Історія справи

punctuation'>

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 553/173/22

провадження № 51-1603 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_8 на вироки Ленінського районного суду м. Полтави від 20 грудня 2023 року та Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 (далі - представник) на вирок Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року щодо

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 20 грудня 2023 року ОСОБА_11 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

2. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_11 на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн та майнової шкоди 14 360,87 грн. Також, задоволено цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Полтавської міської ради, ухвалено стягнути із ОСОБА_11 витрати на лікування потерпілого у розмірі 4 905,39 грн та 78 339,44 грн.

3. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та інших заходів забезпечення кримінального провадження.

4. Полтавський апеляційний суд ухвалою 05 березня 2025 року вирок суду щодо ОСОБА_11 в частині призначеного покарання та в частині цивільного позову про стягнення моральної шкоди скасував і ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнив частково та стягнув із засудженого на її користь 550 000 грн в рахунок відшкодування моральної немайнової шкоди. В іншій частині вирок суду залишив без змін.

5. За обставин, детально викладених у вироку, 02 листопада 2021 року близько 21:30 години за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у приміщенні кімнати вказаного житлового будинку, під час спільного вживання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_11 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння смерті потерпілому, схопив наявний у нього в господарстві молоток, ударною металевою частиною якого наніс ОСОБА_12 близько восьми ударів в ділянку голови і обличчя та близько двох ударів по тулубу. У результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження двох груп:

перша група - комплекс тілесних ушкоджень у вигляді відкритої проникаючої комбінованої черепно-мозкової травми з вдавленими багатоскалковими переломами лобної та скроневої кістки праворуч з розповсюдженням на основу черепу; розтрощенням багатоуламковими переломи верхньої та нижньої очниці, гайморової пазухи справа; кісток носа, гратчастої та основної кістки, правої вилицевої кістки; переломами тіла верхньої щелепи справа; кута альвеолярної частини та суглобового виростку нижньої щелепи справа зі зміщенням відломків інтракраніально; масивні після травматичні крововиливи під тверду та м`яку мозкові оболонки правої лобно-скронево-тім`яної ділянок з розповсюдженням на основу мозку з ознаками забою; забійно-розсічені ушиті рани волосяної частини голови та обличчя, слизової рота; садна, гематоми та синці голови, обличчя, кінцівок з ознаками прижиттєвих запально-репаративних процесів, що в свої сукупності носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, так і по своїм наслідкам, а в даному випадку знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілого;

друга група - тілесні ушкодження у вигляді поперечних однорівневих переломів 9-10-го ребер справа по задньо-пахвинній лінії з ознаками прямої дії зовнішньої сили, крововиливом та явищами прижиттєвої репарації і консолідації, значна осумкована паранефральна та підшкірна гематома, синець тулубу праворуч, кінцівок, які носять ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

6. Надалі ОСОБА_12 каретою швидкої медичної допомоги був доставлений до реанімаційного відділення КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфософського Полтавської обласної ради», звідки переведений до КП «3-тя міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», де 05 грудня 2021 року від отриманих вищевказаних тілесних ушкоджень помер.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

7. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі через суворість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду просить змінити судові рішення, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 116 КК та призначити йому покарання за цією статтею.

8. На обґрунтування своїх доводів вказує на неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували факт вчинення засудженим умисного вбивства, оскільки ОСОБА_11 захищався від протиправних дій потерпілого, а тому, на думку захисника, дії засудженого можна було кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

9. Також, захисник стверджує, що під час спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_11 не усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння і не передбачав його суспільно небезпечні наслідки, не бажав їх настання та не мав на меті заподіяння смерті потерпілому, а спричинення тілесних ушкоджень було зумовлено тим, що засуджений перебував у стані сильного душевного хвилювання та крайньої необхідної оборони, однак місцевий суд не надав належної оцінки всім обставинам вчинення злочину, поведінці засудженого, який особисто викликав швидку допомогу.

10. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не повно перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, не надав на них умотивованих відповідей, а обґрунтовуючи своє рішення про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК послався на докази, які не досліджував безпосередньо - не допитав свідків, не провів огляду речових доказів, та не оцінив докази з урахуванням вимог ст. 94 КПК, що свідчить про неповноту судового розгляду цим судом.

11. Також сторона захисту стверджує, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки версії сторони захисту щодо умисного вбивства потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК) та в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК).

12. Зазначає, що призначене засудженому покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 12 років не відповідає особі засудженого і за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, а висновок суду в цій частині не вмотивований.

13. У касаційній скарзі представник потерпілої, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів вказує, що призначене засудженому покарання є недостатнім для його виправлення, враховуючи, що під час досудового розслідування ОСОБА_11 , який вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, постійно змінював свої показання, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, звертає увагу на жорстокість, з якою він наносив удари потерпілому молотком та їх кількість. З урахуванням викладеного, вважає, що засудженому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років та стягнути на користь потерпілої 1 000 000 грн.

Позиції учасників судового провадження

14. Захисник підтримала свою касаційну скаргу, заперечувала проти задоволення касаційної скарги представника потерпілої. Представник потерпілої та прокурор підтримали касаційну скаргу представника потерпілої просили її задовольнити, заперечували щодо задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

15. Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.

16. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

17. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

18. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій. Отже доводи касаційної скарги захисника, викладені з метою оспорювання встановлених за результатами судового розгляду обставин з викладенням власної версії подій, стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та, з огляду на ст. 433 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

19. Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

20. У касаційній скарзі захисник стверджує про безпідставне засудження ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 115 КК оскільки останній не мав умислу на вбивство потерпілого, під час нанесення тілесних ушкоджень, не усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння і не передбачав його суспільно небезпечні наслідки, не бажав їх настання, зазначає, що засуджений перебував у стані сильного душевного хвилювання та крайньої необхідної оборони.

21. Проте ці доводи сторони захисту колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.

22. Умисне вбивство (ст. 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

23. За змістом ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

24. Питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настає його смерть.

25.Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що за фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції, викладених у вироку та перевірених апеляційним судом, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.

26. Місцевий суд не знайшов доказів на підтвердження позиції сторони захисту про те, що ОСОБА_11 не мав умислу на вбивство потерпілого, діяв у стані необхідної оборони, оскільки захищався від потерпілого ОСОБА_12 . Так, суд проаналізувавши законодавство в частині кваліфікації умисного вбивства, дослідивши наявні у матеріалах провадження докази, взявши до уваги встановлені обставини, а саме кількість, характер і локалізацію поранень, які були нанесені потерпілому у голову молотком, поведінку обвинуваченого після їх нанесення, дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку умисел обвинуваченого охоплювався саме позбавленням життя потерпілого, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

27. Так, на підставі показань самого обвинуваченого, потерпілої, свідків, судом встановлено, що раніше між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 неприязних відносин не виникало. З обіду 02 листопада 2021 року останні разом вживали алкогольні напої, ввечері між ними виникла сварка, в ході якої обвинувачений наніс потерпілому не менш восьми ударів молотком в голову та заподіяв тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер, що утворились від двократної дії предмета, яким міг бути молоток. Судом досліджено та оцінено висновок судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_12 , відповідно до якого найбільш вірогідне взаємне розташування потерпілого та нападника в момент отримання тілесних ушкоджень спочатку було обличчям до обличчя при вертикальному або близькому до нього положенні, в подальшому в горизонтальному положенні потерпілого, при цьому взаємне розташування у просторі могло неодноразово змінюватись, тобто, нанесення тілесних ушкоджень продовжувалось обвинуваченим і після того як потерпілий знаходився в горизонтальному положення. Також при експертизі трупа ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна тильної поверхні правої кисті та синець лівого стегна, що могли виникнути в момент самозахисту при посильній самообороні, не виключно при хаотичному нанесенні ушкоджень.

28. Місцевий суд критично поставився до показань ОСОБА_11 щодо його захисту від ОСОБА_12 , який схопив ножа, оскільки більшість деталей та обставин нанесення тілесних ушкоджень, їх механізм, локалізацію обвинувачений не зміг згадати, вказуючи, що хаотично бив ОСОБА_12 молотком, поки ніж не випав з його рук. Водночас, на вказаному обвинуваченим ножі, який за його версією тримав ОСОБА_12 слідів капілярів рук, як і інших нашарувань виявлено не було. Натомість одежа обвинуваченого, підлога, диван та інші оточуючі предмети містили кров потерпілого, в тому числі були виявлені масивні плями крові на підлозі. Наявність тілесних ушкоджень у обвинуваченого також встановлена не була, натомість у ОСОБА_12 були виявлені характерні для самозахисту ушкодження.

29. Крім того, судом взято до уваги, що після нанесення тілесних ушкоджень обвинувачений зателефонував на лінію 102 о 21:35, вказуючи, що побиття особи сталось 20 хвилин тому, тобто не одразу звернувся за допомогою, при цьому, як оператору лінії 102, так і поліцейським, які прибули на виклик, розповідав різні версії подій, що потерпілий впав з дерева, впав в яму, потім взагалі вказав, що пішов в магазин, а повернувшись побачив потерпілого на підлозі, що в свою чергу не свідчить про бажання засудженого врятувати життя потерпілого.

30. Таким чином, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

31. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження, зокрема і за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, надав належні та обґрунтовані відповіді, зокрема і доводи захисту щодо дій засудженого в стані необхідної оборони.

32. Так, перевіряючи рішення місцевого суду у частині кваліфікації дій ОСОБА_11 , суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що доводять наявність об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_11 злочину, а також наявність в його діях суб`єктивної сторони у виді умислу на спричинення смерті потерпілого, оскільки нанесення обвинуваченим потерпілому ОСОБА_12 чисельних ударів молотком в голову та по тулубу, навіть тоді коли потерпілий перебував в горизонтальному положенні, вказує на те, що ОСОБА_11 усвідомлював, реальну можливість настання наслідків у виді смерті потерпілого, та бажав настання таких наслідків.

33. Таким чином, ураховуючи сукупність всіх обставин вчиненого ОСОБА_11 діяння, зокрема, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації ударів, його поведінки та потерпілого, що передувала події, а також після неї, їх стосунків, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність у діях ОСОБА_11 умислу саме на вбивство потерпілого і про правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК. Із таким висновком погоджується і колегія суддів.

34. Суд апеляційної інстанції також перевірив доводи касаційної скарги представника потерпілої щодо невідповідності призначеного ОСОБА_11 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості, внаслідок розгляду яких, дійшов висновку про необхідність скасування вироку місцевого суду у цій частині та постановлення новий вирок із призначенням більш суворого покарання.

35. На обґрунтування свого рішення апеляційний суд зазначив, що в даному конкретному провадженні місцевий суд, призначаючи основне покарання ОСОБА_11 у виді позбавлення волі строком на 9 років не в повній мірі дотримався вимог статей 50 65 КК, не врахував високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженим протиправного діяння, його агресивну поведінку, те, що він безжально наніс потерпілому молотком вісім ударів в голову та два по тулубу, вину не визнав, не розкаявся, жодних дій по відшкодуванню шкоди потерпілій не здійснював, а навпаки насміхався над нею, злочин вчинив в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність засудженого. А тому, зважаючи на мету покарання, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини вчинення протиправного діяння, зміст і обсяг протиправних діянь, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

36. З таким висновком погоджується і колегія суддів. Призначене апеляційним судом засудженому покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК, не порушує загальних засад призначення покарання, встановлених КК, відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості і не виходить за межі дискреційних повноважень суду. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги захисту щодо суворості призначеного ОСОБА_11 покарання колегія суддів відхиляє.

37. Також предметом перевірки суду апеляційної інстанції були доводи представника потерпілої щодо задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 в повному обсязі (1 000 000 грн). Суд враховуючи, що протиправними діями обвинуваченого був порушений звичайний уклад життя потерпілої ОСОБА_9 , у зв`язку із заподіянням їй душевних страждань, після смерті чоловіка, яка була повністю спустошена, втратила сенс життя, не могла спати, їсти, нічого робити, відчуває самотність, перебуває постійно у пригніченому стані, втратила смак життя, виходячи з глибини та тривалості її моральних страждань, а також взявши до уваги, що обвинувачений ОСОБА_11 не розкаявся у вчиненому та не вжив заходів для відшкодування завданої потерпілій шкоди, дійшов висновку про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди з 300 000 грн. до 550 000 грн.

38.Рішення апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої про стягнення з ОСОБА_11 на її користь моральної шкоди є достатньо обґрунтованими, відповідає положенням ст. 23 ЦК, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги потерпілої в цій частині.

39. Вирок суду першої інстанції у частині доведеності винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК та правильності кваліфікації його дій є обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 370 КПК. Колегія суддів зауважує, що вирок місцевого суду був предметом перевірки у нескасованій апеляційним судом частині.

40. Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК.

41. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, про що йдеться в касаційних скаргах захисника та представника потерпілої, Верховний Суд не встановив.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 20 грудня 2023 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року щодо

ОСОБА_11 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3