ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/1154/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Цюх Г.З.) від 10.08.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду (головуючий Матущак О.І., судді: Кравчук Н.М., Малех І.Б.) від 22.11.2017

за позовом Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

про стягнення заборгованості в сумі 44 845 грн. 87 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 19.12.2016 Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - Відповідач) 44 845 грн. 87 коп. боргу за спожиту недовраховану електроенергію на Поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 2603930100758 в Івано-Франківському обласному управлінні ВАТ "Ощадбанк", МФО 336503.

2. Позовна заява мотивована невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем за укладеним між сторонами Договором про постачання електричної енергії № 397 від 10.03.2010 (далі - Договір), оскільки Відповідачем не була сплачена на вимогу Позивача вартість недоврахованої електричної енергії, сума якої нарахована Відповідачем в результаті встановлених Позивачем порушень з боку Відповідача Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28, (далі - ПКЕЕ). Порушення були зафіксовані: актом про порушення від 21.04.2016 № 081295 (порушення полягає у втручанні в параметри розрахункового засобу обліку з метою зміни його показників шляхом пошкодження індикатора впливу постійного магнітного поля, який встановлено на кожусі лічильника, спожита недоврахована електроенергія складає 22 762 кВт/год на суму 43 413 грн. 50 коп.), до якого зауважень з боку Відповідача зазначено не було, однак представники останнього акт не підписали); а також актом про порушення від 25.03.2016 № 081282 (порушення полягає у порушенні роботи приладу обліку не звини споживача - через знеструмлення однієї фази в ланцюгах живлення приладу обліку, внаслідок чого при почерговому включенні контрольного однофазного навантаження на фазі "А" імпульси обліку лічильника електроенергії не формувались, а спожита електроенергія не обліковувалась, спожита недоврахована електроенергія складає 751 кВт/год на суму 1432 грн. 37 коп.). Позивач вказав, що ці акти були розглянуті на засіданні комісії, за результатами чого прийняті рішення, що оформлені протоколами № 42 від 16.06.2016 по розгляду акта про порушення № 081295 та № 36 від 09.06.2016 по розгляду акта про порушення № 08128, які разом із розрахунками відповідних сум виписані та відправлені (вручені) Відповідачу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 10.08.2017 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв рішення (яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2017) позов задовольнити: стягнути з Відповідача на користь Позивача 44 845 грн. 87 коп. боргу за спожиту недовраховану електроенергію. Рішення мотивовані належною (відповідно до законодавства) фіксацією Позивачем порушень ПКЕЕ з боку Відповідача, обставини вчинення яких є доведеними, підтверджуються доказами (актами), належним чином оформленими рішеннями про донарахування Відповідачу сум недоврахованої електричної енергії, а відповідно наявністю підстав для задоволення вимог про стягнення заявлених Позивачем сум з Відповідача. При цьому, суди, пославшись на статтю 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) врахували, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2017 (залишеним без змін постановою львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2017) у справі 909/21/17 Відповідачу відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльність комісії Позивача, яка виявилась у ненаправленні на експертизу лічильника № 379949, та про визнання протиправним та скасування рішення комісії, оформленого протоколом № 42 від 16.06.2016, у зв'язку із чим суди вказали, що вказане рішення комісії як підстава для стягнення з Відповідача недоврахованої електричної енергії в сумі 43 413 грн. 50 коп. відповідає вимогам ПКЕЕ.

4. Погодившись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд додав, що предметом спору є матеріально-правова вимога про стягнення оперативно-господарської санкції, яка передбачена пунктом 4.2.3 Договору, пунктом 6.40 Правил та пунктом 1.3 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 (далі - Методика), однак зазначення в позові про стягнення заборгованості замість оперативно-господарської санкції, при умові, що така відповідальність за будь-яких умов незалежно від найменування передбачена договором, не є підставою для відмови у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 13.01.2018 Відповідач подав касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду 22.11.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2017.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, дійшовши висновку, що зазначення в позові про стягнення заборгованості замість оперативно-господарської санкції, при умові, що така відповідальність за будь-яких умов незалежно від найменування, передбачена договором, не є підставою для відмови у позові.

7. Оскільки комісія з розгляду актів про порушення відповідно до пункту 42 ПКЕЕ визначає і обсяг недорахованої електричної енергії, і суму збитків, а в судових рішеннях міститься посилання лише на вказаний пункт ПКЕЕ без посилання на статтю 614 ЦК України та статті 224, 225 ГК України, якими врегульовані питання стягнення збитків, то судові рішення прийняті без застосування належних норм права для правильного вирішення спору між сторонами, які підлягали застосуванню.

8. Апеляційний суд не вказав, чому не були прийняті до уваги доводи та докази Відповідача, що заявлена до стягнення сума недоврахованої електричної енергії є збитками, та не вказав, з яких підстав відхилені доводи про необхідність застосування статті 614 ЦК України та статей 224, 225 ГК України, проігнорувавши при цьому судову практику Вищого господарського суду України з подібних правовідносин.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

9. Доводи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам, наведеним в позовній заяві та оскаржуваних судових рішеннях

Позиція Верховного Суду

Щодо відповідальності за порушення правил користування електричною енергією

10. Заперечення скаржника в касаційній скарзі (пункти 6-8) зводяться до посилання на неправильну правову кваліфікацію Позивачем та судами суми позову, що складає вартість недоврахованої електричної енергії внаслідок допущених споживачем порушень умов Договору та ПКЕЕ. Однак суд не погоджується із вказаними запереченнями як підставами для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

Судами встановлено порушення Відповідачем як споживачем електричної енергії умов Договору та ПКЕЕ, внаслідок чого до нього у встановленому ПКЕЕ та Методикою порядку застосована відповідальність у вигляді нарахування суми вартості недоврахованої електричної енергії (пункт 4.2.3 Договору).

За змістом статті 179 ГК України, договір, що укладається суб'єктом господарювання, який забезпечує споживачів електроенергією, є господарським договором.

Загальні умови, порядок та види відповідальності, які застосовуються до споживачів електричної енергії за порушення умов договору про постачання електричної енергії як господарського договору визначені ГК України.

Питання відповідальності за правопорушення у сфері господарювання врегульовані розділом V ГПК України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Судами встановлено, що спірна сума вимог була заявлена відповідно до пункту 4.2.3 Договору за порушення ПКЕЕ та розрахована відповідно Методики як сума недоврахованої електричної енергії, про що у формі протоколів були прийняті відповідні рішення комісії Позивача.

На підставі викладеного та за результатами аналізу змісту наведених норм статей 216, 217, 235, 237 Господарського кодексу України Суд дійшов висновку, що рішення комісії постачальника електричної енергії, яке за порушення ПКЕЕ згідно з пунктом 6.42 цих Правил приймається у формі протоколу, є підставою для застосування до споживача оперативно-господарської санкції, а нарахована вартість недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією.

Звертаючись з позовом про стягнення вартості недоврахованої електричної енергії, Позивач не змінює правову природу суми, яку він просить стягнути, вона залишається такою, якою вона визначена при прийнятті рішень комісії постачальника електричної енергії, тобто оперативно-господарською санкцією.

Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу (mutatis mutandis постанова Верховного суду від 10.04.2018 у справі № 906/585/17, постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 910/9374/17).

За викладених обставин Суд відхиляє доводи скаржника, що заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача сума недоврахованої спожитої електроенергії є збитками і суди першої та апеляційної інстанцій мали застосувати до спірних правовідносин норми статей 224, 225 ГК України, статей 22, 614, 1212, 1213 ЦК України.

Суд враховує, що Відповідач в касаційній скарзі не заперечує встановлених судами фактів допущених Відповідачем (споживачем) порушень умов Договору та ПКЕЕ, які зафіксовані в установленому законом порядку, а також не заперечує факт нарахування Відповідачу недоврахованої електричної енергії за порушення умов Договору та ПКЕЕ.

Суд також зазначає, що скаржник не навів доводів, яким чином зміна правової кваліфікації заявленої до стягнення вартості недоврахованої електричної енергії у господарському спорі з приводу відповідальності споживача за порушення ПКЕЕ звільняє споживача від відповідальності за таке порушення або звільняє від сплати (стягнення) відповідної вартості недоврахованої електричної енергії з огляду на те, що згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

11. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності задоволення позовних вимог про стягнення вартості недоврахованої електричної енергії не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.

12. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 179, 216, 217, 235, 237 Господарського кодексу Цивільного кодексу України, а також відповідно до встановлених обставин справи.

13. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

14. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2017 у справі № 909/1154/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак