Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.05.2018 року у справі №912/2874/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 912/2874/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Фізичної особи-підприємця

Стенника Миколи Миколайовича - не з'явився,

Публічного акціонерного товариства

"Гідросила" - Слєпуха О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Стенника Миколи Миколайовича

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 (у складі колегії суддів: Вечірко І.О.(головуючий), Антонік С.Г., Чимбар Л.О.)

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2017 (суддя Колодій С.Б.)

у справі № 912/2874/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Стенника Миколи Миколайовича

до Публічного акціонерного товариства "Гідросила"

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Стенник М.М. звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Гідросила" (далі - ПАТ "Гідросила"), у якому просив зобов'язати відповідача провести за власний рахунок капітальний ремонт пошкоджених двох високовольтних кабелів КЛ 10 кВ марки ААБлУ - 10 3Х150, що належать позивачу, розташованих на земельній ділянці ПАТ "Гідросила" по вул. Мурманській, 6 у м. Кропивницькому, з дотриманням вимог, передбачених пунктами 5.7, 5.12, 5.13, 5.15 розділу IV "Організація експлуатації електроустановок" Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 № 258 (далі - Правила).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при здійсненні робіт з демонтажу естакади інженерних мереж відповідачем було пошкоджено дві високовольтні кабельні лінії, належні позивачу та розташовані на території відповідача, у зв'язку з чим майновий комплекс позивача з грудня 2016 року не забезпечується електричною енергією. Посилаючись на обставини заподіяння шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, ФОП Стенник М.М. відповідно до вимог статей 386, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) просив суд зобов'язати ПАТ "Гідросила" здійснити ремонт належного позивачу майна.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами завдання майнової шкоди відповідачем, що виключає можливість застосування до останнього правових наслідків, передбачених статтею 1192 ЦК.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2018 року ФОП Стенник М.М. подав касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу ФОП Стенник М.М. обґрунтовує, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано, що згідно з положеннями статті 1166 ЦК саме на відповідача покладено обов'язок довести відсутність в його діях чи бездіяльності вини у заподіянні шкоди, який в свою чергу не надав жодних належних і допустимих доказів того, що ним не проводилися дії по демонтажу естакади інженерних мереж, внаслідок яких було пошкоджено кабельні лінії належні позивачу. Позивач з об'єктивних причин не мав можливості надати відповідні докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, проте суд не вжив заходів для повного та всебічного розгляду справи та не витребував докази стосовно проведення відповідачем будівельно-монтажних робіт від органів національної поліції.

У відзиві на подану касаційну скаргу ПАТ "Гідросила" зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, з наданням належної оцінки всім доказам та з урахуванням усіх встановлених фактичних обставин справи, тому підстав для їх скасування немає.

ФОП Стенник М.М. в судове засідання свого представника не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ "Гідросила", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

За положеннями статті 1166 ЦК, якою визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, така шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (стаття 1192 ЦК).

Тобто, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди (у тому числі шляхом зобов'язання полагодити пошкоджену річ) за вказаними нормами права необхідно встановити наявність складу правопорушення: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Під час розгляду справи судами встановлено, що ФОП Стенник М.М. є власником 41/50 частини майнового комплексу, розташованого у м. Кропивницький (Кіровоград) по проспекту Інженерів, 15, який забезпечується електричною енергією по двох належних позивачеві високовольтних кабельних лініях КЛ 10 кВ від ПАТ "Гідросила".

Кабельні лінії прокладено, у тому числі, по естакаді інженерних мереж на земельній ділянці у м. Кропивницький по вул. Мурманській, 6, які (естакада та земельна ділянка) належать ПАТ "Гідросила". Прокладення кабельних ліній існуючим маршрутом було здійснено попереднім власником майнового комплексу - Кіровоградською взуттєвою фабрикою ВАТ КВП "Кірімпекс" зі згоди заводу "Гідросила".

Вказані обставини були предметом дослідження у справі № 912/4425/16 за позовом ФОП Стенника М.М. до ПАТ "Гідросила" про усунення перешкод у користуванні майном та є преюдиціальними в силу положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 залишено без змін рішення суду першої інстанції у справі № 912/4425/16, яким у задоволенні позову відмовлено.

Договірних відносин щодо обслуговування кабельних ліній позивача відповідачем між сторонами не існує.

14.07.2017 представником ФОП Стенника М.М. за участю Інспекції Держенергонагляду у Кіровоградській області, здійснено огляд вказаних кабельних ліній та естакади інженерних мереж, за результатами якого складено довідку щодо відповідності нормативним документам технічного стану кабельних ліній 10 кВ, за змістом якої, при проведенні моніторингу технічного стану ліній зовнішнього електропостачання КЛ-10 кВ, що належать ФОП Стенник М.М., які проходять по території за адресою м. Кропивницький, вул. Мурманська, 6, що належить ПАТ "Гідросила", та підземною прокладкою вздовж Мало-Висківського шосе, проспекту Інженерів до ввідного розподільчого пристрою підприємства ФОП Стенника М.М., виявлено в наявності видимі пошкодження КЛ-10 кВ (кабельні лінії 10 кВ розрізані, порвані, частина взагалі відсутня); естакада інженерних мереж, що належить ПАТ "Гідросила" майже повністю демонтована, естакада інженерних мереж, що залишилася, знаходиться у незадовільному технічному стані; вздовж Мало-Висківського шосе та проспекту Інженерів, до ввідного розподільчого пристрою підприємства ФОП Стенника М.М. КЛ-10кВ знаходяться на землі.

Разом із тим Положенням про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1996 № 929, визначено повноваження державних інспекторів з енергетичного нагляду здійснювати в установленому порядку обстеження (перевірку), огляд, інспектування електричних і теплових установок та мереж суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії, а також складати за їх результатами відповідні акти (підпункт 2 пункту 13 цього Положення).

Пунктом 5.4 Порядку, на який міститься посилання в обгрунтування позовних вимог, встановлено, що проведення ремонту устаткування здійснюється на підставі висновку за результатами експертного обстеження експертною організацією.

Судами на підставі наданих сторонами доказів не встановлено причетності відповідача до пошкодження належних позивачеві кабелів, оскільки наданий ФОП Стенником М.М. моніторинг технічного стану ліній зовнішнього електропостачання КЛ-10 кВ не тільки не відповідає вимогам до документів, які складються уповноваженою установою за результатами обстеження (перевірки), огляду, інспектування електричних і теплових установок та мереж, а й не містять інформації про будь-які дії відповідача, які спричини пошкодження цього майна, природу цих пошкоджень та обставини настання такої шкоди.

Не встановлено й обставин, які б свідчили про наявність обгрунтованих підстав для здійснення ремонту устаткування, ураховуючи, що відновлення високовольтних кабелів має бути технічно можливим окремо від будь-яких дій відносно естакади електричних мереж, яка належить на праві власності відповідачеві.

За змістом статей 316, 317 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Межі здійснення цивільних прав визначено в статті 13 ЦК, згідно з положеннями якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до пункту 5.21 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 у разі, якщо на території суб'єкта господарювання розташована електроустановка, належна іншому суб'єкту господарювання, охорону та збереження зазначеної електроустановки забезпечує власник території на підставі договору з власником електроустановки.

Судами встановлено, що між сторонами відсутні договірні правовідносини щодо охорони і збереження відповідачем розташованого на його території устаткування і майна позивача. Особа, яка володіє майном на відповідній правовій підставі має право розпорядитися своїм майном за власною волею з урахуванням вимог статті 13 ЦК, і під час розгляду справи не встановлено, що відповідач, реалізуючи своє право власності на естакаду електричних мереж, вчиняв дії, які призвели до порушення прав позивача. Не встановлено й обставин, які б свідчили, що відповідач приймав на себе зобов'язання з охорони і збереження майна позивача.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав стверджувати про наявність протиправних дій відповідача і його вини, причинного зв'язку між його діями та негативними наслідками, які настали для позивача, що виключає можливість покладення на ПАТ "Гідросила" відповідальності, передбаченої статтями 386, 1192 ЦК, за завдання шкоди майну ФОП Стенника М.М.

Ураховуючи, що у справі судами не встановлено будь-яких дій відповідача щодо пошкодження кабелів, належних позивачу, суди правомірно не застосували положення частини 2 статті 1166 ЦК.

Інші доводи, наведені ФОП Стенником М.М. в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 300 ГПК виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Доводи скаржника щодо обґрунтованості заявлених вимог були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Так, згідно з частинами 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином, наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень і ухвалення нового рішення відповідно до вимог статті 311 ГПК, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

Ураховуючи наведене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга ФОП Стенника М.М. підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Стенника Миколи Миколайовича залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2017 у справі № 912/2874/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий