ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/1991/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корунд Газ",
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста",
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Корунд газ"
на рішення господарського Одеської області
від 04.10.2017
у складі судді Желєзної С.П.
та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 23.11.2017
у складі колегії суддів: Разюк Г.П. (головуючий), Головея В.М., Колоколова С.І.
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС Голд",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста",
про стягнення 24 136, 00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС Голд" (далі - ТОВ "СТС Голд", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" (далі - ТОВ "Веста", відповідач) про стягнення 24 136, 00 грн. збитків, які завдані внаслідок перешкоди в користуванні об'єктом оренди і складаються із суми гарантійного платежу, витрат на оплату комунальних послуг та вартості робіт, які замовлялись позивачем з метою проектування та облаштування газозаправних пунктів на орендованих площах.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.10.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі № 916/1991/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Приймаючи судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з відсутності в діях відповідача вини, як необхідної складової для повернення в порядку п. 6.4 договору оренди № 19/01/17В-АГЗП від 19.01.2017 суми авансової орендної плати, гарантійного та інших платежів та відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 04.10.2017 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі № 916/1991/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корунд Газ" (змінено найменування на підставі протоколу загальних зборів № 01/18 від 06.02.2018 з ТОВ "СТС Голд" на ТОВ "Корунд Газ") звернулось з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, наряду з неповною оцінкою доказів та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1991/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.04.2018.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом касаційного оскарження є постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2018, якою залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 04.10.2017 про стягнення 24 136, 00 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 23.04.2018 задоволено клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корунд Газ" до провадження та здійснити перегляд рішення господарського суду Одеської області від 04.10.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі № 916/1991/17 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Витребувано з господарського суду Одеської області та Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/1991/17.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС Голд" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 19/01/17В-АГЗП, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю у строкове платне користування на умовах оренди асфальтне покриття, загальною площею 200 кв. м., яке знаходиться за адресами: Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Харківська, буд. 45, автодорога Київ-Харків, площею 100 кв. м.; Київська область, Таращанський район, с. Ківшовата, вул. Леніна (вул. Свободи), буд. 2, площею 100 кв. м., а орендар зобов'язується прийняти об'єкт оренди, своєчасно сплачувати орендну плату, інші передбачені умовами даного договору платежі та повернути об'єкт оренди орендодавцю відповідно до умов договору. Сторони обумовили, що об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для розміщення модульних автомобільних газозаправних пунктів заводського виготовлення (операторська, газозаправний модуль заводського виготовлення, інше необхідне обладнання та устаткування).
Факт передачі об'єкта оренди оформлюється двостороннім актом приймання передачі. Акт приймання-передачі об'єкта оренди є підставою для нарахування орендної плати (п. 1.3 договору).
Відповідно до пп. 2.1.6 договору орендар зобов'язується не здійснювати без попередньої письмової згоди орендодавця перебудову, добудову та перепланування об'єкта оренди, крім розташування на об'єкті оренди автомобільних газозаправних пунктів та проведення пов'язаних з цим робіт.
Згідно з п.п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договору місячні платежі складаються із: орендної плати та компенсації за спожиті комунальні послуги. Орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату у загальному розмірі 4 000, 00 грн. До комунальних платежів включені витрати по сплаті вартості електропостачання, водопостачання, водовідведення, компенсація втрат електричної енергії, у зв'язку з її перетіканням в мережах орендодавця.
Відповідно до п. 6.4 договору у випадку розірвання сторонами даного договору оренди з вини орендодавця, останній повертає орендарю суми авансової орендної плати й інших платежів, передоплата яких була здійснена, але які не були покриті наданими послугами та гарантійний платіж у повному обсязі протягом п'яти банківських днів з дня припинення дії договору.
На виконання умов договору, 26.01.2017 між сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі обумовлених договором об'єктів оренди.
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС Голд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екоальянс" (виконавець) укладений договір про надання послуг екологічного характеру № 10-п, предметом якого є надання з боку виконавця послуг з проведення інвентаризації, оформлення звіту по проведенню інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин та розробці документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами замовника, наведеними у специфікації (додаток № 1) до договору.
22.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС Голд" (замовник) та Колективним підприємством "Черкасигазбуд" ім. В.А. Бабанського (підрядник) укладений договір підряду № 15, предметом якого є виготовлення підрядником проектної документації для розміщення модулів для заправки автомобілів зрідженим вуглеводневим газом заводського виготовлення на території 12 існуючих АЗС, в тому числі орендованих у ТОВ "Веста". Платіжним дорученням № 694 від 03.03.2017 підтверджується факт попередньої оплати з боку позивача проектної документації у розмірі 12 000, 00 грн.
10.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС Голд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес інформація технологія" (підрядник) укладений договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 1703-1001/БУД-БІТ, в тому числі за адресами об'єктів замовника, переданих позивачу у справі на підставі договору оренди з ТОВ "Веста".
Листами № 27 від 21.03.2017, № 32 від 05.04.2017 та № 34 від 10.04.2017 позивач повідомив відповідача про проведення протягом періоду з 27.03.2017 по 30.04.2017 робіт з облаштування майданчиків для встановлення модульних автомобільних газозаправних пунктів та просив забезпечити доступ підрядних організацій для виконання вищезазначених робіт.
06.04.2017, 11.04.2017, 08.05.2017 та 19.05.2017 позивачем складені акти про недопуск представниками відповідача позивача до об'єктів оренди, переданих останньому на підставі укладеного між сторонами у справі договору.
Листом № 38 від 24.05.2017 позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від договору, у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють використання орендарем об'єкта оренди та просив повернути суми орендної плати, гарантійного та інших платежів у загальному розмірі 22 066, 18 грн.
22.06.2017 між сторонами у справі складений акт приймання-передачі (повернення) об'єктів оренди, переданих відповідачем позивачу на підставі договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
В статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).
З'ясовуючи питання наявності вини в діях відповідача, як необхідної складової для повернення суми авансової орендної плати, гарантійного та інших платежів в порядку п. 6.4 договору оренди, господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що відповідач виконав свої договірні зобов'язання шляхом підписання акта приймання-передачі від 26.01.2017 об'єкта оренди та за умовами цього договору, останній укладений з метою розташування автомобільних газозаправних пунктів, розміщення яких не потребувала отримання орендарем окремої згоди від орендодавця, оскільки така згода надана в момент укладання договору.
Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем перешкод в користуванні позивачем орендованими площами, відхиливши посилання позивача на вищезазначені акти про недопущення на об'єкт оренди, оскільки останні складені позивачем в односторонньому порядку за участю зацікавлених на його боці особами.
При цьому, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що незважаючи на передбачені чинним законодавством способи захисту прав користувачів майна, позивач не скористався наданим законом правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, як орендаря, в тому числі шляхом усунення перешкод у користуванні об'єктом оренди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України та ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За вимогами ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для застосування такого виду відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відповідно до ст. 32 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Оцінка доказів це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності.
Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з погляду на їх належність, допустимість, достатність та взаємозв'язок є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що слідують із отримуваної доказової інформації.
У справі, яка розглядається, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, за наслідками дослідження наявних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку про відсутність протиправної поведінки відповідача, як необхідного елементу складу цивільного правопорушення.
Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
Аналізуючи через призму ст. 43 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корунд Газ" та залишення рішення господарського суду Одеської області від 04.10.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі № 916/1991/17 без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корунд Газ" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 04.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі № 916/1991/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді Л.Й. Катеринчук
В.Г. Пєсков