Історія справи

Постанова ККС ВП від 08.05.2025 року у справі №752/10072/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа № 752/10072/24

провадження № 51-5336км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року про повернення його апеляційної скарги на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 оскаржив зазначений вирок до апеляційного суду.

Київський апеляційний суд ухвалою від 05 вересня 2024 року повернув апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на зазначений вирок стосовно ОСОБА_8 .

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 ставить вимогу про скасування зазначеної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вважає, що апеляційний суд, повернувши його апеляційну скаргу, безпідставно обмежив право ОСОБА_7 на апеляційний перегляд, закріплене у ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України, та не врахував практики Касаційного кримінального суду в подібних правовідносинах і практики Європейського суду з прав людини.

Не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_7 , а отже і адвокат ОСОБА_6 , який діє в його інтересах, не є стороною кримінального провадження в розумінні п. 19 ч. 1 ст. З КПК України та згідно з ч. 1 ст. 393 КПК України не є суб`єктом права на апеляційне оскарження вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року.

Зазначає, що у вироку від 19 червня 2024 року неодноразово зазначено про те, що обвинувачений ОСОБА_8 вчиняв інкриміновані злочинні дії за вказівками ОСОБА_7 , у його інтересах та за попередньою змовою з ним. На думку адвоката, суд в оскаржуваному вироку вказав не просто про побічну причетність ОСОБА_7 до злочинної діяльності ОСОБА_8 , а констатував, що ОСОБА_7 був організатором такої діяльності.

Стверджує, що обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 безпосередньо стосується прав, свобод й інтересів ОСОБА_7 і на цій підставі останній вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення. Вважає, що дані, зазначені в тексті вироку, а саме прізвище, ім`я, по батькові, вказівка на статус одного із засновників та акціонерів ПрАТ «Укрмонтажспецкомплект», зазначення про володіння акціями в певній кількості, відомості про що прямо збігаються з відкритими даними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - прямо вказують на ОСОБА_7 та дозволяють як суду, так і будь-якій іншій особі з упевненістю ідентифікувати його особу, яка нібито вчинила кримінальне правопорушення у співучасті з ОСОБА_8 .

Стверджує, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_6 права на апеляційне оскарження вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року є передчасним і таким, що не відповідає нормам права, загальним правовим принципам, судовій практиці Верховного Суду.

Зазначає, що встановлені оскаржуваним вироком обставини з огляду на преюдиційність судового рішення, вже безпосередньо використовуються іншими особами під час оскарження тих чи інших фактів у рамках інших видів судочинства.

У запереченнях на касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_9 просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Адвокат ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговорившидоводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Приписами ч. 1 ст. 412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що ОСОБА_7 , а отже і адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , не є особами, які відповідно до закону мають право на оскарження зазначеного вироку.

Однак ця позиція апеляційного суду не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129) і КПК України (ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24).

За правилами ст. 393 КПК України право на апеляційне оскарження, крім інших осіб, мають також особи у випадках, передбачених цим Кодексом (п. 10).

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Висновок про застосування ст. 7, ч. 6 ст. 9 та ст. 24 КПК України щодо права на оскарження судового рішення до суду вищого рівня міститься в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року в справі № 5-347кс15 щодо ОСОБА_10 , прийнятій за результатами розгляду справи з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, передбачених КПК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень. Зокрема, у постанові зазначено, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя і звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.

Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

З матеріалів провадження вбачається, що, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року стосовно ОСОБА_6 , ухвалити новий, яким виключити посилання суду на особу ОСОБА_7 .

Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , зазначив, що його апеляційна скарга не містить достатніх даних, які би свідчили про те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 стосується інтересів ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , тією мірою, яка дає достатні підстави стверджувати, що згідно з ч. 2 ст. 24, ч. 1 ст. 393 КПК України надає апелянту право оскаржити його в апеляційному порядку. Апеляційний суд зробив висновок, що ОСОБА_7 , а отже і адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , не є стороною кримінального провадження в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України та згідно з ч. 1 ст. 393 КПК України не є суб`єктом права на апеляційне оскарження зазначеного вироку, а тому апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України повернув останньому.

Однак, як убачається з вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 19 червня 2024 року, під час формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, містяться прямі вказівки на прізвище та ініціали особи, справа щодо якої не розглядалася, а саме на ОСОБА_7 .

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 (провадження № 51-5394кмо19), суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що в тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на цю конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з упевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що право на оскарження вироку стосовно ОСОБА_8 у адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 може виникнути тільки у випадку, якщо вирок стосується прав, свобод та інтересів останнього.

Адвокат ОСОБА_6 , оскаржуючи вирок стосовно ОСОБА_8 , стверджував про те, що суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, вказавши у вироку від 19 червня 2024 року дані про ОСОБА_7 , матеріали щодо якого виділено в окреме провадження.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, на ці обставини у справі та особливості вимог кримінального процесуального закону щодо можливості оскарження вироку суду іншими особами в частині, що стосується їхніх інтересів, уваги не звернув, доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 ретельно не вивчив і дійшов помилкового висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права на оскарження такого рішення, та її повернув.

Допущені судом апеляційної інстанції порушення є істотними, оскільки вони перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити, оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді, під час якого слід урахувати наведене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року про повернення його апеляційної скарги на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3