ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13889/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Мамалуй О.О., Баранець О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Державної казначейської служби України

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Демидов В.О.)

від 21.09.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Мальченко А.О., судді: Чорногуз М.Г., Жук Г.А.)

від 06.12.2017

у справі № 910/13889/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Головного територіального управління юстиції в місті Києві,

Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про стягнення 44 815,49 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного територіального управління юстиції в місті Києві (далі по тексту ГТУЮ в м. Києві, відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві) про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 438 383,68 грн. в рахунок відшкодування шкоди, 29 693,91 грн. інфляційних нарахувань та 6 738,90 грн. 3% річних.

1.3. В подальшому позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про збільшення позовних вимог, якою позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 7 278,37 грн 3% річних та 30 248,47 грн інфляційних нарахувань за період з 09.02.2017 по 30.08.2017, і яка, відповідно, прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

1.2. Вимоги позовної заяви ґрунтуються на встановленому в судовому порядку факті незаконного стягнення з позивача виконавчого збору на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Пишного А.В. про стягнення виконавчого збору від 05.05.2016 ВП №50980084. При цьому позивач, як на матеріально-правову норму, посилається на приписи ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України, а при нарахуванні на суму шкоди індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних на ст. 625 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі № 910/13889/17 провадження в частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 438 383,68 грн. в рахунок відшкодування шкоди припинено; позов задоволено частково та вирішено стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПАТ "Укртрансгаз" 7 278,37 грн 3% річних та 30 161,05 грн інфляційних нарахувань; в іншій частині позову відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/13889/17 рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- рішенням Господарського суду міста Києва в межах справи № 910/31815/15 від 19.02.2016 (з врахуванням ухвали місцевого суду від 03.03.2016 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Укрцентр" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 4 538 334,22 грн позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "ТВК "Укрцентр" 2 349 839,82 грн основного боргу, 173 736,50 грн 3% річних, 1 795 474,74 грн інфляційних втрат та 64 785,77 грн. судового збору; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

- на виконання рішення у справі № 910/31815/15 місцевим господарським судом 21.04.2016 видано відповідний наказ;

- на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Пишним А.В. постановою від 28.04.2016 відкрито виконавче провадження ВП №50980084, яке згідно з постановою державного виконавця від 05.05.2016 входило до складу зведеного виконавчого провадження №50935594;

- державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в м. Києві Пишним А.В. 05.05.2016 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 438 383,68 грн;

- згідно із платіжною вимогою №231/10 від 21.04.2016 з рахунку позивача були списані грошові кошти у сумі 1 211 979,43 грн в межах зведеного виконавчого провадження №50935594;

- скориставшись правом, наданим стороні для захисту своїх прав при виконанні судових рішень відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), ПАТ "Укртрансгаз" звернулось із скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, обґрунтовуючи скарги безпідставним стягнення виконавчого збору з боржника, оскільки фактично рішення суду було виконано відповідачем самостійно та жодних дій щодо примусового виконання, які передбачено чинним законодавством України, державним виконавцем не вчинялось;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2016 в межах справи № 910/31815/15, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, скаргу ПАТ "Укртрансгаз" задоволено; визнано протиправними дії державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Пишного А.В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 05.05.2016 ВП №50980084; постанову визнано недійсною;

- зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 438 383,68 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням з позивача виконавчого збору згідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Пишного А.В. про стягнення виконавчого збору від 05.05.2016 ВП №50980084;

- в процесі розгляду справи позивачем подано заяву від 21.09.2017, якою повідомлено, що 30.08.2017, тобто вже після звернення позивача із позовною заявою до суду, на рахунок ПАТ "Укртрансгаз" повернуто безпідставно стягнутий виконавчий збір у повному розмірі 438 383,68 грн;

- крім зазначеного, позивачем заявлено вимоги про стягнення нарахованих на суму шкоди 30 248,47 грн 3% річних та 7 278,37 грн інфляційних нарахувань за період з 09.02.2017 по 30.08.2017;

2.3. Припиняючи провадження у справі № 910/13889/17 в частині стягнення на користь ПАТ "Укртрансгаз" з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 438 383,68 грн. в рахунок відшкодування шкоди, місцевий господарський суд на підставі встановленого факту перерахування на рахунок позивача спірної суми в повному обсязі та застосовуючи як правову підставу для припинення провадження у справі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття судом рішення, чинній до 15.12.2017) виходив з того, що у зв'язку з відсутністю спору та оскільки відшкодування суми шкоди відбулося після звернення позивача до суду наявні всі підстави для припинення провадження в цій частині.

В частині часткового стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПАТ "Укртрансгаз", нарахованих на суму шкоди, що заявлена в порядку ст. 1166 Цивільного кодексу України, інфляційних нарахувань в розмірі 30 161,05 та 3% річних в розмірі 7 278,37 грн., місцевий господарський суд, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, виходив з правомірності нарахування на суму шкоди інфляційних сум та річних в якості відповідальності за порушення грошового зобов'язання. При цьому, місцевим судом заявлену суму до стягнення відкореговано.

2.4. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладеної у постановах від 20.01.2016 № 6-2579цс15, від 01.10.2014 № 6-113цс14, зазначив, що оскільки між сторонами у даній справі існує грошове зобов'язання, яке полягає у відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця, та, враховуючи наявність прострочення виконання цього зобов'язання, а також відсутність спеціальних норм, які регулюють вказані правовідносини, вимоги правомірно задоволено судом першої інстанції з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі № 910/13889/17 Державна казначейська служба України подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПАТ "Укртрансгаз" 7 278,37 грн 3% річних та 30 161,05 грн інфляційних нарахувань скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити повністю.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України:

- судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права,окрема, невірно застосовано положення ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена стаття не застосовується до правовідносин, які виникають з приводу виконання судових рішень;

- суди, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних проігнорували позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 20.01.2016 № 6-2759цс15;

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

4.2. Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

4.3. Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України.

4.4. Відповідно до положень ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

4.5. Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням з позивача виконавчого збору на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень про стягнення виконавчого збору від 05.05.2016 ВП № 50980084, встановленою ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2016 у справі № 910/13889/17.

4.6. Суди першої та апеляційної інстанції, встановивши факт відшкодування шкоди, заявленої позивачем в порядку ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України, у вигляді повернення безпідставно стягнутого виконавчого збору, дійшли вірного висновку щодо необхідності припинення провадження в цій частині у зв'язку з відсутністю спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, та зазначене не оспорюється учасниками провадження.

4.7. Предметом оскарження відповідно до вимог касаційної скарги Державної казначейської служби України є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в частині частково стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПАТ "Укртрансгаз" нарахованої на суму визначеної шкоди в порядку ст. 1166 Цивільного кодексу України нарахувань у вигляді 7 278,37 грн 3% річних та 30 161,05 грн інфляційних втрат в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

4.8. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.9. Тобто ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

4.10. Грошовим, за змістом статей 524, 533, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

4.11. Тобто грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

4.12. Аналіз положень статей 1166 та 1173 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що покладення на особу передбаченої статтею 1173 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема, статті 625 ЦК України.

4.13. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

4.14. Отже, дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням шкоди, як деліктного зобов'язання.

4.15. Таким чином, суди попередніх інстанцій при визначенні характеру спірних відносин як деліктні зобов'язання і правовою нормою, що регулює зазначені зобов'язання, помилково поклали на учасника провадження відповідальність за порушення договірних зобов'язань на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

4.16. Отже, у справі, яка переглядається, відсутні правові підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суди не врахували наведених вище норм та дійшли невірного висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України.

4.17. Колегія суддів відповідно до ч. 4. ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки щодо застосування ст. 625 ЦК України, викладені в постанові Верховного суду від 22.03.2018 у справі № 914/3068/16.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. З урахуванням викладеного та меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті неправильним застосуванням норм матеріального права, в зв'язку з чим підлягають скасуванню частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

6. Судові витрати

6.1. У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/13889/17 в частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПАТ "Укртрансгаз" 7 278,37 грн 3% річних та 30 161,05 грн інфляційних нарахувань скасувати.

3. В цій частині прийняти нове рішення, яким у позові про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПАТ "Укртрансгаз" 7 278,37 грн 3% річних та 30 161,05 грн інфляційних нарахувань відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Державної казначейської служби України 3 200 (три тисячі двісті) грн 00 (нуль) коп судового збору за подання касаційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

О.Мамалуй