Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/989/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М.,

суддів: Сухового В. Г., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України

представник позивача - Завязун В. С., адвокат

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД"

представник відповідача - Кизенко Д. О., адвокат

третя особа - Лугинська селищна рада

представник третьої особи - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2018 (суддя Кравець С. Г.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 (головуючий суддя - Савченко Г. І., судді Миханюк М. В., Павлюк І. Ю.) у справі за позовом Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Лугинської селищної ради про зобов'язання звільнення земельної ділянки площею 0,4092 га,

Короткий зміст позовних вимог

1. 10.11.2017 Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України (далі - Позивач) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (далі - Відповідач) з позовом про зобов'язання звільнити земельну ділянку площею 0,4092 га, яка розташована по вул. Р. Люксембург, 19 в смт. Лугини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовими рішеннями Господарського суду Житомирської області від 27.11.2012 у справі № 21/5007/1109/12, від 31.10.2013 у справі № 906/1281/13 визнано недійсними: рішення Лугинської районної ради Житомирської області від 25.03.2009 № 117 "Про включення до переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району, приміщення, що розташоване за адресою: вул. Р. Люксембург, 19, смт. Лугини"; рішення Лугинської районної ради Житомирської області від 25.02.2011 № 32 "Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році"; рішення Лугинської районної ради Житомирської області від 31.03.2011 № 51 "Про відчуження майна"; рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради від 29.04.2011 № 56 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб". Рішеннями Господарського суду Житомирської області від 10.03.2015 у справі № 906/113/14, з урахуванням його зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року, визнано недійсним рішення восьмої сесії 6 скликання Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області № 184 від 21.07.2011 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України" та визнано недійсним договір оренди землі від 29.09.2011, укладений між Лугинською селищною радою (далі - Третя особа) та Відповідачем, у зв'язку з тим, що, як з'ясовано господарськими судами, земельна ділянка по вул. Р. Люксембург, 19 в смт. Лугини загальною площею 0,4092 га на момент вилучення перебувала в користуванні Житомирського ОК ТСОУ на підставі державного акта на право постійного користування землею ЖТ 16000037 від 23.10.1997, тому рішенням Третьої особи припинено право постійного користування Позивача земельною ділянкою та укладено з Відповідачем договір оренди цієї земельної ділянки з порушенням вимог статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 15 Закону України "Про оренду землі" і прав Позивача. Вказані рішення залишені без змін постановами Вищого господарського суду України та є чинними. Незважаючи на наведені обставини, Відповідач продовжує займати земельну ділянку без належних підстав, використовуючи також безпідставно у підприємницькій діяльності нежитлове приміщення, яке знаходиться на цій земельній ділянці.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

19.01.2018 Господарський суд Житомирської області вирішив у задоволенні позову відмовити. Вказане рішення залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2018.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що за результатами проведеного 04.05.2011 аукціону Третьою особою та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, а саме: нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 375,3 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Б), гаража загальною площею 61,1 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Г), гаража площею 75,3 кв.м., що розташовані за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19, посвідчений приватним нотаріусом 26.05.2011 та зареєстрований в реєстрі за № 3073. Виконком Лугинської селищної ради прийняв рішення № 46 від 26.04.2012 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб", на підставі якого 07.05.2012 Відповідачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 019900. У зв'язку з набуттям Відповідачем права власності на будівлі, розташовані на вказаній земельній ділянці, Третя особа прийняла рішення № 184 від 21.07.2011 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України". Зважаючи на те, що Відповідач набув право власності на вказане нерухоме майно, розташоване на зазначеній земельній ділянці, останній має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташовані належні йому будівлі відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тому підстави для звільнення ним земельної ділянки відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

2. 11.05.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2018, прийняти нове рішення про задоволення позову.

3. 15.06.2018 Третя особа подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити прийняті у справі судові рішення без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

4. 19.06.2018 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Судові рішення прийняті внаслідок неправильного застосування судами частини 1 статті 377 ЦК України, статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та порушення статей 238, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6. На момент відчуження Третьою особою розташованого на земельній ділянці нежитлового приміщення з допоміжними спорудами на користь Відповідача земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Позивача, а не продавця, який у цьому випадку не був ні попереднім землевласником, ні землекористувачем, як того вимагають частина 1 статті 377 ЦК України та стаття 120 ЗК України, що могло б бути підставою переходу права власності. Однак суди не зазначили мотивів відхилення цього аргументу в рішеннях.

7. Оформлення права Відповідача на земельну ділянку є неможливим, оскільки землекористувач цієї земельної ділянки, яким є Позивач, не відмовляється від свого права постійного користування земельною ділянкою, а підстави припинення його права у встановленому порядку відсутні відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2015, залишеної без змін у цій частині постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015 у справі № 906/113/14.

8. Речове право Позивача на земельну ділянку виникло у 1997 році, на час дії законодавства, що не передбачало його обов'язкової реєстрації відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень".

9. Право постійного користування Позивача земельною ділянкою закріплено державним актом про право постійного користування землею ЖТ 16000037 № 37 від 23.10.1997, у зв'язку з чим відповідно до вимог статті 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованим незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Доводи Третьої особи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

10. Зважаючи на те, що Відповідач набув право власності на зазначене нерухоме майно, відповідно до норм закону до Відповідача переходить і право на земельну ділянку, оскільки нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться і переміщення майна є неможливим без його знецінення, використання цього майна неможливе без відповідної земельної ділянки.

Доводи Третьої особи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

11. Твердження Скаржника щодо незаконності набутого права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться на земельній ділянці, не відповідають дійсності.

12. Державний акт не міг бути виданий Позивачу на підставі рішення виконкому Лугинської селищної ради № 112 від 22.10.1997, так як дане рішення передбачало виготовлення державного акта на право постійного користування землею Лугинському РК ТСО України, який вже був ліквідований.

13. Зважаючи на те, що Відповідач набув право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, останній має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташовані належні йому будівлі.

14. Суди попередніх інстанцій встановили, що право/охоронюваний законом інтерес Позивача не порушений, тому відмовили у позові з підстав його необґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

15. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно з частиною 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що у Відповідача виникло право власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, право користування якою не оформлено, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015 у справі № 906/113/14 визнано недійсним рішення восьмої сесії 6 скликання Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області № 184 від 21.07.2011 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України" та визнано недійсним Договір оренди землі від 29.09.2011, укладений між Відповідачем та Третьою особою, за яким передавалась земельна ділянка. Водночас постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2017 у справі № 906/181/16 розглянуто позовні вимоги Позивача про захист його речового права щодо майна, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці та встановлено, що Відповідач як власник нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19 є добросовісним його набувачем. Судові рішення в частині цих вимог чинні. Отже суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про те, що відповідно до статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України Відповідач як власник майна, розміщеного на земельній ділянці, має право на частину цієї ділянки, на якій його майно розміщене. З огляду на наведене доводи Скаржника (пункти 5, 6) про неправильне застосування судами зазначених норм не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в касаційному порядку.

16. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 7) на те, що оформлення права Відповідача на земельну ділянку є неможливим, оскільки Позивач не відмовлявся від свого права постійного користування земельною ділянкою, враховуючи встановлену добросовісність набуття Відповідачем права власності на майно, розміщене на земельній ділянці, що в силу наведених норм надає йому право на частину ділянки, на якій це майно розміщене.

17. Аргументи Скаржника (пункти 8, 9) про те, що на час виникнення у Позивача речового права не передбачалось обов'язкової реєстрації цього права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", а також про те, що його право користування земельною ділянкою закріплене державним актом про право постійного користування, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо права Відповідача як власника будівель та споруд на земельну ділянку, на якій розміщено належне йому майно, відповідно до норм статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

18. Враховуючи наведене доводи Скаржника про неправильне застосування судами наведених норм матеріального права, а також порушення статей 238, 282 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому Суд доходить висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 906/989/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді В. Г. Суховий

Ю. Я. Чумак