Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.05.2018 року у справі №910/14751/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/14751/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства "Український професійний

банк" - Бондаренко М.Г.

Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Апекс" (правонаступника Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк") - Бойченка О.В.,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями

"ІТ Інвест" - не з'явився,

Публічного акціонерного товариства "Експериментально

механічний завод" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія

"Альянс" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс-2012" -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Апекс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 (у складі колегії суддів: Михальська Ю.Б. (головуючий), Отрюх Б.В., Тищенко А.І.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 (суддя Лиськов М.О.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

до Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "ІТ Інвест", Публічного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод",

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія "Альянс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс-2012",

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2017 Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк" (далі - ПАТ "Апекс-Банк"), у якому просило: застосувати наслідків недійсності нікчемного правочину - договору застави майнових прав від 30.04.2015 №30042015/97/Z, з урахуванням усіх додатковий договорів до нього, шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення цього договору; визнати наявність у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до ТОВ "ІТ Інвест" за договором про надання кредиту від 03.12.2007 №888, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, за договором поруки від 25.12.2007 №888-1 з додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього; визнати наявність у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до ПАТ "Експериментально-механічний завод" за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим номером 949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього; зобов'язати ПАТ "Апекс-Банк" повернути ПАТ "УПБ" документи, отримані згідно з актами приймання-передачі від 26.05.2015 та від 27.05.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з визнанням у рішенні господарського суду в іншій справі недійсним нікчемного правочину - договору застави майнових прав від 30.04.2015 №30042015/97/Z, у позивача на підставі ст. 216 ЦК України виникло право вимагати застосування наслідків недійсності вказаного нікчемного правочину шляхом відновлення становища, яке існувало до цього договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 позов задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору застави майнових прав від 30.04.2015 №30042015/97/Z, шляхом визнання наявності у ПАТ ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до ТОВ "ІТ Інвест" за договором про надання кредиту від 03.12.2007 №888, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, за договором поруки від 25.12.2007 №888-1 з додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього. Зобов'язано ПАТ "Апекс-Банк" повернути ПАТ "УПБ" документи, отримані згідно з актом приймання-передачі від 26.05.2015. В іншій частині позову - відмовлено.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що оскільки обставини недійсності нікчемного правочину встановлені рішенням Господарського суду у справі №910/722/17, позовні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору застави майнових прав від 30.04.2015 №30042015/97/Z шляхом визнання наявності у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до ТОВ "ІТ Інвест" та зобов'язання відповідача повернути позивачу документи, отримані згідно з актом приймання-передачі від 26.05.2015, є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на норми статей 215, 216 ЦК України.

Водночас, вимоги про застосування наслідків недійсності правочину застави майнових прав від 30.04.2015 №30042015/97/Z в частині визнання наявності права майнової вимоги до ПАТ "Експериментально-механічний завод" та зобов'язання відповідача повернути позивачу документи, отримані згідно з актом приймання-передачі від 27.05.2015, не підлягають задоволенню з огляду на те, що наслідки недійсності нікчемного правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін такого правочину, у той час, як право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №967 від 26.12.2007 з усіма змінами та доповненнями було відступлено рівними частинами на користь ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Промбудсервіс-2012", які не є стороною договору застави майнових прав №30042015/97/2 від 30.04.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 замінено відповідача у справі ПАТ "Апекс-Банк" на Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Апекс". Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 16.03.2018 Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Апекс" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог; погоджуючись з висновками місцевого суду в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги те, що права майнової вимоги ПАТ "УПБ" до ТОВ "ІТ Інвест" було передано відповідачем на користь ТОВ "Фінансова компанія "Артфінброк" за договором про відступлення права вимоги № 17/11-2017/01 від 17.11.2017, а тому наслідки недійсності правочину за таких обставин не можуть застосовуватись.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав письмові пояснення на касаційну скаргу, а ПАТ "УПБ" - відзив на касаційну скаргу, у яких просять рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПАТ "УПБ" подало письмові пояснення, у яких зазначає про правомірність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у оскаржуваних судових актах.

Учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників третіх осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 30.04.2015 між ПАТ "УПБ" (заставодавець) та ПАТ "Апекс-Банк" (заставодержатель) був укладений договір застави майнових прав №30042015/97/Z (далі - договір застави).

Відповідно до п. 1.1 договору застави, з урахуванням додаткових угод до нього, даний договір забезпечує вимоги ПАТ "Апекс-Банк" до ПАТ "УПБ" за генеральною угодою №13042010 від 13.04.2010, угодою МБК від 30.04.2015 та договором №6835- УКВ від 12.05.2010 про встановлення кореспондентських відносин, укладеними між відповідачем та позивачем.

Заставодавець передає в заставу заставодержателю належні йому на момент укладання цього договору застави майнові права (відступає право вимоги усіх майнових прав на грошові кошти з відкладальною умовою) відповідно до укладеного між заставодавцем та ТОВ "ІТ Інвест" (боржник-1) договору про надання кредиту №888 від 03.12.2007 та додаткових угод до нього, в тому числі укладених в майбутньому (далі - кредитний договір-1). Під майновими правами, що відступаються за кредитним договором-1, сторони розуміють право на отримання від боржника-1 грошових коштів у розмірі 33 965 000,00 грн та процентів за їх користування з розрахунку - 18%, можливих штрафних санкцій, не пізніше 17.12.2015, а також всі права вимоги за забезпечувальними договорами до кредитного договору-1.

Заставодавець передає в заставу заставодержателю належні йому на момент укладання цього договору застави майнові права (відступає право вимоги усіх майнових прав на грошові кошти з відкладальною умовою) відповідно до укладеного між заставодавцем та ПАТ "Експериментально-механічний завод" (боржник-2) договору про надання кредиту №967 від 25.12.2007 та додаткових угод до нього і у тому числі укладених в майбутньому (далі - кредитний договір-2). Під майновими правами заставодавця за кредитним договором-2 сторони розуміють право на отримання заставодавцем від боржника-2 грошових коштів у розмірі 40 315 000,00 грн та процентів за їх користування з розрахунку - 24%, можливих штрафних санкцій не пізніше 17.12.2015, а також всі права вимоги за забезпечувальним договором до кредитного договору-2.

Відповідач заявою від 26.05.2015 №739 повідомив позивача про те, що відповідно до умов договору застави право вимоги коштів від боржника-1 та боржника-2 за кредитним договором-1 та кредитним договором-2 вважається уступленим та таким, що перейшло до відповідача 26.05.2015. Дану заяву отримано позивачем 26.05.2015, що підтверджується відміткою про реєстрацію на другому примірнику заяви.

Судами встановлено, що факт переходу усіх майнових прав від позивача до відповідача за кредитним договором-1 та кредитним договором-2 на виконання договору застави також підтверджується актами приймання-передавання від 26.05.2015 та від 27.05.2015, відповідно до яких позивач передав, а відповідач прийняв документи згідно з переліком.

Крім того, 28.05.2015 Правлінням Національного банку України прийнято Постанову №348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", на підставі чого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 №107 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Український професійний банк", згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці до 28.08.2015 включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" повідного професіонала з питань регулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну.

Наказом Тимчасової адміністрації №26/ТА від 29.05.2015 встановлено здійснити в ПАТ "УПБ" перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ" протягом одного року з дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів ( в тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Під час здійснення перевірки було виявлено, що договір застави майнових прав від 30.04.2015 №30042012/97/Z, з урахуванням усіх додаткових договорів до нього, укладений між позивачем та відповідачем, є нікчемним, оскільки при укладені даного договору було допущено ряд порушень норм чинного законодавства України, обмежень, встановлених Національним банком України та було встановлено, що такий правочин має ознаки нікчемності, визначені ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки такий правочин має безоплатний характер, направлений на позачергове задоволення вимог одного з кредиторів неплатоспроможного банку, що зумовило неможливість виконання зобов'язань неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 у справі №910/722/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2017, у задоволенні первісного позову ПАТ "Апекс-Банк" до ПАТ "УПБ" про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання відсутнім права вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності правочинів було відмовлено. Зустрічний позов ПАТ "УПБ" до ПАТ "Апекс-банк" про визнання нікчемного правочину недійсним задоволено, визнано недійсним нікчемний правочин, а саме договір застави майнових прав №30042015/97/Z від 30.04.2015, з урахуванням усіх додаткових договорів та додатків, що укладений між ПАТ "УПБ" та ПАТ "Апекс-Банк".

Предметом даного позову є застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав №30042015/97/Z від 30.04.2015.

ПрАТ "Фінансова компанія "Апекс" не погоджується з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином.

Таким чином, встановивши, що укладений між сторонами договір застави майнових прав №30042015/97/Z від 30.04.2015 визнано судом недійсним у справі №910/722/17, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що вимога позивача про застосування наслідків недійсності правочину в частині визнання наявності права майнової вимоги до ТОВ "ІТ Інвест" за договором про надання кредиту від 03.12.2007 №888 (кредитний договір-1), з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, за договором поруки від 25.12.2007 №888-1 з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим номером 949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо задоволення похідної вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу документи, отримані згідно з актом приймання-передачі від 26.05.2015.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги те, що права майнової вимоги відповідача до ТОВ "ІТ Інвест" (набуті відповідачем за договором застави) було передано відповідачем на користь ТОВ "Фінансова компанія "Артфінброк" за договором про відступлення права вимоги № 17/11-2017/01 від 17.11.2017, а тому до них не може бути застосовано наслідки недійсності договору застави, відхиляються Верховним Судом, оскільки відповідач здійснив таке відчуження після визнання договору застави майнових прав №30042015/97/Z від 30.04.2015 недійсним та після прийняття рішення місцевим судом у даній справі про застосування наслідки недійсності нікчемного правочину.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги про вихід місцевим судом за межі позовних вимог, оскільки зі змісту оскарженого рішення вбачається, що суд не розглядав жодні інші вимоги, ніж ті, які були заявлені позивачем у позові, в той час як часткове задоволення позову не є виходом за межі позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів, то відсутні підстави для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Апекс" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі № 910/14751/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий