Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.09.2020 року у справі №904/5943/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 904/5943/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №214"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2020р.

у складі колегії суддів: Т. А. Верхогляд - головуючий, Л. М. Білецька, І. О.

Вечірко

та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020р.

суддя: М. О. Ніколенко

за позовом фізичної особи-підприємця Хлебас Марини Вікторівни

до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №214"

про стягнення штрафу у розмірі 96 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Хлебас Марина Вікторівна звернулася до господарського суду з позовом до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 214" про стягнення штрафу у розмірі 96 000 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач в односторонньому порядку розірвав договір № 38 від 30.06.2017 на повне технічне обслуговування ліфтів, а тому, на думку позивача, на підставі п. 6.4 договору повинен сплатити штраф за дострокове розірвання договору.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 у справі № 904/5943/19 відмовлено в задоволені позову.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України штрафні санкції мають бути застосовані до учасника господарських відносин лише у разі порушення останнім взятих на себе зобов'язань за договором. При цьому, "нерозірвання" договору не є основним зобов'язанням замовника за договором підряду в розумінні цивільного та господарського законодавства.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2020р. рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено, стягнуто з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 214" на користь ФОП Хлебас Марини Вікторівни штраф у розмірі 96 000,00 грн.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що укладаючи договір №38 на повне технічне обслуговування ліфтів від 30.06.2017р. сторонами у п. 6.4 договору було погоджено договірну санкцію у твердій сумі за порушення відповідачем взятого на себе господарського зобов'язання щодо доручення позивачу організації та виконання робіт по повному технічному обслуговуванню ліфтів на об'єктах замовника на певний строк. Таким чином, підписуючи редакцію договору, відповідач фактично погодився з передбаченими ним умовами. Між тим, надаючи оцінку умовам договору, суд першої інстанції не врахував, що положення договору щодо застосування до відповідача санкцій за дострокове розірвання не визнані у передбаченому законодавством порядку недійсними.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив №214" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень визначено п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Скаржник зазначає, що під час прийняття оскаржуваних рішень в судах були відсутні належні докази повідомлення обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №214" про наявність в провадженні судів господарської справи №904/5943/19, оскільки поштові повідомлення органів зв'язку, які були повернуті на адресу суду з посиланням "за закінченням терміну зберігання", не свідчили ні про відмову стороні від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

За твердженням скаржника, про існування оскаржуваних рішень він дізнався лише після отримання листа приватного виконавця разом з постановою про арешт коштів, виданої на підставі наказу господарського суду у даній справі.

Також в касаційній скарзі зазначається, що у примірнику договору №38 від
30.06.2017 на повне технічне обслуговування ліфтів, який наявний у відповідача та додається до касаційної скарги, відсутні умови щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за дострокове розірвання цього договору.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що договір №38 від 30.06.2017 на повне технічне обслуговування ліфтів, який надано із позовною заявою, є єдиним узгодженим екземпляром, погоджений сторонами та за яким сторони регулювали свої відносини, а відповідач надає до касаційної скарги нові докази. Також зазначає, що про наявність п. 6.4 договору відповідач знав у момент підписання договору.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Між обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 214" як замовником та ФОП Хлебас Мариною Вікторівною як підрядником було укладено договір на повне технічне обслуговування ліфтів № 38 від 30.06.2017.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по повному технічному обслуговуванню ліфтів на об'єктах замовника згідно чинного законодавства України відповідно з додатком 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість робіт за цим договором складає 144
000 грн., що складається з щомісячних платежів за виконані роботи в розмірі 4
000 грн. протягом строку дії договору (тридцяти шести місяців).

Пунктом 7.1 договору визначено, що договір діє з 01.07.2017 по 29.06.2020.

Відповідно до п. 7.5 договору у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи однієї зі сторін, вона зобов'язана письмово, за 14 календарних днів до терміну розірвання договору, повідомити про це іншу сторону.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що у разі дострокового припинення договору з вини замовника або розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою замовника, останній сплачує підряднику штраф в розмірі вартості робіт за тридцять шість місяців, зазначеної в п. 2.1 договору, за вирахуванням фактично оплачених по договору робіт.

Листом № 67 від 16.07.2018 замовник звернувся до підрядника з листом про розірвання договору.

Листом № 6 від 31.07.2018 підрядник вимагав від замовника сплатити штраф у розмірі 96 000 грн. на підставі п. 6.4 договору за дострокове розірвання договору.

Відповіді на вказаний лист відповідач не надав, штраф не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, що стала підставою відкриття касаційного провадження у даній справі, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

За положеннями п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є її розгляд за відсутності будь-кого з учасників лише за умови не повідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання.

За змістом ст.ст. 2, 7, 13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ст.ст. 2, 7, 13 ГПК України.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Статтею 120 ГПК України для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2019, від 15.01.2020, від 12.02.2020, а також рішення місцевого господарського суду від 12.03.2020 та ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2020 були направлені відповідачу, проте поштові конверти із вказаними відправленнями, разом із повідомленнями про вручення поштового відправлення, повернуті відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання" (а. с. 45-46,53-54,63-64,86-87).

Повернення повістки про виклик до суду чи ухвали суду про призначення розгляду скарги з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову сторони від одержання повістки (поштового відправлення) чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Подібну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.12.2018 у справі №752/11896/17-ц, від 12.02.2019 у справі №906/142/18.

За таких обставин не можна дійти висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій, тобто відповідач взагалі не був обізнаний про існування судового провадження щодо нього.

Місцевий господарський суд, здійснивши розгляд справи без участі відповідача, за відсутності інформації щодо його належного повідомлення про час і місце розгляду справи, не звернув увагу на те, що конституційне право на участь у судовому розгляді, бути належним чином повідомленим про дату судового засідання не може бути формальним, це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції на викладене уваги не звернув, не виправив порушення норм процесуального права, яке було допущено місцевим господарським судом, та припустився такого ж порушення.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України.

Оскільки Судом встановлено, що відповідача не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, і справу в обох попередніх інстанціях розглянуто без участі відповідача, враховуючи, що відповідач обґрунтовує свою касаційну скарга саме такою підставою, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду даної справи.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №214" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2020р. у справі №904/5943/19 скасувати.

Справу №904/5943/19 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець