Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 947/14229/20

провадження № 51-654 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі

відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2024 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК (у редакції 2008 року) до покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.

2. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

2. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про стягнення з ОСОБА_9 матеріальної шкоди в розмірі 182 683,30 грн, моральної шкоди - 100 000 грн залишено без задоволення.

3. Одеський апеляційний суд ухвалою від 20 листопада 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 залишив без змін.

4. Суди визнали ОСОБА_9 винуватим у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчиненим повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, за детально наведених у вироку обставин.

5. Як установив суд, наприкінці жовтня 2019 року ОСОБА_9 вирішив реалізувати злочинний план, із заволодіння чужим майном (грошима) шляхом обману осіб, які хочуть придбати автомобіль за доступною ціною. Для здійснення таких дій ОСОБА_9 залучив спільника, вступивши у злочинну змову з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. Ця особа, за їхнім з ОСОБА_9 спільним планом, повинна була безпосередньо вести перемовини із потенційними покупцями та у випадку досягнення позитивних домовленостей, укладати із ними відповідні договори щодо придбання останніми автомобілів. Для полегшення введення майбутніх покупців в оману, створення у них думки, начебто вони мають потенційну, фактичну можливість придбати необхідний автомобіль за вигідною ціною у реальної фірми, ОСОБА_9 , у першій половині листопада 2019 року вжито організаційних заходів, спрямованих на створення та забезпечення діяльності ТОВ «АЙКАР» (код ЄДРПОУ 39494360, банківський рахунок товариства та дії його директора фактично контролював ОСОБА_9 ) працівники якого, начебто займались доставкою із-за кордону автомобілів, їх подальшим розмитненням та продажем. Для пошуку потенційних покупців ОСОБА_9 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, приблизно в середині листопада 2019 року, здійснені спільні заходи, під час яких у мережі Інтернет на сайті «ОЛХ», були розміщенні неправдиві оголошення, з відповідними марками автомобілів, що начебто реалізовувались ТОВ «АЙКАР», їх характеристиками, вигідними умовами придбання та контактними даними менеджерів із продажу ТОВ «АЙКАР».

6. Так, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , для реалізації раніше узгодженого ними плану, умисно, з корисливих мотивів, маючи спільну з ОСОБА_9 мету, направлену на заволодіння шляхом обману грошовими коштами, знаходячись в офісному приміщенні у м. Одесі (вул. Академіка Корольова, 74-Б), розуміючи фіктивність своїх дій, представляючись менеджером ТОВ «АЙКАР», уклала від імені директора ТОВ «АЙКАР» ОСОБА_11 :

- 22 листопада 2019 року близько 12:00 год. з ОСОБА_12 договір поставки № 2002 від 22 листопада 2019 року, відповідно до умов якого та його специфікації № 1, ТОВ «АЙКАР» в особі директора ОСОБА_11 , зобов`язується впродовж 10 діб із моменту повної оплати ОСОБА_12 135 000 грн - поставити та передати у власність останньої автомобіль марки «Renault» модель «Logan MCV 1.5 dCi MT Authentique» 2015 року випуску. ОСОБА_12 , будучи введеною в оману, на виконання умов договору 22 листопада 2019 року о 13:12 год на банківський рахунок ТОВ «АЙКАР» перерахувала 135 000 грн, однак автомобіль так і не отримала. Спільник із ОСОБА_9 зникли, розпорядившись коштами потерпілої на власний розсуд;

- 03 грудня 2019 року близько 16:30 год. з ОСОБА_13 договір поставки № 2006 від 04 грудня 2019 року, відповідно до умов якого та його специфікації № 1, ТОВ «АЙКАР» в особі директора ОСОБА_14 , начебто зобов`язується впродовж 10 діб із моменту повної оплати 180 830 грн - поставити та передати у власність ОСОБА_15 автомобіль марки «Renault» модель «Duster 1.5D MT Privilege» 2015 року випуску. 04 грудня 2019 року о 09:35 год, ОСОБА_10 , будучи введеним в оману на виконання умов договору двома переказами перерахував на рахунок ТОВ «АЙКАР» 180 830 грн, однак транспортний засіб так і не отримав. Спільник та ОСОБА_9 зникли, розпорядившись коштами потерпілого на власний розсуд;

