Історія справи

ПОСТАНОВА

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 753/3943/17

провадження № 51 - 2612 ск 24

Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 розглянула касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року і

встановила:

У травні 2024 року засудженим ОСОБА_2 подавалася касаційна скарга на вказане судове рішення.

Постановою судді Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2024 року відмовлено засудженому ОСОБА_2 у витребуванні справи із зазначенням підстав відмови.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) року скаржник, в межах строку на касаційне оскарження судового рішення, звернувся до суду з повторною касаційною скаргою.

Однак, перевіривши доводи касаційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для витребування кримінальної справи, виходячи з наступного.

Згідно з приписами п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року у касаційній скарзі зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень та доводи на її обґрунтування.

Одночасно ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року передбачено, що підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є: істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК 1960 року.

Оскаржуючи ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, якою залишено без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на вирок Дарницького районного суду від 11 жовтня

2021 року про визнання винним ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 05.04.2021) та призначення покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов`язаних з виконанням функцій представників влади на строк 1 рік. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбуття призначеного судом основного та додаткового покарань за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції від 5 квітня 2001 року) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності; за

ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 2001 року) виправдано у зв`язку із відсутністю складу злочину, скаржник вказує на неповноту та однобічність судового розгляду по суті, оскаржуючи оцінку фактичних обставин справи.

Як убачається із касаційної скарги засудженого, він просить надати іншу оцінку доказам по справі, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тобто скасувати судові рішення через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи.

Проте, посилаючись у скарзі на неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, засудженим не враховано, що вказані обставини відповідно до вимог статей 367-369 КПК України

1960 року, є предметом перевірки виключно суду апеляційної інстанції. Можливість скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи нормами КПК 1960 року не передбачена.

Також відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року, прохальна частина скарги має бути викладена з урахуванням положень ст. 396 КПК 1960 року, якою передбачені судові рішення, які може ухвалити суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

З урахуванням зазначеного, прохання засудженого не узгоджується з вимогами

зазначеної норми цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 як така, що не відповідає вимогам статей 350 398 КПК 1960 року, не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Слід зазначити, що відмова у витребуванні справи не перешкоджає витребуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи.

Ураховуючи зазначене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, п. 4 § 3 Перехідних положень Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII,

ухвалила:

відмовити у витребуванні справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_4