Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 184/836/20

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/937/22

Провадження № 51 - 1836 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_13,

суддів: ОСОБА_14, ОСОБА_15,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_16,

прокурора ОСОБА_17,

розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження

(кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040360000214 від 30 березня 2020 року та № 12020040360000188 від

16 березня 2020 року) щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Берислав Херсонської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою:

АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимої, останній раз вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року, з урахуванням вироку Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року в частині призначення покарання, за ст. 185 ч. 1,

ст. 185 ч. 2, ст. 70 ч. 1, ст. 70 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 79 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки,

за ст. 185 ч. 2, ст. 309 ч. 1, ст. 307 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_18 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

- за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень,

- за ст. 307 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років

6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано частину невідбутого покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року та

ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання попереднє ув`язнення з 24 квітня 2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2 288 гривень 30 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

29 березня 2020 року приблизно о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_1 у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , скориставшись тим, що ОСОБА_2 знаходився на балконі, таємно повторно викрала телевізор марки «TCL», який належить ОСОБА_3 , та з викраденим зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, чим заподіяла потерпілій матеріальну шкоду на суму 1 786 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 за невстановлених обставин незаконно придбала особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, який зберігала з метою збуту за місцем свого проживання за адресою:

АДРЕСА_2 . 22 квітня 2020 року у період часу з

19 години 08 хвилин по 19 годину 20 хвилин ОСОБА_1 за вказаною адресою незаконно збула за 120 гривень ОСОБА_4 одноразовий медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - опій ацетильований, маса якого у перерахунку на суху речовину становить 0,0244 грама.

Крім того, ОСОБА_1 за невстановлених обставин незаконно придбала особливо небезпечні наркотичні засоби опій ацетильований та канабіс, а також особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», які зберігала для особистого вживання без мети збуту за місцем свого проживання за адресою:

АДРЕСА_2 . 23 квітня 2020 року в період часу з 19 години 10 хвилин по 22 годину 19 хвилин у ході санкціонованого обшуку за вказаною адресою було виявлено та вилучено: три одноразові медичні шприци з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину становить відповідно 0,3434 грама, 0,0097 грама та 0,0804 грама; три пакети з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - «PVP», масою відповідно 0,0085 грама, 0,0084 грама та 0,1474 грама; три пакети з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить відповідно 5,6068 грама, 2,1598 грама та 4,1244 грама.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_1 , її захисника - адвоката ОСОБА_18 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_20 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_19 в інтересах засудженої ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій поклали в основу своїх висновків докази, які в своїй сукупності не доводять беззаперечно винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, зокрема у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення зазначено, що крадіжку вчинила невідома особа, а при видачі ОСОБА_1 телевізору не вказано місце його видачі та огляду. Вважає докази, які покладені в основу обвинувального вироку в частині засудження за ст. 307 ч. 2 КК України, недопустимими, оскільки оперативну закупку проведено з порушенням вимог КПК України. Указує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином своїх висновків не мотивував та не зазначив підстав, з яких апеляційні скарги сторони захисту визнано необґрунтованими.

Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_18 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_18 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, кваліфікація її дій та призначене покарання в цій частині в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, та незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.

Так, суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінальних правопорушень та на підтвердження винуватості ОСОБА_1 обґрунтовано послався, у тому числі: - на показання самої ОСОБА_1 , яка зазначила, що до неї приходив алкоголік ОСОБА_5 та передавав їй 120 гривень, на прохання Севи «розкумаритись» вона винесла два шприци та при ньому відібрала з одного шприца до іншого димедрол, проте Севі нічого не давала, пояснити ідентичність складу опію ацетильованого виданого Севою працівникам поліції та вилученого у неї дома, а також відсутність димедролу за місцем її проживання не змогла; щодо крадіжки ОСОБА_1 не заперечувала, що в приміщенні відділу поліції вона добровільно написала заяву про видачу викраденої техніки, а ОСОБА_2 бачила один раз; - на показання потерпілої ОСОБА_3 та свідка

ОСОБА_6 про обставини викрадення належного ОСОБА_3 телевізора марки «TCL», який пізніше повернули працівники поліції; - на показання свідка ОСОБА_2 про те, що в день події він впустив до квартири раніше незнайому ОСОБА_1 , яка попросилася до туалету, а сам пішов на балкон докурювати цигарку, коли повернувся до квартири виявив відсутність телевізору; - на показання свідка

ОСОБА_7 , який підтвердив, що до ОСОБА_1 додому постійно ходили особи, схожі на наркоманів, після чого на першому та четвертому поверхах, у поштових ящиках залишалися шприци, з даного приводу він звертався до поліції; - на показання свідка ОСОБА_4 про обставини проведення оперативної закупки за її участю, яка зазначила, що було троє працівників поліції та двоє понятих, поняті разом з нею заходи до під`їзду за місцем проживання ОСОБА_1 , стояли між четвертим і п`ятим поверхами, звідки могли її бачити, у коридорі квартири вона передала ОСОБА_1 120 гривень, а та зі шприца об`ємом 20 мл налила в інший пустий шприц об`ємом 10 мл один куб наркотичного засобу, коли вийшла з квартири, спускалася слідом за понятими, після чого вона йшла першою, а поняті слідом на відстані 20 метрів, коли проходила біля РАЦСу, то попросила у хлопців закурити, потім видала працівникам поліції наркотичний засіб, усе фіксувалось на камеру; - на показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які брали участь як поняті в ході проведення контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначили, що весь час слідували за закупником наркотичного засобу, коли покупець повертався, то нікуди не заходив, ОСОБА_10 також зазначив, що біля РАЦСу покупець попросив у хлопців закурити і йому дали цигарку, більше ніхто і нічого йому не передавав, до землі він не нахилявся та до кишень нічого не клав.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку: - на дані, що містяться в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29 березня 2020 року ОСОБА_3 ;

- на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 29 березня 2020 року за місцем вчинення крадіжки та фототаблиці до нього; - на дані, які містяться в заяві ОСОБА_1 від 21 квітня 2020 року, про добровільну видачу телевізора марки «TCL» та протоколі огляду предмету від 21 квітня 2020 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого в присутності двох понятих та за участю потерпілої ОСОБА_3 було оглянуто телевізор, що добровільно видала ОСОБА_1 , і який впізнала потерпіла за маркою, кольором та розміром.

Огляд викраденого телевізора марки «TCL» проведено та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104 105 223 237 КПК України. Заяв та зауважень від учасників слідчої дії не надходило.

Про добровільність дій щодо видачі викраденого телевізора свідчить відповідна написана власноручно заява ОСОБА_1 від 21 квітня 2020 року, написання якої в приміщенні відділу поліції не заперечувала і сама ОСОБА_1 .

Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили версію сторони захисту про непричетність ОСОБА_1 до крадіжки телевізора та написання заяви про видачу телевізора на пропозицію працівників поліції з метою уникнення кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України, обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів. Будь-яких заяв на незаконні дії працівників поліції ОСОБА_1 не подавала. Допитані в суді працівники оперативного підрозділу ОСОБА_11 та

ОСОБА_12 , які супроводжували зазначене кримінальне провадження, заперечили зазначені обставини та ОСОБА_1 не впізнала в них працівників поліції, які їй запропонували написати заяву про видачу телевізора.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, які містяться: - в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16 березня 2020 року ОСОБА_7 , про систематичне порушення громадського порядку та збут наркотичних засобів ОСОБА_1 ; - у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 17 березня

2020 року, в ході якого свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_1 ; - у рапорті заступника начальника сектору кримінальної поліції Покровського ВП від 22 квітня 2020 року про надання вказівки про видачу 120 гривень для проведення оперативної закупки; - у протоколі огляду предмета від 22 квітня 2020 року, в ході якого оглянуто шприц, виданий ОСОБА_4 ; - у протоколі огляду ОСОБА_4 від 22 квітня 2020 року;

- у протоколі огляду предметів від 22 квітня 2020 року, в ході якого оглянуто гроші, що призначені для оперативної закупки; - у протоколі про результати контролю за вчиненням кримінального правопорушення від 22 квітня 2020 року; - у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 29 квітня 2020 року, та на висновок експерта від 23 квітня 2020 року № 19/104-8/2108.

Зазначені докази, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, були оцінені судом також через порядок їх отримання. Зокрема, судом досліджені процесуальні документи, які були підставою проведення зазначених дій: - ухвалою слідчого судді Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2020 року надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відеоконтроль особи щодо ОСОБА_1 за місцем вчинення протиправних дій;

- постановою прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 25 березня 2020 року постановлено провести негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки особливо небезпечного наркотичного засобу «опій ацетильований» у ОСОБА_1 із її затриманням. Всі зазначені протоколи складено відповідно до вимог КПК України і твердження захисника про недопустимість доказів, отриманих в ході оперативної закупки, є необґрунтованими.

Суди першої та апеляційної інстанцій також належним чином перевірили версію сторони захисту про повернення знайомим Севою боргу 120 гривень та про можливість потрапляння шприца з наркотичним засобом до покупця від сторонніх осіб під час повернення до працівників поліції, обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів.

Крім того, згідно з висновком експерта від 30 квітня 2020 року № 19/104-8/2146 надана на експертизу рідина коричневого кольору, вилучена в ході проведення обшуку 23 квітня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_1 , масою 0,0804 грама та рідина коричневого кольору, вилучена в ході проведення оперативної закупки у ОСОБА_1 22 квітня 2020 року, могли раніше мати спільне джерело походження - однорідні між собою.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував її дії за ст. 185 ч. 2, ст. 309 ч. 1,

ст. 307 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_1 і в її інтересах адвоката ОСОБА_18 та прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційних скаргах обвинуваченої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_18 доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2,

ст. 309 ч. 1, ст. 307 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації її дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_1 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_18 і скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу її захисника - адвоката ОСОБА_18 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15