Історія справи

Постанова КГС ВП від 26.09.2023 року у справі №922/1163/22
Постанова КГС ВП від 26.09.2023 року у справі №922/1163/22
Постанова КГС ВП від 26.09.2023 року у справі №922/1163/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1163/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача - Кушнір С. Л.,

відповідача - Каблучко Д. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Жельне С. Ч.

від 01.03.2023 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Стойка О. В., Істоміна О. А., Попков Д. О.

від 26.06.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ"

про стягнення коштів в сумі 1 414 435,15 грн,

Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/2738 від 20.09.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/1163/22 у зв`язку із відпусткою суддів Кролевець О. А. та Студенця В. І.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.09.2023 для розгляду справи № 922/1163/22 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Вронська Г. О., Кондратова І. Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" про стягнення заборгованості у розмірі 1 235 992,18 грн, пені у розмірі 99 354,81 грн, інфляційних втрат у розмірі 65 093,12 грн та 3% річних у розмірі 13 995,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору про надання транспортних послуг №13-09/1/21 ТР від 13.09.2021 в частині своєчасної оплати наданих послуг.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

13.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" (замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг №13-09/1/21 ТР.

Відповідно до умов даного договору виконавець зобов`язався надати замовникові транспортні послуги, пов`язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов`язався надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги (пункт 2.1 договору).

На підтвердження надання виконавцем послуг за цим договором, складаються відповідні акти виконаних робіт (пункт 2.2 договору).

Згідно із пунктом 5.1 договору розрахунки між виконавцем і замовником здійснюються шляхом переказу коштів на поточний рахунок перевізника впродовж трьох банківських днів відповідно до виставлених рахунків.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акта виконаних робіт підписати його або надати виконавцеві вмотивовані зауваження в письмовому вигляді.

При відсутності таких зауважень, в п`ятиденний строк з моменту отримання, акт вважається погодженим, а послуги прийнятими, відповідно до умов дійсного договору (пункт 5.3 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" на виконання умов договору надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" транспортні послуги на загальну суму 2 057 017,18 грн, що підтверджується актами надання послуг від 19.09.2021 на суму 111 798,40 грн, від 20.09.2021 на суму 149 341,76 грн, від 21.09.2021 на суму 144 714,40 грн, від 22.09.2021 на суму 161 988,80 грн, від 24.09.2021 на суму 144 172,48 грн, від 25.09.2021 на суму 72 909,44 грн, від 27.09.2021 на суму 208 435,64 грн, від 03.10.2021 на суму 111 203,20 грн, від 04.10.2021 на суму 256 699,84 грн, від 07.10.2021 на суму 141 272,64 грн, від 08.10.2021 на суму 112 641,60 грн, від 09.10.2021 на суму 199 143,68 грн, від 10.10.2021 на суму 55 998,40 грн, від 22.10.2021 на суму 73 074,30 грн, від 27.10.2021 на суму 108 999,20 грн, від 28.10.2021 на суму 4 684,00 грн, підписаними представником відповідача без зауважень, рахунками на оплату №2688 від 14.09.2021, №2687 від 14.09.2021, №2908 від 19.09.2021,№2907 від 19.09.2021, №2717 від 19.09.2021, №2718 від 20.09.2021, №2720 від 20.09.2021, №2719 від 20.09.2021, №2722 від 21.09.2021, №2721 від 21.09.2021, №2743 від 21.09.2021, №2742 від 21.09.2021, №2749 від 21.09.2021, №2750 від 22.09.2021, №2747 від 22.09.2021, №2748 від 22.09.2021, №2754 від 24.09.2021, №2753 від 24.09.2021, №2756 від 24.09.2021, №2755 від 24.09.2021, №2758 від 25.09.2021, №2874 від 25.09.2021, №2757 від 25.09.2021, №2818 від 27.09.2021, №2875 від 27.09.2021, №2821 від 27.09.2021, №2820 від 27.09.2021, №2819 від 27.09.2021, №2885 від 03.10.2021, 2888 від 03.10.2021, №2887 від 03.10.2021, №2886 від 03.10.2021, №2897 від 04.10.2021, №2910 від 04.10.2021, №2909 від 04.10.2021, №2902 від 04.10.2021, №2901 від 04.10.2021, №2900 від 04.10.2021, №2899 від 04.10.2021, №2898 від 04.10.2021, №2914 від 07.10.2021, №2913 від 07.10.2021, №2912 від 07.10.2021, №2911 від 07.10.2021, №2922 від 08.10.2021, №2921 від 08.10.2021, №2920 від 08.10.2021, №2919 від 08.10.2021, №2923 від 09.10.2021, №2925 від 09.10.2021, №2924 від 09.10.2021, №2928 від 09.10.2021, №2927 від 09.10.2021, №2926 від 09.10.2021, №2932 від 10.10.2021, №2931 від 10.10.2021, №3133 від 22.10.2021, №3132 від 22.10.2021, №3160 від 27.10.2021, №3163 від 27.10.2021, №3162 від 27.10.2021, №3161 від 27.10.2021.

Однак, відповідач зобов`язання з оплати транспортних послуг виконав неналежним чином, вартість послуг сплатив частково у сумі 821 025,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Отже вартість наданих та неоплачених транспортних послуг складає 1 235 992,18 грн.

Відповідно до пункту 6.5 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 у справі № 922/1163/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" основну заборгованість за договором про надання транспортних послуг № 13-09/1/21 ТР від 13.09.2021 в розмірі 1 235 992,18 грн, 99 354,81 грн пені, 65 093,12 грн інфляційних втрат та 13 995,04 грн 3% річних.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- матеріали справи містять копії актів надання послуг за договором за період з 19.09.2021 року по 28.10.2021 на загальну суму 2 057 017,18 грн, що підписані сторонами та скріплені їх печатками;

- акти наданих послуг є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин;

- про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за наведеним договором свідчить відсутність з боку замовника претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов цього договору;

- заявлена до стягнення сума основного боргу, яка складає 1 235 992,18 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи;

- розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, є вірним та відповідає нормам чинного законодавства;

- відповідач в суді першої інстанції не посилався на обставину неналежного підписання зазначених актів, зокрема, щодо скріплення їх факсимільним відтворенням підпису, що не передбачено умовами договору, також він в апеляційній скарзі не навів обґрунтування та не послався на докази щодо неможливості надання таких заперечень з підстав, що не залежали від його волі в суді першої інстанції. Відтак, відповідно до положень частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України доводи апеляційної скарги щодо неналежного оформлення актів наданих послуг, зокрема в силу того, що вони скріпленні факсимільним відтворенням підпису, визнаються необґрунтованим;

- судом апеляційної інстанції відхилено посилання відповідача на залишення судом першої інстанції поза увагою факту відсутності в матеріалах справи ТТН, СМR, а також заявки на перевезення, оскільки сторонами в пункті 2.2 договору погоджено, що доказами підтвердження факту надання позивачем послуг за цим договором є підписані сторонами акти виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи та підписані сторонами без жодних зауважень.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.07.2020 у справі № 902/452/19, від 13.10.2020 у справі № 910/4050/17 щодо застосування статті 207 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на неналежне оформлення актів наданих послуг, а саме скріплення їх факсимільним відтворенням підпису.

Також, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що:

- місцевим господарським судом порушено вимоги частин 5, 7 статті 6, частини 4 статті 174, статті 242 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ним безпідставно розглянуто заяву про усунення недоліків, подану з пропуском строку, встановленого судом;

- судом апеляційної інстанції порушено вимоги статей 2 7 13 42 197 Господарського процесуального кодексу України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ним не розглянуто заяву відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що призвело до обмеження відповідачу у доступі до правосуддя, та поставило останнього у процесуальну нерівність.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" подало клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

З огляду на те, що однією з підстав касаційної скарги є порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на новий розгляд, суд насамперед вважає за необхідне з`ясувати доводи касаційної скарги в цій частині.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" у касаційній скарзі вказує, зокрема, на розгляд справи судом апеляційної інстанції за його відсутності як учасника справи, оскільки суд апеляційної інстанції не розглянув заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, які належним чином не були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

За змістом статей 7 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу (частина 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя-доповідач доповідає зміст судового рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, - першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення усі інші учасники справи. Закінчивши з`ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення (частини 5-7 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до матеріалів справи, апеляційний її перегляд здійснювався за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ".

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 26.04.2023 суд апеляційної інстанції, зокрема відкрив апеляційне провадження у справі № 922/1163/22 по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 та витребував у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1163/22.

Ухвалою від 11.05.2023 суд апеляційної інстанції призначив справу № 922/1163/22 до розгляду на 26.06.2023 об 11:45.

Частинами 1 та 2 статті 197 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки (частина 11 статті 197 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, 19.06.2023 (тобто не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання) відповідачем до суду апеляційної інстанції було подано заяву про проведення судового засідання у даній справі, призначеного на 26.06.2023 об 11:45, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (т. 2 а. с. 158-160).

26.06.2023 відповідачем до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2 а. с. 168-169), мотивоване тим, що ним 19.06.2023 було подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак станом на 26.06.2023 (дата судового засідання) жодного процесуального рішення з приводу участі представника відповідача в режимі відеоконференції, апеляційним судом не прийнято.

26.06.2023 (в першому судовому засіданні) суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності представника заявника апеляційної скарги. За результатами цього судового засідання судом апеляційної інстанції було прийнято постанову, яка, в тому числі, є предметом касаційного оскарження.

При цьому, відхиляючи клопотання відповідача, суд апеляційної інстанції зазначив, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду виносити ухвалу з приводу дозволу чи заборони учасникам справи брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, норми закону лише вимагають від учасників повідомляти суд про таку участь. Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначив, що представник відповідача в судове засідання не з`явився, в тому числі, не приєднався до участі в режимі відеоконференції. Оскільки відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки представника в судове засідання, або неможливості приєднання його в режимі відеоконференції - суд не повідомив, відтак суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке набуло чинності 05 жовтня 2021 року (далі по тексту - Положення).

Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів) (пункт 2 розділу І Положення).

Згідно з пунктом 45 глави 3 розділу ІІІ Положення підсистема відеоконференцзв`язку забезпечує учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду за допомогою свого Електронного кабінету та власних технічних засобів.

Відповідно до пункту 50 глави 3 розділу ІІІ Положення суд ухвалює рішення про можливість проведення засідання в режимі відеоконференції за умови наявності в суді відповідної технічної можливості (наявність обладнання та можливість його використання у визначені день і час).

Частиною 2 статті 281 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Отже, з огляду на норми статті 281 Господарського процесуального кодексу України та пункту 50 глави 3 розділу ІІІ Положення суд апеляційної інстанції повинен був постановити ухвалу за результатами розгляду заяви відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чого ним зроблено не було.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що суд апеляційної інстанції під час проведення судового засідання (26.06.2023) здійснив запрошення/виклик представника відповідача на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, також відсутні докази того, що підчас запрошення/виклику представника відповідача на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виникли технічні проблеми з інтернет зв`язком, що, у свою чергу, призвело до неможливості з`єднання суду з представником відповідача.

Таким чином, Суд вважає, що залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не повідомлення вчасно останнього про розгляд справи без застосуванням відеоконференції за результатом розгляду цієї заяви, фактично призвело до порушення порядку належного повідомлення про місце судового засідання, оскільки скаржник мав правомірні сподівання, що він зможе прийняти участь у судовому засіданні режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (про що просив у заяві).

Враховуючи викладене та наведені норми Господарського процесуального кодексу України, касаційний господарський суд погоджується з доводами заявника касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, порушивши норми процесуального права, не розглянув заяву скаржника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, чим порушив вимоги статті 197 Господарського процесуального кодексу України та принцип рівності сторін.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 904/5816/20.

З огляду на викладене, у Суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про закриття касаційного провадження.

Щодо інших підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, викладених у касаційній скарзі, Суд зазначає, що ці доводи можуть бути предметом касаційного перегляду після їхнього перегляду в апеляційному порядку з дотриманням норм процесуального права.

Отже, висновки апеляційного суду про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції є передчасними.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам Суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, які належним чином не були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" задовольнити частково, постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 922/1163/22, а справу № 922/1163/22 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

І. Д. Кондратова