Історія справи

Постанова

Іменем України

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 161/3500/17

провадження № 51-168 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кириленка М. О.,

прокурора Кравченко Є.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 липня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030010000231, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнено на підставі ч. 4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що приблизно о 12 годині 17 січня 2017 року в м. Луцьку, перебуваючи на території Волинського обласного наркологічного диспансеру незаконно придбав, знайшовши наркотичний засіб, обіг якого обмежено- опія ацетильованого, який з умислом на особисте вживання, без мети збуту, незаконно зберігав при собі до 12-ої години 25 хвилин 17 січня 2017 року, тобто до часу його затримання, поблизу Волинського обласного наркологічного диспансеру та виявлення працівниками слідчо-оперативної групи шприцу, ємкістю 2,5 мл з речовиною коричневого кольору, а саме опію ацетильованого, масою в перерахунку на суху речовину 0,2157 г.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 19 липня 2017 року залишено без зміни ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2017 року щодо ОСОБА_1

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальністьі просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, звільняючи засудженого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, судом не взято до уваги те, що підставою для звільнення є певна поведінка особи після вчинення злочину. Крім того, прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора.

Під час касаційного розгляду прокурор не підтримав подану касаційну скаргу та просив її залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті. На підставі п. 4 ст. 309 КК України особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом. На підставі ч. 4 ст. 309 КК України за дії, передбачені частиною 1 цієї статті, від кримінальної відповідальності звільняється винна особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з'ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Указаних вимог закону при звільненні ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, судом дотримано.

Як убачається з матеріалів провадження, 17 січня 2017 року ОСОБА_1 для лікування від наркоманії добровільно звернувся до лікувального закладу «Волинський обласний наркологічний диспансер» та пройшов стаціонарне лікування з 17 січня 2017 року по 30 січня 2017 року.

З огляду на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, добровільно звернувся до лікувального закладу і пролікувався до закінчення судового слідства, суд обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності.

Апеляційний розгляд провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Всі доводи, наведені прокурором в апеляційній скарзі за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірені. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

Інших доводів щодо істотних порушень процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли би вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, прокурором у скарзі не наведено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог прокурора немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції,- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л.Ю. Кишакевич Т. В. Матієк