Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 202/6715/18

провадження № 51-1614 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2019 року було задоволено скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 та скасовано постанову прокурора ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження № 12018040000000884 в частині вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішення слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі з доповненнями, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 237/1459/17 та від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17-к, зауважує, що суд апеляційної інстанції не має права відмовити у перевірці законності ухвали слідчого судді, яка не передбачена нормами процесуального закону, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України.

Водночас, посилаючись на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19, зазначає, що перевірці в апеляційному порядку також підлягають ухвали слідчого судді, які пов`язані з можливістю істотного обмеження прав, свобод та інтересів особи або мають вирішальне значення для руху досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому.

При цьому захисник звертає увагу, що ухвала слідчого судді від 31 січня 2019 року про скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження була постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки орган досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження розташований поза межами територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Дніпра.

На підтвердження своїх доводів захисник посилається на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, якою було встановлено, що орган досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні територіально розташований у Центральному районі м. Дніпра, який знаходиться у територіальній юрисдикції Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Виходячи з вищенаведеного, захисник стверджує, що ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2019 року про скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження є тим рішенням, яке фактично вирішує долю досудового розслідування чи кримінального провадження, а враховуючи те, що вона була постановлена з істотним порушенням вимог КПК України (ст. 412 КПК України) та істотним обмеженням прав і свобод особи (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 24 Конституції України, ст. 10 КПК України), то суд апеляційної інстанції мав відкрити апеляційне провадження та переглянути таке рішення слідчого судді.

Крім того, у своїй касаційній скарзі захисник вказує про наявність, на його думку, законних підстав для розгляду матеріалів даного провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

На обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції та ухвала Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року про скасування ухвали слідчого судді та направлення матеріалів за скаргою прокурора до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська для здійснення розгляду мають різні правові наслідки, оскільки в першому випадку суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню, а в другому випадку апеляційне провадження було розпочато (з підстав порушення слідчим суддею правил територіальної підсудності) та прийнято рішення по суті, при цьому предметом перегляду суду апеляційної інстанції в обох випадках були ухвали слідчих суддів, які, на переконання захисника, були постановлені з порушенням правил територіальної підсудності.

Разом з тим у доповненнях до своєї касаційної скарги захисник, посилаючись на листи СУ ГУНП у Дніпропетровській області від 13 квітня 2023 року № 2/к-277АД, від 24 серпня 2022 року № 2/к-495АЗ, постанову про створення групи слідчих у кримінальному провадженні та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, зазначає, що Дніпровським апеляційним судом в рамках даного кримінального провадження було сформовано діаметрально протилежні висновки в частині визначення територіальної підсудності щодо розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, а тому з метою єдності правозастосування та усунення майбутніх обмежень у доступі до правосуддя, необхідно усунути вищевказані протиріччя та визначити належну територіальну підсудність у даному кримінальному провадженні на етапі досудового розслідування.

На зазначену касаційну скаргу представники потерпілої ОСОБА_10 - адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_7 подали заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів сторони захисту, просили касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 і представник потерпілої ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги з доповненнями захисника ОСОБА_6 та просили оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

З урахуванням вищенаведеного предметом розгляду Суду в даному касаційному провадженні є лише перевірка законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 .

Крім цього, положеннями параграфа 1 глави 3 КПК України визначено порядок та підстави вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

За таких обставин колегія суддів вважає, що з огляду на вищенаведену норму процесуального закону, а також встановленні положеннями ч. 2 ст. 424 КПК України повноваження суду касаційної інстанції, доводи захисника ОСОБА_6 , які зазначені у доповненнях до його касаційної скарги, про необхідність визначення територіальної підсудності у даному кримінальному провадженні в межах юрисдикції Дніпровського апеляційного суду не можуть бути предметом касаційного розгляду.

Що стосується доводів захисника про незаконність та необґрунтованість ухвали Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, то Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись з ухвалою слідчого судді про скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , оскаржив його в апеляційному порядку.

У своїй апеляційній скарзі захисник, з-поміж іншого, вказував, що рішення слідчого судді було постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме з порушенням територіальної підсудності, а тому воно в обов`язковому порядку має бути переглянуто по суті судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, отримавши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Свої висновки суд обґрунтував тим, що оскаржуване рішення слідчого судді, в силу положень ст. 309 КПК України, не відноситься до категорії ухвал слідчих суддів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а тому в даному випадку підлягають до застосування положення ч. 4 ст. 399 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник подав касаційну скаргу, в якій посилається на те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, допустив істотне порушення вимог КПК України, оскільки не врахував того, що ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська була постановлена з порушенням правил територіальної підсудності, та не взяв до уваги додану до апеляційної скарги ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, якою у цьому кримінальному провадженні було встановлено підсудність за Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.

З огляду на зазначене захисник, посилаючись на положення п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Однак Верховний Суд з такою позицією сторони захисту не погоджується, виходячи з наступного.

Як убачається з ухвали Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, копія якої була додана захисником до касаційної скарги, судом апеляційної інстанції, у цьому кримінальному провадженні, було розглянуто апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 , подану на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2022 року про скасування постанови прокурора про зупинення досудового розслідування.

За результатами апеляційного розгляду суд скасував вказану ухвалу слідчого судді, а матеріали за скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 направив до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська для здійснення розгляду.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проводиться відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, 34, що територіально належить до Центрального району м. Дніпра, на який поширюється юрисдикція Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Отже, зі змісту вищенаведеного рішення та касаційної скарги захисника вбачається, що судом апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні на етапі досудового розслідування було визначено територіальну підсудність за Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.

Водночас у доповненнях до своєї касаційної скарги захисник ОСОБА_6 , з-поміж іншого, просив долучити до матеріалів касаційного провадження копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, в якій, на його переконання, містяться висновки, протилежні висновкам, зазначеним в ухвалі суду апеляційної інстанції від 26 січня 2023 року.

Як убачається із вказаного судового рішення, судом апеляційної інстанції було розглянуто апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2022 року про повернення скарги захисника на повідомлення про підозру. При цьому за результатами апеляційного розгляду апеляційну скаргу захисника було залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без зміни.

На обґрунтування свого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що у скарзі адвоката ОСОБА_6 оскаржувалося повідомлення про підозру слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 40, який територіально розташований в Індустріальному районі, тому скарга адвоката ОСОБА_6 повинна бути подана та розглянута слідчим суддею в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, тобто слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Отже зі змісту вказаних судових рішень, на які у своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї посилається захисник, вбачається наявність двох протилежних рішень Дніпровського апеляційного суду щодо вирішення питання підсудності на етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018040000000884 від 28 січня 2019 року. Зокрема, ухвалою від 26 січня 2023 року визначено, що кримінальне провадження підсудне Кіровському районному суду м. Дніпропетровська, а ухвалою від 14 лютого 2023 року визначено, що це ж провадження підсудне Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.

При цьому захисник вказує, що суд апеляційної інстанції, ухвалу якого захисник наразі оскаржує у касаційному порядку, мав врахувати саме ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, висновки якої, на думку захисника, свідчать про допущення слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська істотних порушень вимог КПК України (порушення правил територіальної підсудності), та, як наслідок, мав відкрити апеляційне провадження і переглянути оскаржуване рішення слідчого судді.

Однак, виходячи з вищенаведених протилежних за змістом рішень Дніпровського апеляційного суду, які набрали законної сили, а також враховуючи те, що зазначені рішення та ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2019 року про скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження не є предметом касаційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні процесуальні підстави для надання оцінки доводам касаційної скарги захисника про наявність істотних порушень вимог КПК України та скасування оскаржуваної ухвали суду за вказаних у скарзі підстав.

Водночас Суд звертає увагу, що з огляду на положення ч. 3 ст. 309, ст. 314 КПК України сторона захисту не позбавлена можливості подати заперечення на ухвалу слідчого судді під час підготовчого судового засідання.

Ураховуючи вищевказане, Верховний Суд вважає, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги захисника.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_6 щодо наявності підстав для передачі матеріалів провадження за його касаційною скаргою на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 434-2 КПК України питання про передачу кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Положеннями ч. 2 ст. 434-1 КПК України встановлено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.

Наводячи обґрунтування щодо наявності підстав для передачі матеріалів провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, захисник вказує, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції та ухвала Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, які постановлені в рамках даного кримінального провадження, мають різні правові наслідки, оскільки в одному випадку суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню (ухвала від 28 лютого 2023 року), а в іншому випадку апеляційне провадження було розпочато та прийнято рішення по суті (ухвала від 26 січня 2023 року), при цьому предметом перегляду суду апеляційної інстанції в обох випадках були ухвали слідчих суддів, які, на його думку, постановлені з порушенням правил територіальної підсудності.

Однак зазначені захисником підстави, з огляду на положення ч. 2 ст. 434-1, ч. 1 ст. 434-2 КПК України не свідчать про наявність висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати або об`єднаної палати.

При цьому колегія суддів зауважує, що будь-яких інших доводів, які б вказували на необхідність звернення до об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, захисник як у своїй касаційній скарзі, так і в доповненнях до неї не зазначає, а тому з огляду на вказане також відсутні підстави для передачі матеріалів провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу з доповненнями захисника слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження - без зміни.

Керуючись статтями 424 433 434 436 434-1 434-2 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3