Історія справи

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 405/798/17

провадження № 51-379км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Стефанів Н.С., Стороженка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Дронової І.С.

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2017 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120020015583, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останнього разу за вироком Кам'янського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2009 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 23 грудня 2013 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено певні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Апеляційним судом Кіровоградської області вирок суду першої інстанції в частині призначеного засудженому покарання скасовано й 15 серпня 2017 року ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В іншій частині вирок залишено без змін.

ОСОБА_1 узято під варту в залі суду; ухвалено обчислювати початок строку відбування покарання засудженому з 15 серпня 2017 року.

ОСОБА_1визнаний винним у таємному викраденні чужого майна повторно за таких обставин.

14 грудня 2016 року, приблизно о 13.00 год, знаходячись на платформі АС № 2, яка розташована на вул. Є. Тельнова, 2 у м. Кропивницькому повторно, таємно викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон «Lenovo А2020», чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2617 грн.

09 січня 2016 року, приблизно о 16.20 год, ОСОБА_1, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Центральний ринок», яка розташована на вул. Преображенській у м. Кропивницькому, повторно, таємно викрав із кишені куртки ОСОБА_3 планшет «Nomi С070010», чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1790 грн.

11 січня 2016 року, приблизно о 15.00 год, ОСОБА_1, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Готель Київ», яка розташована на вул. В.Перспективній у м. Кропивницькому, повторно, таємно викрав із кишені куртки ОСОБА_4 належний ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Doogee Х6», чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1683 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування вироку суду апеляційної інстанції з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та порушення кримінального процесуального закону. Зазначає, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції, яким його було звільнено від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, оскільки це потягло призначення несправедливого покарання внаслідок суворості. Вважає, що вирок апеляційного суду не вмотивований належним чином. Крім того, вказує на порушення права на захист, зокрема, зазначає, що йому не було вручено копію апеляційної скарги прокурора, внаслідок чого він був позбавлений можливості подати заперечення на неї; у судовому засіданні апеляційного суду був відсутній захисник. Звертає увагу, що потерпілі, які не мали до нього претензій, не були повідомлені про слухання кримінального провадження в апеляційному порядку.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і вважала, що вирок апеляційного суду необхідно залишити без зміни.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України не оспорюються у касаційній скарзі засудженого.

Доводи ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції необгрунтовано дійшов висновку щодо неможливості його виправлення без відбування покарання, внаслідок чого обрав покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, є безпідставними.

З вироку суду апеляційної інстанції видно, що суд, перевіряючи в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, звернув увагу, що, суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, не врахував обставини, які свідчать про те, що застосування ст. 75 КК України не сприятиме його виправленню та попередженню вчинення ним нових злочинів. При цьому апеляційний суд правильно врахував, що ОСОБА_1, будучи неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, в тому числі за які відбував покарання у місцях позбавлення волі, знову вчинив корисливий злочин, а саме три епізоди крадіжки протягом короткого проміжку часу. З семи судимостей ОСОБА_1 шість разів був засуджений за злочини проти власності. Раніше він вже був звільнений судом від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, однак в період іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення, за яке був засуджений. Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не зробив для себе належних висновків і є особою, яка являє підвищену суспільну небезпечність.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, а отже, і про безпідставність рішення суду першої інстанції про його звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України.

Покарання, призначене ОСОБА_1, відповідає вимогами ст. ст. 50, 65 КК України. Воно є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання та ухвалюючи свій вирок, апеляційний суд навів підстави для прийняття такого рішення. Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 420 КПК України.

Доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист у зв'язку з тим, що в апеляційному суді кримінальне провадження розглянуто у відсутність його захисника, є необгрунтованими. Так, ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні бажав самостійно захищати свої права та інтереси й не залучав адвоката для здійснення свого захисту. Будучи ознайомленим зі своїми правами, в тому числі з правом на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави, він не повідомляв суду про бажання мати захисника та не заявляв клопотання про його призначення судом. Оскільки у даному кримінальному провадженні участь захисника згідно з положеннями ст. 52 КПК України не є обов'язковою, то підстав вважати, що судом не дотримано процесуального права ОСОБА_1 на захист немає.

Необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 на те, що йому не було вручено копію апеляційної скарги прокурора, що позбавило його можливості подати заперечення на цю скаргу. З матеріалів провадження видно, що копія апеляційної скарги прокурора була направлена засудженому разом із копією ухвали про відкриття апеляційного провадження за цією скаргою та пам'яткою про процесуальні права та обов'язки.

Непереконливими є доводи засудженого про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону у зв'язку з тим, що потерпілі у даному кримінальному провадженні не були належним чином повідомлені про розгляд кримінального провадження в апеляційному суді. В матеріалах провадження наявні дані про те, що потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 повідомлялися про місце і час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора. Участь потерпілих під час розгляду кримінального провадження не була визнана апеляційним судом обов'язковою, тому розгляд провадження за їх відсутності не суперечить вимогам закону.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б впливали на обгрунтованість вироку апеляційного суду відносно засудженого ОСОБА_1, перевіркою кримінального провадження не встановлено.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України та § 3 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2017 року відносно засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко Н.С. Стефанів С.О. Стороженко