Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.04.2020 року у справі №904/3060/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3060/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод "Запоріжавтоматика"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019

у справі № 904/3060/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Запоріжавтоматика"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 236.803,20
грн

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1.18.07.2019 Публічне акціонерне товариство "Завод "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" (далі - ПАТ "Завод "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (далі - ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 19-0028-02 від 15.01.2019, укладеного між сторонами, у загальній сумі 237.445,59 грн, з яких: 236.803,20 грн - основний борг, 642,39 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

1.2. Відповідач у відзиві позовні вимоги не визнав, зазначивши про те, що позов ґрунтується на грошових зобов'язаннях ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" за договором купівлі-продажу №19-0028-02 від 15.01.2019, які виникли до офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі № 904/2104/19 про банкрутство ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", у зв'язку з чим вимоги позивача є вимогами конкурсного кредитора та задоволенню не підлягають з огляду на положення частини 3 статті 17 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
29.01.2020, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів обґрунтованості заявлених ним позовних вимог щодо звернення з даним позовом до суду в рамках позовного провадження, в той час як спірні вимоги мають характер конкурсних вимог кредитора до боржника в рамках справи №904/2104/19 про банкрутство ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ".

3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини

3.1.15.01.2019 між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу №19-0028-02 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього Договору (далі - товар). Кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені в Специфікаціях, які додаються до цього Договору, що складають його невід'ємну частину (пункти 1.1,1.2 Договору).

3.2. Ціна на товар встановлюється у національній валюті України - гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених в Специфікаціях, згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакції 2010 року) (далі - "Інкотермс-2010") і вказується в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину.

Умови поставки товару передбачені в Специфікаціях, що додаються до Договору і складають його невід'ємну частину, відповідно до "Інкотермс-2010". Датою поставки та переходу права власності на товар вважається дата отримання товару, за значена покупцем в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній, іменовані надалі товаросупровідними накладними, при поставках автомобільним транспортом (пункти 3.1,3.2 Договору).

3.3. Специфікацією №1 від 15.01.2019 до Договору сторонами погоджено поставку товару загальну суму 791.944,86 грн з ПДВ (131.990,81 грн - ПДВ).

Відповідно до Специфікації №2 в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.05.2019 до Договору сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 616.369,14 грн з ПДВ (102.728,19 грн - ПДВ)

За змістом п. п.1.1-1.10 Специфікації №2 сторонами погоджено поставку товару на наступних умовах:

1.1. "Товар" новий, не був в експлуатації, 2019 р. виготовлення.

1.2. Умови поставки - СРТ- склад ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ", м. Кам'янське.

1.3. Умови оплати: 100% вартості "Товару" за фактом поставки, з наступною оплатою в строк до 7 календарних днів, на підставі виставленого рахунка на оплату.

1.4. Термін поставки "товару" - протягом 25 календарних днів від дати письмового повідомлення про необхідність поставки погодженої партії товару.

1.5. Погоджена партія товару визначається "Покупцем ", і направляється "Продавцю" письмовим повідомленням.

1.6. Ціна наведена на умовах поставки СРТ - склад ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ", м. Кам'янське.

1.7. З "товаром" "Продавець" надає сертифікат якості.

1.8. Гарантійний термін експлуатації - один цикл відбору проб. Гарантійний термін зберігання - 12 місяців з моменту виготовлення.

1.9. Виробник: ПрАТ "ЗАВОД "ЗАПОРГЖАВТОМАТИКА", м. Запоріжжя.

1.10. Право власності на товар від продавця до покупця переходить на складі покупця, з підписанням товаросупровідних накладних.

За умовами пункту 3 Додаткової угоди №1 від 10.05.2019 до Договору решта умов договору №19-0028-02 від 15.01.2019 необумовлені даною додатковою угодою залишаються без змін.

3.4. На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 236.803,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №61 від 30.05.2019.

