Історія справи

ПОСТАНОВА

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 1-330/11

провадження № 51-4387 ск19

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Фомін С.Б. розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року,

встановив:

Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Соснівського районного суду міста Черкаси від 12 жовтня 2011 року.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2018 року - без змін.

Постановою Касаційного кримінального суду від 26 грудня 2019 року відмовлено у витребовуванні кримінальної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року із зазначенням недоліків та строку на їх усунення.

Згідно з положеннями частини 2 статті 388 Кримінально-процесуального кодексу 1960 року (далі - КПК 1960 року) відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.

28 січня 2020 року до Касаційного кримінального суду повторно надійшла скарга від ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року, в якій він просить скасувати зазначені судові рішення та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду, посилаючись на поважність причин пропуску строку на оскарження судового рішення та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, внаслідок чого в оскаржуваних судових рішеннях наявні істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у витребовуванні кримінальної справи щодо засудженого ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав:

Відповідно до частини 1 статті 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни в касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, крім постановлених апеляційним судом як судом першої інстанції, можуть бути істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Суд зауважує, що не всі недоліки, зазначені у постанові Касаційного кримінального суду від 26 грудня 2019 року скаржником враховано, а саме: невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не може бути підставою для перегляду судового рішення в касаційному порядку, а посилання скаржника як на норми, передбачені КПК 1960 року, так і на норми Кримінального процесуального кодексу України 2012 року протирічать пункту 15 Перехідних положень КПК в редакції від 17 січня 2012 року. Проте, наявність посилань на істотні порушення кримінально-процесуального закону дозволяє Суду розглянути питання про можливість витребовування кримінальної справи за зазначеною касаційною скаргою.

Зі змісту касаційної скарги та доданих до неї судових рішень вбачається, що постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Соснівського районного суду міста Черкаси від 12 жовтня 2011 року. Судом першої інстанції встановлено, що легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не були порушені, оскільки він мав реальну можливість звернутися до суду раніше із клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, однак не скористався цим правом, а тому суд обґрунтовано зазначив, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року встановлено, що оскаржувану ОСОБА_1 постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2018 року слід вважати законною, обґрунтованою та вмотивованою, адже зазначені засудженим причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення ніяким чином не позбавляли його права оскаржувати вирок суду в апеляційному порядку та не можуть бути визнані поважними через значний проміжок часу, що складає більше шести років, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Зазначена позиція судів першої та апеляційної інстанцій кореспондує з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з положеннями якої, до основоположних аспектів верховенства права відноситься, зокрема, принцип правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (згідно з пунктами 46,47 рішення у справі «Устименко проти України», пунктами 51, 52 рішення у справі «Рябих проти Росії», пунктом 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», пунктом 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»). Відповідно, повноваження касаційних судів щодо перегляду судових рішень повинні використовуватися з метою виправлення помилок, неправомірних судових рішень, а не з метою заміни перегляду. Перегляд судового рішення не може розглядатися, як замаскована апеляція, а проста можливість існування двох поглядів на одне й те саме питання не є підставою для повторного розгляду.

Відступи від принципу правової визначеності, згідно з позицією Європейського Суду з прав людини у справах щодо України, виправдані лише у випадках необхідності, при обставинах істотного і непереборного характеру (згідно з пунктом 93 рішення у справі «Салов проти України», пунктом 26 рішення у справі «Проценко проти України», пунктом 45 рішення у справі «Кравченко проти Росії»). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення "помилки, що має фундаментальне значення для судової системи" (згідно з пунктом 38 рішення у справі «Сутяжник проти Росії»). Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 таких обставин Судом не виявлено.

Згідно з положеннями статті 388 КПК 1960 року, справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статті 350, частини 2 статті 383, статті 384, частини 2 статті 386, частини 1 статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Керуючись статтею 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК, Суд

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_1 у витребовуванні кримінальної справи за касаційною скаргою на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

СуддяС.Б. Фомін