Історія справи

Постанова

Іменем України

11 грудня2018 року

м. Київ

справа № 646/2347/17-к

провадження № 51-5051км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Піх Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120162200490007475, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки, покладено на нього обов'язки, передбачені статтею 76 КК.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у виді домашнього арешту залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він у ніч з 26 на 27 лютого 2017 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння транспортним засобом, проник, переліз через паркан на територію домоволодіння, розташованого на вул. Джерельній, 23 в м. Харкові, де на подвір'ї стояв автомобіль «TOYOТA Corolla», (2013 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1), належний на праві власності ОСОБА_2 та на праві користування - ОСОБА_3 За допомогою ключа, викраденого напередодні у ОСОБА_4, відчинив двері автомобіля, та, завівши його, виїхав із вказаного домоволодіння. Під час руху на вул. Гагаріна в м. Харкові помітив працівників патрульної поліції, які намагалися його зупинити, та бажаючи уникнути затримання, поїхав вулицями м. Харкова. проте на вул. Таджицькій був затриманий працівниками поліції.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, не врахував, що ОСОБА_1, будучи неодноразово судимим, знову вчинив тяжкий злочин, маючи не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість за скоєння раніше тяжкого та середньої тяжкості злочинів, належних висновків для себе не зробив та продовжив злочинну діяльність.

Крім того, на думку прокурора, суд залишив поза увагою характер та суспільну небезпечність вчиненого злочину, не врахував, що кримінальне правопорушення вчинено за обтяжуючих покарання обставин, не зважив на дані про особу засудженого, який є неодружений, офіційно не працює та не має стабільного заробітку. за місцем проживання характеризується задовільно, а тому призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

Вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи апеляційної скарги прокурора та неправомірно визнав її неспроможною, незважаючи на те, що прокурором оскаржено фактично м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням статті 75 КК.

Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор мотивує тим, що ухвала суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки не надано належних відповідей на доводи його апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи наведені в касаційній скарзі та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не оспорює та не заперечує факту вчинення кримінального правопорушення, доведеності винуватості ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за вказаним обвинуваченням.

Доводи прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого колегія суддів вважає слушними з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Під час вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 75 КК у разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції керувався, встановленими в судовому засіданні обставинами, характером і ступенем тяжкості скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення, даними про особу винного, який щиро розкаявся, та його ставленням до вчиненого злочину. Суд зважив на пом'якшуючі обставини, а саме щире каяття, яке виразилось у критичному відношенні до своєї протиправної поведінки, визнання винуватості та готовність нести відповідальність за вчинене, сприяння органам розслідування та суду встановленню дійсних обставин вчинення злочину. Обтяжуючою покарання обставиною суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Також суд зважив на позицію прокурора, думку потерпілої, яка просила суворо не карати ОСОБА_1, оскільки автомобіль їй було повернуто без пошкоджень. Отже діями ОСОБА_1 не спричинено тяжких негативних наслідків, тому суд дійшов висновку про можливість звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Ураховуючи наведені обставини, суд першої інстанції зробив висновок, що така форма відбування покарання буде достатньою для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставив вимогу про скасування вироку районного суду та просив постановити новий вирок про призначення ОСОБА_1 покарання за частиною 3 статті 289 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. Обґрунтовував такі вимоги вказуючи на ті ж самі підстави, які й зазначає у касаційній скарзі.

Апеляційний суд при розгляді цієї апеляційної скарги дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно визначено форму відбування покарання, та повторно вказав на ті самі підстави щодо звільнення засудженого від відбування покарання, на які посилався у рішенні суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано дійшов висновку про залишення без зміни вироку районного суду, оскільки правильно призначене покарання сприяє дотриманню принципу його індивідуалізації, більш успішному досягненню цілі виправлення та перевиховання засудженого і попередженню здійснення ним нових злочинів.

Крім того, слушними є доводи прокурора, що обрана форма призначеного засудженому покарання не є справедливою та співмірною із вчиненим кримінальним правопорушенням. Адже засуджений вчинив новий злочин будучі раніше судимим за тяжкий злочин та злочин середньої тяжкості. Тобто на шлях виправлення ОСОБА_1 не став, вчинив новий злочин за обтяжуючих покарання обставин, а саме у стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, покарання, призначене ОСОБА_1 із застосуванням статті 75 КК, не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого через м'якість.

Апеляційний суд усупереч статті 419 КПК не перевірив належним чином доводів прокурора, не дав на них вмотивованої відповіді, обмежившись посиланням на ті ж підстави, на які послався місцевий суд при звільненні засудженого від відбування покарання.

Отже, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, а тому підлягає скасуванню на цих підставах.

Зважаючи на наведене, відповідно до вимог частини 1 статті 438 КПК у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить урахувати вказівки суду касаційної інстанції, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах, й ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, яке б відповідало положенням статті 370 КПК.

Якщо під час нового розгляду кримінального провадження не буде встановлено інших обставин, які можуть вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання ОСОБА_1, то призначене йому покарання із застосуванням статті 75 КК слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк В.В. Король В.П. Огурецький