Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.05.2018 року у справі №908/1967/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1967/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - Медяна Г.Д.,

відповідача - Мажара О.О.,

третьої особи-1 - не з'явився,

третьої особи -2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018

(головуючий - Стойка О.В., Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2017

(суддя Проскуряков К.В.)

у справі № 908/1967/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖБАСТРАНС"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_6,

2. ОСОБА_7

про визнання недійсним договору доручення № ЗП/159/17 від 24.05.2017,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЮНІВЕС" (далі - ПрАТ "СК "ЮНІВЕС") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖБАСТРАНС" (далі - ТОВ "ЗАПОРОЖБАСТРАНС") про визнання недійсним договору доручення № ЗП/159/17 від 24.05.2017.

1.2. Позов мотивований тим, що вказаний договір був підписаний зі сторони позивача ОСОБА_7 як заступником директора Запорізького регіонального управління ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" на підставі довіреності №0004-17/ЗП/С/С від 30.12.2016. Однак, у ОСОБА_7 відсутнє право укладати договори доручення, отже ним укладено вказаний договір з перевищенням своїх повноважень. Крім того, між ТОВ "ЗАПОРОЖБАСТРАНС" та ОСОБА_7 була зловмисна домовленість на укладання цього договору, оскільки відповідачем на виконання умов договору доручення страхові платежі на користь позивача не перераховувались. Також рішенням Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.05.2017 №506 анульовано ліцензію відповідача.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 24.05.2017 між ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" (довіритель) в особі ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності №0004-17/ЗП/С/С від 30.12.2016, з однієї сторони, та ТОВ "ЗАПОРОЖБАСТРАНС" (перевізник), в особі директора Анциферова Віктора Сергійовича, який діє на підставі статуту, з другої сторони, укладено договір доручення №ЗП/159/17 на здійснення посередницької діяльності в сфері обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

У пункті 1 договору визначено, що цей договір визначає порядок проведення обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані і укладений відповідно до Постанови КМУ №959 від 14.08.1996 "Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті".

Відповідно до п. 1.2. договору страховик доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання здійснювати посередницькі послуги в сфері обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, від імені, в інтересах та за рахунок страховика, а саме: пропонувати страхові послуги, які надає страховик, з обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті потенційним споживачам (п. 1.2.1); укладати договори обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті шляхом видачі страхового полісу або страхового сертифіката (п. 1.2.2); утримувати страхові платежі за обов'язковим страхуванням від нещасних випадків на транспорті з пасажирів, які перевозяться транспортними засобами перевізника (п. 1.2.3); перераховувати такі страхові платежі на рахунок страховика протягом двох робочих днів з дати їх отримання (п. 1.2.4).

Згідно з п. 3.2 договору страховик зобов'язаний: передати перевізнику, який здійснює нерегулярні пасажирські перевезення, по акту приймання-передачі страхові сертифікати.

2.2. На виконання умов вказаного договору, 26.07.2017 ТОВ "ЗАПОРОЖБАСТРАНС" складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до якого було повідомлено ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" про те, що 22.07.2017 об 08 год. 20 хв. на автодорозі Енергодар - Василівка 70 км + 180 м, відбулось зіткнення мікроавтобусу мерседес НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_9 з автомобілем ВАЗ 217030 д.н. НОМЕР_2 піж керуванням ОСОБА_10 Перелік потерпілих встановлюється та буде надіслано як додаток.

Вказане повідомлення було отримано уповноваженим представником позивача - 02.08.2017.

Також ТОВ "ЗАПОРОЖБАСТРАНС" повідомило ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" про ДТП, яке сталося у м. Василівка телеграмою від 25.07.2017, в якій міститься посилання на договір №ЗП/159/17.

ТОВ "ЗАПОРОЖБАСТРАНС" складено акт №1/0717 про нещасний випадок невиробничого характеру, у якому зазначено, що місце де стався нещасний випадок: Запорізька область, м. Василівка, 70 км + 180 м автодороги Енегодар-Василівка, потерпіла ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилась в якості пасажира, в салоні автобуса мерседес спринтер д.н. НОМЕР_1; подія, що призвела до нещасного випадку: ДТП, яка сталася 22.07.2017 з автобусом д.н. НОМЕР_1.

Виконуючи вимоги договору, ТОВ "ЗАПОРОЖБАСТРАНС" видав ОСОБА_6 страховий сертифікат та повідомив, що необхідно звернутись до ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" для виплати страхового відшкодування.

06.09.2017 ОСОБА_6 була подана до ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" заява про настання випадку (добровільне страхування від нещасного випадку), в якій вказано договір страхування №ЗП/159/17 від 24.05.2017, та зазначено, що 22.07.2017 об 08 год. 20 хв. відбулась ДТП за м. Василівка. Вказаний акт підписаний ОСОБА_6 та ОСОБА_11

Також на зазначеному акті здійснено напис про те, що акт про нещасний випадок №1/0717, страховий сертифікат №14451 ЗП/159/17 отримано представником ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" Юхневич І.Б.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 14 грудня 2017 року рішенням Господарського суду Запорізької області у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 26 березня 2018 року постановою Донецького апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2017 залишено без змін.

3.3. Приймаючи рішення, господарські суди виходили необґрунтованості позовних вимог, оскільки позивачем не доведено обставин, які на його думку, є підставою для визнання недійсним договору доручення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 25 квітня 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЮНІВЕС" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.2. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що оспорюваний договір укладений представником з перевищення наданих повноважень (ст. 241 Цивільного кодексу України) та внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 Цивільного кодексу України). Крім того, цей правочин вчинено без наміру створення правових наслідків (ст. 234 Цивільного кодексу України, 207 Господарського кодексу України)

4.3. 12 червня 2018 року відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами.

4.4.1. Відповідач в повному обсязі виконав умови укладеного договору, а позивач це виконання прийняв - прийняв кошти в якості страхових платежів саме за цим договором, що свідчить про схвалення договору позивачем. До моменту пред'явлення претензій до страховика з боку пасажирів у нього до відповідача за спірним договором взагалі ніяких претензій не виникало.

4.4.2. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності зловмисної домовленості представника ПАТ "СК "ЮНІВЕС" ОСОБА_7 з відповідачем під час укладення спірного договору суду не подано.

4.4.3. TOB "ЗАПОРІЖБАСТРАНС" станом на час укладення спірного договору мало діючу ліцензію та мало право здійснювати перевезення пасажирів, а тому, мало всі правові підстави для укладення спірного договору.

4.5. 11 червня 2018 року ОСОБА_7 також подав відзив на касаційну скаргу, в якому він виклав свої доводи щодо поданої позивачем касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсним договору доручення №ЗП/159/17 від 24.05.2017.

5.2.2. Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

5.2.3. Господарськими судами встановлено, що відповідно до довіреності №0004-17/ЗП/С/С від 30.12.2016 третій особі-2 було надано право вчиняти від імені та в інтересах позивача наступні дії: вести переговори, укладати і підписувати від імені та в інтересах товариства договори страхування/страхові поліси (включаючи додаткові угоди до таких договорів страхування) за видами страхування і в межах страхових сум, зокрема, обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті на одну застраховану особу згідно з чинним законодавством.

Так, однією з підстав визнання договору недійсним, позивач визначає перевищення ОСОБА_7 наданих йому повноважень.

Частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією собою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, чинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Частина друга вказаної норми передбачає, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому, господарськими судами правильно зауважено на тому, що стаття 241 ЦК України не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки утвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

За змістом статті 241 ЦК схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

У цьому зв'язку, господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору, відповідачем було перераховано на рахунок позивача страховий платіж в сумі 54,00 грн, однак доказів повернення отриманих коштів відповідачу, як безпідставно отриманих, позивачем не надано.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач своїми конклюдентними діями щодо отримання грошових коштів в сумі 54,00 грн та неповернення їх відповідачу як безпідставно отриманих, схвалив укладення його представником спірного договору, навіть якщо б останній діяв з перевищенням повноважень.

5.2.4. Щодо тверджень позивача, що спірний договір було укладено внаслідок зловмисної домовленості між відповідачем та третьою особою-2 та при його укладенні у сторін не було наміру створення правових наслідків.

Стаття 232 Цивільного кодексу України, передбачає, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Водночас господарськими судами встановлено, що належних та допустимих доказів на підтвердження наявності зловмисної домовленості відповідача з третьою особою-2 під час укладення спірного договору позивачем не надано, як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів з цього приводу.

Крім того, як зазначалося вище, твердження позивача спростовуються діями останнього, зокрема, зарахуванням страхового платежу, отриманого від відповідача, вжиттям заходів щодо оцінки можливого виконання умов договору доручення №ЗП/159/17 від 24.05.2017.

5.2.5. Господарськими судами встановлено, що відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2017 у справі №808/2353/17 дію наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №506 від 23.05.2017 "Про прийняття рішення щодо залишення заяв здобувачів про отримання (розширення) ліцензій без розгляду, видачі (розширення) ліцензій, анулювання ліцензій за результатами розгляду заяв здобувачів" в частині анулювання ТОВ "ЗАПОРОЖБАСТРАНС" вказаної ліцензії - зупинено до набрання рішенням суду по даній справі законної сили.

Отже, станом на дату укладення спірного договору - 24.05.2017, наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.05.2017 №506 ще не набрав чинності, тобто під час укладення оспорюваного договору відповідач мав діючу ліцензію та право здійснювати перевезення пасажирів.

У зв'язку з викладеним, господарськими судами правильно відхилено доводи відповідача про анулювання ліцензії відповідача №АЕ422456 на час укладення оспорюваного договору.

5.2.6. Отже, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що позивачем не доведено наявність підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, з якими закон пов'язує недійсність правочину, у зв'язку з чим господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються,- без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2017 у справі №908/1967/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: О. Мамалуй

Л. Стратієнко