ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1993/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 16.01.2018

у складі колегії суддів: Жекова В.І. (головуючого), Лашина В.В., Лавриненко Л.В.

та на рішення Господарського суду Одеської області

від 24.10.2017

у складі судді: Малярчук І.А.

у справі № 916/1993/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 29 885,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. 14.08.2017 ПАТ „Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Придніпровська залізниця" ПАТ „Українська залізниця" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ" про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 29 885,00 грн. (а.с. 3-4), оскільки в накладній №42571653 у вагоні №60636834 вказана маса вантажу складає 69 900 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 74 800 кг, що на 4 900 кг більше, ніж вказано у накладній, та на 4 800 кг більше, ніж вантажопідйомність вагону.

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2017 (а.с. 84-85) залучено до участі у справі ПАТ „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2017 позов задоволено, а саме стягнуто з ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ" на користь ПАТ „Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Придніпровська залізниця" ПАТ „Українська залізниця" 29 885,00 грн. штрафу та 1 600,00 грн. судового збору (а.с. 172-179), оскільки при переважуванні вагону №60636834 залізницею дотримано спосіб визначення маси вантажу, тобто за допомогою вагонних ваг.

4. У рішенні судом також зазначено, що вагон прямував за окремою залізничною накладною №42571653 та у процесі перевезення не відбувалось перевантаження або перевалки вантажу, лише було відвантажено його надлишки супроти перевізного документа, за яким він прямував. Крім того, комерційний акт №456809/8/9 від 27.03.2017 підписано повноважними особами. При цьому, судом також вказано, що переваження вантажу, про яке йдеться у комерційному акті, здійснювалось на вагах, які мають технічний паспорт, пройшли держповірку.

5. Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, ДП „МТП „Чорноморськ" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, з тих же підстав, що були викладені у відзиві на позов, письмових поясненнях, а також враховуючи те, що відсутність перевірки маси вантажу на станції призначення ставить під сумнів правильність даних, зазначених у комерційному акті, а трафаретна маса тари вагонів дуже часто не відповідає фактичній масі вагону, що також ставить під сумнів точності даних, зазначених у комерційному акті.

6. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі № 916/1993/17 апеляційну скаргу ДП „МТП „Чорноморськ" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017 у справі №916/1993/17 залишено без змін.

6.1 Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

7. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

7.1 ДП „МТП „Чорноморськ" за накладною №42571653 зі станції Іллічівськ Одеської залізниці для ПАТ „Центральний гірно-збагачувальний комбінат" на станцію Грековата Придніпровської залізниці прямував вантаж у вагоні №60636834 (а.с. 8).

7.2 Згідно комерційного акту №456809/8/9 від 27.03.2017 (а.с. 10) на станції П'ятихатки було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №60636834 та виявлено, що ДП „МТП „Чорноморськ" завантажено вантаж, що на 4900 кг більше за вказану у накладній та на 4800 кг більше за вантажопідйомність вагону.

7.3 Так, ДП „МТП „Чорноморськ" вказано у накладній вагу нетто 69 900 кг, тоді як фактично завантажено 74 800 кг. Просипань та поглиблень вантажу не має, вагон бездверний, люки щільно закриті.

7.4 Про підозру щодо перевищення вантажопідйомності вагону вказано й в акті загальної форми №1628 від 25.03.2017 (а.с. 11) та зафіксовано у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (а.с. 14).

7.5 Надлишки вантажу відвантажено залізницею у вагон №67679688 та направлено до ПАТ „Центральний ГЗК", що вбачається з накладної №46112358 (а.с. 9).

7.6 Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки №12 ваг вагонних на станції П'ятихатки (а.с. 12-13), термін експлуатації ваг продовжено до 06.10.2019.

7.7 Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки ваг вагонних ВВ-7419 заводський номер №1 на станції Іллічівськ (а.с. 58-63), 01.02.2017. ваги пройшли повірку та визнані гідними для експлуатації.

7.8 Відповідно до технічних паспортів засобів ваговимірювальної техніки, вантаж, що прямував у вагоні №60636834, був зважений на станції відправлення на 100 тонних вагонних вагах, а на станції П'ятихатки переважування вантажу в цьому вагоні здійснювалось на 150-ти тонних вагах.

7.9 З додатку №3 до Правил оформлення перевізних документів „Пояснення щодо заповнення накладної" вбачається, що способами визначення маси вантажу є наступні: на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно, типи ваг бувають: товарні, вагонні, елеваторні тощо.

7.10 Згідно накладної №42571653, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №60636834 складає 5 977,00 грн., тобто штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати складатиме 29 885,00 грн., як і було зазначено у позові.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

8. 05.02.2018 Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 02.02.2018 № 06/06-27 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017 у справі № 916/1993/17, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Одеського апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

9. 08.02.2018, на підставі пункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 916/1993/17 Господарського суду Одеської області разом з вказаною касаційною скаргою державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" направлена до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1993/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями.

11. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 916/1993/17 за касаційною скаргою державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 02.02.2018 № 06/06-27 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017; призначено вказану касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

12. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

13.1 В порушення вимог митного законодавства перевантаження частини вантажу, який перебував під митним контролем, у інший залізничний вагон відбувалося без дозволу та участі митних органів.

13.2 Надані перевізником докази є неналежними, оскільки вони складені щодо одного вагона № 60636834, а не усієї партії вантажу, яка містилася в п'яти вагонах.

13.3 По прибутті вантажу на станцію призначення не було здійснено обов'язкового повторного зважування партії вантажу для підтвердження виявленого порушення.

13.4 Статут залізниць не може встановлювати відповідальність за порушення у сфері залізничних перевезень, оскільки він не є законодавчим актом в розумінні Конституції України та Законів України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

19. Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

20. Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

21. Згідно з частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

22. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджений Статут залізниць України (далі - Статут).

23. За приписами статей 2, 3 Статуту ним визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

24. Стаття 6 Статуту визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

25. Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

26. Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

27. Статтею 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

28. За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (стаття 122 Статуту).

29. За приписами статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

30. Відповідно до пункту 7 Правил складання актів, недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом.

31. Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

32. Згідно з пунктом 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

33. Відповідно до пункту 12 Правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

34. Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що за результатами перевірки маси переданого до перевезення вантажу позивачем виявлено її невідповідність із даними, зазначеними відповідачем у накладній. Факт перевищення вантажовідправником маси вантажу та завантаження вагона № 60636834 понад його вантажопідйомність підтверджено комерційним актом №456809/8/9 від 27.03.2017, який є належним та допустимим доказом у справі. Встановлення цих обставин відповідно до наведених положень законодавства є підставою для відповідальності вантажовідправника - сплати штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

35. Так, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у комерційному акті зазначено про відсутність за штатним розкладом завідуючого відділенням. Крім того, подані позивачем до справи наказ Виробничо-технологічного підрозділу станції П'ятихатки Структурного підрозділу „Дніпровської дирекції залізничних перевезень" Регіональної філії „Придніпровська залізниця" ПАТ „Українська залізниця" №78/ДС від 06.01.2017, вказує на наявність права підписувати комерційні акти, складені на станції П'ятихатки у заступника начальника станції ОСОБА_6, агентів з розшуку вантажу та багажу, змінних приймальників поїздів станції П'ятихатки.

36. Також, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що право підпису комерційних актів передбачено у робочих інструкціях приймальника поїздів ОСОБА_7, агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_8

37. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що в даному конкретному випадку комерційний акт №456809/8/9 від 27.03.2017 підписано повноважними особами.

38. Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

39. Доводи скаржника про неналежність окремих доказів, у тому числі комерційного акта №456809/8/9 від 27.03.2017, колегією суддів не розглядаються, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому пов'язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом.

40. Доводи скаржника про те, що станцією призначення не було здійснено обов'язкового повторного зважування партії вантажу для підтвердження виявленого порушення, визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що вказані доводи спростовуються обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій. Зокрема, судами з'ясовано, що залізницею у розділі „Є" комерційного акту №456809/8/9 було зроблено відмітку про те, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено, яку засвідчено штемпелем станції та підписом повноважної особи.

41. Доводи скаржника про те, що Статут не може встановлювати відповідальність за порушення у сфері залізничних перевезень визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що вказані доводи ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства, тому не приймаються судом касаційної інстанції. Так, норми Статуту є спеціальними у сфері залізничних перевезень, не суперечать положенням Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і підлягають першочерговому застосуванню. Аналогічну правову позицію висловлено також Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016 у справі № 916/4345/14.

42. Наявність або відсутність порушень перевізником митного законодавства не спростовує факту перевищення вантажовідправником маси вантажу та не звільняє його від відповідальності за виявлені порушення, а тому не входить до предмета доказування у даній справі.

43. Враховуючи наведене, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі спростовуються вищевикладеним.

44. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

46. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

47. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

48. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції під час касаційного провадження.

49. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

50. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

51. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

52. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

53. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

54. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 02.02.2018 № 06/06-27 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017 у справі № 916/1993/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017 у справі № 916/1993/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко