Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №908/4820/15
Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №908/4820/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/4820/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго",

відповідач - Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад",

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 14.11.2017

у складі колегії суддів: Геза Т.Д. (головуючий), Дучал Н.М., Склярук О.І.

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області

від 04.10.2017

у складі судді Зінченко Н.Г.

про розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

на дії органу державної виконавчої служби

у справі №908/4820/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

про стягнення 8 210 745, 95 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 04.12.2017 поштовим відправленням, направленим на адресу Донецького апеляційного господарського суду, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою №25177-7-03.4 від 29.11.2017 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.10.2017 у справі №908/4820/15 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017.

2. 21.12.2017 матеріали справи №908/4820/15 разом із касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надіслано Донецьким апеляційним господарським судом на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. 22.03.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 12.03.2018, колегією суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.10.2017 у справі №908/4820/15 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Відповідач - Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" подало відзив на касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм процесуального права - пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень на стадії розгляду справи по суті

6. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.10.2015 у справі №908/4820/15 в частині позовних вимог про стягнення з Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" 230 461, 78 грн. провадження у справі припинено, в іншій частині позовні вимоги ВАТ "Запоріжжяобленерго" задоволено, стягнено із Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 6 264 109, 50 грн. та заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 26 436, 83 грн., розстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2015 у справі №908/4820/15 в частині стягнення 6 290 546, 33 грн. на один рік шляхом сплати рівними частинами щомісячно в розмірі 524 212, 19 грн., починаючи з грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно та у листопаді 2016 року в розмірі 524 212, 24 грн., стягнено із Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованість з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 9 814, 10 грн., 3% річних в розмірі 113 681, 19 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 566 242 грн., розстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2015 у справі №908/4820/15 в частині стягнення 1 762 817, 84 грн. на один рік шляхом сплати рівними частинами щомісячно на суму 146 901, 49 грн., починаючи з грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно та у листопаді 2016 року в розмірі 146 901, 45 грн.

7. На виконання зазначеного судового рішення Господарським судом Запорізької області видано накази №908/4820/15 від 16.11.2015.

8. 26.02.2016 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на підставі наказу Господарського суду Запорізької області №908/4820/15 від 16.11.2015 відкрито виконавче провадження із стягнення з ЗДП "Радіоприлад" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 6 264 109, 50 грн. та заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 26 436, 83 грн., розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2015 у справі №908/4820/15 в частині стягнення 6 290 546, 33 грн. на один рік шляхом сплати рівними частинами щомісячно на суму 524 212, 19 грн., починаючи з грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно та у листопаді 2016 року в розмірі 524 212, 24 грн., згідно з якою боржнику надано строк для добровільного виконання до 03.03.2016.

9. 17.08.2017 державний виконавець звернувся до стягувача - ПАТ "Запоріжжяобленерго" з вимогою за вих. №16523-7-03.4 в порядку статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", в якою зобов'язав стягувача вжити невідкладних заходів щодо звернення до Господарського суду Запорізької області з відповідною заявою з метою скасування встановлених ухвалами Господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 та від 05.04.2011 у справі №26/48/09 заборон органам державної виконавчої служби накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на р/р 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" та заборонено примусове списання коштів на підставі виданих судами виконавчих документів із зазначеного розрахункового рахунку.

10. 30.08.2017 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50771606 на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби

11. 14.09.2017 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла скарга за вих. №008-32/14491 від 13.09.2017 ПАТ "Запоріжжяобленерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі №908/4820/15, в якій стягувач просив визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо прийняття постанови від 30.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу та визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.08.2017, видану у виконавчому провадженні ВП №50771606 щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі №908/4820/15 про стягнення заборгованості із ЗДП "Радіоприлад" на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго".

12. В обґрунтування скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області позивач зазначав, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю інформації щодо виконання вимоги від 17.08.2017, якою зобов'язано стягувача звернутись до господарського суду із заявами про скасування встановлених ухвалами суду від 26.10.2009 та від 05.04.2011 у справі №26/48/09 заборон, не ґрунтується на жодній нормі Закону України "Про виконавче провадження" та не може бути перешкодою у проведенні виконавчих дій.

Короткий зміст ухвали першої інстанції

13. 04.10.2017 ухвалою Господарського суду Запорізької області визнано правомірними доводи скарги ПАТ "Запоріжжяобленерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, скаргу задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50321965 від 30.08.2017, щодо прийняття постанови від 30.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувану ВП №50321965, визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.08.2017, видану у виконавчому провадженні ВП №50321965.

13.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.11.2017 виправлено описки, допущені в абзацах 14, 34, 36 мотивувальної частини та в пунктах 2, 3 резолютивної частини ухвали від 04.10.2017 у справі №908/4820/15 щодо зазначення номера виконавчого провадження, а саме замість слів: ВП №0321965 вказати: ВП №50771606, виправлено описки, допущені в абзацах 14, 34, 36 мотивувальної частини ухвали від 04.10.2017 у справі №908/4820/15 в частині зазначення заборгованості, що підлягає стягненню у виконавчому провадженні в рамках якого подано скаргу, а саме замість слів: "про стягнення з боржника заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 6 264 109, 50 грн. та заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії ву розмірі 26 436, 83 грн., розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2015 у справі №908/4820/15 в частині стягнення 6 290 546, 33 грн. на один рік шляхом сплати рівними частинами щомісячно на суму 524 212, 19 грн., починаючи з грудня 2015 по жовтень 2016 включно та в листопаді 2016 у розмірі 524 212, 24 грн., згідно з якою боржнику надано строк для добровільного виконання до 03.03.2016", вказати: "про стягнення з боржника заборгованість з перетікання реактивної електроенергії у розмірі 9 814, 10 грн., 3% річних у розмірі 113 681, 19 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 566 242, 55 грн. та судовий збір у розмірі 73 080, 00 грн., розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2015 у справі №908/4820/15 в частині стягнення 1 762 817, 84 грн. на один рік шляхом сплати рівними частинами щомісячно у сумі 146 901, 49 грн., починаючи з грудня 2015 по жовтень 2016 включно та у листопаді 2016 у розмірі 146 901, 45 грн." і далі за текстом ухвали.

14. Суд мотивував свої висновки тим, що звернення до суду з відповідними заявами, про які зазначено в оскаржуваній постанові державного виконавця від 30.08.2017, є правом, а не обов'язком стягувача і не може бути перешкодою у проведенні виконавчих дій, а тому не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

15. Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 у справі №26/48/09 за заявою ініціюючого кредитора ВАТ "Запоріжжяобленерго" порушено справу про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" за загальною процедурою та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

16. Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 у справі №26/48/09 задоволено клопотання боржника та заборонено підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на р/р 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" та заборонено примусове описання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами із зазначеного розрахункового рахунку. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.04.2011 задоволено клопотання боржника та заборонено органам державної виконавчої служби звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби ЗДП "Радіоприлад", що обліковується на балансі ЗДП "Радіоприлад", задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва.

17. Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.06.2016 у справі №26/48/09, яка постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 залишена без змін, у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області про скасування заходів забезпечення позову, а саме скасування заборони органам державної виконавчої служби звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби ЗДП "Радіоприлад", що обліковуються на балансі державного підприємства-боржника та задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва, вжитих ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.04.2011 у справі №26/48/09, відмовлено.

18. Посилаючись на те, що зазначені ухвали Господарського суду Запорізької області у справі №26/48/09 перешкоджають здійсненню виконавчого провадження у даній справі, 17.08.2017 державний виконавець звернувся до ПАТ "Запоріжжяобленерго" (стягувача) з вимогою за вих. №16523-7-03.4 в порядку статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", в якій зобов'язав стягувача вжити невідкладних заходів щодо звернення до Господарського суду Запорізької області з відповідною заявою з метою скасування встановлених ухвалами Господарського суду Запорізької області у справі №26/48/09 від 26.10.2009 та від 05.04.2011 заборон органам державної виконавчої служби накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на р/р 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", та заборон примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами, із зазначеного розрахункового рахунку.

19. Судом встановлено, що невиконання стягувачем зазначеної вимоги органу державної виконавчої служби стало підставою для повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на пункт 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", обґрунтовуючи тим, що така бездіяльність стягувача перешкоджає проведенню виконавчих дій.

20. Встановивши відсутність обставин, якими мотивована постанова ВДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області від 30.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема, факту перешкоджання стягувачем проведенню виконавчих дій, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50771606 від 30.08.2017 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області щодо примусового виконання наказу №908/4820/15 від 16.11.2015, задоволення скарги щодо визнання дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50771606 від 30.08.2017 неправомірними та визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50771606 від 30.08.2017 недійсною.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

21. Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.10.2017 у справі №908/4820/15, в якій просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні скарги ПАТ "Запоріжжяобленерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

22. 14.11.2017 Донецький апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.10.2017 у справі №908/4820/15 залишив без змін.

23. Апеляційний суд погодився із встановленням обставин відсутності правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки з-поміж обов'язків стягувача, які визначені Законом України "Про виконавче провадження", не передбачено такого обов'язку, якого вимагає від стягувача державний виконавець - звернення до суду з відповідною заявою, адже це є правом, а не обов'язком стягувача і не може бути перешкодою у проведенні виконавчих дій.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (органу ДВС)

24. Скаржник доводив, що судами порушено вимоги статей 32-34, 43 ГПК України, не надано оцінки обставинам справи в їх сукупності, а також не враховано, що не внаслідок невиконання або відмови від виконання вимоги державного виконавця, а відсутність з боку стягувача інформації щодо розгляду вимоги станом на 30.08.2017 стали перешкодою у проведенні виконавчих дій. Отже, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є наслідком ігнорування вимог державного виконавця з боку стягувача і відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи інших учасників справи

25. Відповідач - ЗДП "Радіоприлад" у відзиві не погодився з доводами касаційної скарги та зазначив, що судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

26. Конституція України

Пункт 9 частини 2 статті 129 - основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.

Стаття 129-1 - суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

27. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 6 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

28. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991

Стаття 115 - рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 121-1 - скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

29. Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII

Стаття 1 - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частина 1 статті 6 - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частина 2 стаття 13 - судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частина 1 статті 18 - виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина 1 статті 19 - сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Пункт 4 частини 1 статті 37 - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

30. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку судами встановлених фактичних обставин визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа, разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами норм процесуального права - пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

31. У Рішенні у справі "Янголенко проти України", no. 14077/05 від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Отже, Суд розглядає касаційну скаргу на судові рішення, прийняті за наслідком розгляду скарги на дії судового виконавця, як складову частину загального судового провадження із застосуванням до нього основних завдань та засад господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

32. У рішенні у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

33. Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" зазначено, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права.

34. Встановивши обставини повернення виконавчого документа стягувачу від 30.08.2017 за ВП №50771606 на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", яке обґрунтовано відсутністю інформації щодо виконання вимоги від 17.08.2017, якою зобов'язано стягувача звернутись до господарського суду із заявами про скасування встановлених ухвалами Господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 та 05.04.2011 у справі №26/48/09 заборон органам державної виконавчої служби накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на р/р 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", та заборон на примусове списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами, із зазначеного розрахункового рахунку та звернення стягнення на основні фонди та оборотні засоби ЗДП "Радіоприлад", що обліковуються на балансі ЗДП "Радіоприлад", задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва, суди дійшли правильного висновку, що норми Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають обов'язку стягувача на вимогу судового виконавця звертатися до суду з певними вимогами. Отже діючи у такий спосіб, судовий виконавець вийшов за межі наданої йому компетенції, тому наслідки невиконання стягувачем таких вимог судового виконавця не можуть бути підставою повернення виконавчого документа відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

35. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначено, які саме права та обов'язки мають сторони та інші учасники виконавчого провадження. Норми зазначеного Закону не передбачають обов'язку стягувача звертатися до суду з певними позовними вимогами, про які зазначає державний виконавець в своїй вимозі.

36. Суд погоджується з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що до обов'язків стягувача, які визначені Законом України "Про виконавче провадження", не належить вчинення на вимогу судового виконавця дій із звернення до суду з певними заявами. Звернення до суду є правом, а не обов'язком стягувача і не може бути перешкодою у проведенні виконавчих дій.

37. Задовольняючи скаргу на дії державного виконавця, судами враховано, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.06.2016 у справі №26/48/09, яка постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 залишена без змін, у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області про скасування заходів забезпечення позову, а саме скасування заборони органам державної виконавчої служби звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби ЗДП "Радіоприлад", що обліковуються на балансі державного підприємства-боржника та задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва, вжитих ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.04.2011 у справі №26/48/09 відмовлено, з огляду на те, що скасування заборони на звернення стягнення у виконавчому провадженні на основні фонди та оборотні засоби боржника, які безпосередньо задіяні у виробничому та технологічному процесі виробництва, може мати наслідком перешкоджання веденню господарської діяльності боржника на стадії розпорядження майном, зокрема, виготовленню продукції оборонно-стратегічного призначення для забезпечення потреб армії на виконання державного замовлення, а також ускладнить в цілому проведення боржником погашення як поточної, так і конкурсної заборгованості перед кредиторами.

38. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

39. Доводи скаржника, зазначені в пункті 24 даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, оскільки орган державної виконавчої служби не спростував наявності об'єктивних обставин для повернення виконавчого документа, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. На підставі викладеного Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги органу державної виконавчої служби та залишення без змін постанови Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.10.2017.

В. Судові витрати

41. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд слід залишити за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.10.2017 у справі №908/4820/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк