Історія справи

Постанова КГС ВП від 30.10.2025 року у справі №909/1071/23
Постанова КГС ВП від 30.10.2025 року у справі №909/1071/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року

м. Київ

Справа № 909/1071/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" -Подоляк О.Р., адвокат (дов. від 25.12.2024 № 2-787д),

відповідача - Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" - Мальована В.А., адвокат (ордер АА № 1615170 від 19.08.2025),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 (суддя Малєєва О.В.)

додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 (головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С.)

у справі №909/1071/23

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування"; позивач)

до Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" (далі - ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт"; відповідач)

про стягнення заборгованості в сумі 4 507 929,24 грн, з них: 2 937 960,00 грн - повернення сплаченої за товар суми, 254 738,88 грн - 3% річних, 1 315 230,36 грн - інфляційні та зобов`язання відповідача вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.10.2025 у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №909/1071/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуюча), Власов Ю.Л., Малашенкова Т.М.

Короткий зміст позовних вимог

АТ "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" про стягнення заборгованості в сумі 4 507 929,24 грн, з них: 2 937 960 грн - повернення сплаченої за товар суми, 254 738,88 грн - 3% річних, 1 315 230,36 грн - інфляційні та зобов`язання відповідача вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 12.03.2020, що полягало у поставці меншої кількості товару, ніж було передбачено договором, та порушенні строку поставки товару, у зв`язку із чим позивач листом від 25.11.2020 №1954 повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку. На переконання позивача, вказані обставини є підставою для повернення відповідачу отриманого за договором поставки товару та повернення коштів, сплачених позивачем за вже отриманий товар.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 05.02.2024 у справі №909/1071/23 у позові відмовив.

Господарський суд Івано-Франківської області додатковим рішенням від 13.02.2024 у справі №909/1071/23 частково задовольнив заяву ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" про стягнення витрат на правову допомогу. Стягнув з АТ "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" на користь ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" - 90 000 грн витрат на правову допомогу.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 22.04.2024 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2024 у справі №909/1071/23 залишив без змін. Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2024 у справі №909/1071/23 змінив в частині стягнення з АТ "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" на користь ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" 90 000 грн витрат на правову допомогу. Прийняв в цій частині нове рішення, яким стягнув з АТ "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" на користь ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" - 50 000 грн витрат на правову допомогу.

Верховний Суд постановою від 26.06.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнив частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024, рішення від 05.02.2024 та додаткове рішення від 13.02.2024 Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/1071/23 скасував; справу №909/1071/23 передав на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд зазначив таке:

"5.25 Суди попередніх інстанцій по суті, акцентувавши увагу на встановлених рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2021 у справі №909/427/21, яке набрало законної сили, обставинах щодо розірвання з 25.11.2020 укладеного між сторонами договору поставки від 12.03.2020 №УГПГФ 737/10-20, вважали, що в силу частини четвертої статті 653 ЦК сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано до моменту розірвання договору.

5.26.Проте, суди не врахували, що і пункт 11.3 договору, який визначає право позивача (покупця) відмовитись від договору якщо постачальник передав меншу кількість товару (в тому числі й від уже переданого товару), і норма частини першої статті 670 ЦК, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин і визначає право покупця відмовитись від отриманого товару та вимагати повернення сплачених за нього грошових коштів, пов`язують реалізацію такого права покупця з фактом неналежного виконання відповідачем (продавцем) свого зобов`язання - передати покупцеві кількість товару, встановлену договором. Втім, суди не дослідили зміст пункту 11.3 договору та помилково застосували до спірних правовідносин норму частини четвертої статті 653 ЦК, яка застосовується, якщо інше не встановлено договором або законом, не врахувавши, що і договором, і законом (статтею 670 ЦК) передбачено особливі наслідки розірвання договору.

5.27.Недослідження судами змісту пункту 11.3 договору і, як наслідок, обставин щодо наявності у позивача (покупця) права в односторонньому порядку відмовитись від договору та від товару (в тому числі від уже отриманого товару) та вимагати повернення сплачених за нього грошових коштів, свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову"

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 у справі № 909/1071/23 позов задоволено. Зобов`язано ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" вчинити дії на користь АТ "Укргазвидобування" вивезти з території Філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" товар, від якого відмовився покупець, а саме: труба перфораційна в зборі 3 3\8 (86 мм) 5м SРРС-86-20-120-5.3 - 120 штук; труба перфораційна в зборі 3 3\8 (86 мм) 4м SРРС-86-20-120-4.3 - 45 штук; труба перфораційна в зборі 3 3\8 (86мм) 3м SРРС-86-20-120-3.3 - 30 штук; верхній перевідник для перфорації на НКТ SРРС-86-QТ - 30 штук; міжтрубний перевідник SРРС 86-ZJJT - 150штук; нижня заглушка SРРС-86-QW - 30 штук; кільця ущільнюючі #230 (верхнє з`єднання) - 70 штук; кільця ущільнюючі #231 - 820 штук. Стягнуто з ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" на користь АТ "Укргазвидобування" 4 507 929,24 грн., з яких: 2 937 060 грн. - повернення сплаченої за товар грошової суми, 254 738,88 грн. - 3 % річних, 1 315 230,36 грн. - інфляційні втрати.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що з 25.11.2020 договір поставки № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 був розірваний відповідно до умов п.п. 11.3, 11.4 договору внаслідок односторонньої відмови від договору покупця внаслідок поставки товару меншої кількості, що відповідає приписам ч. 3 ст.651 ЦК України. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що внаслідок розірвання 25.11.2020 договору у відповідача виник обов`язок забрати у позивача поставлений товар та повернути сплачену за товар суму в розмірі 2 937 960 грн. до 02.12.2020. Водночас, суд, перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат в розмірі 1 315 230,36 грн та 3 % річних в розмірі 254 738,88 грн. нарахованих за період з 03.12.2020 до 25.10.2023, встановив, що такий зроблений методологічно і арифметично правильно.

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025 стягнуто з ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" на користь АТ "Укргазвидобування" - 316 363,23 грн. судових витрат, з яких: 70 302,94 грн. судовий збір за подання позовної заяви, 105 454,41 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги, 140 605,88 грн. судовий збір за подання касаційної скарги.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 22.07.2025 апеляційну скаргу ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025 у справі №909/1071/23 залишив без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у цій справі і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ "Укргазвидобування" відмовити у повному обсязі, а у разі, якщо Верховний Суд дійде висновку про відсутність підстав для прийняття нового рішення, то просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у справі № 909/1071/23 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункти 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК) та пункту 5 частини першої та пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначаючи:

- про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми статті 670 та частини четвертої статті 653 ЦК України в сукупності з нормами статей 664 689 690 ЦК України щодо права покупця вимагати повернення того, що було виконане обома сторонами до моменту розірвання договору, з огляду на наявність у ньому норми про право відмови від переданого у меншій кількості товару (у розпорядження покупцю), розповсюдивши таке право відмови на товар, частина якого була прийнята (отримана) у власність покупця та оплачена ним.

- про порушення судом апеляційної інстанції норми процесуального права: щодо права на доступ до суду (справу розглянуто за відсутності Відповідача, якому не забезпечено право на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, клопотання про яке було задоволено судом), правова позиція щодо якого викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 905/2371/21, від 22.11.2024 у справі № 920/37/24, від 17.07.2025 у справі № 520/2563/25;

- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин (а саме: Порядок приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "Укргазвидобування" № 450, обов`язковість застосування якого встановлена пунктом 5.10 Договору № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020) за наявності підстав касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України;

- -суд необґрунтовано відхилив клопотання Відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: можливість стягнення заявленої Позивачем суми прямо пропорційно залежить від реальної вартості товару в залежності від збереження чи втрати його якісних характеристик з огляду на відсутність належної схоронності товару та спливу значного періоду часу.

Від скаржника надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

Доводи інших учасників справи

АТ "Укргазвидобування" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Між ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" (Постачальник) та АТ "Укргазвидобування" в особі Філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" (Покупець) 12.03.2020 укладено договір поставки №УГПГФ 737/10-20 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар, зазначений в специфікаціях, що додаються до договору і є його невід`ємними частинами, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікаціях, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 Договору).

Ціна цього договору вказується в специфікаціях в гривнях з урахуванням ПДВ або в іноземній валюті без урахування ПДВ (пункт 3.1 Договору).

Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікаціях до цього договору (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікаціях до цього договору.

У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору.

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку № 3 до цього договору, який є його невід`ємною частиною, або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Відвантаження товару здійснюється після отримання Постачальником погодження Покупця (пункт 5.3 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору Покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видатковою накладною (підпункти 6.1.1, 6.1.2 Договору).

Покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань Постачальником, повідомивши про це його за 30 днів до дати розірвання договору; контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором (підпункти 6.2.1, 6.2.2 пункту 6.2 Договору).

Згідно з підпунктами 6.3.1, 6.3.2 пункту 6.3 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установлених розділом ІІ цього договору.

Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар (підпункти 6.4.1 пункту 6.4 договору).

Відповідно до пункту 7.10 Договору у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо; пункт 8.1 Договору).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставини непереборної сили, як на причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, що видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини (підпункти 8.2, 8.3 Договору).

Згідно з пунктом 11.3 Договору Покупець, має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, зокрема, якщо Постачальник передав меншу кількість товару, ніж це встановлено даним договором (в тому числі Покупець має право відмовитися від уже переданого товару).

У випадку прийняття Покупцем рішення про відмову від договору, з підстав вказаних у пункті 11.3 даного Договору, Покупець має право письмово повідомити Постачальника про відмову від договору в односторонньому порядку із зазначенням підстав прийняття такою рішення. В цьому випадку договір припиняє дію з дати відправлення повідомлення про відмову від договору, яким вважається дата штемпеля про відправлення його Постачальнику (пункт 11.4 Договору).

Специфікацією від 12.03.2020 №1 до договору, підписаною сторонами обумовлено: найменування товару - заряд кумулятивний глибокого пробиття для корпусних перфораційних систем 3 3/8, труба перфораційна в зборі 3 3/8, верхній перевідник для перфорації на НКТ, міжтрубний перевідник, нижня заглушка, вузол передачі детонації, кільця ущільнюючі; виробника товару - Китай, Sichuan Petroleum Perforating Materials Co., LTD; загальну вартість товару з ПДВ - 25 611 528 грн; умови поставки - DDР (транспортні витрати по доставці товару в місце призначення включені в ціну товару); строк поставки - не пізніше 60 календарних днів після отримання рознарядки; строк оплати - по факту поставки 15 календарних днів.

АТ "Укргазвидобування" 23.03.2020 направило ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" рознарядку №546 на поставку товару, обумовленого специфікацією від 12.03.2020 №1 до договору, яка отримана відповідачем 23.03.2020, а саме: заряд кумулятивний глибокого пробиття для корпусних перфораційних систем 3 3/8 (86 мм) SDP39HMX25-2 10 000 шт; труба перфораційна в зборі 3 3/8 (86 мм) сумісна з пунктом 1 SPPC-86-20-120-5.3 120 шт; труба перфораційна в зборі 3 3/8 (86 мм) сумісна з пунктом 1 SPPC-86-20-120-4 45 шт.; труба перфораційна в зборі 3 3/8 (86 мм) сумісна з пунктом 1 SPPC-86-20-120-3 30 шт; верхній перевідник для перфорації на НКТ, що відповідає трубі в пункті 2, 3, 4 SPPC-86-QN 30 шт; міжтрубний перевідник, що відповідає трубі в пункті 2, 3, 4 SPPC-86-ZJJT 150 шт; нижня заглушка, що відповідає в пункті 2, 3, 4 SPPC-86-QW 30 шт; вузол передачі детонації (Booster Kit), що відповідає пунктам 5,6 205 шт; кільця ущільнюючі #230, сумісні з пунктом №5 (верхнє з`єднання) 70 шт; кільця ущільнюючі #231, сумісні з пунктами №6, №7 820 шт.

Відповідач поставив товар, який вказаний у цій рознарядці, частково на суму 2 937 960 грн., що підтверджується накладною № 1 від 23.07.2020, а саме: труба перфораційна в зборі 3 3\8 (86 мм) 5м SРРС-86-20-120-5.3 - 120 штук; труба перфораційна в зборі 3 3\8 (86 мм) 4м SРРС-86-20-120-4.3 - 45 штук; труба перфораційна в зборі 3 3\8 (86мм) 3м SРРС-86-20-120-3.3 - 30 штук; верхній перевідник для перфорації на НКТ SРРС-86-QТ - 30 штук; міжтрубний перевідник SРРС 86-ZJJT - 150штук; нижня заглушка SРРС-86-QW - 30 штук; кільця ущільнюючі #230 (верхнє з`єднання) - 70 штук; кільця ущільнюючі #231 - 820 штук.

Позивач направив відповідачу рознарядку від 16.09.2020 № 1836 на поставку товару, обумовленого специфікацією № 1 від 12.03.2020 до договору, яка отримана відповідачем 22.09.2020, а саме: заряд кумулятивний глибокого пробиття для корпусних перфораційних систем 3 3/8 (86 мм) SDP39HMX25-2 10 000 шт (5 000 штук поставка на склад ВМ с.Коломацьке Полтавська обл. (ПУГР) і 5 000 штук поставка на склад ВМ м. Миргород Полтавська обл. (ПГДС)); труба перфораційна в зборі 3 3/8 (86 мм) сумісна з пунктом 1 SPPC-86-20-120-5.3 120 шт.;труба перфораційна в зборі 3 3/8 (86 мм) сумісна з пунктом 1 SPPC-86-20-120-4 45 шт.; труба перфораційна в зборі 3 3/8 (86 мм) сумісна з пунктом 1 SPPC-86-20-120-3 30 шт.; верхній перевідник для перфорації на НКТ, що відповідає трубі в пункті 2, 3, 4 SPPC-86-QN 30 шт.; міжтрубний перевідник, що відповідає трубі в пункті 2, 3, 4 SPPC-86-ZJJT 150 шт; нижня заглушка, що відповідає в пункті 2, 3, 4 SPPC-86-QW 30 шт; вузол передачі детонації (Booster Kit), що відповідає пунктам 5,6 205 шт.; кільця ущільнюючі #230, сумісні з пунктом №5 (верхнє з`єднання) 70 шт.; кільця ущільнюючі #231, сумісні з пунктами №6, №7 820 шт.

Відповідач за вказаною рознарядкою товар не поставив.

В матеріалах справи міститься копія рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2021 у справі № 909/427/211 за позовом АТ "Укргазвидобування" в особі Філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" до ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання за договором поставки № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 в сумі 1 683 230,40 грн., з яких 1 126 335,60 грн. - пеня, 556 894,80 грн. штраф та за зустрічним позовом ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" до АТ "Укргазвидобування" в особі Філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" про визнання додаткової угоди № 1 до договору поставки № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 укладеною на умовах, запропонованих ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт". Вказаним рішенням в позові та в зустрічному позові відмовлено. Дане рішення набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2021 у справі №909/427/21, яке набрало законної сили, встановлено обставини щодо розірвання з 25.11.2020 договору від 12.03.2020 УГПГФ №737/10-20, укладеного між ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" та АТ "Укргазвидобування" в особі Філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика".

Зокрема, судом встановлено, що листом від 25.11.2020 № 1954 позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від договору відповідно до пунктів 11.3, 11.4 Договору, що не суперечить приписам статті 651 ЦК України. Отже, Договір є розірваним з 25.11.2020. Факт розірвання договору відповідач визнав.

У вказаному листі про відмову від договору № 1954 від 25.11.2020 позивач також вказав, що відмовляється від переданого товару і просить у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги повернути сплачені за товар кошти в сумі 2 937 960 грн.

Листами від 29.03.2021 № 154, від 22.04.2021 № 207, від 31.08.2022 № 211, від 30.12.2022 № 372, від 24.07.2023 № 861 позивач повідомляв відповідача про відмову від уже переданого товару по видатковій накладній № 1 від 23.07.2020 та вимагав у найкоротші терміни здійснити вивезення товару та повернути перераховані кошти в сумі 2 937 960 грн.

Листом від 03.08.2023 № 185 відповідач вказав, що готовий розглянути можливість забрати раніше поставлений товар та повернути отримані кошти. Проте, вказав, що на вимогу позивача договір був розірваний в односторонньому порядку з 25.11.2020. Пропонував розглянути можливість укладання нового договору купівлі-продажу поставленого раніше товару за цінами, що вказані у видатковій накладній № 1 від 23.07.2023, а також надати можливість оглянути технічний стан товару представнику відповідача.

У листі від 03.08.2023 позивач вказав, на якому складі зберігається товар та просив повідомити ПІБ та посаду уповноваженої особи відповідача, яка буде проводити технічний огляду товару для підготовки документів для перебування на території ГУ "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" відповідно до внутрішніх нормативних актів АТ "Укргазвидобування".

У листі від 22.08.2023 № 963 щодо вивезення товару позивач вказав, що представник відповідача здійснив огляд товару, поставленого за накладною від 23.07.2020 № 1. Проте станом на 22.08.2023 відсутня інформація про прийняте відповідачем рішення щодо вивезення товару; просив повідомити про прийняте рішення.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 28.08.2023 № 217 повідомив, що за результатами огляду кількісного та якісного стану товару було виявлено, що значна частина товару (а саме корпуси перфораторів) знаходяться в технічно несправному стані внаслідок ушкодження корозією їхніх різьбових з`єднань. Використання таких корпусів перфораторів є небезпечним для проведення перфораційних робіт в свердловинах, додаткова спеціальна обробка для часткового їх відновлення потребує значних вкладень. У зв`язку із цим відповідач звернувся до позивача із пропозицією забрати та оплатити ту частину товару, яка неушкоджена корозією, або забрати увесь товар зі знижкою 30% від вартості, вказаної в накладній №1 від 23.07.2023.

Листом від 06.09.2023 № 997 позивач повідомив відповідачу, що він отримав частину товару за договором, за яку проведено оплату відповідно по платіжного доручення від 21.08.2020 №321521 у сумі 2 937 960,00 грн., що листом від 25.11.2020 відповідачу було повідомлено про односторонню відмову від договору та товару внаслідок передання товару меншої кількості, ніж це встановлено договором. В цьому ж листі позивач просив забрати товар та повернути кошти.

Відповідач звертався до позивача з листом від 09.11.2023 № 263 з пропозицією про погодження можливості оплатити та забрати товар в два етапи, а саме: перший етап - до 30.11.2023 - на загальну суму 1 260 360 грн., другий етап - до 31.12.2023 - на суму 1 677 600 грн.

Позивач направив відповідь від 17.11.2023 № 1387, у якій вказав, що відповідача було повідомлено в телефонному режимі про готовність позивача до відвантаження товару, отриманого відповідно до видаткової накладної № 1 від 23.07.2020, в повному обсязі.

Впродовж серпня-листопада 2023 сторони вели між собою листування з приводу огляду товару, кількісного та якісного стану, пропозицій щодо повернення товару та оплати. Однак переписка сторін з приводу позасудового врегулювання спору не призвела до досягнення домовленостей. Відповідач товар, отриманий позивачем відповідно до видаткової накладної №1 від 23.07.2020, не забрав, кошти в сумі 2 937 960,00 грн не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Господарським судом Івано-Франківської області рішенням від 15.09.2021 у справі №909/427/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021, встановлено обставини щодо розірвання з 25.11.2020 укладеного між сторонами договору поставки від 12.03.2020 №УГПГФ 737/10-20. Обставини, щодо розірвання укладеного між сторонами договору з 25.11.2020.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми статті 670 та частини четвертої статті 653 ЦК України в сукупності з нормами статей 664 689 690 ЦК України щодо права покупця вимагати повернення того, що було виконане обома сторонами до моменту розірвання договору, з огляду на наявність у ньому норми про право відмови від переданого у меншій кількості товару (у розпорядження покупцю), розповсюдивши таке право відмови на товар, частина якого була прийнята (отримана) у власність покупця та оплачена ним та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо такого питання.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права в їх системному взаємозв`язку, які зазначив скаржник у касаційній скарзі, у подібних правовідносинах, відсутні.

Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Скаржник повинен обґрунтувати в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Стосовно доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.

Предметом позову у цій справі є стягнення коштів, сплачених позивачем (покупцем) за товар, у зв`язку з поставкою відповідачем (постачальником) меншої кількості товару ніж це встановлено договором поставки, та зобов`язання відповідача (постачальника) вивезти товар, від якого позивач (покупець) відмовився.

Відповідно до частин першої-другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Нормами статті 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно зі статтею 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні (частина перша статті 669 ЦК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, специфікацією від 12.03.2020 №1 до договору сторони обумовили: найменування товару - заряд кумулятивний глибокого пробиття для корпусних перфораційних систем 3 3/8, труба перфораційна в зборі 3 3/8, верхній перевідник для перфорації на НКТ, міжтрубний перевідник, нижня заглушка, вузол передачі детонації, кільця ущільнюючі; виробника товару - Китай, Sichuan Petroleum Perforating Materials Co., LTD; загальну вартість товару з ПДВ - 25 611 528 грн; умови поставки - DDР (транспортні витрати по доставці товару в місце призначення включені в ціну товару); строк поставки - не пізніше 60 календарних днів після отримання рознарядки; строк оплати - по факту поставки 15 календарних днів.

Також судами зазначено, що підписаними сторонами накладною від 23.07.2020 №1 та товарно-транспортною накладною від 23.07.2020 №1 засвідчено передачу відповідачем (постачальником) та прийняття позивачем (покупцем) товару - труби перфораційні, верхні перевідники, міжтрубні перевідники, нижні заглушки, кільця ущільнюючі, на загальну суму 2 937 960 грн. У зв`язку з переданням меншої кількості товару ніж встановлено договором поставки, позивач (покупець) листом від 25.11.2020 вих. №1954 повідомив відповідача (постачальника) про відмову від договору від 12.03.2020 №УГПГФ 737/10-20.

Судами попередніх інстанцій на виконання вказівок Верховного Суду встановлено право покупця відмовитись від договору в односторонньому порядку у випадку, якщо постачальник передав меншу кількість товару, ніж це встановлено договором (в тому числі право відмовивсь від уже переданого товару), унормоване в укладеному сторонами договорі, а саме в пункті 11.3, який кореспондується з частиною першою статті 670 ЦК України, яка на законодавчому рівні визначає право покупця відмовитись від переданого товару та вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що у сукупності умова договору (пункт 11.3) та норма чинного законодавства (частина перша статті 670 ЦК України) вказують на те, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати від продавця передати кількість товару, якої не вистачає, а також має право відмовитися від товарів, які вже були передані (тобто частини товару, що є предметом договору купівлі-продажу), та їх оплати, а у випадку, якщо зазначений у договорі товар вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Врахувавши встановлений рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2021 у справі №909/427/21, яке набрало законної сили, факт розірвання укладеного між сторонами договору з 25.11.2020, судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 25.11.2020 № 1954 позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від договору відповідно до пунктів 11.3, 11.4 Договору, що не суперечить приписам статті 651 ЦК України. Отже, Договір є розірваним з 25.11.2020. Факт розірвання договору відповідач визнав.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що доводячи своє право відмовитись від поставленого відповідачем (постачальником) товару та вимагати повернення сплачених за нього коштів у зв`язку з передачею постачальником меншої кількості товару, ніж це встановлено договором, позивач (покупець) вказував на неможливість використання поставлених позицій товару без позицій, які відповідач (постачальник) не поставив, зокрема, з огляду на погоджені у специфікації умови щодо сумісності позицій, які були поставлені, та поставку яких постачальник не здійснив, а також неможливість відповідно до технічного керівництва здійснити заміну позицій, які не були передані відповідачем (постачальником) позивачу (покупцю).

Таким чином, суд як першої так і апеляційної інстанцій врахувавши вказівки викладені у постанові Верховного Суду від 26.04.2024 дійшли правомірного висновку про те, що пункт 11.3 Договору, який визначає право позивача (покупця) відмовитись від договору якщо постачальник передав меншу кількість товару (в тому числі й від уже переданого товару), і норма частини першої статті 670 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин і визначає право покупця відмовитись від отриманого товару та вимагати повернення сплачених за нього грошових коштів, пов`язують реалізацію такого права покупця з фактом неналежного виконання відповідачем (продавцем) свого зобов`язання - передати покупцеві кількість товару, встановлену договором. Отже і договором, і законом (статтею 670 ЦК України) передбачено особливі наслідки розірвання договору. Враховуючи фактичні обставини даної справи, внаслідок розірвання 25.11.2020 договору у відповідача виник обов`язок забрати у позивача поставлений товар та повернути сплачену за товар суму в розмірі 2 937 960 грн. до 02.12.2020.

Також суди, перевіривши наданий позивачем на суму боргу за період з 03.12.2020 до 25.10.2023 розрахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 1 315 230,36 грн. та 3 % річних в розмірі 254 738,88 грн, встановили, що такі нарахування зроблені методологічно і арифметично правильно.

Отже, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій досліджували та оцінювали доводи учасників справи через призму предмету, підстав позову та кола доказування, які входять у такій категорії справ та з урахуванням вказівок Верховного Суду викладених у постанові від 26.04.2024.

Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає підставою касаційного оскарження, пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) Верховний Суд звертає увагу на таке.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, від 27.08.2025 у справі № 920/1114/24.

Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість зазначених підстав касаційного оскарження. За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Стосовно підстави касаційного оскарження визначеної скаржником на підставі пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Скаржник, посилаючись на вказану вище норму права, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції принципів змагальності, рівності перед законом і судом у зв`язку із незабезпеченням можливості участі у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку у суді апеляційної інстанції.

ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" зазначає про те, що в апеляційній скарзі товариство повідомило Західний апеляційний господарський суд про намір його представника адвоката Мальованої В.А.. взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через Систему відеоконференцзв`язку «ВКЗ» (https://vkz.court.gov.ua), вказавши офіційну електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер телефону для зв`язку: НОМЕР_1

Як зазначає скаржник у касаційній скарзі ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 909/1071/23. Вказаною ухвалою, зокрема, розгляд справи №909/1071/23 призначено в судовому засіданні на 01.07.2025 о 10 год 15 хв; клопотання представника ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" - Мальованої Віти Андріївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Судове засідання, призначене на 01.07.2025 не відбулося у зв`язку з перебуванням суддів у відпустці. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 розгляд справи № 909/1071/23 відкладено на 22.07.2025 о 12 год 30 хв. У призначений час представник Відповідача, адвокат Мальована В.А. авторизувалася на веб-сторінці https://vkz.court.gov.ua/ та очікувала на запрошення апеляційного суду для участі у судовому засіданні у справі № 909/1071/23.Проте представника позивача так і не було запрошено для участі у вказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Перевіривши наведені скаржником наявність/відсутність, обґрунтованість/ необґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України, Верховний Суд, звертаючись до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 920/926/21, зазначає таке.

Право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Частиною першою статті 197 ГПК України передбачено, що учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Відповідно до частини другої статті 197 ГПК України учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

У апеляційній скарзі зазначено про намір представника апелянта адвоката Мальованої В.А. взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 про відкриття апеляційного провадження у цій справі задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференц-прийому "EasyCon"; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.07.2025 о 10 год 15 хв.

Водночас Західний апеляційний господарський суд у зв`язку з тим, що засідання 01.07.2025 не відбудеться, 16.06.2025 постановив ухвалу та призначив розгляд апеляційної скарги на 22.07.2025 о 12 год 30 хв.

Західний апеляційний господарський суд надіслав ухвалу про призначення апеляційної скарги на 22.07.2025 в електронний кабінет ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт", і така ухвала доставлена останнім 17.06.2025 о 22:39.

Проте представник ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" не скористався своїм правом, передбаченим частиною першою статті 197 ГПК України та не подав клопотання про участь у судовому засіданні призначеного на 22.07.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Верховний Суд виходить зі змісту апеляційної скарги, в якому не заявлялось клопотання про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції, а відтак і не задовольнялось щодо всіх судових засідань.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 16.06.2025 визначив час, дату та порядок проведення судового засідання на 22.07.2025 та не зазначав, що таке засідання відбудеться в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференц-прийому "EasyCon" з представником ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт".

Окрім того, у справі №905/2371/21 на яку посилається відповідач назване у справі товариство у клопотанні від 22.07.2022 № 591 просило суд забезпечити проведення судових засідань (у тому числі, підготовчого) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Отже, представник товариства скористався своїм правом, передбаченим частиною першою статті 197 ГПК України та подав до місцевого господарського суду заяву про участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У постанові від 23.03.2023 у справі №905/2371/21 зазначається, що "при цьому Суд враховує, що процесуальне законодавство не містить приписів, які унеможливлювали б звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням (заявою) щодо кожного судового засідання."

У справі № 520/2563/25 на яку посилається Відповідач, Товариству було задоволено клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному о 13:20 30 квітня 2025 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Однак у призначений час (30.04.2025 р. о 13:20 год.) представника позивача так і не було запрошено для участі у вказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Водночас у справі № 920/37/24 була оголошена перерва у судовому засіданні, і Верховний Суд враховуючи те, що оголошення перерви у судовому засіданні - це процесуальна дія суду стосовно перенесення часу продовження судового засідання на інший чітко визначений час. Оголошення перерви у судовому засіданні не впливає на розвиток господарського процесу по справі, оскільки наступне судове засідання не починається спочатку, а провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву (стаття 216 ГПК України), дійшов висновку про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що суд апеляційної інстанції під час проведення судового засідання (18.09.2024) здійснив запрошення/виклик представника відповідача - Крамаренко Олену Вікторівну на її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, також відсутні докази того, що під час запрошення/виклику представника відповідача на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виникли технічні проблеми з інтернет зв`язком, що, у свою чергу, призвело б до неможливості з`єднання суду з представником відповідача.

