Історія справи

Постанова

Іменем України

20 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 264/1736/17

провадження № 51-1571км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Короля В.В.,

суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,

прокурора Парусова А.М.,

засудженої ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

захисника Довженка В.І. (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Довженка В.І. на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2017 року щодо ОСОБА_1

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 4 травня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника Довженка В.І., поданого в інтересах засудженої ОСОБА_1, про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2017 року ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 4 травня 2017 року залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що вирішувати питання про зупинення строків давності виконання вироку можливо тільки після набрання вироком законної сили, яким особу буде визнано винною в ухиленні від відбування покарання. Зазначає, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ухилення від виконання призначеного їй покарання не притягувалась. Окрім того, зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Парусов А.М. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив відмовити в її задоволенні.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої ОСОБА_1 та захисника ДовженкаВ.І. в режимі відеоконференції, які підтримали касаційну скаргу захисника та просили її задовольнити, доводи прокурора Парусова А.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 80 КК Кримінального кодексу України (далі - КК) звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків.

Окрім того, ч. 3 ст. 80 КК передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 травня 2008 року ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 121, 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку і покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Апеляційний суд Донецької області скасував вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 травня 2008 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та 15 вересня 2008 року ухвалив свій вирок, яким ОСОБА_1 визнав винуватою і призначив їй покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк п'ять років; за ч. 2 ст. 125 КК у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінив з підписки про невиїзд на тримання під вартою в слідчому ізоляторі № 7 м. Маріуполя, куди визначено помістити її після затримання, яке доручено працівникам Жовтневого РВ м. Маріуполя.

Ухвалою Верховного Суду України від 2 квітня 2009 року вирок апеляційного суду залишено без зміни.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 1 листопада 2011 року ОСОБА_1 оголошено у розшук у зв'язку із тим, що остання ухиляється від відбування покарання за вироком суду.

7 липня 2016 року ОСОБА_1 було затримано для відбування покарання за вироком суду і на даний час вона відбуває покарання.

Захисник Довженко В.І. в інтересах засудженої ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, у якому просив звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2008 року у зв'язку з із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 4 травня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника Довженка В.І., поданого в інтересах засудженої ОСОБА_1, про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

При цьому місцевий суд, перевіривши матеріали справи, обґрунтовано зазначив, що будь-яких даних, які б підтверджували постійне знаходження ОСОБА_1 за місцем проживання та виконання умов запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, яка була застосована до неї, до суду представлено не було, що свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_1 від відбування покарання.

Окрім того, як убачається з матеріалів провадження, стороною захисту не було надано ні місцевому суду, ні суду апеляційної інстанції жодних доказів, які би спростовували висновки постанови суду про розшук ОСОБА_1 щодо встановлення факту ухилення її від відбування покарання.

Відтак, встановлений законом п'ятирічний строк давності виконання вироку на момент затримання ОСОБА_1 не сплив через зупинення перебігу строку на період знаходження її у розшуку.

А тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що засуджена ОСОБА_1 ухилялася від відбування призначеного їй вироком Апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2008 року покарання у виді позбавлення волі, що згідно з ч. 3 ст. 80 КК зупиняє перебіг давності виконання вироку.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника, в тому числі і тим, на які захисник посилається у касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у її задоволенні.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, підстав для скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 з мотивів, наведених захисником, немає. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено.

Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, Суд

у х в а л и в:

ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Довженка В.І. - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

В.В. Король М.М. Лагнюк В.П. Огурецький