Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.10.2019 року у справі №904/5417/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/5417/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

за участі помічника судді Гріщенко О. В. (за дорученням судді)

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя - Н. М. Камша) від
03.12.2019 (в частині відмови у визнанні грошових вимог АТ "ВТБ Банк" до боржника)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Л. А.

Коваль, судді: Ю. Б. Парусніков, А. Є. Чередко) від 12.03.2020

за заявою Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник ініціюючого кредитора - не з'явився,

представник кредитора (Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк") - Кондяков А. С.,

представник боржника - не з'явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1 26.12.2018 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити за заявою Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника з покладенням повноважень розпорядника майна Боржника на арбітражного керуючого Алексюка М. І.

1.2 19.02.2019 Акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" (далі - Банк) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 608 665 425
грн. 35 коп., в тому числі 46 355 653 грн 38 коп. - з включенням до реєстру вимог кредиторів окремо як забезпечених заставою майна Боржника; 303 470 грн. 00 коп. - з включенням до реєстру вимог кредиторів із задоволенням у першу чергу; 446 888 040 грн 69 коп. - з включенням до реєстру вимог кредиторів із задоволенням у четверту чергу; 161 777 384 грн. 66 коп. - з включенням до реєстру вимог кредиторів із задоволенням у шосту чергу.

1.3 Заява мотивована заборгованістю Боржника за укладеними ним з Банком кредитним договором від 11.04.2008 № 10-0604/121к-07 (далі - Договір-121) (що стягнута за судовим рішенням на підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 904/4318/15) та за кредитними договором від 13.12.2007 № 79/07В (далі - Договір-79) (що стягнута за судовим рішенням на підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2016 у справі № 904/4316/15); а також забезпеченням виконання зобов'язань за цими кредитними договорами згідно з укладеними Банком та Боржником договорами застави транспортних засобів: від
03.11.2011 № 79/07В-М-1 та від 14.05.2010 № 79/07В-М-3, за якими за рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки: рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 у справі № 904/7864/15 та від
20.12.2016 у справі № 904/7861/15.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1 03.12.2019 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
12.03.2020) про завершення попереднього засідання та визнання грошових вимог Банку до Боржника на суму 46 355 653 грн 38 коп. - із задоволенням позачергово, на суму 3 842 грн. 00 коп. - із задоволення у першу чергу, на суму 392 405 631
грн. 51 коп. - із задоволенням у четверту чергу; на суму 322 756 619 грн. 32 коп. - із задоволенням у шосту чергу.

2.2 Рішення судів мотивовані частковим визнанням заявлених Банком до Боржника кредиторських вимог з відхиленням вимог щодо сплати штрафів на суму 9 743 202
грн. 91 коп. за Договором-79 та на суму 13 031 700 за Договором-121, враховуючи постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2016 у справі № 904/4316/15 та від 19.10.2016 у справі № 904/4318/15.

Погоджуючись із цими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд з посиланням на преюдиційні обставини, встановлені згідно з постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2016 у справі № 904/4316/15 та від 19.10.2016 у справі № 904/4318/15, вказав на відсутність підстав для визнання кредиторських вимог до Боржника на спірні суми штрафів з огляду на відсутність підстав для їх нарахування Боржнику через відсутність його вини у невиконанні іншими юридичними особами дій, що передбачені умовами кредитних договорів та контроль за вчиненням яких покладений на Боржника.

3. Встановлені судами обставини

3.1 11.04.2008 Банк і Боржник уклали Договір-121 -про надання невідновлюваної відкличної кредитної лінії зі змінами та доповненнями до нього, відповідно до пункту 1.1 якого Банк зобов'язався надати Боржнику кредит у сумі 5 870 447,75 дол. США. Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не раніше 28.08.2015, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

Підпунктом 3.1.1 Договору-121 (в редакції договору № 26 від 29.10.2014) визначено, що плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить 11 % процентів річних.

Нарахування плати за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь строк користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує дню повного його повернення, із розрахунку факт/360. Плата за користування кредитом нараховується банком 24 числа кожного місяця, в останній день кожного місяця та в термін, зазначений у пункті 1.1 договору або у разі розірвання договору в день повернення кредиту в повному обсязі (підпункт 3.1.2 в редакції договору №26 від 29.10.2014).

3.2 Боржник неналежним чином виконувало умови Договору-121, внаслідок чого перед Банком утворилась заборгованість з повернення кредиту, строкова та прострочена заборгованість по сплаті процентів.

Також Банк відповідно до умов Договору-121 нарахував пеню за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне повернення кредиту, штраф та 3% річних на заборгованість.

Банк заявив до Боржника, зокрема вимоги, які складають штрафи, передбачені кредитним договором станом на 14.01.2019,13 031 700 грн. 00 грн.

Загальна заборгованість за розрахунками Банку за Договором-121 станом на
14.01.2019 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство) становить 14 943 937,22 дол. США та 13 031 700 грн. 00 коп.

3.3 13.12.2007 Банк і Боржник уклали Договір-79, згідно з яким Банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії з правом конвертації в національну валюту.

Ліміт кредитної лінії встановлений в пункті 1.1 цього договору в сумі 5 000 000
доларів США, строк користування - до 12.12.2012, погашення основної суми боргу починаючи з 13-го місяця кредитування, щомісячно рівними частками, плата за користування кредитом 12% річних, інші виплати 1% щорічно від ліміту кредитування.

Договором № 10 від 30.06.2011 про внесення змін було змінено розмір ліміту кредитування до 4 687 499,99доларів США. В подальшому, розмір ліміту кредитування залишався незмінним.

Договором № 25 від 29.10.2014 про внесення змін до кредитного договору сторони встановили новий строк повернення кредитних коштів - не пізніше 28.08.2015.

Банк заявив до Боржника, зокрема вимоги, які складають штрафи, передбачені кредитним договором, станом на 14.01.2019 9 743 202 грн. 81 коп.

Загальна сума заборгованості Боржника перед Банком за Договором-79, заявлена до визнання, 13 152 772,21 дол. США та 9 743 202 грн. 81 коп.

3.4 27.11.2019 розпорядник майна Боржника надав контррозрахунок кредиторських вимог Банку, згідно з яким, зокрема, розпорядник майна за кредитним Договором -79 відхилив грошові вимоги Банку щодо штрафів станом на 14.01.2019 в сумі 9 743
202 грн. 91 грн. ; а за Договором-121 -штрафи, заявлені Банком у сумі 13 031 700
грн 00 коп., обґрунтувавши неправомірність їх нарахування згідно з постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2016 у справі №904/4316/15 та від 19.10.2016 у справі №904/4318/15.

3.5 Згідно з підпунктом 7.2.1. Договору-121 Банк має право застосувати до позичальника, а позичальник зобов'язаний сплатити Банку договірну санкцію у разі порушення позичальником зобов'язання, визначеного п. 4.3.1. Договору, в розмірі 10 500 грн. 00 коп. за кожний календарний день порушення зазначеного зобов'язання.

Підпунктом 7.2.2. Договору-121 визначено, що Банк має право застосувати до позичальника, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, визначених п. 4.3.9, п. 4.3.10., п.
4.3.11.1., п. 4.3.11.2. договору, в розмірі 190 800 грн. 00 коп. за кожен факт порушення кожного з зазначених зобов'язань.

Згідно з пунктом 4.3.1. Договору-121 передбачена умова зі страхування позичальником та забезпечення ним страхування заставленого майна з перевіреною банком страховою компанією.

Відповідно до пункту 4.3.9. Договору-121 передбачена відповідальність позичальника за порушення вимог щодо забезпечення протягом строку дії договору, починаючи з 01.01.2015 проведення кредитових оборотів за поточними рахунками позичальника, а також ТОВ "Трансмаш ", ТОВ "Любимівський карьєр", ТОВ "Проско ресурси", ТОВ "Юкрейн Мінералс ", ТОВ "Дніпробетон" та ПрАТ "Дніпротрансмаш", рахунки яких відкриті у Банку, в розмірі 53% від сукупних чистих кредитових оборотів в національній валюті та 53% сукупних чистих кредитових оборотів в іноземній валюті по всім поточним рахункам вказаних підприємств в банку та в інших банках.

Пунктом 4.3.11.1 Договору-121 передбачено забезпечення не збільшення сумарної величини показника Debt Групи підприємств більше значення гривневого еквіваленту суми 52 000 000,00 дол. США на кожну звітну дату.

Згідно з пунктом 4.3.11.2 Договору-121 щоквартально, у визначені договором терміни, встановлена відповідальність Боржника забезпечити надання до банку групою вищезгаданих підприємств документів згідно з пунктами 1,1,2.1,2.2 кредитного договору.

Аналогічні положення містяться в Договорі-79.

3.6 У справах №904/4316/15, №904/4318/15 позивачем та відповідачем є саме Банк та Боржник, а спір стосувався тих самих кредитних договорів, по яких заявлено кредиторські вимоги.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 11.04.2020 Банк подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2019 в частині відмови Банку у визнанні вимог до Боржника на суму 9 743 202 грн 01 коп. штрафу за Договром-79 та на суму 13 031 700 грн. 00 грн. за Догоовром-121 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги Банку до Боржника на вказані суми штрафів.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини особи, що порушила зобов'язання, а Боржник не довів відсутність власної вини за порушення зобов'язань за кредитними договорами, за порушення яких Банк нарахував спірні суми штрафів.

5.2 Суди безпідставно застосували положення статті 75 ГПК України, пославшись на судові рішення у справах № 904/4318/15, № 904/4316/15, оскільки період нарахування штрафів за порушення Боржником зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з Банком, вимоги щодо стягнення сум яких заявлені у справах № 904/4318/15, № 904/4316/15, є відмінним від періоду, за який нараховані спірні суми штрафів, вимоги щодо яких заявлені у цій справі, а тому є відмінними і обставини, за яких суди відмовили у стягненні штрафів за рішеннями у справах № 904/4318/15, № 904/4316/15.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1 У встановлений Судом строк відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надійшли.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо вини за порушення зобов'язання

7.1 Відповідно до частин 1 і 2 статті 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, у зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від
13.11.2019 у справі № 908/1399/17 та в пункті 59 постанови від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

А тому, з урахуванням положень статті 74 ГПК України (щодо обов'язку доказування та подання доказів), у спорі у зобов'язальних правовідносинах тягар доведення відсутності (спростування) вини у порушенні зобов'язання покладений на особу, яка визначена позивачем та встановлена судом як порушник зобов'язання (належний відповідач, боржник тощо), а суд вирішує цей спір з урахуванням обставин виконання особою (відповідачем, боржником) вимог статті 74 ГПК України.

7.2 Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про неправомірність висновків судів в оскаржуваних рішеннях щодо відсутності підстав для визнання кредиторських вимог Банку до Боржника на суми спірних сум штрафів з мотивів недоведення Банком вини Боржника за допущені третіми особами порушення умов кредитних договорів, за які були нараховані Банком Боржнику ці суми штрафів.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.1).

7.3 Безпідставним також є посилання судів попередніх інстанцій у вказаних висновках на мотиви в рішеннях у справах № 904/4318/15, № 904/4316/15 для відмови Банку у стягненні з Боржника штрафних санкцій за Договором-121 та Договором-79, із застосуванням судами у цій справі вказаних мотивів як преюдиції з посиланням на норму частини 4 статті 75 ГПК України, оскільки мотиви для відмови Банку у стягненні з Боржника штрафних санкцій у рішеннях у справах № 904/4318/15, № 904/4316/15 є висновками судів у цих справах, яких суди дійшли внаслідок здійсненої ними правової кваліфікації спірних правовідносин між Банком і Боржником.

Між тим, відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

7.4 Натомість, незважаючи на встановлене положеннями частини 1 статті 614 ЦК України, загальне правило щодо застосування відповідальності саме до особи, яка порушила зобов'язання, за наявності її вини (умислу або необережності), суди не врахували винятки з цього правила, які також встановлені положеннями частини 1 статті 614 ЦК України - якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, статті 629 ЦК України).

Суд звертається до неодноразово викладеної правової позиції Верховного Суду, зокрема в пункті 14 постанови Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 910/17476/16 та в пункті 7.1. постанови від 05.03.2019 у справі № 922/409/17.

7.5 Суди встановили обставини щодо умов кредитних договорів між Банком та Боржником в пунктах 7.2.1. та 7.2.2. Договору-121 та Договору-79, за змістом яких сторони в договорі узгодили про покладення відповідальності на Боржника за порушення пунктів 4.3.1., 4.3.9,4.3.10., 4.3.11.1., 4.3.11.2. кредитних договорів незалежно від того, чи він або треті особи мають їх виконати, однак не виконали (пункт 3.5), тобто погодивши тим самим настання відповідальності Боржника у вигляді штрафних санкцій за порушення умов в пунктах 4.3.1., 4.3.9,4.3.10., 4.3.11.1., 4.3.11.2. кредитних договорів незалежно від суб'єкта, вчинившого порушення, та вини Боржника.

Отже, у разі встановлення/доведення факту порушення/невиконання умов в пунктах
4.3.1., 4.3.9,4.3.10., 4.3.11.1., 4.3.11.2. Договору-121 та Договору-79, Боржник, за умовами в пунктах 7.2.1. та 7.2.2. цих договорів несе відповідальність за таке порушення/невиконання незалежно від його вини.

7.6 У зв'язку з викладеним Суд дійшов висновку про надання судами в оскаржуваних рішеннях неправильної кваліфікації спірним правовідносинам -щодо вини, як умови для застосування до Боржника штрафних санкцій за порушення умов кредитних договорів, які вчинили/допустили треті особи.

Щодо наслідків порушення граничного терміну нарахування штрафних санкцій

7.7 Поряд з викладеним, з огляду на предмет спору (штрафні санкції за порушення договірних зобов'язань), Суд зазначає про необхідність врахування при вирішенні спірних правовідносин особливостей правового регулювання правил та умов покладення на сторону господарського зобов'язання відповідальності за невиконання/порушення договірного зобов'язання згідно з нормами, зокрема статей 231, 232 Господарського Кодексу України.

Відповідно до статей 231, 232 Господарського Кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором, зокрема у певній, визначеній грошовій сумі.

Частиною 6 статті 232 Господарського Кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

7.8 За змістом пунктів 4.3.1., 4.3.9,4.3.10., 4.3.11.1., 4.3.11.2. Договору-121 та Договору-79 (пункт 3.5) Боржник має виконувати особисто/забезпечувати виконання умов в цих пунктах договорів протягом строку всього дії договору, тобто до завершення строку виконання договору в повному обсязі, а штрафні санкції за їх порушення застосовуються за кожним виявленим фактом порушення зазначених умов кредитних договорів. При цьому сторони не узгодили в Договорі-121 та Договорі-79 періоду/граничного терміну нарахування цих штрафних санкцій відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України

Враховуючи узгоджений сторонами в Договорі-121 та в Договорі-79 строк використання та повернення кредиту, а відповідно і виконання інших зобов'язань в повному обсязі, що пов'язані з користуванням Боржником кредитними коштами - до
28.08.2015 (пункти 3.1,3.3), звернення Банку до цієї дати з позовами у справах № 904/4318/15, № 904/4316/15 (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень) про стягнення з Боржника заборгованості за тими ж кредитними угодами (пункт 3.6) є достроковим стягненням кредиту в розумінні частини 2 статті 1050 ЦК України.

Водночас, за змістом частини 2 статті 1050 ЦК України звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пункті 6.17 постанови від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13.

7.9 Враховуючи викладене, право Банку нараховувати штрафні санкції за порушення Боржником умов Договору-121 та Договору-79 обмежується періодом в шість місяців після настання строку виконання договору в повному обсязі, а тому це право припиняється щонайбільше через шість місяців після подання Банком позовів у справах № 904/4318/15, № 904/4316/15.

У зв'язку із цим подальше нарахування Банком штрафних санкцій за вказаними кредитними угодами є безпідставним, оскільки не відповідає вимогам закону щодо максимально встановленого шестимісячного періоду для їх нарахування, імперативно закріпленого нормою частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України.

Дійшовши цього висновку, враховуючи встановлені статтею 14 ГПК України обмеження для розгляду судом вимог - лише в межах заявлених особою, яка звернулась до суду, а також враховуючи заявлені Банком у цій справі вимоги щодо спірних сум штрафних санкцій у межах стверджуваного скаржником (пункт 5.2) періоду їх нарахування, що є відмінним від заявленого Банком періоду нарахування у справах № 904/4318/15, № 904/4316/15 (у задоволенні вимог про стягнення яких суди у цих справах відмовили), Суд дійшов висновку про відсутність у Банку підстав для подальшого (зокрема, після ухвалення в січні та лютому 2016 року рішень у справах № 904/4318/15, № 904/4316/15) нарахування штрафних санкцій Боржнику за Договором-121 та Договором-79, вимоги щодо яких відповідно до стверджуваного Банком періоду (пункт 5.2) заявлені у складі грошових вимог до Боржника у цій справі.

7.10 Відповідно до частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже висновки судів про відмову у визнанні грошових вимог Банку до Боржника на спірні суми штрафних санкцій з мотивів, наведених в цій постанові, відповідають нормам законодавства, а також встановленим на підставі доказів у справі обставинам справи. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 904/5417/18 в частині відмови у визнанні грошових вимог Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" на суму 9 743 202 грн 01 коп. штрафу та на суму 13 031 700 грн. 00 коп. штрафу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк