Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 127/16264/22

провадження № 51-4243км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

ГоловуючогоОСОБА_1 ,СуддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,засудженої захисників прокурораОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженої

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Хмільник Вінницької області та жительки м. Вінниці.

на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2024 року.

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_5 засуджено за частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

2. Суд визнав доведеним, що 09 червня 2022 року близько 09:00 засуджена, не маючи посвідчення водія, керуючи автомобілем «Volkswagen Jetta» та рухаючись з перевищенням дозволеної швидкості по дорозі неподалік с. Пиківська Слобідка Хмільницького району Вінницької області, в порушення вимог пунктів 12.1, 12.6 (г), 2.1 (а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), виїхала за межі проїзної частини, де зіткнулася з деревом, внаслідок чого пасажири автомобіля ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали травми, від яких 10 червня 2022 року померли.

3. Вінницький апеляційний суд ухвалою 25 квітня 2023 року вирок змінив та призначив засудженій за частиною 3 статті 286 КК з застосуванням статті 69 КК покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

4. Верховний Суд постановою від 22 жовтня 2024 року скасував це рішення через неправильне застосування статті 69 КК і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

5. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без зміни.

Вимоги і доводи касаційних скарг

6. Засуджена, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити оскаржені судові рішення та застосувати до неї положення статті 75 КК.

7. Вона стверджує, що суд першої інстанції усупереч вимогам статті 65 КК не врахував повною мірою всіх позитивних даних про її особу і наявних у справі пом`якшуючих обставин та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість її виправлення без ізоляції від суспільства.

8. На думку засудженої, апеляційний суд проігнорував положення статті 439 КПК і не виконав вказівок суду касаційної інстанції в частині наявності підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням.

9. Представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 надіслав до Суду заперечення на касаційну скаргу, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими. Просив здійснити касаційний розгляд без участі потерпілої сторони.

Позиції учасників касаційного розгляду

10. Захисник та засуджена підтримали касаційні вимоги.

11. Прокурор заперечила і просила залишити скаргу без задоволення.

Оцінка Суду

12. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково.

13. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412-414 КПК.

14. Згідно з частиною 2 статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а частиною 2 статті 50 цього Кодексу передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

15. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66 67 КК.

16. Суд погоджується із належно умотивованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, його незворотних наслідків, відсутні підстави для звільнення засудженої її від відбування покарання у порядку статті 75 КК.

17. Всупереч доводам касаційної скарги апеляційний суд не порушив вимог статті 439 КПК і виконав вказівки суду касаційної інстанції, визнавши відсутність підстав для застосування статті 69 КК.

18. Скасовуючи попереднє рішення апеляційного суду Суд з урахуванням судової практики виходив з того, що, обставини чи сукупність обставин, які відповідно до статті 69 КК надають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають бути такого ж характеру і сили, які зумовили створення привілейованих складів злочинів. При цьому обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.

19. Суд погоджується з висновком апеляційної інстанції, що в цій справі відсутні обставини, які б давали підстави для застосування статті 69 КК.

20. Разом із тим, апеляційним судом не надано оцінки обставин справи з погляду статті 69-1 КК, яка передбачає:

«За наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу».

21. На відміну від статті 69 КК, яка стосується обставин, пов`язаних з вчиненням злочину, це положення стосується обставин, які характеризують посткримінальну поведінку винної особи.

22. Стаття 69-1 КК залишає на розсуд суду визначення конкретного покарання, яке має бути призначене за сукупності визначених в ньому обставин, встановлюючи лише верхню межу судової дискреції («не може перевищувати»). Застосування статті 69-1 КК не виключає, а в певних випадках прямо вимагає призначення покарання нижчого, ніж передбачено відповідним положенням кримінального закону.

23. Відповідно до матеріалів справи, засуджена, як під час досудового розслідування так і в ході розгляду провадження судами різних інстанцій визнавала фактичні обставини, стверджувані сторонню обвинувачення, послідовно висловлювала жаль з приводу скоєного, вживала заходів з метою компенсувати наслідки злочину шляхом відшкодування шкоди.

24. У цій справі суди попередніх інстанцій, обставинами, що пом`якшують покарання визнали щире каяття засудженої, усвідомлення своєї вини. Також ними визнаний факт відшкодування шкоди. Обтяжуючих покарання обставин в цій справі не встановлено. У досудової доповіді Центр пробації у Вінницькій області зробив висновок про те, що виправлення засудженої без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, за умови здійснення нагляду та контролю, із застосуванням соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення.

25. За таких обставин, ураховуючи, що вчинений злочин є необережним, засуджена визнала свою вину, щиро розкаялася у скоєному, активна сприяла розкриттю злочину, добровільно відшкодувала завдану шкоду, раніше не судима, виключно позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, Суд вважає можливим призначити основне покарання у виді позбавлення волі на строк менший, ніж передбачено санкцією частини 3 статті 286 КК, але яке буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

26. Тому оскаржені судові рішення належить змінити в частині застосування покарання на підставі, передбаченій пунктом 3 частини 1 статті 438 КПК, і пом`якшити засудженій основне покарання у виді позбавлення волі.

Керуючись статтями 433 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2024 року щодо ОСОБА_5 змінити.

На підставі статті 69-1 КК пом`якшити призначене ОСОБА_5 основне покарання за частиною 3 статті 286 КК до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2