Історія справи

Постанова ККС ВП від 26.06.2018 року у справі №523/8045/17
Ухвала ККС ВП від 14.04.2021 року у справі №523/8045/17

Постанова

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа № 523/8045/17

провадження № 51-474км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

представника ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» ОСОБА_4,

представника «Емпсон Лімітед» ОСОБА_5,

прокурора Гаврилюка С.М.,

захисника МірошниченкаР.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017160000000053, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Білорусь, уродженця м. МозиряГомельської області, жителя АДРЕСА_1), такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28 і частиною 3 статті 212, частиною 4 статті 28 і частиною 1 статті 366, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК),

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16 червня 2017 року між ОСОБА_7 у присутності його захисника Мірошниченка Р.О. та прокурором відділу прокуратури Одеської області Бондаренком Д.Г.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28 і частиною 3 статті 212, частиною 4 статті 28 і частиною 1 статті 366, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 364 КК, та призначено покарання за:

- частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 212 КК у виді штрафу в розмірі 15000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255000 грн;

- частиною 4 статті 28, частиною 1 статті 366 КК із застосуванням статті 69 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

- частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 364 КК із застосуванням статті 69 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, із штрафом у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн;

- частиною 1 статті 255 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 років, без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю, із штрафом у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.

Відповідно до статті 75 та частини 1 статті 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням у виді позбавлення волі на іспитовий строк тривалістю 1 рік і на нього покладено обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_7 зараховано у строк відбутого покарання час його попереднього ув'язнення в період із 22 квітня 2017 року до моменту постановлення вироку, тобто 19 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу.

Також згідно зі статтями 96-1, 96-2 КК та частиною 9 статті 100 КПК застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення всього рухомого та нерухомого майна, земельної ділянки, належних ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» (код ЄДРПОУ 00152282) та ТОВ «Енергія і газ України» (код ЄДРПОУ 34737717) у дохід держави в особі Кабінету Міністрів України.

Ухвалено після набрання вироком законної сили до конфіскації долучені до матеріалів провадження в якості речових доказів рухоме та нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» (код ЄДРПОУ 00152282) та ТОВ «Енергія і газ Україна» (код ЄДРПОУ 34737717), а арешт, накладений на це майно - до скасування.

Напередодні цей же суд 16 червня 2017 року постановив ухвалу, якою відмовлено в забезпеченні участі адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_10, а також ОСОБА_5 - особи, яка діє за довіреністю, в якості представників ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і газ України» в підготовчому судовому засіданні з розгляду обвинувального акта й угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42017160000000053 від 20 січня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28 і частиною 3 статті 212, частиною 4 статті 28 і частиною 1 статті 366, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 364 КК. Адвокату ОСОБА_1 повернуто позовну заяву ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» про стягнення з ОСОБА_7 майнової шкоди в розмірі 1 616 115 384,19 грн.

Суддя апеляційного суду Одеської області ухвалою від 21 липня 2017 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» ОСОБА_1, директора компанії «Емпсон Лімітед» ОСОБА_11, адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, представника ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_12 і повернув їх представникам разом з усіма надісланими з ними матеріалами.

Вимоги, наведені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказується на те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, обмежив доступ ТОВ «Енергія і газ України» до правосуддя та право на захист, а також не звернув уваги на положення пункту 9-2 статті 393 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Представник стверджує, що районний суд вирішив питання про застосування процедури спеціальної конфіскації до майна, що перебуває у власності названого товариства, що у подальшому впливає на права, свободи та інтереси цього товариства.

У доповненнях до касаційної скарги від 07 червня 2018 року ОСОБА_1 наводить висновки, викладені у рішенні Верховного Суду України та Апеляційного суду Миколаївської області, а також вважає, що порушені правовідносини у цьому провадженні є аналогічними до правовідносин, що перебували на розгляді в названих судах.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 у касаційні скарзі ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, ОСОБА_3 указує на незаконність та необґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки суд, на його думку, не звернув уваги на положення пунктів 1, 17 частини 1 статті 17 та статті 24 КПК, а також на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03 березня 2016 року, та правові позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Крім того, ОСОБА_3 стверджує, що міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

На переконання ОСОБА_3, ОСОБА_2 вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок суду щодо ОСОБА_7, шляхом звернення до апеляційної інстанції з його оскарженням, хоч він і не був учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_7

Заслухавши доповідь судді, доводи представників юридичних осіб, які підтримали касаційні скарги, доводи прокурора та захисника особи, щодо якої затверджено угоду про винуватість, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Як видно з матеріалів кримінального провадження, представник ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» ОСОБА_1, директор компанії «Емпсон Лімітед» ОСОБА_11, адвокат ОСОБА_3, котрий діє в інтересах ОСОБА_2, представник ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_12 оскаржували вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року щодо ОСОБА_7 до апеляційного суду лише в частині інтересів, що стосуються прав, свобод та інтересів інших осіб, шляхом посилання на особу, яку можна ідентифікувати, на обґрунтованість застосування спеціальної конфіскації, відсутність доказів щодо заподіяння ОСОБА_7 матеріальної шкоди та належність компаній ОСОБА_2,

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Статтею 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому процесі.

Відповідно до вимог пунктів 9-2, 10 частини 1 статті 393 КПК право на апеляційне оскарження має фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, наданих суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію та інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Оскільки статтею 394 КПК не врегульовано питання апеляційного оскарження вироку на підставі угоди, якщо ним порушуються права іншої особи, яка не є учасником цього кримінального провадження, суд, вирішуючи питання про захист порушених прав такої особи, повинен звертатися до загальних норм кримінального процесуального закону.

Відповідно до частини 6 статті 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу.

Статтею 7 КПК передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом та судом, презумпція невинуватості й забезпечення доведеності винуватості, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_12, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скарги подали особи, які не мають права на подання таких скарг у зв'язку з оскарженням судового рішення на підставах, на яких його не може бути оскаржено, згідно з положеннями статті 394 КПК.

Проте такі висновки Суд визнає передчасними, оскільки доводи, наведені в апеляційних скаргах, залишено без належної перевірки.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, питання про застосування спеціальної конфіскації було порушено не у затвердженій 16 червня 2017 року угоді, а у клопотанні про застосування спеціальної конфіскації до речових доказів, яке прокурор подав цього ж дня у кримінальному провадженні.

Крім того, не перевірялись обґрунтування суду першої інстанції щодо необхідності застосування спеціальної конфіскації саме в цьому кримінальному провадженні з огляду на накладення арешту у кримінальному провадженні № 12014160020000076 відповідно до ухвал районного суду на все нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «Енергія і газ України», земельну ділянку, а також заборонено розпорядження, продаж та передача майнових прав щодо всього нерухомого майна та земельної ділянки, арешт 1 817 561 412 шт простих іменних акцій ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», належних компанії з обмеженою відповідальністю «ЕМПСОН ЛІМІТЕД».

При цьому, угоду щодо ОСОБА_7 затверджено у кримінальному провадженні № 42017160000000053.

Разом із наведеним, у вироку зазначається і про інші кримінальні провадження, які виділялися в окреме провадження й об'єднувалися в одне провадження, відмінне від того, в якому накладено арешт на нерухоме майно.

Однак нерухоме майно вказаних компаній визнано речовими доказами саме в цьому кримінальному провадженні.

Підтвердженням факту застосування спеціальної конфіскації не у кримінальному провадженні, в якому воно накладалось, або якимось чином поставало з обвинувачення, про затвердження якого йшлося в угоді про визнання винуватості, є і зазначення судом першої інстанції про те, що ПАТ «Одеський НПЗ» та ТОВ «Енергія і газ України» є власністю керівника злочинної організації Особа_1 та все рухоме та нерухоме майно, належне вказаним підприємствам, використовувалося злочинною організацією та ОСОБА_7 як її учасником не за своїм прямим призначенням, а виключно у злочинних цілях як знаряддя вчинення злочинів, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28 і частиною 3 статті 212, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 364, частиною 4 статті 28 і частиною 1 статті 366 КК, у зв'язку з чим це майно підлягає спеціальній конфіскації на підставі статей 96-1, 96-2 КК і частини 9 статті 100 КПК.

Попри такі формулювання та висновки суду першої інстанції напередодні цей же суд 16 червня 2017 року ухвалив рішення про відмову в забезпеченні участі адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_10, а також ОСОБА_5 як особи, яка діє за довіреністю, в якості представників ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і газ України» в підготовчому судовому засіданні з розгляду обвинувального акта та угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42017160000000053 від 20 січня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28 і частиною 3 статті 212, частиною 4 статті 28 і частиною 1 статті 366, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 364 КК. Адвокату ОСОБА_1 повернуто позовну заяву ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» про стягнення з ОСОБА_7 майнової шкоди в розмірі 1 616 115 384,19 грн.

На вказане суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що Суд розцінює як формальне посилання суду апеляційної інстанції на таку підставу, як оскарження судового рішення, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), частини 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини 1 статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його винуватість не буде доведено в законному порядку.

В національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в частині 1 статті 62 Конституції України, частини 1 статті 17 КПК. Згідно з цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до обвинувачення, затвердженого угодою про винуватість, ОСОБА_7 вчинив злочини під час його перебування на посаді заступника генерального директора ПАТ «Одеський НПЗ» і був залучений до злочинної організації, керівником якої є Особа_1, щодо якого матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження, та реалізувала злочинний план шляхом створення ряду суб'єктів господарської діяльності, серед яких були ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», ТОВ «Енергія і газ України» та інші.

Проте незрозумілими залишилися висновки суду апеляційної інстанції про те, що вирок суду, хоч і на підставі угоди, не стосується прав, свобод та інтересів ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», директора компанії «Емпсон Лімітед» ОСОБА_11, ОСОБА_2, ТОВ «Енергія і газ України» і вказані особи не можуть реалізувати право на апеляційне оскарження такого судового рішення.

Водночас, Суд установив, що апеляційний суд повернув зазначені апеляційні скарги на підставі пункту 2 частини 3 статті 399 КПК через ненадання представниками даних, що підтверджують трудові відносини, й одночасно відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 4 статті 399 КПК з огляду на оскарження судового рішення на підставах, на яких його не може бути оскаржено, що є неприпустимим.

Таким чином, ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки, перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, і в залежності від установленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Отже, касаційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

касаційні скарги представника ТОВ «Енергія і газ України» ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2017 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк В.В. Король В.П. Огурецький