- 06 грудня 2019 року близько 13:00 год. із ОСОБА_16 договір поставки № 2008 від 06 грудня 2019 року, відповідно до умов якого та його специфікації № 1, ТОВ «АЙКАР» в особі директора ОСОБА_11 зобов`язується впродовж 10 діб із моменту повної оплати ОСОБА_16 145 000 грн - поставити та передати у власність останнього автомобіль марки «Citroen» модель «Berlingo Multispace 1.6D MT Comfort» 2015 року випуску. ОСОБА_16 , будучи введеним в оману, на виконання умов договору 06 грудня 2019 року о 14:06 год. перерахував на рахунок ТОВ «АЙКАР» 145 000 грн, однак транспортний засіб так і не було передано. Спільник та ОСОБА_9 зникли, розпорядившись коштами потерпілого на власний розсуд;

- 13 грудня 2019 року близько 11:00 год. зі ОСОБА_17 договір поставки № 2009 від 13 грудня 2019 року зі специфікацією № 1, відповідно до умов якого ТОВ «АЙКАР» в особі директора ОСОБА_11 начебто зобов`язується впродовж 10 діб, поставити та передати у власність ОСОБА_17 автомобіль марки «Renault» модель «Logan 1.5 MT Expression» 2015 року випуску загальною вартістю 137 000 грн. При цьому сторонами було узгоджено, що ОСОБА_18 спочатку сплатить 50% від вартості автомобіля на рахунок ТОВ «АЙКАР», а надалі, решту суми, переведе після фактичного огляду ним цього автомобіля. ОСОБА_17 , будучи введеним в оману, на виконання умов договору 13 грудня 2019 року о 16:54 год. перерахував двома переказами на рахунок ТОВ «АЙКАР» кошти у розмірі 68 500 грн, однак транспортний засіб йому передано не було, кошти не повернуто, оскільки спільник та ОСОБА_9 зникли.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_9 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

8. Стверджує, що призначене ОСОБА_9 покарання у виді штрафу, є надто м`яким, не може забезпечити виправлення засудженого та запобігти вчиненню ним нових корисливих злочинів. На думку адвоката, місцевий суд безпідставно врахував обставини, які пом`якшують покарання, не врахував дані, що характеризують особу винного, який, крім іншого, перебував у розшуку в межах цього кримінального провадження та інших кримінальних проваджень щодо нього.

9. Також представник потерпілого не погоджується з вирішенням судом цивільного позову. Зазначає, що апеляційний суд не дав оцінки вимогам у частині відшкодування моральної шкоди.

10. Крім того, представник зазначає, що місцевим судом грубо порушено вимоги Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) щодо порядку розгляду справи та прийняття процесуальних рішень та ці факти залишені поза увагою судом апеляційної інстанції, зокрема не розглянуто клопотання прокурора про застосування стосовно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; судом не відновлювалось провадження, яке зупинялось; відповідно до матеріалів судової справи розгляд справи відбувався за участі ОСОБА_9 у режимі відеоконференцзв`язку без врахування думки потерпілих.

11. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

12. Представник потерпілого підтримав подану касаційну скаргу. Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Захисник заперечував щодо задоволення касаційної скарги представника потерпілого.

Мотиви Суду

13. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

14. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

15. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК (в редакції 2008 року) та правильність кваліфікації його дій в касаційній скарзі не оспорюються.

16. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

17. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

18. Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку і має відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законним та обґрунтованим.

19. Статтею 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.

20. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

21. Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

22. У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

23. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком місцевого суду ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК (в редакції 2008 року) та призначено покарання за цим законом.

24. Не погодившись із вироком місцевого суду щодо ОСОБА_9 представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просив скасувати вирок місцевого суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому, крім іншого, стверджував, що місцевим судом безпідставно визнано обставинами, які пом`якшують покарання винного, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Зазначав, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б свідчили, що ОСОБА_9 сприяв розкриттю кримінального провадження, натомість стверджував, що кримінальне правопорушення було виявлено на підставі заяв потерпілих до правоохоронних органів, якими були отримані всі докази достатні для доведеності винуватості ОСОБА_9 . Стверджував, що місцевим судом при призначенні покарання не повною мірою враховані дані, що характеризують особу винного, зокрема, що жодних активних дій для розкриття кримінального правопорушення ОСОБА_9 не вчиняв, натомість ухилявся від встановлення істини по справі та від судового розгляду про що свідчать ухвали суду про його привід та оголошення у розшук.

25. Також представник потерпілого в апеляційній скарзі наголошував на безпідставній відмові у задоволенні судом першої інстанції цивільного позову. Зазначав, що вимога про стягнення моральної шкоди є індивідуальною вимогою, а тому обґрунтування місцевого суду в цій частині є такими, що суперечать вимогам закону.

26. Зазначеним доводам представника потерпілого апеляційний суд належної оцінки не дав, переконливих висновків про залишення без змін вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 не навів.

27. Відповідно до статей 50 65 КК метою покарання, зокрема, є запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень; особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

28. Згідно зі ст. 66 КК обставинами, які пом`якшують покарання є, зокрема, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Разом із тим, суд касаційної інстанції вже неодноразово наголошував, що щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину є різними пом`якшуючими обставинами і можуть існувати відокремлено одна від одної (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2024 року у справі № 507/1580/22; від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17).

29. Щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого кримінального правопорушення, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого і бажання виправити ситуацію, що склалася. Щире каяття має характеризувати поведінку особи після вчинення злочину суто з позиції психологічної внутрішньої переорієнтації суб`єкта, справжнє засудження свого діяння, визнання його антисуспільного характеру, про що мають свідчити і об`єктивні дані про зміну в ціннісних пріоритетах та способі життя.

30. Натомість активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставина, яка пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. Зазначена позиція міститься в правових висновках постанов Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 695/492/20, від 12 вересня 2019 року у справі № 674/1608/17.

31. Проте, апеляційний суд, спростовуючи доводи поданої апеляційної скарги, не зазначив, які саме дії ОСОБА_9 свідчать про наявність в його діях активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

32. Також судом апеляційної інстанції не спростовано твердження, викладені в апеляційній скарзі, представником потерпілого щодо безпідставної відмови у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_9 .

33. Апеляційний суд, спростовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив лише про те, що шкода заподіяна потерпілому ОСОБА_10 від кримінального правопорушення, вчиненого 03 грудня 2019 року, спільними діями як ОСОБА_9 так і ОСОБА_19 , яка була засуджена за це кримінальне правопорушення вироком Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2023 року та з якої були стягнуті моральна шкода та майнова шкода на користь потерпілого. Проте, апеляційним судом не спростовано твердження апеляційної скарги про те, що стягнення моральної шкоди містить індивідуальний характер і така вимога може бути заявлена до кожної особи, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення.

34. Таким чином, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо обґрунтованості вироку суду першої інстанції, а також щодо безпідставності усіх доводів апеляційної скарги представника потерпілого.

35. У зв`язку з цим ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 419 КПК щодо вмотивованості, оскільки суд у мотивувальній частині ухвали не надав відповіді на всі доводи апеляційної скарги представника потерпілого, й, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив мотивів визнання скарги необґрунтованою в контексті всіх зазначених доводів.

36. Отже, Суд убачає, що під час розгляду кримінального правопорушення судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

37. У ході нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити всі доводи поданої апеляційної скарги, дати їм належну оцінку та, з урахуванням встановлених обставин, ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3