Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/5717/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (головуючий суддя Куксов В.В., судді Майданевич А.Г., Тищенко О.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 (суддя Чинчин О.В.)

у справі №910/5717/17

за позовом Регіонального виділення Фонду державного майна України по Київській області

до ОСОБА_4

про розірвання договору купівлі-продажу

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

06.04.2017 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - Позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_4 (далі - Відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.01.2003 між Позивачем та Відповідачем укладено договір №5-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна - об'єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні (далі - Договір), відповідно до якого Позивач передав у власність Відповідача об'єкт незавершеного будівництва - площадку РБЦ. Позивач зазначає, що ним здійснено перевірку виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, за результатами якої встановлено, що об'єкт продажу не добудований, прилегла територія утримується в неналежному стані, відсутня охорона, не виконуються умови п.5.1.5 Договору щодо забезпечення виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, у зв'язку з чим Позивач з урахуванням п.7.3 договору та ст. 651 Цивільного кодексу України просить суд розірвати договір купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва "Площадка РБЦ" від 08.01.2003 №5-НБ-ЗД.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу державного майна - об'єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні, "Площадка РБЦ" №5-НБ-ЗД від 08.01.2003, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та громадянином України ОСОБА_4.

Рішення суду мотивоване тим, що Відповідач, в порушення статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та умов Договору, об'єкт продажу не добудував та не ввів в експлуатацію, не здійснив відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації, не забезпечив виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, що призвело до неотримання Позивачем очікуваного результату при укладенні договору, що є істотним порушенням Відповідачем умов договору та є підставою для розірвання Договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Відповідач подав касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі Відповідач не погоджується з прийнятими судовими рішеннями, з таких підстав:

1. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту істотного порушення умов договору, у зв'язку з незакінченням будівництва в строки, визначені договором, в розумінні ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зокрема, наявності шкоди, внаслідок якої Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки Відповідачем приймались заходи, направлені на виконання умов договору, зокрема, заходи щодо отримання відповідних дозволів для виконання умов договору;

2. Відповідач не має нести відповідальність за порушення умов договору в частині порушення строків виконання зобов'язань, оскільки неможливість завершення будівництва у встановлені договором купівлі-продажу строки сталася через відсутність документів на право користування земельною ділянкою, обов'язок отримання яких покладено саме на Позивача, що, в свою чергу, зробило неможливим своєчасне виконання умов договору;

3. посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, Відповідач вказує на неналежне оформлення Позивачем актів поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 23.01.2014 та 24.11.2016;

4. Відповідач в касаційній скарзі заявляє про сплив строку позовної давності та зазначає про необхідність, на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), визнати недійсним додатковий договір №5 від 23.04.2010 про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, з підстав невідповідності його ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 08.01.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - продавець) та громадянином України ОСОБА_4 (далі - покупець) було укладено договір № 5-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна - об'єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва - площадка РБЦ, яка знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на земельній ділянці, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку установленому чинним законодавством, і є об'єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 10.06.2002 № 1004 і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 21.06.2002 № 5-27-1/22, а покупець зобов'язується прийняти цей об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі (п. 1.1).

За умовами п.п. 5.1.4, 5.1.5, 5.1.6 Договору покупець зобов'язаний в шестимісячний термін з моменту його підписання підготувати документи, здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт; забезпечити виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час забудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта; добудувати об'єкт протягом 5 років.

23.04.2010 між сторонами було укладено Додатковий договір №12, відповідно до якого сторони погодили викласти п. 5.1.6 Договору в наступній редакції: "Покупець зобов'язаний в термін до 31.12.2011 підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації, добудувати та ввести об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013 з можливою зміною первісного призначення".

Відповідно до п. 7.3 Договору у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, а також повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.

У разі невиконання однією із сторін умов Договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду (п. 11.3 Договору).

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державні органи приватизації в межах своєї компетенції, зокрема, контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Позивачем в межах своїх повноважень та на підставі умов договору № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003 проведені перевірки виконання умов вказаного договору, результати яких були оформлені актами поточних перевірок від 07.03.2003, 01.06.2005, 27.06.2006, 22.06.2007, 28.02.2008, 31.03.2011, 23.01.2014, 25.11.2016.

Зокрема, згідно акту від 23.01.2014 поточної перевірки виконання умов Договору, від підписання якого відповідач відмовився, встановлено, що умови Договору на час проведення перевірки в повному обсязі не виконані, а саме не підготовлено та не здійснено відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації, не добудовано та не введено об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013 з можливою зміною первісного призначення; не забезпечено виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, не повідомлено про неможливість завершення будівництва об'єкта в установлені терміни.

Згідно акту від 25.11.2016 поточної перевірки виконання умов спірного Договору, умови Договору станом на 25.11.2016 в повному обсязі також не виконані, зокрема, не добудовано та не введено об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013 з можливою зміною первісного призначення; не забезпечено виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, не надано й продавцю необхідні документи щодо виконання умов цього договору.

Останню перевірку виконання положень Договору було здійснено 25.11.2016, проте Відповідач на перевірку не з'явився та акту поточної перевірки не підписав, тому цей акт направлено на його адресу листом.

Таким чином, вищенаведені порушення договірних зобов'язань Позивач вважає істотними порушеннями, що згідно з умовами договору та приписів чинного законодавства є підставою для розірвання договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, жодних належних та допустимих доказів виконання вищезгаданих умов договору № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003 Відповідачем не надано, як і не надано доказів на підтвердження неможливості завершення будівництва у встановлений договором строк або звернення до Позивача із заявами про наявність перешкод у будівництві.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Враховуючи наведені норми закону, безпідставними є твердження Відповідача у касаційній скарзі про неможливість завершити будівництво у встановлені договором № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003 строки через відсутність документів на право користування земельною ділянкою, обов'язок отримання яких покладено, на думку відповідача, на Фонд державного майна, адже укладаючи спірний договір № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003 у п. 1.1 сторони погодили, що питання відведення, купівлі або дострокової оренди земельної ділянки вирішується відповідачем самостійно з місцевими органами влади в порядку, установленому чинним законодавством.

Окрім того, Позивачем було враховано тривалість процедур оформлення документів на право користування земельною ділянкою та укладено з Відповідачем додатковий договір №12, яким на п'ять років продовжено строк добудови та введення об'єкта в експлуатацію.

Задовольняючи позов та розриваючи договір № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003 місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно застосував вимоги статті 651 ЦК України, і вказав підставою такого розірвання істотне порушення договору. Верховний Суд зазначає, що наявність вини (як суб'єктивного чиннику) сторони, що припустилася порушення договору, не має значення для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

За приписами ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації.

У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

В матеріалах справи відсутня інформація про те, що строк завершення будівництва був сторонами продовжений понад межі, визначені у додатковому договорі №12 від 23.04.2010, а також відсутні докази того, що Відповідач закінчив будівництво об'єкту незавершеного будівництва на день прийняття рішення судом першої інстанції.

Перевіряючи правильність застосування господарськими судами норм матеріального права Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що Відповідач не завершив будівництво об'єкта нерухомості у визначені договором № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003 строки, не підготував та не здійснив відповідних дій щодо переоформлення права на добудову об'єкта. Зокрема, не добудував та не ввів об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013, не забезпечив виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, не повідомив про неможливість завершення будівництва об'єкта в установлені терміни, тобто допустив істотне порушення умов договору № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003, про що свідчить складений 25.11.2016 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області в межах своєї компетенції та оформлений відповідно до вимог чинного законодавства акт поточної перевірки виконання умов договору № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст.ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пунктом 1 частини 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також передбачають, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У ст. 651 ЦК України йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, які встановлені ст. 651 ЦК України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Враховуючи невиконання Відповідачем п.п. 5.1.4, 5.1.5, 5.1.6 договору № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003, Позивачем не було отримано очікуваного результату при укладенні договору - добудови та введення Відповідачем в експлуатацію у визначений договором строк об'єкта незавершеного будівництва, що є істотним порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу державного майна на аукціоні.

Отже, доводи Відповідача про порушення ст. 33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) щодо недоведення Позивачем факту істотного порушення Відповідачем умов договору № 3-НБ-ЗД від 08.01.2003, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи касаційним судом.

Разом з тим, у разі невиконання умов, зазначених у ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального права слід дійти висновку, що підставою для розірвання договору купівлі-продажу державного майна (об'єкту приватизації) у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, пунктом 7.3 договору № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003 чітко визначено, що у разі невиконання Відповідачем умов цього договору Позивач набуває право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, а також повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність Позивача.

Сторони погодили, що у разі невиконання однією із сторін умов договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду (п. 11.3 договору № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003).

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість вимог Позивача про розірвання договору № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003 в зв'язку з істотним порушенням Відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, який не завершив будівництво об'єкта нерухомості у визначений договором № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003 строк - до 31.12.2013, не забезпечив виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, не повідомив про неможливість завершення будівництва об'єкта в установлений термін, що значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003. Вказане доведено Позивачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими.

Не знайшли свого підтвердження доводи Відповідача щодо неналежного оформлення Позивачем актів поточної перевірки від 23.01.2014 та 24.11.2016, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, дані акти були досліджені судами попередніх інстанцій та, на підставі ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), прийняті як належні та допустимі докази підтвердження невиконання відповідачем умов договору № 5-НБ-ЗД від 08.01.2003.

Колегією суддів не може бути застосовано на прохання скаржника норми пункту 1 статті 83 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), оскільки це виходить за межі повноважень, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017).

Щодо доводів Відповідача про сплив строку позовної давності, то вони збігаються з доводами викладеними в апеляційній скарзі та вже були розглянуті та відхилені судом апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо неповноти встановлення господарськими судами обставин справи при вирішенні спору повторюють доводи апеляційної скарги і фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду, враховуючи вимоги статті 300 ГПК України. Аргументи щодо неповноти встановлення обставин справи є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/5717/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.