Однак відповідач не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми 236.803,20
грн основного боргу та 642,39 грн інфляційних, нарахованих у відповідності до приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3.5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2019 порушено провадження у справі № 904/2104/19 від 31.05.2019 про банкрутство ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", відкрито процедуру розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено арбітражного керуючого Сокола О. Ю. розпорядником майна боржника.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1.02.03.2020 ПАТ "Завод "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
01.10.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
29.01.2020, передати справу № 904/3060/19 на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство № 904/2104/19.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Судом першої інстанції не було встановлено момент виникнення грошового зобов'язання відповідача по сплаті отриманого товару та момент виникнення у позивача права грошової вимоги до відповідача щодо сплати вартості поставленого товару, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення незаконного судового рішення.

5.2. Суд апеляційної інстанції визнав доведеною ту обставину, що позовні вимоги у цій справі мають характер конкурсних вимог, оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача. Вказаний висновок суду обґрунтовано тим, що зобов'язання з оплати поставленого товару виникло у відповідача за видатковою накладною № 61 від 30.05.2019, а 31.05.2019 було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції не враховано зміст статей 526, 610, 612, 625 ЦК України та статті 193 ГК України, з яких слідує, що право вимоги кредитора виникає зі спливом строку виконання грошового зобов'язання боржником.

Аналіз статей 251, 530, 655, 692, 712 ЦК України свідчить про те, що право вимоги позивача (кредитора) виникло зі спливом строку виконання грошового зобов'язання відповідачем (боржником), у даному випадку такий строк сплинув
06.06.2019, а виникнення самого зобов'язання пов'язано з укладенням договору купівлі-продажу та відвантаженням товару за накладною.

5.3. Скаржник вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача мають характер конкурсних вимог у розумінні Закону про банкрутство не відповідає юридичному змісту визначення "конкурсні кредитори" та "поточні кредитори", зазначеному у статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України. Заявлені позивачем вимоги до відповідача за своєю правовою природою є поточними, оскільки виникли (строк їх виконання є таким, що настав) 06.06.2019, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.

5.4. Нормами абзацу 4 частини 8 статті 23 Закону про банкрутство перебачено, що до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Схожі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 920/35/18 та постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18.

5.5. Оскаржена постанова суду апеляційної інстанції суперечить висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 911/1164/13, від 06.11.2019 у справі № 81/10-271, від 02.07.2019 у справі № 910/21682/15, згідно з якими поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

5.6. Суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, так як протилежне матиме наслідком втрату такими вимогами статусу конкурсних і їх включення до реєстру як вимог шостої черги.

Наведений висновок суду, на думку скаржника, суперечить нормам частини 1 статті 38 Закону про банкрутство, оскільки постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 904/2104/19 не ухвалювалася.

5.7. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій позивач зазначав про те, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, без порушення окремих справ позовного провадження. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 915/441/18 та в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18.

Позивач наполягав на розгляді цієї справи в межах провадження у справі про банкрутство № 904/2104/19, відповідне клопотання було викладено ним у тексті позовної заяви, але воно не було розглянуто, що вказує на порушення права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не відповідає прецедентній практиці ЄСПЛ.

6. Узагальнені доводи інших учасників щодо касаційної скарги

6.1. ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, звертаючи увагу суду касаційної інстанції на наступне:

- твердження скаржника про те, що право вимоги кредитора виникає лише зі спливом строку виконання грошового зобов'язання є безпідставним, оскільки у такому випадку можна говорити лише про те, що право кредитора стає порушеним, а отже у нього виникає право на застосування наслідків неналежного виконання боржником свого зобов'язання, а також на судовий захист свого порушеного права;

- посилання скаржника на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції нормам частини 1 статті 38 Закону про банкрутство є безпідставним, оскільки статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує статус конкурсних вимог саме з моментом виникнення відповідного зобов'язанням боржника, а не зі строком його виконання, з огляду на те, що такий строк в будь-якому випадку є таким, що настав у зв'язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство;

- судова практика, на яку посилається скаржник, не може враховуватися з огляду на відмінність обставин у перелічених в касаційній скарзі постановах суду касаційної інстанції та у цій справі.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.1. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 19-0028-02 від
15.01.2019 у загальній сумі 237.445,59 грн, обґрунтована невиконанням ним зобов'язання щодо оплати отриманого за договором товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами у цій справі виникли правовідносини на підставі договору купівлі-продажу № 19-0028-02 від 15.01.2019, на виконання умов якого позивач (продавець) поставив відповідачу (покупцю) товар на суму 236.803,20 грн, про що було складено видаткову накладну № 61 від
30.05.2019.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 509 ЦК України.

Зі змісту статей 525, 526, 627, 629 ЦК України слідує, що зобов'язання може виникнути на підставі договору, який є обов'язковим до виконання сторонами на погоджених ними умовах, виходячи з принципу свободи договору, із врахуванням законодавчо встановленої заборони односторонньої відмови від зобов'язання за договором.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Невиконання відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару зумовило виникнення заборгованості перед позивачем та звернення останнього до суду з даним позовом.

7.3. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, місцевий господарський суд зазначив про те, що між сторонами в процесі розгляду цієї справи постало спірне питання щодо обґрунтованості позовних вимог до відповідача з огляду на офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" в рамках справи № 904/2104/19.

За висновком суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, заявлені позивачем вимоги мають характер конкурсних вимог кредитора до боржника та мали бути заявлені у справі № 904/2104/19 про банкрутство ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", а тому не підлягають задоволенню в позовному провадженні.

Натомість скаржник вважає, що суди невірно кваліфікували його вимоги як конкурсні, оскільки заявлені позивачем у цій справі вимоги виникли вже після відкриття провадження у справі № 904/2104/19 про банкрутство ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", а тому за своєю правовою природою названі вимоги є поточними.

7.4. На момент вирішення справи місцевим господарським судом умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлювалися Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Вказана норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

З наведеного слідує, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває у процедурі банкрутства та зазначений позивачем у статусі відповідача в такому спорі, законодавцем віднесено до територіальної юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

7.5. В статті 1 Закону про банкрутство визначено наступне:

- кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

- конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З наведеного можна дійти висновку про те, що визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог.

7.6. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону про банкрутство у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ухвалу, в якій зазначає дату проведення підготовчого засідання суду та особу арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до положень Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство або про відмову у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Із винесенням ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство пов'язуються певні правові наслідки, зокрема: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом про банкрутство; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2019 порушено провадження у справі №904/2104/19 про банкрутство ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (відповідача у справі № 904/3060/19), відкрито процедуру розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено арбітражного керуючого Сокола О. Ю. розпорядником майна боржника.

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" здійснено Господарським судом Дніпропетровської області на офіційному веб-сайті Верховного Суду в мережі Інтернет (номер публікації 59961) 31.05.2019 і саме з цієї дати розпочався відлік тридцятиденного строку на заявлення грошових вимог конкурсних кредиторів до боржника в рамках справи № 904/2104/19 про банкрутство ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".

7.7. Визначаючи статус заявлених позивачем до відповідача вимог, суд апеляційної інстанції зазначав про те, що зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виникло у відповідача згідно з видатковою накладною № 61 від 30.05.2019, тобто після отримання (прийняття) товару.

Наведене узгоджується з нормами статті 692 ЦК України, яка передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу (п.3.2) визначено датою поставки та переходу права власності на товар - дата отримання товару. Також у Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, сторони передбачили здійснення 100% оплати за товар по факту поставки, з наступною оплатою в строк до 7 календарних днів на підставі виставленого рахунка на оплату, а також перехід права власності на товар від продавця до покупця на складі покупця, з підписанням товаросупровідних накладних.

Таким чином, умовами договору купівлі-продажу передбачено перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві.

Право продавця вимагати оплатити покупцем поставлений товар пов'язане з моментом виникнення такого обов'язку у покупця. Обов'язок відповідача (покупця) оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18).

Перевіряючи здійсненну судами попередніх інстанцій кваліфікацію вимог позивача у цій справі, як вимог конкурсного кредитора, колегія суддів враховує, що норми статті 1 та частини 1 статті 23 Закону про банкрутство пов'язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов'язання боржника (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 921/184/16-г/10).

Тобто, при визначенні статусу вимог позивача до відповідача має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов'язань боржника.

В даному випадку після виконання позивачем свого обов'язку з поставки товару відповідачу (30.05.2019), у відповідача виник обов'язок оплатити вартість отриманого товару відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу у строк до 7 календарних днів з дня надходження товару, а у позивача - право вимагати оплати товару, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача (31.05.2019), а відтак вимоги позивача у цій справі мають ознаки вимог конкурсного кредитора.

7.8. В статті 17 Закону про банкрутство визначено порядок розгляду позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника, згідно з якою у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Якщо у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті. Положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Порядок виявлення кредиторів встановлений статтею 23 Закону про банкрутство, згідно з частиною 1 якої конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення.

Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 23 Закону про банкрутство незалежно від настання строку виконання зобов'язань.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в ліквідаційній процедурі у шосту чергу. Такі кредитори не беруть участі в представницьких органах кредиторів (зборах та комітеті кредиторів) (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19).

Колегія суддів звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду 13.11.2018 у справі № 909/1056/15, від 12.12.2018 у справі № 910/30188/15, від 09.04.2019 у справі № 923/436/17,29.01.2019 по справі № 909/722/14, від 12.02.2019 у справі 914/1096/18, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19, згідно з якою аналіз приписів частин 1,4 статті 23 Закону про банкрутство свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту відкриття щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, так як протилежне матиме наслідком втрату такими вимогами статусу конкурсних і їх включення до реєстру як вимог шостої черги.

Враховуючи, що відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача та публікація відповідного оголошення відбулися 31.05.2019, тобто після здійснення позивачем поставки товару відповідачу, переходу до відповідача права власності на цей товар та виникнення обов'язку здійснити оплату його вартості на користь позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача у цій справі мають характер конкурсних, оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, та підлягають розгляду господарським судом за відповідною заявою кредитора у справі про банкрутство, з якою позивач зобов'язаний був звернутись до боржника в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не звертався з заявою з грошовими вимогами до відповідача, які розглядаються у цій справі та мають характер конкурсних, у справу про банкрутство ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" № 904/2104/19. Скаржником протилежного не доведено.

7.9. Твердження скаржника про те, що його вимоги є поточними, а не конкурсними, оскільки право вимоги позивача, як кредитора, виникло лише після спливу передбаченого у договорі купівлі-продажу та специфікації до нього строку, протягом якого відповідач повинен був здійснити розрахунок за отриманий товар, відхиляється колегією суддів, оскільки в цьому випадку мова йде про виникнення порушення права кредитора і можливість застосування ним до боржника наслідків неналежного виконання зобов'язання, а не про момент, з якого виникає відповідне зобов'язання боржника з оплати поставленого товару.

Окрім того, як уже зазначалося вище, норми статтей 1,23 Закону про банкрутство пов'язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов'язання боржника, а не з наявністю прострочення зобов'язання на дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги, наведені у пунктах 5.2,5.3 цієї постанови.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду не є релевантними, оскільки наведені ним висновки у судових рішеннях стосуються поточних, а не конкурсних кредиторських вимог.

Відносно доводів скаржника, наведених у пункті 5.7 цієї постанови, щодо територіальної юрисдикції справи колегія суддів зазначає наступне.

В частині 1 статті 170 ГПК України наведено загальні вимоги до форму і змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, згідно з пунктом 4 якої будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом та прохання заявника.

Проте в тексті позовної заяви (описовій чи прохальній частинах) відповідне прохання заявника про розгляд справи № 904/3060/19 в межах провадження у справі про банкрутство № 904/2104/19 відсутнє.

Як вбачається з матеріалів справи, у тексті позовної заяви (розділ 3.

Підсудність справи) позивачем, серед іншого, вказано про порушення провадження у справі № 904/2104/19 щодо банкрутства відповідача, а також з посиланням на норми частини 6 статті 12, статті 20 частини 9 статті 30 ГПК України, частини 4 статті 10 Закону про банкрутство зазначено про те, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває у процедурі банкрутства та визначений позивачем у статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, без порушення окремих справ позовного провадження.

Як зазначалося вище, в тексті позовної заяви відсутнє прохання заявника про розгляд поданого позову в межах провадження у справі № 904/2104/19 про банкрутство відповідача. Натомість у пункті 1 резолютивної (прохальної) частини позовної заяви позивач просить суд розглянути поданий позов в порядку загального позовного провадження.

Тобто, будучи обізнаним про відкриття Господарським судом Дніпропетровської області 31.05.2020 провадження у справі № 904/2104/19 про банкрутство відповідача, 15.07.2020 позивач звернувся до вищезгаданого господарського суду не в межах справи про банкрутство, а з окремим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу.

Колегія суддів враховує, що положеннями статті 17 Закону про банкрутство, якими визначено порядок розгляду позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника, передбачено дії суду та особи, яка пред'явила позов, що ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і процесуальні наслідки вчинення чи не вчинення таких дій. Разом з цим, названа стаття Закону не встановлювала обов'язок суду скеровувати таку справу позовного провадження для розгляду в межах справи про банкрутство боржника, чим спростовуються доводи касаційної скарги, наведені у пункті 5.7 цієї постанови.

7.10. В питанні щодо забезпечення права на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, яке було реалізовано позивачем шляхом подання позову з грошовими вимогами до особи боржника, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, колегія суддів зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях від 28.03.2006 у справах "Мельник проти України ", від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від
21.12.2010 "Перетяка та Шереметьєв проти України", від 15.05.2019 у справі "Молдавська проти України" зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; проте ці обмеження не повинні перешкоджати здійсненню цього права у спосіб або такою мірою, за яких буде порушена його суть. Вони повинні переслідувати законну мету, і має існувати розумна пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Встановлений чинним на час звернення позивача з позовною заявою у цій справі Законом про банкрутство порядок щодо звернення кредиторів із заявами за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство та розгляду таких заяв безпосередньо в межах справи про банкрутство боржника не може трактуватися, як обмеження доступу позивача до правосуддя, оскільки з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

На відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів, у зв'язку з чим провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.

Відтак, визначений Законом про банкрутство порядок виявлення кредиторів та розгляд їх заяв відповідає призначенню провадження у справі про банкрутство, яке полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи, а тому застосування вказаних правових норм спрямоване на забезпечення належного здійснення правосуддя та юридичної визначеності.

В рішеннях у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 та "Мушта проти України" від 18.11.2010 Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що немає необхідності з'ясовувати, чи правильно відповідні процесуальні норми були застосовані національними судами. Суд вважає, що у цій справі його завдання полягає у вирішенні того, чи могло оскаржуване застосування національних процесуальних норм бути передбачуваним з точки зору заявника.

За висновком колегії суддів застосування судами попередніх інстанцій у розгляді цієї справи правових норм, про які зазначалося у цій постанові, зокрема статті 17 Закону про банкрутство, не перешкоджають використанню позивачем у справі доступних засобів юридичного захисту, оскільки відповідні норми та їх застосування у подібних правовідносинах є передбачуваним, відтак позивач мав розраховувати на застосування таких норм та настання пов'язаних з цим процесуальних наслідків.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ГПК України).

Згідно з частинами 2 та 4 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених частинами 2 та 4 статті 13 ГПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач не був позбавлений можливості реалізувати своє право, як особа, яка має грошові вимоги до відповідача - боржника, та звернутися із відповідною заявою у межах справи про банкрутство, але не зробив цього, що призвело до настання процесуальних наслідків у вигляді відмови у позові.

7.11. Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до статті 14 ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених статті 14 ГПК України випадках.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суди попередніх інстанцій з урахуванням наданих до матеріалів справи пояснень та доказів встановили обставини щодо порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, вірно кваліфікували заявлені позовні вимоги як вимоги конкурсного кредитора до боржника (відповідача), а також з'ясували, що позивач не звертався після офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, наслідком чого відповідно до частини 3 статті 17 Закону про банкрутство є відмова у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених судами обставин та правильності висновку щодо відмови у позові.

7.12. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За результатами перегляду даної справи судом касаційної інстанції не було виявлено порушення законодавства, наслідком чого могло б бути скасування прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, у зв'язку з чим постанова Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у цій справі підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення з покладенням витрат по сплаті судового збору за її подання на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод " Запоріжавтоматика" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у справі № 904/3060/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк