Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №910/6592/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/6592/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Ковальової Л.Ф.,

відповідача - Куліша В.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Гладишенка М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед"(EFENES PROPERTIES LIMITED)

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Ковтун С.А.)

від 25.05.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Корсакова Г.В., судді - Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.)

від 01.11.2017,

за позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед"(EFENES PROPERTIES LIMITED)

до - публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "РВС Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс"

про відсутність права звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

08.04.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед"(EFENES PROPERTIES LIMITED) звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви від 23.05.2016) про відсутність у публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "РВС Банк" права позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 638/IП-3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а не на підставі застереження в іпотечному договорі, однак між сторонами іпотечного договору № 638/ІП-3 від 30.07.2008 не було укладено такого договору, а також договору про відступлення права вимоги; відповідачеві фактично не передавались зобов'язання за кредитним договором № 638 від 22.07.2008, сам договір № 638 від 22.07.2008 та іпотечний договір № 638/ІП-3 від 30.07.2008; відповідач не був зареєстрований як іпотекодержатель за іпотечним договором; не надсилав іпотекодавцю ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед" (EFENES PROPERTIES LIMITED) та боржнику ДП "Фірма "Дайленко" письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень кредитного договору № 638 від 22.07.2008; 05.09.2012 ПАТ "Сведбанк" у позасудовому порядку здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. виконавчого напису на іпотечному договорі № 638/ІП-3, а, отже, у відповідача станом на 18.09.2015 було відсутнє право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 638/IП-3 від 30.07.2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017, у задоволенні позову відмовлено.

11.12.2017 позивач ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед" (EFENES PROPERTIES LIMITED) подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить ска- сувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає порушення господарськими судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 6, 35 Закону України "Про іпотеку", оскільки судами не враховано, що відповідач не надсилав іпотекодавцю ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед"(EFENES PROPERTIES LIMITED) та боржнику ДП "Фірма "Дайленко" вимоги про порушення умов кредитного договору № 638 від 22.07.2008; ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", адже наявність мораторію на зупинення виконання боржником ДП "Фірма "Дайленко" своїх зобов'язань унеможливлює пред'явлення до нього вимог щодо виконання зобов'язань; ст. ст. 6, 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки будинок 5 за адресою м.Київ, провулок Рильський, де розташовані нежилі приміщення (предмет іпотечного договору № 638/IП-3 від 30.07.2008), є пам'яткою архітектури місцевого значення і звернення стягнення на такий предмет іпотеки вимагає обов'язкового погодження з органом охорони культурної спадщини, проте відповідач не отримав такого погодження. Також вказує на порушення його права на справедливий судовий розгляд, що гарантований йому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; норм процесуального права, зокрема ст. 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), адже судами не було належним чином враховано, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі № 826/24434/15 було встановлено, що повідомлення іпотекодавця та боржника не є належними доказами, оскільки не стосуються позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач не надсилав іпотекодавцю ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед" (EFENES PROPERTIES LIMITED) та боржнику ДП "Фірма "Дайленко" вимоги про порушення умов кредитного договору № 638 від 22.07.2008, то вони є безпідставними, адже на виконання вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку" 08.08.2011 ПАТ "Сведбанк" (первісний кредитор) надіслав на адресу ДП "Фірма "Дайленко" вимогу № 5789 про повернення кредиту за кредитним договором № 638 від 22.07.2008, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103227239461, № 0103227240052 (а.с. 132, т. 1), а 31.08.2011 - іпотекодавцю ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед" (EFENES PROPERTIES LIMITED) вимогу № 6382 про усунення порушення за кредитним договором № 638 від 22.07.2008, про що свідчить фіскальний чек, список відправлених за кордон листів від 31.08.2011 (а.с. 129, т. 1). Необхідно зазначити, що у відповідача не виникає обов'язку повторного звернення до боржника і іпотекодавця із письмовою вимогою про усунення порушення у разі заміни кредитора, якщо первісним кредитором така вимога їм направлялася.

Аргументи позивача в касаційній скарзі про те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі № 826/24434/15 встановлено, що повідомлення боржника і іпотекодавця від 08.08.2011 та від 31.08.2011 не є належними доказами повідомлення останніх, оскільки не стосуються позасудового звернення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності, то слід зазначити, що адміністративний суд у справі № 826/24434/15 зробив такі висновки з урахуванням того, що такі докази були відсутні в матеріалах реєстраційної справи, однак наявними у цій справі доказами (а.с. 129, 132 т. 1) підтверджується дотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченої ст. 35 Закону.

При цьому, вказаною постановою адміністративного суду визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. індексний номер № 24568213 від 18.09.2015 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" нерухомого майна з підстав невідповідності дій нотаріуса наданим йому на момент їх вчинення повноваженням щодо реєстрації. Скасування рішення нотаріуса не є підставою для визнання відсутнім у відповідача права не позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також безпідставними є доводи позивача про порушення судами ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки введення мораторію зупиняє виконання зобов'язань виключно боржником (ДП "Фірма "Дайленко"), щодо якого його було введено, а не його майнових поручителів.

Неотримання погодження органу культурної спадщини в цьому випадку не впливають на права відповідача звернути стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки, адже такі права здійснюються в силу вимог закону і умов договору (застереження в ньому), а тому позивачем не було доведено яким чином судами було порушено вимоги Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Щодо порушення судами права позивача на справедливий судовий розгляд, то слід зазначити, що позивач не вказав яким чином таке право було порушено, адже судами максимально можливою мірою забезпечено йому право на справедливий судовий розгляд, з дотриманням принципу верховенства права. Відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку із недоведеністю позивачем порушення його прав і законних інтересів, не є автоматичним порушення його права на справедливий судовий розгляд.

Суд вважає, що рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому їх необхідно залишити в силі з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди правильно виходили з того, що позивач належним чином не довів відсутність у ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 638/IП-3 від 30.07.2008, виходячи з такого.

22.07.2008 між ЗАТ "Сведбанк Інвест" (банк), правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", та ДП "Фірма "Дайленко" (позичальник) укладено кредитний договір № 638, забезпечення виконання зобов'язань боржником за яким здійснювало ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед" (EFENES PROPERTIES LIMITED) (іпотекодавець) предметом іпотеки - нежитловими приміщеннями № 1 по № 5, № 5а, з № 6 по № 20 (групи приміщень 15), № 1, № 1а, з №2 по №10 (групи приміщень №16), з №1 по №11, №№11а, 12, 13 (групи приміщень № 18 - фізкультурно-оздоровчий комплекс (в літ. А), загальною площею 1 324,60 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Рильський, б. 5 про що свідчить іпотечний договір № 638/ІП-3 від 30.07.2008, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 4517.

На підставі протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 150/15 від 03.07.2015 та згідно із актом № 124/07/2015-К приймання-передачі неплатоспроможний банк ПАТ "Омега Банк" (постанова НБУ № 152 від 02.03.2015) передало, а ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" у порядку правонаступництва прийняло всі права кредитора за кредитним договором № 638 від 22.07.2008 з усіма змінами та доповненнями (основний договір) та договорами, укладеними на забезпечення зобов'язань за основним договором, з усіма змінами та доповненнями, а отже ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" набув прав кредитора за зобов'язаннями позивача, які виникли на підставі договору іпотеки і кредитного договору в порядку п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, ч. 12 ст. 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, питання правомірності передачі ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" прав кредитора за кредитним договором № 638 від 22.07.2008 було предметом спору у справі № 910/8536/16, в якій рішенням господарського суду від 29.06.2016, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед" (EFENES PROPERTIES LIMITED) до ПАТ "Омега Банк", ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" про визнання недійсним акту № 124/07/2015-К від 03.07.2015 приймання-передачі в порядку правонаступництва прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ "Омега Банк".

Станом на 18.09.2015 право власності на нерухоме майно, передане позивачем в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 638 було зареєстроване за ПАТ "Перехідний банк "РВС банк" про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У частині 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент укладення іпотечного договору) зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічне положення містить вказана стаття в редакції на момент звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, ця стаття деталізує, що договір між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню може бути укладений також одночасно з іпотечним договором.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент укладення іпотечного договору) договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 36 Закону визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно та є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (п. 4.2. іпотечного договору № 638/IП-3 від 30.07.2008).

В п. 4.5 іпотечного договору № 638/IП-3 від 30.07.2008 сторони погодили застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, що прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками. Крім того, таке погодження сторонами свідчить і про наявність згоди самого іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

Господарські суди, встановивши, що право вимоги в порядку правонаступництва перейшло до ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" за кредитним договором № 638 від 22.07.2008 та іпотечним договром №638/IП-3 від 30/07/2008 та правомірність звернення стягнення на майно у позасудовому порядку на підставі застереження у іпотечному договорі і, що обмеження такого права відповідача призведе до порушення його прав, обгрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Також необхідно зазначити, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі № 910/12302/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед" (EFENES PROPERTIES LIMITED) до ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" про визнання відсутнім права вимоги у ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" за кредитним договором № 638 від 22.07.2008.

За таких обставин рішення господарських судів постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед"(EFENES PROPERTIES LIMITED) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2017 року у справі за № справа № 910/6592/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач