільні кошти. ОСОБА_4 відмовляється надати документи, необхідні для оформлення права власності на спірні нежитлові будівлі.

Тому ОСОБА_5 просила визнати право спільної сумісної власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на нежитлові будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10 та здійснити їх поділ в рівних частках.

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс» (далі - ТзОВ «Західуніверсал плюс») звернулося до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності.

Зустрічна позовна заява ТзОВ «Західуніверсал плюс» мотивована тим, що спірні будівлі набувались саме товариством, а не його засновником,

ОСОБА_4, як фізичною особою. Такі будівлі були споруджені внаслідок проведення за кошти товариства реконструкції павільйонів, що знаходились за цими ж адресами. ТзОВ «Західуніверсал плюс» постійною комісією архітектури, містобудування та охорони середовища Львівської міської ради та ухвалою Львівської міської ради № 1666 від 12 липня 2012 року було погоджено продовження договорів оренди земельних ділянок за адресами знаходження спірних будівель.

ТзОВ «Західуніверсал плюс» просило визнати за ТзОВ «Західуніверсал плюс» право власності на нежитлові будівлі магазинів на АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_9, АДРЕСА_8, АДРЕСА_10.

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 06 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ТзОВ «Мегаторггруп» до ОСОБА_4 про визнання права власності задоволено.

Визнано за ТзОВ «Мегаторггруп» право власності на нежитлову будівлю площею 62,4 кв.м, позначену літ.«Д-1» за адресою: АДРЕСА_2, нежитлову будівлю площею 75,5 кв.м, позначену літ.«Г-1» за адресою: АДРЕСА_3, нежитлову будівлю площею 79,4 кв.м, позначену літ.«В-1» за адресою: АДРЕСА_4, нежитлову будівлю площею 21,0 кв.м, позначену літ.«Б» за адресою: АДРЕСА_4, нежитлову будівлю площею 80,8 кв.м, позначену літ.«М-1» за адресою: АДРЕСА_5.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ТзОВ «Західуніверсал плюс» до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності задоволено.

Визнано за ТзОВ «Західуніверсал плюс» право власності на нежитлову будівлю магазину площею 21,6 кв.м, позначену літ.«Б» за адресою: АДРЕСА_6, нежитлову будівлю магазину площею 16,6 кв.м, позначену літ.«Б» за адресою: АДРЕСА_7, нежитлову будівлю магазину площею 75,5 кв.м, позначену літ.«Д-1» за адресою: АДРЕСА_9, нежитлову будівлю магазину площею 109,6 кв.м. позначену літ.«Г-1» за адресою: АДРЕСА_8, нежитлову будівлю магазину площею 19,4 кв.м, позначену літ.«Б» за адресою: АДРЕСА_10.

Судові витрати по сплаті 214 грн 60 коп. судового збору за подання позову ТзОВ «Мегаторггруп» покладено на ОСОБА_4 та по сплаті 214 грн 60 коп. судового збору за подання позову ТзОВ «Західуніверсал плюс» покладено на ОСОБА_5

23 серпня 2017 року Львівська міська рада оскаржила рішення Франківського районного суду міста Львова від 06 грудня 2012 року в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2017 року клопотання Львівської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено та поновлено Львівській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Франківського районного суду міста Львова від 06 грудня 2012 року.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду міста Львова від 06 грудня 2012 року.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року клопотання представника ТзОВ «Західуніверсал плюс» задоволено.

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду міста Львова від 06 грудня 2012 року закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Львівська міська рада оскаржила судове рішення поза межами річного строку після його оголошення.

22 грудня 2017 року представником Львівської міської ради - Шевченко М. І. подано касаційну скаргу.

У касаційній скарзі представник Львівської міської ради - Шевченко М. І. проситьскасувати ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відкривши апеляційне провадження у справі та поновивши строк на апеляційне оскарження рішення Франківського районного суду міста Львова від 06 грудня 2012 року, суд апеляційної інстанції не мав процесуального права закривати раніше відрите провадження у справі.

08 лютого 2018 року представником ТзОВ «Західуніверсал плюс» -

Алексеєнко А. А. подано відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом частини першої статті 292 ЦПК України (чинної, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За положеннями частини третьої статті 297 ЦПК України (чинної, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

В пункті 70 Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 20 жовтня

2011 року в справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Враховуючи, що річний строк, визначений частиною третьою статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) для органу місцевого самоврядування є присічним, а тому поновленню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду міста Львова від

06 грудня 2012 року, оскільки апеляційне провадження було відкрито помилково. Рішення Франківського міського суду проголошено 06 грудня

2012 року, Львівська міська рада звернулась з апеляційною скаргою

23 серпня 2017 року, тобто через більш ніж 4 роки.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції не порушено норми процесуального права.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і підстави для скасування ухвали відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Львівської міської радизалишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська