Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.01.2021 року у справі №904/3251/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/3251/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Хмельовського В. О.,

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

представник - Куценко О. В.,

боржник - Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Посмітного",

представник - Демченко С. В.

розпорядник майна - арбітражний керуючий Капінус Андрій Анатолійович,

представник в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" за вх. № 8938/2020

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2020

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. (головуючий), Білецької Л. М., Верхогляд Т. А.

у справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Посмітного"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

1.28.02.2012 між Приватним акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Посмітного" (далі - ТОВ "Племінний завод імені Посмітного", позичальник) було укладено кредитний договір від 28.02.2012 № 312 (надалі - договір, а. с. 12-16).

2.03.05.2012 між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору (а. с. 16).

3.04.07.2012 між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору (а. с. 17).

4.01.10.2012 між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору (зворотна сторінка а. с. 17).

5.27.08.2013 між банком та позичальником укладено додаткову угоду до кредитного договору (а. с. 18-19).

6.28.11.2013 між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до кредитного договору (а. с. 20-24).

7.29.08.2014 між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до кредитного договору (а. с. 25).

8.29.09.2015 між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до кредитного договору (а. с. 26-31), згідно з яким АТ КБ "ПриватБанк" надало ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" кредитний ліміт у розмірі 11 623 051,69 грн з відсотковою ставкою 12% річних відповідно до пп. А.6, А.7 договору та строком виконання зобов'язань 23.11.2016 відповідно до п. А.3.

9.20.04.2016 між банком та позичальником укладено Договір про внесення змін до кредитного договору (а. с. 32-35), яким визначено, що зобов'язання боржника забезпечуються договором застави від 29.09.2019 № 312/DZ2 (а. с. 40) (майнових прав на отримання коштів по господарському договору), договором застави обладнання від 20.04.2016 № 312/DZ4.

10.25.07.2016 між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до кредитного договору (а. с. 36-39), згідно з яким змінився п. 4.7. договору, а саме визначено розмір винагороди за користування кредитом за формулою, яка погоджена сторонами та зазначена в п. 4.7.

11. Відповідно до п. п. А.1., А.2,1.1,2.1.2 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 29.09.2015) Банк за наявності вільних коштів зобов'язався надати ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 11 623 051,69 грн на поновлення обігових коштів, в обмін на зобов'язання останнього щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

12. Згідно з п. п. 1.2., А.3. Договору (в редакції Договору про внесення змін від
29.09.2015) термін повернення кредиту - згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 3 до Договору в редакції Договору про внесення змін від
29.09.2015) визначений - 23.11.2016.

Подання заяви з кредиторськими вимогами.

13.18.06.2020 АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просило суд відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" та визнати вимоги кредитора в розмірі 8 211 726,18 грн, що вносяться до реєстру вимоги кредиторів: 942 082,73 грн (вимоги, забезпечені заставою), 7 269 643,45 грн (четверта черга), 21 020 грн судового збору (перша черга), 42 507 грн авансування винагороди арбітражному керуючому (перша черга).

14. Звернення ініціюючого кредитора мотивоване наявністю підстав неспроможності останнього погасити кредиторську заборгованість, яка виникла на підставі укладеного з боржником кредитного договору від 28.02.2012 № 312 (з урахуванням укладених додаткових угод та змін до кредитного договору) в сумі 8 211 726,18
грн, яка складається з 6 418 754,18 грн - заборгованість за кредитом, 1 792 972
грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

15.30.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агроцентр" подано до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву до ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" та АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним Кредитного договору від 28.02.2019 № 312 у редакції Договору про внесення змін до Кредитного договору від 28.02.2012 № 312 в редакції від 29.09.2015, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Племінний завод імені Посмітного".

16.03.07.2020 ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" надало до господарського суду першої інстанції відзив на заяву кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якому боржник заперечував проти розрахунку кредитора щодо нарахованих процентів за користування кредитом, а також стверджував про наявність спору про право за кредитним договором від 28.02.2012 № 312.

17. Боржник вказував, що учасником товариства, який володіє 99,99% статутного капіталу ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агроцентр" було подано до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про визнання недійсним Кредитного договору від 28.02.2012 № 312 (справа № 904/3482/20). А тому, оспорювання цього кредитного договору створює перешкоду для порушення провадження справи про банкрутство на підставі частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

18. Також вказано, що ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" не приймає розрахунок відсотків за користування кредитом в повному обсязі. Боржник, з посиланням правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові у справі № 444/9519/12, стверджує, що Банк міг нараховувати відсотки за користування кредитом лише до 23.11.2016, відповідно до Договору про внесення змін від 29.09.2015 до кредитного договору. Боржник також, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові у справі № 5017/1987/2012 від 05.03.2019 (при сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються), вказує, що Банк у своїй заяві не зазначив, за що саме нараховані відсотки.

19.06.07.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3482/20 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агроцентр" до ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" та АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору від 28.02.2012 № 312 до розгляду та відкрито провадження у справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

20.13.07.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/3251/20 за заявою АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" про визнання банкрутом. Визнано грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" на суму 6 418 754,18 грн - заборгованості за кредитним договором. Вимоги щодо 1 792 972 грн - залишено на розгляді суду. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 30.12.2020.

Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Капінуса Андрія Анатолійовича, який діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від
16.07.2013 № 1533.

21. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство та зазначив, що докази, надані заявником в обґрунтування вимог, викладених в заяві, свідчать про наявність ознак неплатоспроможності боржника, що є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Племінний завод імені Посмітного", а також визнання грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" на суму 6 418 754,18 грн - заборгованості.

22. Суд першої інстанцій також дійшов висновку, що розгляд справи № 904/3482/20 за позовом ТОВ "Бізнес Агроцентр" до ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" АТ
КБ "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору не впливає на зобов'язання боржника перед ініціюючим кредитором про повернення тіла кредиту в розмірі 6 418 754,18 грн, оскільки навіть у випадку визнання кредитного договору від 28.02.2012 № 312 недійсним боржник повинен повернути грошові кошти, отримані ним за договором.

23. Щодо стягнення 1 792 972 грн заборгованості по процентам за користування кредитом суд першої інстанції зазначив, що розгляд справи № 904/3482/20 може вплинути на розмір даної заборгованості, у зв'язку з чим вимоги щодо 1 792 972
грн залишив на розгляді суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.

24.06.10.2020 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" задоволено, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020 у справі № 904/3251/20 скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Племінний завод імені Посмітного ". Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" 31 530 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги. Видачу наказу доручено Господарському суду Дніпропетровської області.

25. Апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків:

- наявні в матеріалах справи виписки по рахунку не дозволяють однозначно прийти до висновку про наявність суми боргу без арифметичних розрахунків, що притаманно позовному провадженню, а не на стадії порушення провадження у справі про банкрутство;

- кредитний договір є оспорюваним в порядку позовного провадження. При цьому суб'єктний склад спору не є вирішальним, оскільки цей факт дозволяє боржнику суб'єктивно вважати наявним спору про право. З урахуванням вищевказаних обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави стверджувати про відсутність спору, що є необхідною умовою для порушення справи про банкрутство.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

26.09.11.2020 (згідно з поштовою відміткою на конверті "Укрпошта Експрес") АТ
КБ "ПриватБанк" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020 у справі № 904/3251/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Племінний завод імені Посмітного".

27. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 904/3251/20, АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 24.09.2020 у справі № 916/3619/19 (щодо наявності спору про право як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство).

28. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції всупереч вищевикладеним правовим позиціям Верховного Суду не звернув увагу, що поданий позов у справі №904/3482/20 є позовом не боржника, а третьої особи, та поданий після звернення AT КБ "ПриватБанк" до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Племінний завод імені Посмітного".

29. Скаржник також вказує, що Кредитний договір № 312 від 28.02.2012 та 8 додаткових угоди та договорів про внесення змін до нього, в тому числі укладеними після дати оспорюваного Договору про внесення змін від 29.09.2015, не є оспорюваними, отже, правовідносини, які є підставою для вимог AT КБ "ПриватБанк", є чинними та не оспорюються. Крім того, єдиною підставою недійсності Договору про внесення змін від 29.09.2015 до Кредитного договору № 312 від 28.02.2012, позивач зазначає умови пункту 4.7 договору, згідно з яким нараховується винагорода. Однак, грошові вимоги щодо винагороди не були заявлені AT КБ "ПриватБанк" при зверненні з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Зазначеному також не було надано оцінку судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови.

30. Також, АТ КБ "ПриватБанк" не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявні в матеріалах справи виписки по рахунку не дозволяють однозначно прийти до висновку про наявність суми боргу без арифметичних розрахунків та, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги пояснення AT КБ "ПриватБанк" та правову позицією, викладену Вищим господарським судом України від 06.04.2017 у справі № 905/2009/15, згідно з якою інформація з автоматизованої банківської системи (банківські виписки) є належним доказом факту укладання та виконання кредитного договору, а також Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від.12.12.1998 № 566, стверджує, що надані банківські виписки чітко та однозначно підтверджують видачу кредитних коштів за договором.

31. Таким чином, скаржник вважає, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2020 прийнята з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права - статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 74, частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, з застосуванням норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а отже, підлягає скасуванню.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

32.25.01.2021 до Верховного Суду від надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишити без задоволення. У відзиві ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" стверджує про наявність спору про право як підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, а також про те, що підстави вимог кредитора, які ґрунтуються на факті отримання боржником кредитних коштів є недоведеними у встановлений законом спосіб.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

34. Предметом касаційного перегляду у даній справі є питання наявності чи відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Племінний завод імені Посмітного".

35. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні судових рішень, оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на таке.

36. Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства статтею 300 Господарського процесуального кодексу України встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

37. Верховний Суд зауважує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

38. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

39. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

40. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

41. Положення частин першої-п'ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

42. У силу частини восьмої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

43. Згідно з частиною третьою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

44. Таким чином стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому за колом осіб, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

45. За таких обставин, на думку Верховного Суду, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

46. Звертаючись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Племінний завод імені Посмітного ", АТ КБ "Приватбанк" обґрунтовував свої грошові вимоги неспроможністю боржника погасити кредиторську заборгованість, яка виникла на підставі укладеного з боржником кредитного договору від 28.02.2012 № 312 (з урахуванням укладених додаткових угод та змін до кредитного договору).

47. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

48. Як встановлено судом апеляційної інстанції, за умовами кредитного договору від 28.02.2012 № 312 (в первинній редакції) п. А.4. між сторонами погоджено транзитний рахунок для обслуговування кредиту НОМЕР_1. Змінами, внесеними до кредитного договору, від 29.09.2015 (на підставі яких виник спір про право, а. с. 26-29 т. 1) п. А.4. між сторонами погоджено рахунок для обслуговування кредиту НОМЕР_2. При цьому ініціюючий кредитор підтвердив надання кредиту виписками по рахунку боржника.

49. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи виписки по рахунку не дозволяють однозначно дійти висновку про наявність суми боргу без арифметичних розрахунків, що притаманно позовному провадженню, а не стадії порушення провадження у справі про банкрутство.

50. При цьому суд апеляційної інстанції підкреслив, що фактом невиконання боржником зобов'язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності.

51. Верховний Суд зауважує, що згідно з пунктом 1.19-1) частини 1 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до пунктом 1.19-1) частини 1 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку України.

52. У даному випадку, виходячи зі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, вбачається, що для обслуговування кредитних операцій ініціюючим кредитором для боржника було відкрито транзитні рахунки, при цьому суду першої інстанції не було надано відповідних меморіальних ордерів щодо зарахування на ці рахунки та/або інші рахунки позичальника кредитних коштів.

53. Докази ж надані ініціюючим кредитором на підтвердження здійснення кредитування - виписки по рахункам, на думку Верховного Суду, обґрунтовано не було прийнято судом апеляційної інстанції як належний доказ.

54. Додатково Верховний Суд вважає за необхідне підтримати застосований судом апеляційної інстанції стандарт доведення вимог ініціюючого кредитора як такий, що не повинен викликати у суду, та у майбутньому інших кредиторів боржника - учасників провадження у справі про банкрутство - сумніву в обґрунтованості заявленої ініціюючим кредитором вимоги.

55. При цьому встановлення у кредитному договорі між ініціюючим кредитором та боржником ліміту кредитування не звільняє ініціюючого кредитора від обов'язку надання суду достеменної інформації щодо загальної суми наданого кредиту, дат його часткового погашення, якщо таке мало місце, та детального арифметичного розрахунку тих вимог, що їх наводить ініціюючий кредитор у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.

56. Відсутність такого розрахунку виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки покладає на суд тягар арифметичної перевірки викладених у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство сум.

57. Водночас Верховний Суд зауважує, що, вирішуючи питання процесуальних наслідків подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, яка не містить у собі належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання, суд апеляційної інстанції фактично обґрунтовано послався на норму частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження), яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних суспільних відносин.

58. Доводи скаржника в касаційній скарзі про те, що надані банківські виписки чітко та однозначно підтверджують видачу кредитних коштів за договором, колегія суддів не приймає з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. Щодо аргументу АТ КБ "ПриватБанк" відносно оспорювання спірного кредитного договору не боржником, а третьою особою-засновником боржника та застосування критерію "спір про право", то у цьому випадку у розрізі наявної практики Касаційного господарського суду, Верховний Суд вважає, що у цій справі подання третьою особою позову про оскарження договору, на якому ґрунтуються вимоги кредитора вже після звернення такого кредитора до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, не підтверджує, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право ні за суб'єктним складом, ні за часовим критерієм (подання позову після відкриття провадження у справі про банкрутство) у розумінні підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, відповідно до абзацу 1 частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства. Тобто, суд апеляційної інстанції неналежно врахував висновки щодо застосування частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від
24.09.2020 у справі № 916/3619/19 щодо відсутності/ наявності спору про право як підстави для відкриття/відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність спору про право в цій справі як перешкоди для відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас, у цьому випадку подібна позиція суду апеляційної інстанції не призвела до винесення неправильного рішення з огляду на наявність встановлених у межах цієї справи обставин відсутності належних доказів на підтвердження вимог ініціюючого кредитора.

60. Також, колегія суддів Касаційного господарського суду не бере до уваги посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2017 у справі № 905/2009/15, оскільки за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України остання не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні цієї правової норми.

61. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції.

62. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.

Б. Висновки щодо застосування норми права.

63. Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства. У цій справі подання третьою особою позову про оскарження договору, на якому ґрунтуються вимоги кредитора, вже після звернення такого кредитора до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, не підтверджує, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право ні за суб'єктним складом, ні за часовим критерієм у розумінні підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, відповідно до абзацу 1 частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

64. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова у справі прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

65. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2020- залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат.

66. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" за вх. № 8938/2020 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 904/ 3251/20 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Погребняк