Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.05.2018 року у справі №914/224/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/224/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод"

на рішення Господарського суду Львівської області (суддя - Фартушок Т.Б.) від 20.12.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду (головуючий - Скрипчук О.С., судді: Дубник О.П., Зварич О.В.) від 28.03.2018

за позовом Приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод"

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

та Буської державної нотаріальної контори

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5

про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання незаконним та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення державного нотаріуса про державну реєстрацію права власності.

Учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_6, директор, Стефанюк А.Б.

представник відповідача 1 - не з'явився,

представник відповідача 2 - не з'явився,

представник третьої особи - ОСОБА_8, адвокат.

Короткий зміст позовних вимог

1. 30.01.2017 Приватне акціонерне товариство "Олеський завод мінеральних вод" (далі - Позивач) подало позовну заяву про визнання недійсними прилюдних торгів, оформлених протоколом № 1414178-1 від 07.07.2014 філії Приватного підприємства "Нива В.Ш." проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належать на праві власності Позивачу, та актом державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна, виданим головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Відповідач 1) ОСОБА_10, затвердженим начальником 01.10.2014; визнання незаконним та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 10.10.2014 державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори (далі - Відповідач 2) ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 943; скасування рішення державного нотаріуса Відповідача 2 ОСОБА_4 від 10.10.2014 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 (далі - Третя особа) комплексу нежитлових будівель загальною площею 3552, 5 кв. м, що розташовані в селищі міського типу Олесько Буського району Львівської області по вул. Валова, 19.

2. Позовна заява мотивована незаконністю проведення оспорюваних прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Позивача, що проводились Відповідачем 1 у зведеному виконавчому провадженні за № 9/В6/2013 та переможцем яких стала Третя особа, оскільки до проведення 07.07.2014 оспорюваних торгів, які вже були третіми, реалізація на торгах нерухомого майна Позивача відбувалась вже двічі - 02.04.2015 та 05.05.2015, через що державним виконавцем Відповідача 1 проводилась уцінка майна на 25 % від експертної оцінки та на 50 % від експертної оцінки відповідно, тоді як Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 (далі - Тимчасове положення), передбачено зменшення стартової ціни продажу на повторних торгах не більше ніж на 30 %, а у разі, якщо на повторних торгах майно не було продано або прилюдні торги не відбулись двічі, майно знімається з торгів. Через незаконність оспорюваних торгів Позивач вважає незаконною видачу державним виконавцем Відповідача 1 акта про реалізацію арештованого нерухомого майна від 01.10.2014, прийняття нотаріусом Відповідача 2 рішення про державну реєстрацію права власності за Третьою особою на нерухоме майно Позивача та видачу Третій особі оспорюваного свідоцтва про право власності на це майно, виданого 10.10.2014. Свої вимоги Позивач обґрунтовує порушенням його майнових прав як боржника у виконавчому провадженні, яке полягає в недоотриманні ним коштів від реалізації арештованого нерухомого майна, відсутністю права спеціалізованої організації (приватного підприємства "Нива В.Ш.) призначати треті прилюдні торги, порушенням прав Позивача на тимчасову реалізацію правомочностей власника арештованого нерухомого майна до переходу права власності на таке майно до іншої особи. При цьому Позивач зазначив, що підстави позовних вимог у даній справі є іншими, ніж підстави для позовних вимог між тими ж сторонами про той же предмет у справі Господарського суду Львівської області № 914/2711/15, у задоволенні позовних вимог у якій Позивачу було відмовлено рішенням від 18.04.2016 (залишеним без змін апеляційним та касаційним судом).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 20.12.2017 Господарський суд Львівської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2018) в позові відмовити повністю. Рішення судів мотивовані законністю проведення прилюдних торгів, оскільки норми Закону України "Про виконавче провадження" та приписи Інструкції з організації примусового виконання рішень в редакції, що діяла станом на день проведення торгів, передбачали можливість повторної уцінки, якщо майно не було продано на других прилюдних торгах, та передбачали можливість третіх прилюдних торгів після повторної уцінки, а проведення уцінок оформлено актами державного виконавця належним чином, призначення торгів оформлено відповідно до законодавства, про що сторони та учасників повідомлено належним чином. Суди, виходячи з приписів Тимчасового положення, на які послався Позивач, додали, що зняття майна з прилюдних торгів не означає подальше припинення проведення прилюдних торгів щодо даного майна. При цьому, пославшись на постанову Верховного Суду України від 22.02.2017 № 6-2677цс16, суди відхилили посилання Позивача на правову позицію в постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 у справі № 6-72цс15, оскільки у цій справі проведення третіх прилюдних торгів у спірних правовідносинах не було самостійною підставою для визнання їх недійсними, а підставою визнання недійсними оспорюваних торгів було порушення прав учасника прилюдних торгів в сукупності із наявністю інших порушень процедури проведення цих торгів. Також суди, пославшись на норми закону, що застосовувались у спірних правовідносинах та на судову практику у подібних правовідносинах, дійшли висновку про те, що підставою звернення із вимогами та задоволення вимог про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, що стосовно прав та інтересів Позивача як боржника у виконавчому провадженні, у межах якого проводились торги з реалізації майна останнього, не мало місце, оскільки у разі реалізації майна Позивача на перших чи других торгах останній також би втратив право власності на це майно, а реалізація проводилась у межах зведеного виконавчого провадження з метою погашення боргу Позивача перед ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "ПАК-ЕКСПО", а тому право власності Позивача на реалізоване на оспорюваних торгах нерухоме майно не припинилось би тільки у разі відмови ПАТ "Укргазпромбанк" від прийняття даного майна у власність, яке реалізовувалось як арештоване майно, а не як передане в іпотеку майно. Відмова у задоволенні позову в іншій частині вимог обґрунтована похідним характером цих вимог від вимог про визнання оспорюваних торгів недійсними. Також суди додали, що дії державного виконавця, які Позивач вважає незаконними, оскаржуються в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а Позивачем не доведено, що ним оскаржувались дії державного виконавця щодо реалізації у виконавчому провадженні майна Позивача. Питанню щодо оцінки об'єкту продажу правова оцінка була надана у справі № 914/2711/15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 23.04.2018 Позивач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2017 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Реалізація нерухомого майна Позивача відбулась на оспорюваних торгах за ціною, що нижче, ніж у висновку про вартість об'єкту оцінки від 02.10.2013, зробленого суб'єктом оціночної діяльності, а через незаконні треті торги, зміни, які відбулись у державі, зміну курсу валют, продаж відбувся за суттєво нижчу ціну, ніж було зазначено у висновку про оцінку за курсом валют на вказану у висновку про оцінку дату, що свідчить про порушення прав боржника.

6. Суди дійшли помилкового висновку про те, що зняття майна з прилюдних торгів не означає припинення проведення прилюдних торгів щодо даного майна, оскільки у такому випадку орган державної виконавчої служби має розпочати заново всю процедуру прилюдних торгів, передбачену Тимчасовим положенням.

7. Після проведення повторних прилюдних торгів за результатами повторної уцінки стягувач мав право залишити за собою арештоване майно, тоді як оспорювані торги порушили це власності стягувача, а повторна уцінка нерухомого майна (яка допускається щодо рухомого майна) перед третіми торгами заборонена приписами Тимчасового положення.

8. Суди довільно тлумачать висновки Верховного Суду України у відповідних постановах у подібних правовідносинах, не визнаючи неправомірно проведені втретє оспорювані торги підставою для визнання їх недійсними.

9. Вирішуючи питання усунення розбіжностей у застосуванні права згідно з Законом України "Про виконавче провадження" та Тимчасовим положенням, слід виходити з того, що Тимчасове положення реалізує норми ЦК України, договір купівлі-продажу, що укладений за результатами відчуження майна на прилюдних торгах, як цивільно-правова угода може бути визнаний недійсним з підстав недотримання норм частин 1-3, 6 статті 203 ЦК України на підставі частини 1 статті 215 ЦК України, а тому підставами визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна є порушення встановлених Тимчасовим положенням правил проведення торгів, обставини чого судами було встановлено.

10. Суди не врахували всі доводи апеляційної скарги, не зазначили мотиви прийняття чи відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі, у тому числі відсутні посилання на правові позиції в постановах Верховного Суду України, на які послався скаржник в апеляційній скарзі.

Позиція Третьої особи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

11. Доводи Позивача щодо недоотримання коштів від продажу майна зводяться до оспорювання оцінки проданого майна, що вже було предметом розгляду та дослідження в межах справи № 914/2711/15, а дії державного виконавця в процесі оцінки (уцінки) нерухомого майна Позивача не оскаржувались.

12. Задоволення вимог Позивача призведе до порушення прав добросовісного набувача майна -Третьої особи, адже майно, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, не витребовується, а тому визнання прилюдних торгів недійсними за відсутності будь-яких негативних наслідків для Позивача не є законним способом захисту чи відновлення його прав та призведе до порушення принципу "справедливої рівноваги" з перекладенням на переможця торгів - Третю особу - тягаря виконання судових рішень, в яких боржником є Позивач, а не Третя особа.

13. Інші доводи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях.

Щодо відмови від касаційної скарги

14. 22.05.2018 до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про відмову від касаційної скарги, підписане директора Позивача ОСОБА_6

05.06.2018 до Верхового Суду надійшла заява скаржника про недійсність заяви про відкликання касаційної скарги та недійсність заяви про відмову від позову за підписом директора ОСОБА_6

07.06.2018 до Верховного Суду надійшла заява скаржника про недійсність заяви про відкликання касаційної скарги та недійсність заяви про відмову від позову за підписом директора ОСОБА_6

11.06.2018 до Верховного Суду повторно надійшло клопотання про відмову від касаційної скарги за підписом директора ОСОБА_6

В судовому засіданні 26.06.2018 уповноважений представник скаржника усно оголосив заяву про відмову від касаційної скарги.

Враховуючи викладене, а також те, що в судовому засіданні 19.06.2018 уповноважені представники скаржника - ОСОБА_11 та ОСОБА_12, повноваження яких перевірені Судом та проти надання повноважень яким директор ОСОБА_6 не заперечував, підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що вказані дії уповноваженої особи Позивача - директора ОСОБА_6 свідчать про неналежне користування учасником господарського процесу - скаржником - своїми процесуальними правами, а тому наведені дії скаржника не можуть бути однозначно розцінені Судом, як належне вчинення скаржником процесуальної дії з відмови від касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 298 ГПК України, у зв'язку із чим Суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття відмови скаржника від касаційної скарги у даній справі та відсутність підстав для закриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статі 296 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

15. Питання реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні на прилюдних торгах станом на дату проведення оспорюваних торгів були врегульовані, зокрема Законом України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент проведення оспорюваних торгів (далі -Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, в редакції, чинній станом на 07.07.2014 (далі - Інструкція), а також Тимчасовим положенням в редакції, чинній станом на 07.07.2014.

Частиною 5 статті 62 Закону передбачено, що не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Аналогічні положення містять приписи Інструкції.

Підпунктами 4.5.11 та 4.5.12 Інструкції передбачено, якщо майно не було реалізовано в установленому порядку після його уцінки, державний виконавець проводить повторну уцінку в порядку, визначеному підпунктом 4.5.10 цього пункту.

Якщо майно не було реалізовано в установленому порядку після його повторної уцінки, державний виконавець пропонує стягувачу (стягувачам) залишити це майно за собою. У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 Закону.

Згідно з пунктами 4.8, 4.9 Тимчасового положення на повторних торгах стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 %. Якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів.

Пунктом 7.3 Тимчасового положення визначено, якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця.

З наведеного видно, що норми Закону та Інструкції прямо передбачали повторне зниження стартової ціни лота на торгах та проведення торгів тричі - у тому числі за результатами повторного зниження стартової ціни, тоді як приписи Тимчасового положення визначають лише однократне зменшення ціни лота та проведення прилюдних торгів двічі.

Поряд з цим ні наведеними приписами, ні іншими приписами Тимчасового положення не встановлена заборона на проведення повторної уцінки майна, що підлягає реалізації на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження, та проведення наступних торгів, які проведені (і уцінка, і торги) відповідно до частини 5 статті 62 Закону торгів. Також Тимчасове положення не містить приписів щодо припинення торгів, якщо прилюдні торги не відбулися двічі, а лише містить посилання на зняття майна з торгів (що не є тотожнім припиненню торгів) та містить вимогу про повідомлення про це в триденний термін державного виконавця спеціалізованою організацією.

У зв'язку із викладеним Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 5, 6, 7), що уцінка нерухомого майна Позивача під час проведення прилюдних торгів у межах виконавчого провадження, а також реалізація нерухомого майна Позивача на оспорюваних торгах відбулась з порушенням наведених норм законодавства.

16. Суд також відхиляє аргументи скаржника з посиланням на розбіжності у нормативних актах з приводу реалізації арештованого майна на прилюдних торгах (пункт 9) з огляду на таке.

Частиною 7 статті 11 ГПК України передбачено, що у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Між тим, посилаючись на розбіжності у застосуванні до спірних правовідносин норм Закону та Тимчасового положення, із доводами, що Тимчасове положення реалізує норми ЦК України, скаржник між тим не врахував в контексті наведеної норми частини 7 статті 11 ГПК України, що до спірних правовідносин підлягають застосовуванню норми Закону, який має вищу юридичну силу порівняно з Тимчасовим положенням як підзаконним нормативним актом.

Отже доводи скаржника, що приписи Тимчасового положення мають переваги перед нормами Закону, Суд відхиляє як такі, що суперечать частині 7 статті 11 ГПК України.

17. Суд також відхиляє аргумент скаржника (пункт 5), що продаж майна Позивача відбувся за суттєво нижчою ціною, ніж було зазначено у висновку про оцінку, оскільки судами встановлено, що згідно з висновком вартість об'єкта оцінки станом на 02.10.2013 (актуалізованого станом на день проведення оспорюваних торгів) становила 3 918 529 грн. 00 коп., а під час проведення оспорюваних торгів об'єкт продажу був реалізованій Третій особі за ціною 3 722 603 грн. 00 коп., що спростовує наведений аргумент скаржника про реалізацію об'єкту продажу за значно нижчою ціною порівняно з його оцінкою у відповідному висновку.

З приводу наведеного аргумента скаржника із запереченням законності дій державного виконавця щодо уцінки майна та відповідно із запереченням ціни продажу об'єкта нерухомості на оспорюваних торгах Суд також зазначає, що обставини щодо проведеної уцінки та відповідності ціни продажу на оспорюваних Позивачем торгах вимогам законодавства вже були предметом дослідження та оцінки господарським судом у справі № 914/2711/15, порушень вимог законодавства судом у цій справі не встановлено, а дії державного виконавця в процесі оцінки (уцінки) нерухомого майна Позивача не оскаржувались.

На підставі викладеного Суд дійшов висновку, що норми законодавства та відповідні права Позивача під час проведення оспорюваних прилюдних торгів не були порушені, а підстави для визнання недійсними цих торгів згідно зі статтями 203 215 ЦК України відсутні, так само як і відсутні підстави для задоволення похідних вимог про скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування рішення державного нотаріуса про державну реєстрацію права власності.

18. Суд відхиляє доводи скаржника (пункт 10) щодо неправомірного ненадання судами висновків стосовно всіх аргументів, наведених в апеляційній скарзі з огляду на таке.

В пункті 55 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

19. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні вимог не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

20. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 203, 215 ЦК України, статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на 07.07.2014) та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин.

21. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

22. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 914/224/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак