Історія справи

Постанова ККС ВП від 06.04.2023 року у справі №461/4918/20
Постанова ККС ВП від 06.04.2023 року у справі №461/4918/20
Постанова ККС ВП від 02.09.2025 року у справі №461/4918/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 461/4918/20

провадження № 51-12км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

виправданої ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 червня 2024 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Березини Радивилівського району Рівненської області, громадянки України, яка проживає у АДРЕСА_1 ,

яку визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 31 грудня 2020 року ОСОБА_8 визнано невинуватою та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

У задоволені цивільного позову прокурора відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного судувід 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Постановою колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 06 квітня 2023 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_8 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 - без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувалася у тому, що вона як начальник управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку (попередня назва - Департамент економічної політики) Львівської міської ради, тобто як службова особа органу місцевого самоврядування, у період з 26 грудня 2013 року до 31 грудня 2018 року, неналежно виконувала свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, достовірно знала про обов`язковість вимог Методики розрахунку орендної плати за користуванням майном територіальної громади м. Львова від 07 червня 2007 року № 897 під час розрахунку розміру орендної плати за договорами оренди, однак в порушення п. 2.1.3 та п. 2.1.4 зазначеної Методики під час розрахунку розміру орендної плати за договорами №№ Л-9562-15, Л-11166-18, Г-9227-14, Ш-9917-15, Ш-11520-18, Г-8913-18, Ф-9517-15, Ф-10011-16, Г-10095-16, договором № Г-8456-12 (Д-15) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 17 жовтня 2012 року № Г-8456-12, договором № С-10249-16 (Д-18) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № С-10249-16 від 25 листопада 2016 року, для частини об`єкту оренди площею 70 кв.м застосувала орендну ставку у розмірі 2% від вартості майна, а для іншої частини об`єкту оренди - 6% від вартості майна, замість необхідного застосування орендної ставки у розмірі 6% до загальної площі об`єктів оренди за вказаними договорами, що призвело до недоотримання загальним фондом міського бюджету коштів в загальній сумі 1 098 146,85 грн.

Також в порушення вимог вказаної Методики при розрахунку розміру орендної плати за договорами №№ Л-10426-17, З-8914-13, Г-9422-15, Ш-9338-15, Ш-10966-18 для частини об`єкту оренди площею 50 кв.м ОСОБА_8 застосувала орендну ставку у розмірі 2% від вартості майна, а для іншої частини об`єкту оренди - 6% від вартості майна, замість необхідного застосування орендної ставки у розмірі 6% до загальної площі об`єктів оренди за вказаними договорами, що призвело до недоотримання загальним фондом міського бюджету коштів в сумі 90 901,84 грн.

В результаті вчинених ОСОБА_8 дій загальний фонд міського бюджету недоотримав кошти на загальну суму 1 189 048,69 грн, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечень на неї

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що апеляційний суд:

- безпідставно погодився із висновками місцевого суду про те, що до компетенції ОСОБА_8 як начальника управління комунальної власності Львівської міської ради здійснення розрахунку орендної плати та застосування орендних ставок не входило, оскільки, на переконання сторони обвинувачення, саме до повноважень начальника управління належить підписання договорів та наказів з питань оренди, а також виконання завдань, покладених на управління, що утворює причинний зв`язок між неналежним виконанням своїх службових обов`язків ОСОБА_8 та наслідками у вигляді недоотримання загальним фондом міського бюджету коштів на загальну суму 1 189 048,69 грн;

- необґрунтовано вказав про наявність у Фонду державного майна України повноважень давати роз`яснення з питань застосування методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна з посиланням на положенням п. 3 Постанови КМУ від 04 жовтня 1995 року № 786 «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу», без урахування того, що вказаний пункт постанови втратив чинність на підставі Постанови КМУ від 10 квітня 2013 року № 253 «Про внесення змін до Постанов Кабінету міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 04 жовтня 1995 року № 786»;

- безпідставно погодився із твердженнями місцевого суду про ідентичність формулювання застосування орендних ставок за оренду творчими спілками, господарськими організаціями державного майна, що було визначено у постанові КМУ від 04 жовтня 1995 року № 786 з формулюванням застосування орендних ставок за оренду творчими спілками, політичними партіями та громадськими організаціями майна комунальної власності, визначеним в редакції ухвали Львівської міської ради від 27 червня 2013 року № 2472, та категоричними висновками місцевого суду, який суперечить вимогам законодавства, що діяло на час, охоплений ревізією, проведеною Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області;

- необґрунтовано погодився із висновками суду першої інстанції про неспроможність висновку Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області щодо необхідності застосування підвищеної орендної ставки до усієї площі орендованого приміщення в зазначених в акті ревізії договорах з громадськими організаціями та договорах про оренду приміщень під господарські потреби;

- постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 в інтересах виправданої ОСОБА_8 вказує про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, а виправдана та її захисники вважали рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим, просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Мотиви суду

Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Щодо доводів прокурора про відсутність у ОСОБА_8 як начальника управління комунальної власності Львівської міської ради повноважень на здійснення розрахунку орендної плати та застосування орендних ставок, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_8 обіймала посаду начальника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з серпня 2013 року.

Відповідно до Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07 грудня 2007 року № 1100, начальник Управління комунальної власності Львівської міської ради здійснює керівництво діяльністю управління, несе персональну відповідальність перед міською радою, Львівським міським головою, виконавчим комітетом та директором департаменту за виконання покладених на управління завдань (п. 3.12); представляє управління (виступає від його імені) без довіреності у відносинах зі всіма без винятку органами державної влади і місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, укладає і підписує від імені управління господарські та інші договори (угоди), вчиняє інші правочини (п. 3.14.10); а до компетенції управління віднесено здійснення управління майном, яке належить до комунальної власності та у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах, виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста (п. 4.1.2).

Аналогічні повноваження передбачені пунктами 3.6, 4.1.9, 4.1.14 Положення про Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02 грудня 2016 року № 1125, а також, п. 3.6 Положення про Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19 травня 2017 року № 410.

Таким чином, Суд вважає, що оскільки саме до компетенції начальника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради входило підписання договорів оренди, то особа, яка займає вищевказану посаду є такою службовою особою, що відповідає за підписання договорів оренди загалом і за правові наслідки, які виникнули у зв`язку із цим.

Аналогічна позиція була констатована у Постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 06 квітня 2023 року у цьому ж провадженні.

Однак Суд не погоджується із іншими доводами прокурора, які стосуються наявності в діях ОСОБА_8 об`єктивної сторони складу інкримінованого кримінального правопорушення.

У цьому провадженні предметом аналізу судів попередніх інстанцій стало розуміння алгоритму визначення розміру орендної плати залежно від площі орендованого приміщення.

Йдеться про те, чи підвищена ставка за оренду має застосовуватися до всієї площі орендованого приміщення чи до тієї частини площі, які перевищує ту, що встановлена міською радою.

З проаналізованих та досліджених судами попередніх інстанцій ухвал Львівської міської ради вбачається, що пункти 2.1.3 та 2.1.4 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова (додаток 2) в редакції ухвали від 27 червня 2013 року діяв в період 2014 - 2018 років, за який проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності Управління комунальної власності, орендні ставки в редакції від 27 червня 2013 року, які були встановлені у пункті 94 додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, застосовувались у такій же редакції згідно ухвали від 09 квітня 2009 року № 2569, та були передбачені у пункті 29 додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова.

Згідно з пунктом 94 додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова в редакції, яка діяла з 27 червня 2013 року, при наданні в оренду нерухомого майна для творчих спілок, політичних партій, громадських організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить не більше як 70 кв.м., застосовується орендна ставка 2%, а на площі понад 70 кв.м. застосовується орендна ставка 6 %, а відповідно до пунктів 78 та 79 цього ж додатку при наданні в оренду приміщень під господарські потреби мешканців будинку площею не більше як 50 кв.м. застосовується орендна ставка 2%, при наданні в оренду приміщень під господарські потреби мешканців будинку площею 50 кв.м та більше застосовується орендна ставка 6 %.

З матеріалів провадження вбачається, що управління зверталося до Фонду державного майна України за роз`ясненням щодо визначення правильного алгоритму визначення розміру орендної плати.

Суд вважає, що такий крок був виправданий з огляду на те, що формулювання, які використовувалися для визначення алгоритму вартості розміру оренди державного майна бути аналогічними із тими, які застосовувалися у разі оренди комунального майна.

Так, згідно пункту 27 додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», що діяла на час надання роз`яснень щодо її застосування Фондом Державного майна України, було зазначено, що 3 % орендна ставка застосовується за розміщення творчих спілок, громадських, релігійних та благодійних організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить не більш як 50 кв.м., а на площі понад 50 кв.м. застосовується орендна ставка 7%.

Пізніше Постановою КМУ від 08 серпня 2016 року № 516 було внесено зміни до додатку 2 Методики розрахунку плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04 жовтня 1995 року № 786, а саме в абзаці 3 пункту 27 слово «понад» замінено словами «для частини площі, що перевищує». Вочевидь таке формулювання не викликає двохзначності у трактуванні формули визначення розміру орендної плати. Однак потрібно враховувати, що до внесення означених змін використовувалися інші формулювання.

Щодо роз`яснень, наданих Фондом державного майна України, то суд вважає, що вони могли бути використані управлінням для тлумачення положень Методики, що і було зроблено у цьому провадженні.

Як вбачається із листа від 15 червня 2007 року № 10-16-9367 Фонд Державного майна України, роз`яснив підхід до застосування орендних ставок для громадських організацій, а саме: «Для розміщення громадських, релігійних та благодійних організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить не більш як 50 кв.м., застосовується річна орендна ставка у розмірі 3% та 7% в частині, що перевищує 50 кв.м. Тому, наприклад, якщо громадською організацією орендується приміщення площею 65 кв.м, то для 50 кв.м застосовується пільгова ставка 3%, а для решти (65 кв.м - 50 кв.м = 15 кв.м) - ставка 7 %».

Аналогічну позицію щодо роз`яснення підходу до застосування орендних ставок для громадських організацій висловив Фонд державного майна у відповідь на лист Управління комунальної власності Львівської міської ради від 07 травня 2020 року, в якій зазначив, що Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженою Постановою КМУ від 04 жовтня 1995 року № 786, передбачено для розміщення творчих спілок, громадських релігійних та благодійних організацій на площі, що не використовуються для провадження підприємницької діяльності і становить: на площі не більше як 50 кв.м - річна орендна ставка в розмірі 3%; на площі, що перевищує 50 кв.м - 7% в частині, що перевищує зазначений показник, тобто застосовуються диференційовані орендні ставки.

Судами попередніх інстанцій було враховано, що контролюючими органами проводилися неодноразові перевірки та ревізії, що підтверджується Актом ревізії фінансово-господарської діяльності Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради за період з 01 грудня 2009 року по 30 вересня 2011 року від 28 грудня 2011 року за № 06-24/, проведеної Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області, а також Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за період з 01 червня 2014 року по 30 листопад 2017 року від 23 березня 2018 року за № 06-24/6, проведеної Західним офісом Держаудитслужби, в ході яких порушень щодо неправильного застосування орендних ставок під час розрахунку орендної плати виявлено не було.

Актом ревізії Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 07 березня 2019 року № 08.08-20/1 було встановлено порушення п. 2.1.3 та 2.1.4 Методики від 07 червня 2007 року № 897 Управлінням під час розрахунку розміру орендної плати за відповідними договорами оренди для частини об`єкту площею 70 кв.м. неправильно застосовано орендну ставку у розмірі 2 % від вартості майна, а для іншої частини об`єкту, що перевищує площу 70 кв.м., застосовано орендну ставку в розмірі 6 % від вартості майна. При цьому, на переконання ревізорів, орендна ставка у розмірі 6 % повинна була бути застосована до вартості загальної площі об`єкта оренди, якщо об`єкт оренди має площу понад 70 кв.м. Ревізією було встановлено, що аналогічним чином було розраховано розмір орендної плати за 17 договорами оренди нерухомого майна, а також за 2 договорами суборенди нерухомого майна. Також ревізією було встановлено, що аналогічна ситуація склалась при розрахунку розміру плати за оренду комунального майна, яке використовується для господарських потреб за 8 договорами оренди.

З Акту ревізії слідує, що підставою невірного розрахунку розміру орендної плати за договорами оренди стало неправильне застосування Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради орендних ставок, визначених Методикою від 07 червня 2007 року № 897.

Допитані в суді першої інстанції свідки як голова Львівської міської ради ОСОБА_9 , депутати цієї міської ради ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , так і працівники управління комунальної власності ОСОБА_12 (начальник управління), ОСОБА_13 (заступник начальника управління), ОСОБА_14 (спеціаліст сектору оформлення договорів оренди), ОСОБА_15 (головний спеціаліст сектору оформлення договорів оренди), ОСОБА_16 (начальник юридичного відділу управління), а також ОСОБА_17 (начальник відділу орендних відносин у Фонді державного майна України) підтвердили правильність застосування Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради орендних ставок за оренду творчими спілками, політичними партіями та громадськими організаціями майна комунальної власності та кожен окремо підтвердив, що підвищена орендна ставка за оренду комунального майна творчими спілками, політичними партіями, громадськими організаціями, мешканцями будинків за оренду приміщень під господарські потреби застосовується лише щодо надлишкової площі, тобто диференційовано.

Обвинувачена ОСОБА_8 в судах попередніх інстанцій надала показання про те, що Управління комунальної власності здійснює нарахування орендної плати на підставі ухвали Львівської міської ради, яка регулює відносини у сфері орендних відносин, а також, на підставі постанови КМУ, у відповідності до якої розроблялась відповідна ухвала Львівської міської ради, з урахуванням роз`яснення Фонду державного майна України, відповідно до якого підвищена орендна ставка не застосовується до всієї площі, а лише до тієї площі, що перевищує нижній пільговий поріг (тобто, більше 70 кв.м. для майна територіальної громади міста Львова). Наголосила, що за весь інкримінований їй період часу і до сьогодні Управлінням комунальної власності було укладено близько 100 договорів, розрахунок орендної плати в яких здійснювався за аналогічним підходом: підвищена орендна ставка в розмірі 6% не застосовувалася до всієї площі, а лише щодо тієї площі, яка перевищувала нижній пільговий поріг, тобто більше 70 кв.м. Такий підхід застосовувався до всіх без виключення договорів оренди, укладених з громадськими організаціями, а не вибірково, як вважає сторона обвинувачення.

З вищенаведеного вбачається, що викладені в Методиках розрахунків орендної плати формулювання застосування орендних ставок викликали їх неоднозначне розуміння.

Задля правильного застосування Методики розрахунку орендної плати в частині визначення орендних ставок, які мали неоднозначне трактування та потребували роз`яснень, Управління комунальної власності Львівської міської ради використовувало роз`яснення Фонду державного майна України та застосовувало визначений у роз`ясненнях підхід під час розрахунку орендної плати для розміщення громадських організацій, а також під час розрахунку орендної плати за оренду приміщень під господарські потреби мешканців будинку.

Суд вважає, що у цьому провадженні немає перешкод для врахування роз`яснення Фонду державного майна України, з огляду на те, що Фонд державного майна України як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, мав повноваження надавати роз`ясненнями з питань застосування методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, але навіть якщо і не мав таких повноважень щодо об`єктів комунальної власності, то методика розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади була аналогічною.

Суд не вбачає порушень у тому, що апеляційний суд взяв до уваги надані стороною захисту висновок експерта за результатами лінгвістичного (сематико-текстуального) дослідження від 10 листопада 2023 року №90/23 , відповідно до якого:

- об`єктивний зміст словосполучення «50 кв.м. та більше становить 6%» в контексті частини 9 Додатку 2 Методики дає лінгвістичні підстави для висновку, що орендна ставка за використання нерухомого комунального майна при використанні орендарем комунального майна за цільовим призначенням «Розміщення приміщень під господарські потреби мешканців будинку площею 50 кв.м. та більше» становить 6% лише за ту частку площі, яка дорівнює або перевищує 50 кв.м.;

- об`єктивний зміст словосполучення «понад 70 кв. метрів становить 6%» в контексті частини 94.2 Додатку 2 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, дає лінгвістичні підстави для висновку, що орендна ставка за використання нерухомого комунального майна при використанні орендарем комунального майна за цільовим призначенням «Розміщення творчих спілок, політичних партій, громадських, релігійних та благодійних організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності понад 70 кв.м.» становить 6% лише за ту частку площі, яка перевищує 70 кв.м.

Також апеляційний суд в основу свого рішення поклав висновок судово- економічної експертизи від 06 березня 2024 року № 18/24, відповідно до якого документально не підтверджуються висновки ревізії фінансово-господарської діяльності Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, згідно акту перевірки від 07 березня 2019 року № 08.08-20/1, у частині, що стосується недотримання загальним фондом місцевого бюджету Львова, в порушенні вимог п. 2.1.3. та 2.1.4 Методики від 07 червня 2007 року № 897 надходжень в загальній сумі 1 444 768,17 грн. через невірний розрахунок розміру орендної плати за договорами оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), та за договорами суборенди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), які використовувались орендарями під розміщення творчих спілок, політичних партій, громадських організацій у частині застосованої орендної ставки, а також надходжень в загальній сумі 1 471 320,37 грн. через невірний розрахунок розміру орендної плати за договорами оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень), які укладені Управлінням з фізичними особами та які використовуються під господарські потреби організацій у частині застосованої орендної ставки, з урахуванням експертизи за результатами лінгвістичного (сематико-текстуального) дослідження від 10 листопада 2023 року № 90/23.

В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що сторона обвинувачення в суді апеляційної інстанції не заперечувала проти долучення стороною захисту вищевказаних висновків експертиз та не висловлювала аргументів щодо їхньої недопустимості чи неналежності. Не заявляв таких доводів прокурор і в касаційній скарзі.

Також в касаційній скарзі сторона обвинувачення не оспорює висновки судів попередніх інстанцій про визнання неналежним доказом, тобто таким, що містить у собі недостовірні відомості, висновку судово-економічної експертизи від 10 квітня 2020 року № 1324/19/568-570/571-574/575-578/579-580/581/582/583/584/20-22, оскільки, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, цей висновок містить неправильні розрахунки, а саме дослідження проведене експертом з грубими порушеннями Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом МЮУ № 53/5.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом судового розгляду, забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у діях виправданої ознак складу інкримінованого їй злочину.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що апеляційний суд в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, на підставі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази, зокрема зібрані сторонами, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевірив доводи сторін обвинувачення та захисту, при цьому забезпечив сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків та обґрунтовано погодився із висновками місцевого суду про недоведеність вчинення ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих цими судами рішень.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану прокурором касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3