Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 505/2299/22

провадження № 51-472км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новоукраїнка володарського району Кокчетавської області, Казахстан, який зареєстрований у АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено до покарання за ч. 1 ст. 309 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Суди попередніх інстанцій визнали винуватим ОСОБА_7 у тому, що він незаконно придбав та зберігав без мети збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено, метадон масою 0,849 г, який у нього 25 квітня 2022 року було вилучено правоохоронцями.

Окрім цього, 25 вересня 2023 року ОСОБА_7 збув ОСОБА_8 за 800 грн наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон масою 0,138 г.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї

У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, просить змінити оскаржувані судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 307 КК на ч. 1 ст. 309 КК та призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці.

Касаційна скарга обґрунтована твердженнями про те, що засуджений не мав умислу на збут наркотичного засобу, а тому його дії потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК. Стверджує, що в умовах установи відбування покарання стан здоров`я ОСОБА_7 погіршиться, а призначене йому покарання є несправедливим внаслідок суворості.

Сторона обвинувачення подала до Суду заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- захисник підтримала вимоги касаційної скарги та просила її задовольнити;

- прокурор заперечив касаційну скаргу та просив відмовити у її задоволенні.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, при розгляді касаційної скарги захисника суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

На переконання сторони захисту, дії засудженого за епізодом від 25 вересня 2023 року потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК, оскільки умислу на збут наркотичного засобу у нього не було.

Колегія суддів не погоджується із вказаною позицією захисту.

Як встановлено місцевим судом з показань залегендованої особи ОСОБА_8 , в день події працівники поліції вручили йому помічені спеціальною речовиною грошові кошти із зафіксованими у відповідному протоколі грошовими купюрами. Надалі він зустрівся із засудженим біля сміттєвих баків та передав йому гроші, а ОСОБА_7 дав свідку 2 згортки з метадоном.

Висновком судової експертизи спеціальних хімічних речовин від 20 жовтня 2023 року встановлено, що на серветці зі змивом правої руки ОСОБА_7 та на поверхнях 4 купюр номіналами по 200 грн виявлено спеціальну хімічну речовину (люмінофор).

З досліджених місцевим судом результатів проведених НСРД вбачається, що продаж ОСОБА_9 наркотичного засобу відбувся у малолюдному місці біля сміттєвих баків, а в ході розмови із покупцем засуджений вів себе конспіративно та перерахував гроші, надані закупним, після чого швидко зник.

Тобто у цьому провадженні факт збуту засудженим метадону підтверджується показаннями залегендованого свідка ОСОБА_8 , які узгоджуються зі змістом протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді: аудіо-, відеоконтролю особи від 09 жовтня 2023 року та контролю за вчиненням злочину у виді оперативної закупки від 26 вересня 2023 року, проведеного на підставі постанови прокурора від 22 вересня 2023 року.

Сукупність наведених доказів підтверджує факт збуту ОСОБА_7 наркотичного засобу, що вказує на правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 307 КК.

Щодо аргументів захисника про суворість призначеного покарання, то Суд вважає їх необґрунтованими.

Під час призначення покарання ОСОБА_7 місцевий суд врахував характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (згідно зі ст. 12 КК кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 309 КК є проступком, а за ч. 1 ст. 307 КК - нетяжким злочином), відомості про засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога з 2018 року, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання, було визнано наявність хронічних захворювань у ОСОБА_7 та його матері, а за ч. 1 ст. 309 КК також було визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, встановлено не було.

Сукупність наведеної інформації дала підстави місцевому суду з-поміж альтернативних покарань за ч. 1 ст. 309 КК обрати засудженому покарання у виді обмеження волі у розмірі, наближеному до нижньої межі, встановленої у вказаній санкції, а за ч. 1 ст. 307 КК ОСОБА_7 було обрано безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений вказаною санкцією.

В ході призначення ОСОБА_7 остаточного покарання місцевим судом було обрано найбільш сприятливий спосіб складання покарання, а саме - поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На переконання колегії суддів, призначене засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке потрібно відбувати реально, відповідає тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та сприятиме запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Засуджений вправі ініціювати питання про зміну умов відбування покарання за станом свого здоров`я у порядку виконання вироку, однак відомості про такий стан з урахуванням обставин вчинених ним кримінальних правопорушень не є підставою для пом`якшення йому покарання.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень.

Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, а тому оскаржувані судові рішення потрібно залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3