Отже застосування судами пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України залежали від конкретних обставин встановлених у цих справах, та є відмінними від обставин що виникли у справі № 909/1071/23.

З огляду на наведене, доводи скаржника з посиланням на пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України не знайшли своє підтвердження, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Стосовно підстави касаційного оскарження визначеної скаржником на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.

Призначення судової експертизи віднесено до компетенції суду за наявності умов, передбачених частиною першою статті 99 ГПК України.

Водночас Верховний Суд зауважує, що сама по собі незгода скаржника з відмовою у призначенні експертизи не може бути підставою для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №910/3600/22, від 10.01.2024 у справі №921/39/23, від 06.02.2024 у справі №910/12661/22.

Скаржник посилається на необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання Відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: можливість стягнення заявленої Позивачем суми прямо пропорційно залежить від реальної вартості товару в залежності від збереження чи втрати його якісних характеристик з огляду на відсутність належної схоронності товару та спливу значного періоду часу.

Умови, за настання яких суд призначає судову експертизу, визначені в статті 99 ГПК України. При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 902/834/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 917/1196/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 927/110/18, від 26 жовтня 2022 року у справі № 904/5077/21, від 06 лютого 2024 року у справі №910/12661/22 тощо).

Судом апеляційної інстанції у постанові від 22.07.2025 зазначено, що скаржником подано клопотання від 10.05.2025 про призначення судової товарознавчої експертизи у справі № 909/1071/23, проведення якої просить доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса».

Клопотання обґрунтоване тим, що позивач належним чином не зберіг товар, а тому не може повернути його, оскільки товар неналежної якості. Сама по собі вимога позивача про стягнення коштів, сплачених за отриманий товар, та вимога про вивезення товару є по своїй правовій природі повернення сторін в зворотнє становище, а саме: покупець, тобто позивач, отримуючи назад кошти за отриманий товар, зобов`язаний передати постачальнику, тобто відповідачу, не будь-який товар, а саме той, який був переданий за кількістю та якістю. Отже, в предмет доказування у даній справі про стягнення коштів та можливість повернення (вивезення) товару входить не лише наявність кількісних, а й збереження якісних характеристик товару, які існували на момент отримання товару позивачем в 2020 році, що в свою чергу впливає на розмір стягнення у разі втрати якості товару, в тому числі в зв`язку з його неналежним зберіганням позивачем.

Порадившись, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, враховуючи таке.

Виходячи із предмета та підстав позову, суд апеляційної інстанції зауважив, що клопотання про призначення експертизи обґрунтовано тим, що позивач належним чином не зберіг товар, а тому не може повернути його, оскільки товар неналежної якості. Водночас, предметом доказування у справі є обставини, з якими пов`язано право позивача вимагати повернення товару продавцю та повернення сплачених за товар коштів. Виконання покупцем обов`язку зберігати товар і можливість повернути товар продавцю у належній якості виходить за межі предмета позову. Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для призначення експертизи у даній справі.

У цьому аспекті Суд зауважує, що відповідно до положень статті 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Частиною другою статті 98 ГПК України визначено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи, навів обґрунтування його відхилення, яке відповідає встановленим обставинам справи та приписам статті 98 ГПК України.

При цьому міра та обсяг, якими суд обґрунтовує свої мотиви, залежить від характеру рішення і перебуває поза межами перевірки Верховним Судом з огляду на приписи статей 300, 310 та частини другої статті 311 ГПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача фактично зводяться до незгоди скаржника з висновком судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин справи.

Доводи, викладені у відзиві, беруться до уваги Верховним Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частинами першою, другою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у справі №909/1071/23 - без змін.

Оскільки Суд дійшов висновку про необхідність залишення без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у справі №909/1071/23, то і додаткове рішення від 21.04.2025 яке є похідним від рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 у цій справі, також слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати понесені відповідачем, в тому числі і зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у справі №909/1071/23- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова