ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 189/381/22
Провадження № 51 - 1508 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021041540000238 від 17 листопада 2021 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Писанці Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Покровського районного суду Дніпропетровської областівід 09 серпня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286-1 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі статей 75 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 рік і на нього покладено відповідні обов`язки.
Стягнуто зі ОСОБА_6 в дохід держави витрати, пов`язані з проведенням: судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/104-22/2209-ІТ від 27.01.2022 року у розмірі 1 372,96 грн.; судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/104-22/2204-ІТ від 31.01.2022 року у розмірі 1 372,96 грн.; судової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/104-22/2218-ІТ від 02.02.2022 року у розмірі 1 372,96 грн.; судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/104-22/2889-ІТ від 24.02.2022 року, у розмірі 1 372,96 грн.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
16 листопада 2021 року близько о 17 години 45 хвилин ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ» модель 21061, р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухався зі швидкістю близько 40 км/год по вул. Падалки в смт. Покровське Покровської ОТГ Синельниківського району Дніпропетровської області в західному напрямку, позаду скутера марки «Ноnda diо» без р/н, яким керував ОСОБА_8 , що рухався зі швидкістю близько 10 км/год. На перехресті вул. Падалки та вул. Пушкіна в смт. Покровське, ОСОБА_6 , не застосовуючи гальма, не змінюючи напрямку свого руху, зблизився з водієм скутера марки «Ноnda diо» без р/н, ОСОБА_8 та допустив зіткнення передньої правої частини автомобіля з лівою бічною частиною скутера, чим грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, згідно якого: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я понад 21 добу (висновок експерта № 7-2022р. Е від 27.01.2022 року).
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 задоволено, скасовано вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2022 року в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_6 за ст. 286-1 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В іншій частині вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного йому основного покарання, пом`якшити його та призначити йому за ст. 286-1 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Обґрунтовує свою вимогу тим, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину у скоєному, має постійне місце проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та матір похилого віку, яка страждає на важкі захворювання та потребує постійного стороннього догляду, потерпілий не має до нього претензій та не заявляв до нього вимог щодо відшкодування шкоди. Також вказує на те, що він з березня 2022 року у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України на безоплатній основі здійснював волонтерську діяльність, спрямовану на допомогу Збройним Силам України, а саме діяльність, пов`язану з ремонтом військової техніки, у тому числі і перебуваючи в розташуванні військової частини на території Донецької області. Вважає, що апеляційний суд належним чином не обґрунтував рішення щодо необхідності призначення йому покарання у виді позбавлення волі саме на строк 1 рік 6 місяців, формально пославшись на необхідність призначення йому покарання у межах санкції ст. 286-1 ч. 1 КК України. Таке покарання, на думку засудженого, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі, а тому вирок апеляційного суду на підставі ст. 438 ч. 1 п. 3 КПК України підлягає зміні.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Потерпілий ОСОБА_8 до початку касаційного розгляду на правив на адресу касаційного суду лист, у якому вказав про можливість здійснення касаційного розгляду у відсутність його та його представника.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286-1 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного йому покарання.
Приймаючи рішення про неможливість виправлення ОСОБА_6 зі звільненням його від відбування покарання, скасовуючи вирок суду першої інстанції в цій частині та ухвалюючи новий вирок, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про можливість застосувати до ОСОБА_6 ст. 75 КК України та звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, не врахував того, що ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, що виключає можливість застосування ст. 75 КК України.
Врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства, визнавши неправильним застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України, скасувавши вирок в цій частині та постановивши новий вирок, яким визначив, що ОСОБА_6 має відбувати покарання реально.
Призначаючи ОСОБА_10 покарання за ст. 286-1 ч. 1 КК України, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, а також дані про особу засудженого, який раніше не судимий, має на утриманні малолітню та неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працює. Щире каяття відповідно до ст. 66 КК України судом визнано обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 , а обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.
Врахувавши наведене, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначити ОСОБА_10 основне покарання в межах санкції ст. 286-1 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в мінімальних межах санкції, що відповідатиме меті покарання та сприятиме виправленню засудженого.
Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 та які, на його думку, дають підстави для пом`якшення йому покарання, належним чином були враховані апеляційним судом і їм була дана відповідна належна оцінка.
Дані про те, що на утриманні ОСОБА_10 перебуває мати похилого віку, яка страждає на важкі захворювання та потребує постійного стороннього догляду, були відсутні в матеріалах провадження і стороною захисту суду не надавалися, а тому судами не досліджувалися і не враховувалися при ухваленні остаточного рішення.
Додані до касаційної скарги копії документів, хоч і вказують на те, що мати ОСОБА_10 є особою похилого віку, яка має захворювання та потребує постійного стороннього догляду, проте ці документи не підтверджують обставину того, що такий догляд здійснює саме засуджений ОСОБА_6 . Крім того, вказана обставина як самостійно, так і в сукупності з іншими даними матеріалами кримінального провадження та із врахуванням встановлених судом обставин скоєння кримінального правопорушення, не є такою, яка може вплинути на розмір призначеного апеляційним судом ОСОБА_6 основного покарання, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.
Підстав вважати, що призначене апеляційним судом покарання ОСОБА_10 за ст. 286-1 ч. 1 КК України є явно несправедливим через його суворість, колегія суддів не вбачає.
Призначене ОСОБА_10 апеляційним судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50 65 КК України.
Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370 420 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, зміни вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_10 та пом`якшення йому призначеного апеляційним судом основного покарання колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3