Постанова

Іменем України

28 січня 2020року

м. Київ

провадження № 51-1792км19

справа № 164/1976/17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л. Ю.,

суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Костюченка К.О.,

прокурора Піх Ю.Г.,

захисників Горак Н.С., Нестерчук С.С.

засудженого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисників Сорокопуда М.О. та Горак Н.С. на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 12 листопада 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 березня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомарківка Республіки Казахстан та мешканця м . Львів , українця, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу: 27 лютого 2017 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 263 КК, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2017 року ОСОБА_1 визначено вважати засудженим за ч. 1 ст. 263 КК, ст. 69-1 КК, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців, покарання не відбуто,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 392 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ст. 392 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання згідно ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2017 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Строк відбуття покарання визначено рахувати з 12.11.2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 . зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 25 липня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Як встановив суд, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він, 7 червня 2017 року, біля 17 год. 45 хвилин, під час проведення вибіркового обшуку в ДУ „Маневицька виправна колонія № 42", з метою перешкоджання виконанню своїх службових обов`язків працівникам адміністрації установи, дезорганізації їх роботу, демонстративно, у присутності інших засуджених, вступив у конфлікт зі старшим інспектором ВНБ ОСОБА_2 , який відповідно до своїх посадових обов`язків проводив обшук у приміщенні сектору, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді дезорганізації роботи установи виконання покарань, умисно завдав старшому інспектору ВНБ ОСОБА_2 один удар кулаком в обличчя, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.

У результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_1 , старший інспектор ВНБ ОСОБА_2 , отримавши тілесні ушкодження, не зміг продовжити добове чергування та був знятий з наряду, що стало причиною порушення нормальної роботи адміністрації установи виконання покарань щодо нагляду за засудженими.

Ухвалою Волинського апеляційного суду вирок Маневицького районного суду Волинської області від 12 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах:

- захисник Сорокопуд М.О.,посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним по особу засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зокрема, захисник вказує на порушення вимог ст. 290 КПК, зазначає про те, що суд першої інстанції в основу обвинувального вироку поклав суперечливі показання потерпілого, необґрунтовано відкинувши показання інших свідків. Крім того, захисник вказує на порушення ст. ст. 404, 419 КПК;

- засуджений ОСОБА_1 ,посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання, просить рішення суду щодо нього скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції;

- захисник Горак Н.С.,посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Крім того, захисник Горак Н.С. просить відповідно до ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 . зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 25 липня 2017 року до 12 листопада 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисники Горак Н.С. та Нестерчук С.С. підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити у повному обсязі, засуджений ОСОБА_1 також підтримав свою касаційну скаргу та касаційні скарги своїх захисників. Прокурор просив залишити касаційні скарги захисників Сорокопуд М.О. і Горак Н.С. та засудженого ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

На переконання колегії суддів, доводи касаційних скарг захисників та засудженого щодо істотних порушень кримінального процесуального закону є слушними.

Так, згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку в апеляційному порядку не дотримався.

З матеріалів провадження вбачається, що вирок суду першої інстанції був оскаржений в апеляційному порядку засудженим ОСОБА_1 та його захисниками з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону. Так, зокрема, в апеляційних скаргах засуджений та його захисники стверджували, що судом першої інстанції не надано оцінки дослідженим доказам з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку та просили повторно дослідити докази.

Так, за змістом з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Втім, апеляційний суд всупереч положенням ст. 404 КПК, не дослідивши повторно обставини, встановлені під час кримінального провадження, лише зазначив, що зібрані на досудовому слідстві та досліджені в судовому засіданні докази, повністю підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, а твердження захисників про допущені істотні порушення кримінального процесуального закону є передчасними.

Тобто, апеляційний суд зосередився виключно на висновках, викладених у вироку, обґрунтованих мотивів залишення апеляцій без задоволення в ухвалі не навів, а обмежився формальним переліченням доказів, показань свідків та документів, які наведені у вироку суду першої інстанції.

Відповідей на доводи апеляцій про недопустимість покладених в основу вироку доказів, апеляційний суд не надав, мотивів залишення апеляцій без задоволення не навів.

Зокрема, без належної відповіді і мотивування залишились доводи апеляційних скарг про неналежність та недопустимість доказів - протоколів слідчих експериментів від 27.07.2017; огляду речей від 08.06.2017 та фототаблиці до нього, оскільки, на думку захисника, суд першої інстанції безпосередньо не дослідив формену сорочку, яка була об`єктом цього огляду, крім того, не відкрив дані докази у порядку, передбаченому ст. 290 КПК.

Посилається захисник в апеляційній скарзі Нестерчук С.С. й про те, що захисту не було відкрито й деякі інші матеріали кримінального провадження, а саме : медичні документи потерпілого, які покладено в основу висновку судово-медичної експертизи.

Оскільки, кримінальним процесуальним законом передбачено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, колегія судів вважає, що наведені порушення є істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили апеляційному суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

З урахуванням зазначеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді необхідно усунути зазначені порушення, ретельно дослідити всі докази у провадженні, перевірити усі доводи апеляційних скарг та в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року,

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і його захисників Сорокопуда М.О. та Горак Н.С. задовольнити частково.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 березня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 скасувати,призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню

не підлягає.

Судді:

Л. Ю. Кишакевич С.С. Слинько В.В. Щепоткіна