ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/21/19

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представники - адвокат Лисенко В.О. (довіреність №14-202 від 17.05.2019), адвокат Петрук Я.Ю. (довіреність №14-167 від 26.04.2019),

відповідач - Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"

представник відповідача не з`явився

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 26.11.2019

у складі колегії суддів: Пелипенко Н.М. (головуючий), Барбашова С.В., Істоміна О.А.

та рішення Господарського суду Донецької області

від 05.09.2019

у складі судді Аксьонової К.І.

у справі №905/21/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"

про стягнення 11 698 730, 05 грн.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. 19.12.2018 поштовим відправленням Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 11 698 730, 05 грн., з яких 8 943 617, 40 грн. основного боргу, 1 179 009, 70 грн. пені, 336 765, 90 грн. - 3% річних, 1 239 337, 68 грн. інфляційних втрат, а також 175 480, 95 грн. судових витрат.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами спору 26.01.2017 договору №4931/1617-БО-6 постачання природного газу (далі - договір) позивач передав у власність відповідача природний газ на суму 56 362 752, 88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу; відповідач у порушення пункту 6.1. договору оплату за переданий природний газ здійснював несвоєчасно, у зв`язку з чим на момент пред`явлення позову основний борг становив 8 943 617, 40 грн.; зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу пені за неналежне виконання зобов`язання з оплати природного газу в порядку пункту 8.2. договору на суму 1 179 009, 07 грн., а також 3% річних на суму основного боргу в розмірі 336 765, 90 грн. та 1 239 337, 68 грн. інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); до позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості відповідача за договором поставки природного газу, неустойки (пені), 3% річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. 05.09.2019 рішенням Господарського суду Донецької області провадження у справі №905/21/19 у частині стягнення основного боргу на суму 8 941 855, 40 грн. закрито; позовні вимоги у частині стягнення 1 762 грн. основного боргу, 1 179 009, 70 грн. пені, 336 765, 90 грн. - 3% річних, 1 239 337, 68 грн. інфляційних втрат задоволено частково; стягнено з відповідача на користь позивача 3% річних на суму 336 765, 90 грн., інфляційні втрати на суму 1 190 685, 69 грн. та 22 911, 77 грн. судового збору.

2.1. Розглядаючи позовні вимоги, місцевий суд встановив, що 26.01.2017 між позивачем - АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) і відповідачем - Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (споживач) укладено договір №4931/1617-БО-6 постачання природного газу з додатковою угодою №1 від 26.01.2017 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачеві у 2017 році в період з 01 січня по 31 березня природний газ обсягом до 11 445,0 куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; відповідач зобов`язався оплатити природний газ на умовах цього договору; приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (пункти 1.1., 1.2., 2.1., 3.4. договору).

2.2. Судом встановлено, що порядок та умови проведення розрахунків визначені Розділом 6 договору; плата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактичного переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. договору).

2.3. Суд встановив, що пунктом 8.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

2.4. Судом встановлено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2017 року до 31 березня 2017 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. договору).

2.5. Суд встановив, що за період січня-березня 2017 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 56 362 752, 88 грн., про що сторонами у порядку пункту 3.4. договору підписані акти приймання-передачі від 31.01.2017, від 28.02.2017 та від 31.03.2017, копії яких долучено до матеріалів справи; зазначені акти приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін без зауважень щодо якості й обсягу поставленого природного газу, містять посилання на договір №4931/1617-БО-6 від 26.01.2017, з огляду на що такі акти прийнято місцевим судом як належні та допустимі письмові докази поставки позивачем на користь відповідача природного газу на загальну суму 56 362 752, 88 грн. з ПДВ.

2.6. Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем у січні-березні 2017 року здійснено оплату за поставлений природний газ на суму 47 419 135, 48 грн., що вбачається з відомостей позивача щодо операцій по підприємству-відповідача за період з 01.10.2016 по 31.05.2018; однак, зобов`язання щодо повного розрахунку за поставлений позивачем у спірний період природний газ відповідачем не виконано.

2.7. Спір у справі виник щодо стягнення позивачем з відповідача несплаченої частини основного боргу в розмірі 8 943 617, 40 грн. та щодо правомірності нарахування позивачем пені на суму 1 179 009, 70 грн., а також 3% річних на суму 336 765, 90 грн. та інфляційних втрат на суму 1 239 337, 68 грн. у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної повної оплати вартості поставленого позивачем у спірний період природного газу.

2.8. Заперечуючи проти позову, відповідач зауважив, що між сторонами спору відбувся залік зустрічних однорідних вимог на суму 1 762 грн. судового збору, стягненого з позивача на користь відповідача на підставі рішення суду від 14.02.2018 у господарській справі №908/5628/14, у зв`язку з чим зобов`язання відповідача перед позивачем за спірним договором поставки на зазначену суму припинилося в порядку статті 601 ЦК України; станом на 21.01.2019 основний борг відповідача перед позивачем склав 8 941 855, 40 грн. та повністю погашений відповідачем 29.01.2019.

Відповідач зазначив, що він є єдиним централізованим постачальником тепла у місті Маріуполі Донецької області, яке з 07.04.2014 визначено районом проведення антитерористичної операції; приписами частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.2015, чинного з 07.02.2015, встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції; з посиланням на норми цього Закону відповідач заперечив проти нарахування йому пені за несвоєчасний розрахунок за поставлений позивачем природний газ за період з 28.02.2017 по 11.06.2018 під час дії з 07.02.2015 мораторію на стягнення пені та просив відмовити у позові в цій частині.

Відповідач доводив, що базою нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж; розрахунок здійснюється за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція); позивач при обчисленні інфляційних втрат виходив із суми боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів, у зв`язку з чим завищив їх розмір на 55 478, 58 грн.; контррозрахунок інфляційних втрат долучено відповідачем до відзиву на позов.

2.9. Приймаючи рішення про відмову в позові у частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 1 762 грн., суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача 19.12.2018 з позовними вимогами грошове зобов`язання відповідача на суму 1 762 грн. було виконане внаслідок зарахування зустрічних вимог сторін спору відповідно до заяви позивача від 03.12.2018, яку відповідач отримав 12.12.2018; за відсутності визначених статтею 602 ЦК України заборон для проведення заліку зустрічних вимог у порядку статті 601 цього Кодексу, місцевий суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача з оплати поставленого позивачем природного газу на суму 1 762 грн. припинилося у зв`язку із зарахуванням на його погашення 1 762 грн. судового збору, що підлягав до сплати позивачем на користь відповідача на підставі рішення суду від 14.02.2018 у господарській справі №908/5628/14, яке набрало законної сили.

2.10. Місцевим судом встановлено, що після відкриття провадження у справі ухвалою від 11.01.2019 відповідач сплатив решту заявленого позивачем основного боргу на суму 8 941 855, 40 грн. відповідно до платіжного доручення №515 від 29.01.2019; зобов`язання з розрахунку за поставлений позивачем на підставі спірного договору природний газ відповідач виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим провадження у справі в частині стягнення 8 941 855, 40 грн. основного боргу закрито за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

2.11. Розглядаючи позов у частині стягнення 1 179 009, 70 грн. пені за період з 28.03.2017 по 23.04.2017 та за зобов`язаннями березня 2017 за період з 26.04.2017 по 25.10.2017, місцевий суд встановив, що відповідач споживав природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг у місті Маріуполь Донецької області, яке на дату укладення спірного договору і на момент розгляду спору місцевим судом перебувало у переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015; позивач є енергопостачальною компанією, що підтверджується чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 (у редакції, яка діяла у зазначений період), тому до спірних правовідносин, що виникли на підставі договору 26.01.2017 №4931/1617-БО-6 постачання природного газу, як енергетичного ресурсу, підлягає застосуванню Закон України від 13.01.2015 №85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Місцевий суд, з посиланням на приписи статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі та з огляду на факт набрання чинності 07.02.2015 Законом України від 13.01.2015 №85-VIII, дійшов висновку, що з 07.02.2015 діє встановлений частиною другою статті 2 цього Закону мораторій на нарахування відповідачу пені за порушення строків оплати поставленого позивачем природного газу, тому є безпідставними позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання основного зобов`язання у січні-березні 2017 року за періоди з 28.02.2017 по 06.03.2017, з 28.03.2017 по 23.04.2017 та з 26.04.2017 по 25.10.2017.

2.12. Задовольняючи позов у частині стягнення 3% річних на суму 336 765, 90 грн., місцевий суд виходив із встановлених обставин порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості природного газу за поставками січня-березня 2017 року в періоди 28.02.2017-06.03.2017, 28.03.2017-23.04.2017 та 26.04.2017-11.06.2018, що є підставою для нарахування 3% річних на суму основного боргу за такі періоди прострочення.

2.13. Розглядаючи позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат на суму 1 239 337, 68 грн. у зв`язку із простроченням відповідача щодо оплати за поставку природного газу у березні 2017 року в період з 01.05.2017 по 30.04.2018, місцевий суд встановив, що позивачем не дотримано методики нарахування інфляційних втрат, оскільки при розрахунку допущено переривання послідовності множення індексів інфляції відносно несплаченого залишку.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат позивача, суд урахував правову позицію Верховного Суду у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 про те, що вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, у разі реалізації якого кредитор має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менше одиниці (мала місце дефляція), а, отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Місцевий суд зазначив, що кількість місячних індексів інфляційної індексації у межах визначеного проміжку часу визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеною відповідна сума грошового зобов`язання, тобто починаючи з наступного місяця, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, у якому відбулося погашення; мінімальний період застосування індексу інфляції є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідний коефіцієнт індексу за частину такого місяця, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.10.2018 у справі №910/9938/17.

Місцевий суд зауважив, що погашення частини основного боргу у перебігу загального періоду нарахування інфляційних втрат впливає виключно на визначення кількості місячних індексів інфляції, що мають бути застосовані для встановлення сукупного коефіцієнту індексації саме для цієї погашеної суми, та не перериває періоду прострочення, а отже, не впливає на кількість місячних індексів інфляції щодо залишку заборгованості (різниця між первісною сумою боргу і здійсненою частковою оплатою).

За встановлених обставин погашення відповідачем суми основного боргу частинами, місцевий суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати стягнення інфляційних втрат, визначених щодо кожної частини первісної суми боргу за період з моменту початку прострочення до моменту погашення відповідної частини основного боргу.

Місцевий суд не вбачав підстав для застосування у справі №905/21/19 зазначеної об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 методики розрахунку інфляційних втрат шляхом додавання до суми основного боргу інфляційних втрат, які стягнено за судовим рішенням за інший період нарахування, оскільки при розгляді справи №905/21/19 судом не встановлено обставин стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спірним договором на підставі судового рішення; отже, правовідносини у справі №905/600/18 та у справі №905/21/19 не є подібними.

Здійснивши власний арифметичний розрахунок інфляційних втрат позивача у зв`язку із простроченням відповідача в оплаті за поставлений природний газ у березні 2017 року за період травня 2017 року-квітня 2018 року, місцевий суд визнав обґрунтованими інфляційні втрати на суму 1 190 685, 69 грн., які нараховано на суму основного боргу відповідача за кожен місяць прострочення за вирахуванням суми погашення боргу у кожному місяці, за який застосовано індекс інфляції, та без урахування суми, на яку збільшився основний борг за рахунок індексу інфляції за попередній місяць.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. 26.11.2019 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2019 у справі №905/21/19 залишено без змін.

3.1. Апеляційний суд надав оцінку вимогам апеляційної скарги позивача щодо скасування оскаржуваного рішення місцевого суду у частині відмови у стягненні з відповідача 1 179 009, 07 грн. пені та 48 651, 99 грн. інфляційних втрат та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

3.1.1. Апеляційним судом проаналізовано та спростовано такі доводи позивача за апеляційною скаргою: місцевий суд неправильно застосував при розгляді спору приписи статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII, пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику" та помилково наділив позивача - АТ "НАК "Нафтогаз України" статусом енергопостачальної компанії; позивач є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно укладених договорів, тому в силу пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" є постачальником природного газу; зазначене виключає застосування до спірних правовідносин, що виникли на підставі договору поставки природного газу, частини другої статті 2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015 щодо дії мораторію на нарахування споживачам пені за несвоєчасні розрахунки за спожиті енергетичні ресурси з 07.02.2015; такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 у справі №913/65/18.

Апеляційний суд, з посиланням на приписи Законів України "Про енергозбереження", "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" №705 від 25.07.2012, дійшов висновку, що АТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач у справі) є гарантованим постачальником природного газу як енергетичного ресурсу, а відповідач на підставі договору №4931/1617-БО-6 від 26.01.2017 постачання природного газу, укладеного з позивачем, придбав природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг для виробництва теплової енергії для населення міста Маріуполя Донецької області на території проведення антитерористичної операції; відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII щодо встановлення з 07.02.2015 мораторію на нарахування і стягнення пені за несвоєчасність розрахунків за природний газ, тому місцевим судом правомірно відмовлено позивачу у стягненні з відповідача пені, нарахованої на суму боргу за поставлений природний газ за період з 28.02.2017 по 25.10.2017.

Апеляційний суд зауважив, що такі висновки щодо застосування частини другої статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII до правовідносин з постачання природного газу викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

3.1.2. Апеляційний суд взяв до уваги та спростував доводи позивача про помилковий розрахунок місцевим судом інфляційних втрат, виходячи із суми основного боргу за відповідний місяць прострочення без урахування його збільшення на індекс інфляції за попередній місяць, з обґрунтуванням позивачем правової природи інфляційних втрат як складової основного боргу, що зумовлює їх визначення із застосуванням як бази нарахування суми основного боргу, збільшеної на індекс інфляції за попередній місяць.

Апеляційний суд погодився з висновком та розрахунком місцевого суду про те, що за встановлених обставин погашення відповідачем заборгованості з оплати вартості поставленого позивачем природного газу частинами, інфляційні втрати підлягали розрахунку щодо кожної частини первісної суми основного боргу за окремі періоди, без урахування при обчисленні збільшення боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

4. 02.01.2020 поштовим відправленням через Східний апеляційний господарський суд позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2019 у справі №905/21/19 в частині відмови у стягненні 1 179 009, 70 грн. пені та 48 651, 99 грн. інфляційних втрат, в якій просив поновити строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень, відкрити касаційне провадження, скасувати прийняті по суті спору судові рішення в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення у цій частині про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат у розмірах, заявлених позивачем у позовній заяві.

4.1. Позивач доводив неповноту з`ясування судами обставин справи та прийняття судових рішень в оскаржуваній частині з неправильним застосуванням статей 526, 530, 610, 612, 625, 629, 692, 714 ЦК України, статей 193, 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та порушенням статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при вирішенні спору щодо обґрунтованості нарахування позивачем пені за несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ відповідачем-споживачем на території проведення антитерористичної операції та щодо алгоритму розрахунку позивачем інфляційних втрат за прострочення сплати основного боргу.

5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/21/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Колос І.Б. - головуючої, Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020.

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2020 колегією суддів у складі Колос І.Б. - головуючої, Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П. поновлено строк на подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі №905/21/19 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.04.2020, яке ухвалою Суду від 09.04.2020 відкладено на 07.05.2020.

5.2. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2020 колегією суддів у складі Колос І.Б. - головуючої, Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П. справу №905/21/19 із касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2019 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Зазначену ухвалу Суду прийнято з окремою думкою судді Колос І.Б.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/21/19 визначено колегію суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020.

6.1. У зв`язку з відпусткою судді Ткача І.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/21/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020.

6.2. Ухвалою від 15.05.2020 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г. прийняла до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2019 у справі №905/21/19 та призначила її розгляд у судовому засіданні на 05.06.2020, який ухвалою Суду 05.06.2020 відкладено на 26.06.2020.

6.3. У зв`язку з відпусткою судді Баранця О.М. та виходом з відпустки судді Ткача І.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/21/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020.

6.4. У зв`язку з виходом з відпустки судді Баранця О.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/21/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020.

Підстави для передання справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

7. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги позивача у справі №905/21/19 дійшла висновку про необхідність відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19 (колегія суддів у складі Краснов Є.В., Кушнір І.В., Мачульський Г.М.) про застосування у подібних правовідносинах частини другої статті 625 ЦК України щодо підставності нарахування позивачем інфляційних втрат на суму основного боргу відповідача станом на кінець відповідного місяця, в якому мало місце прострочення сплати боргу, з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Колегія суддів Верховного Суду зауважила, що у справі №924/414/19 (постанова Верховного Суду від 12.02.2020) колегія суддів погодилась з висновками апеляційного суду в частині стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму несвоєчасно погашеного відповідачем боргу, який включає основний борг, скорегований на індекс інфляції за попередній місяць, та зазначила про те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Водночас, при переданні справи №905/21/19 на Об`єднану палату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду в ухвалі 07.05.2020 зазначила, що системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу. З урахуванням приписів статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу; під час нарахування інфляційних втрат урахуванню підлягає основний борг, а не сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів (у цій справі ще слід враховувати наявність часткових оплат, здійснених відповідачем). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19 та від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.

Колегія суддів не вбачала підстав для застосування до спірних правовідносин у справі №905/21/19 правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18, оскільки у зазначеній постанові висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України викладені у конкретних правовідносинах (що не подібні з правовідносинами у справі №905/21/19), в яких сума заборгованості, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати за природний газ, вже існувала, а інфляційні втрати, враховані позивачем у суму основного боргу, були попередньо нараховані на суму основного боргу та стягнені за рішенням суду.

Суддею Колос І.Б. при прийнятті ухвали від 07.05.2020 у справі №905/21/19 висловлено окрему думку, суть якої полягає в тому, що рішення апеляційного суду у справі №924/414/19 про правильність розрахунку позивача щодо нарахування відповідачу інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця ухвалене з урахуванням правової позиції Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 і підстави для відступу від зазначеної позиції Суду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України при розрахунку інфляційних втрат у справі №905/21/19 суддя не вбачає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив про те, що місцевим та апеляційним судами здійснено помилковий перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат за прострочення оплати за поставлений у березні 2017 року природний газ, у зв`язку з чим безпідставно зменшено на 48 651, 99 грн. суму інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача у даній справі.

8.1. Позивач зауважив, що висновки судів про можливість нарахування інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній період лише за наявності рішення суду про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, є помилковими та не відповідають правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові 05.07.2019 у справі №905/600/18.

8.2. Позивач зазначив, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання, не є штрафними санкціями, а є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом, яким кредитор наділений в силу нормативного закріплення зазначеного способу захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 23.10.2018 у справі №913/70/18 та від 04.12.2018 у справі №913/63/18.

8.3. Позивач доводив обґрунтованість здійсненого ним нарахування відповідачу суми інфляційних втрат з урахуванням збільшення суми основного боргу за кожен місяць прострочення щодо оплати вартості природного газу на індекс інфляції попереднього місяця за вирахуванням суми часткового погашення боргу у відповідному місяці.

8.4. Позивач заперечував висновки місцевого та апеляційного судів про відмову в позові у частині стягнення пені з посиланням на неправильне застосування судами спеціального законодавства, що визначає поняття "енергопостачальне підприємство" і "постачальник природного газу", та підміну понять "енергопостачання" і "газопостачання", у зв`язку з чим судами помилково застосовано до правовідносин між сторонами спору положення частини другої статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII про дію мораторію на нарахування і стягнення пені за несвоєчасність розрахунків за природний газ з 07.02.2015. В обґрунтування зазначених доводів позивач зіслався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 у справі №913/65/18.

Доводи відповідача, викладені у відзиві та додаткових письмових поясненнях у справі

9. Відповідач зауважив, що базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж; періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). Однак, позивач при розрахунку суми інфляційних нарахувань використав як базу для нарахування інфляційної складової боргу суму основного боргу з урахуванням інфляційних втрат попередніх періодів; місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, виходячи із суми основного боргу без урахування інфляційних втрат попередніх періодів прострочення відповідача, дійшов правильного висновку про зменшення їх суми на 48 651, 99 грн. відносно до розміру інфляційних втрат, заявлених до стягнення з відповідача у позовній заяві.

9.1. Відповідач заперечував проти посилань позивача на правові висновки Верховного Суду у постановах від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18 щодо методики розрахунку інфляційних втрат, обґрунтовуючи тим, що судами у зазначених справах встановлено нарахування інфляційних втрат на суму, стягнену за судовим рішенням, яке набрало законної сили, у тому числі з урахуванням нарахованих раніше інфляційних втрат; тобто у зазначених справах заборгованість була визначена на певну дату, тоді як у справі №905/21/19 вимогу про стягнення основного боргу включено до позовних вимог поряд з вимогою про стягнення інфляційних втрат.

Відповідач зауважив, що правовий висновок щодо неможливості нарахування інфляції на інфляцію, а лише на суму основної заборгованості викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2020 у справі №924/532/19 і 21.05.2019 у справі №916/2889/13.

9.2. Відповідач аргументував помилковістю доводів позивача про те, що він не є енергопостачальною компанією, та зазначив, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача; зазначені обставини зумовлюють застосування до спірних правовідносин частини другої статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII про дію мораторію на нарахування і стягнення пені за несвоєчасність розрахунків відповідача-споживача за природний газ з 07.02.2015. На підтвердження обґрунтованості таких доводів відповідач зіслався на правову позицію Верховного Суду у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18, а також на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 у справі №905/44/19 та від 17.10.2019 у справах №905/1310/18 та №905/1811/18.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України

Пункт 6 частини першої статті 3 - загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Частина друга статті 4 - основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Частина п`ята статті 4 - інші органи державної влади України... можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Частина третя статті 11 - цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 13 - цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частина перша статті 14 - цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина четверта статті 14 - особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Частина перша статті 16 - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Абзац 2 частини другої статті 16 - суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частини перша статті 509 - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина друга статті 509 - зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина друга статті 625 - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

11. Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.2015, чинний з 07.02.2015 (далі - ЗУ №85-VIII від 13.01.2015)

Частина друга статті 2 - встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

12. Постанова Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" №705 від 25.07.2012

Абзац третій пункту 1 - установити, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

13. Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" (далі - ЗУ №2268-VІІІ від 18.01.2018, чинний з 24.02.2018)

Підпункт 8 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень - внести зміни до таких законодавчих актів - статтю 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" доповнити абзацом десятим такого змісту: "антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України".

14. Закон України "Про індексацію грошових доходів населення"

Стаття 1 - індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частина перша статті 2 - індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, передбачені в частині першій цієї статті.

Частина друга статті 2 - Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Частина перша статті 3 - індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

15. Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003

Пункт 1 - цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 4 - сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу позивача щодо доводів про порушення судами статей 526, 530, 610, 612, 625, 629, 692, 714 ЦК України, статей 193, 275 ГК України, пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" та статей 73, 74, 77 ГПК України.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

17. Спір у справі №905/21/19 виник між АТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (відповідач) щодо правомірності нарахування позивачем, як постачальником, пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу відповідачем-споживачем, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції у місті Маріуполі Донецької області, а також інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України.

18. Верховний Суд зауважує, що в силу приписів статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, касаційний суд переглядає зазначені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Предметом касаційного оскарження у справі №905/21/19 позивачем визначено постанову апеляційного суду від 26.11.2019 та рішення місцевого суду від 05.09.2019 про часткове задоволення позову з посиланням на помилкову відмову судів у стягненні пені на суму 1 179 009, 07 грн. та безпідставного зменшення судами заявлених позивачем інфляційних втрат на суму 48 651, 99 грн. внаслідок здійсненого власного перерахунку, згідно якого до складу основного боргу не включалася інфляційна складова за попередній місяць прострочення відповідача.

З огляду на таке, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень у частині розгляду позовних вимог про стягнення пені та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки з оплати вартості природного газу.

19. Розглядаючи доводи скаржника про незаконність судових рішень щодо відмови у стягненні пені, Об`єднана палата суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду приймає до уваги таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час проведення антитерористичної операції на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 2 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014, внесено місто Маріуполь (Маріупольську міську раду) до таких населених пунктів.

Указом Президента України №116/2018 від 30.04.2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (документи для службового користування).

Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (стаття 1 Закону). Також, відповідно до підпункту 8 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів - статтю 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" доповнено абзацом десятим такого змісту: "антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України".

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей, а мораторій, встановлений частиною другою статті 2 ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 щодо нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, продовжує діяти.

20. Аналізуючи правовий статус позивача на предмет того, чи має він статус постачальника природного газу та чи є він енергопостачальною компанією, Суд приймає до уваги таке.

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", яка діяла до 04.12.2019, НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Згідно з пунктом 6 Статуту ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженим постановою КМУ 05.12.2015 №1002, предметом діяльності Компанії є постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливо-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія. Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним із видів енергетичних ресурсів.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону 13.01.2015 №85-VIII, мораторій поширюється на "нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси". Отже, цей Закон встановлює мораторій на стягнення пені та штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за спожиті енергоресурси незалежно від того, які енергетичні ресурси споживаються для надання житлово-комунальних послуг населенню. Предмет правового регулювання за цим спеціальним законом виходить за межі поняття договору енергопостачання, визначеного статтею 275 ГК України, та узгоджується з поняттям постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу згідно із статтею 714 ЦК України.

Отже мораторій, встановлений частиною другою статті 2 ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 щодо нарахування та стягнення пені, поширюється на ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальника енергетичного ресурсу (природного газу) в розумінні статті 714 ЦК України.

Доводи скаржника про те, що він не є енергопостачальною організацією в розумінні статті 275 ГК України, з посиланням на практику Верховного Суду у справі №913/65/18, є необґрунтованими, оскільки саме у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що положення частини другої статті 2 ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 поширюються на ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як на постачальника газу підприємству, що надає населенню послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення в зоні проведення антитерористичної операції (Комунальне підприємство "Первомайськтеплокомуненерго"), а тому стягнення пені за порушення строків розрахунку є необґрунтованим, з огляду на введення мораторію ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 (пункти 8.11-8.18 мотивувальної частини постанови).

Така правова позиція уже була викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18 і в даному випадку Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності від неї відступати.

21. Отже, суди дійшли правильного висновку про відмову позивачу, як енергопостачальному підприємству, у стягненні пені на суму 1 179 009, 70 грн. за період з 28.03.2017 по 23.04.2017 та за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 з відповідача, як юридичної особи-виробника житлово-комунальних послуг, що надає такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, з огляду на введення мораторію на стягнення пені відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

22. За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частини третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.

23. Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

24. Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

25. Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

26. Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

27. Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

28. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

29. Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

30. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати на суму 1 239 337, 68 грн. за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 01.05.2017 по 30.04.2018. Місцевий суд не погодився з розрахунком інфляційних збитків, які були надані позивачем до позовної заяви на зазначену суму (том 1, а.с. 25), зазначивши про помилковість визначення залишку боргу на початок розрахункового періоду з урахуванням індексу інфляції за попередній період та включення його до розрахунку інфляційних втрат на наступний місяць.

Місцевий суд здійснив власний розрахунок інфляційних збитків на загальну суму 1 190 685, 69 грн., з якого було виключено інфляційну складову боргу за попередній місяць; помісячний розрахунок інфляційних втрат зазначено у мотивувальній частині рішення суду 05.09.2019. Апеляційний суд погодився з правильністю такого розрахунку місцевого суду. Внаслідок такого перерахунку сума інфляційних втрат зменшилась, у порівнянні із заявленою позивачем, на 48 651, 99 грн. та позивачу було відмовлено у задоволенні його вимог на цю суму (том 1, а.с. 134).

31. Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначає, що місцевим судом було неправильно застосовано методику розрахунку інфляційних збитків, оскільки за період розрахунку індексації червень 2017 - вересень 2017 при проведенні помісячних розрахунків інфляції бралася до уваги сума основного боргу без урахування інфляційної складової, яка зменшувалася на суму погашеного боргу в цьому місяці. Відтак, було порушено принцип безперервної послідовності перемножування індексів інфляції та штучно виведено інфляційні збитки за попередній місяць із загальної вартості грошей у поточному місяці, в якому проводився розрахунок. Тобто було порушено ту математичну послідовність, яка закладена Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

32. Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, що нараховані за зобов`язаннями березня 2017 року, наданого позивачем до позовної заяви, такий розрахунок має початкову суму основного боргу станом на 01 травня 2017 року та враховує індекси інфляції помісячно за період травень-вересень 2017 року, в якому мало місце погашення боргу відповідачем, а також загальний індекс інфляції за період жовтня 2017 року - квітня 2018 року (107, 637090183%), в якому не відбувалося погашення спірної суми боргу, чого не заперечував відповідач (том 1, а.с. 25).

33. Отже, суди дійшли помилкового висновку про те, що розрахунок, наданий позивачем, перериває безперервність ланцюга розрахунку інфляційних збитків та необґрунтовано не дали оцінки тому, що позивач за період травня-вересня 2017 року методологічно правильно включав до суми боргу за кожний розрахунковий місяць - суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, зменшену на суму погашення заборгованості у розрахунковому місяці.

34. Разом з тим, Верховний Суд не погоджується з правильністю визначення величини приросту індексу споживчих цін 107, 637090183%, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, та становить за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року показник 107,6% (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

35. З огляду на таке та з метою дотримання принципу процесуальної економії, касаційний суд вважає за можливе виправити арифметичні помилки проведеного місцевим судом розрахунку.

Заборгованість відповідача разом з інфляційними втратами за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року становитиме: 9 437 469, 81 грн. * 107,6% = 10 154 717, 52 грн., у той час як інфляційні втрати: 717 247, 71 грн. (10 154 717, 52 - 9 437 469, 81).

36. Отже, загальний розмір інфляційних втрат від суми 11 170 934, 05 грн. за період 01.05.2017 по 30.04.2018, з урахуванням часткової оплати боргу в цей період на загальну суму 2 227 316, 65 грн. (592 305, 72 + 304 531, 56 + 711 578, 42 + 453 133, 59 + 165 767, 36) становитиме:

145 222, 14 + 171 581, 61 + 21 181, 80 - 9 900, 50 + 188 749, 40 + 717 247, 71 = 1 234 082, 16 грн.

37. Приймаючи до уваги, що судами задоволено вимоги позивача на суму 1 190 685, 69 грн., внаслідок методологічної помилки у розрахунку інфляційних збитків було неправильно відмовлено у частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків на суму 43 396, 47 грн. (1 234 082, 16 грн. - 1 190 685, 69 грн.).

А в решті, на суму 5 255, 52 грн. (1 239 337, 68 грн. - 1 234 082, 16 грн.), вимоги позивача не підтверджуються правильністю поданого ним розрахунку, тому не можуть бути задоволені.

38. З огляду на таке, постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні стягнення інфляційних втрат на суму 48 651, 99 грн. слід скасувати та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення вимог позивача на суму 43 396, 47 грн. та відмову у задоволенні вимог на суму 5 255, 52 грн. інфляційних втрат. У решті постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду слід залишити без змін.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

39. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8.1.-8.4. описової частини даної постанови, Суд вважає частково обґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 19-38 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

41. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

42. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах.

В. Судові витрати

43. У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги позивача та прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід додатково стягнути 2 927, 93 грн. (650, 65 + 975, 98 + 1 301, 30) за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, як компенсації витрат позивача по сплаті судового збору за розгляд та задоволення позовних вимог на суму 43 396, 47 грн., керуючись частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України та ураховуючи пропорційність стягнення судових витрат у місцевому та апеляційному судах.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 240, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2019 у справі №905/21/19 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 48 651, 99 грн. Прийняти у цій частині нове рішення:

"Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87534, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок 1, код ЄДРПОУ 33760279) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 43 396, 47 грн. (сорок три тисячі триста дев`яносто шість гривень сорок сім коп.) інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на суму 5 255, 52 грн. інфляційних втрат відмовити.".

3. У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2019 у справі №905/21/19 залишити без змін.

4. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87534, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок 1, код ЄДРПОУ 33760279) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2 927, 93 грн. (дві тисячі дев`ятсот двадцять сім гривень дев`яносто три коп.) судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Доручити Господарському суду Донецької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді І.В. Булгакова

О.М. Баранець

Т.Б. Дроботова

Б.Ю. Львов

К.М. Пільков

В.П. Селіваненко

І.В. Ткач

Н.Г. Ткаченко