Історія справи

Постанова КГС ВП від 22.09.2022 року у справі №910/13550/20
Ухвала КГС ВП від 07.02.2021 року у справі №910/13550/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/13550/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників судового процесу касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" за вх. № 3400/2021

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021

у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючий), Пантелієнка В.О., Отрюха Б.В.

у справі за заявою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

про банкрутство.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вирішив залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" за вх. № 3400/2021 без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 - без змін. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання правомірності чи протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна за скаргою, поданою після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

2. 11.02.2019 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10956/15, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 та постановою Верховного Суду від 21.05.2020, у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 13.10.2014 № 43, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" у загальній сумі 1 224 239 240,01 грн, що складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 200 000 000 грн, заборгованості за простроченими процентами у розмірі 24 041 095,89 грн, нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 168 144,12 грн та суми штрафу у розмірі 30 000 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.10.2014 року, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1323, на наступне нерухоме майно: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею 9 406,1 кв.м, адміністративного корпусу Б, загальною площею 103,6 кв.м, складу В, загальною площею 1 460,1 кв.м, виробничого цеху Л, загальною площею 181,8 кв.м, складу-рампи П, загальною площею 550,6 кв.м, складу М, загальною площею 534,5 кв.м, складу Т, загальною площею 109,8 кв.м. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" у Державний бюджет України 73 080 грн судового збору.

3. 13.02.2020 Господарським судом міста Києва на виконання вищезазначеного рішення суду видано судовий наказ у справі № 910/10956/15.

4. 28.02.2020 на підставі судового наказу № 910/10956/15 від 13.02.2020 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. відкрито виконавче провадження № 61409886. Стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні є Національний банк України, боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (далі - ТОВ "Станіславська торгова компанія").

5. 12.08.2020 державним виконавцем винесено Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (ВП № 61409886).

6. 02.09.2020 державним виконавцем винесено Постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження ВП № 61409886, згідно якої в якості оцінювача призначено ТОВ "ОФ "Де Візу".

7. 09.09.2020 ТОВ "Станіславська торгова компанія" подано державному виконавцю Заяву про відвід суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання у виконавчому провадженні № 61409886.

8. 28.09.2020 державним виконавцем винесено Постанову про відмову у задоволенні відводу від 09.09.2020 суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання (ВП № 61409886).

9. 28.09.2020 ТОВ "Станіславська торгова компанія" подано державному виконавцю повторно Заяву про відвід оцінювача в порядку статей 19, 23 Закону України "Про виконавче провадження" за № 01-09.09/20, яка не розглянута станом на момент подання скарги на дії державного виконавця, про що буде описано нижче.

10. Водночас, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Станіславська торгова компанія".

11. 07.10.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/13550/20 про банкрутство ТОВ "Станіславська торгова компанія"; визнано вимоги кредитора Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" на загальну суму 1 192 079 665,72 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 07.10.2020 та вчинено інші процесуальні дії.

Подання до суду скарги.

12. 12.10.2020 від ТОВ "Станіславська торгова компанія" надійшла скарга на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича.

13. У скарзі наведено прохання визнати дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо проведення оцінки нерухомого майна ТОВ "Станіславська торгова компанія", а саме нежитлових будівель (цех) загальною площею 12 346,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29 і визначенні його вартості в межах виконавчого провадження № 61409886 неправомірними, а також зобов`язати посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які здійснюють виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 61409886, провести нову оцінку з визначення ринкової вартості цього нерухомого майна.

14. Скаржник наполягав, що оцінка нерухомого майна боржника проведена з порушеннями вимог Закону України "Про виконавче провадження" та не відображає дійсну ринкову вартість майна (є заниженою), а дії державного виконавця є неправовірними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

15. 28.10.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва скаргу ТОВ "Станіславська торгова компанія" на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. задоволено. Визнано дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо проведення оцінки нерухомого майна ТОВ "Станіславська торгова компанія", а саме нежитлових будівель (цех) загальною площею 12 346,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29 і визначенні його вартості в межах виконавчого провадження № 61409886 неправомірними. Зобов`язано посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які здійснюють виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 61409886, провести нову оцінку з визначення ринкової вартості нерухомого майна ТОВ "Станіславська торгова компанія", а саме нежитлових будівель (цех) загальною площею 12 346,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, у межах виконавчого провадження № 61409886.

16. Суд першої інстанції виходив з того, що подана 29.09.2020 держаним виконавцем Заявка № 61409886/20.1/4 на реалізацію арештованого майна ВП № 61409886 є неправомірною, оскільки держаний виконавець Нідченко Д.Є. станом на 24.09.2020 нібито не міг знати вартість майна, а також повідомити про неї боржника і стягувача, оскільки Звіт про оцінку майна, на той час, за доводами боржника, ДВС отримано не було.

17. Також суд першої інстанції зазначив, що повідомлення про оцінку було вчинено з порушенням встановленого порядку, та, відповідно, виконавцем були порушені права ТОВ "Станіславська торгова компанія", гарантовані законом, на участь у здійсненні виконавчих дій, спрямованих на визначення реальної ринкової вартості майна, оскільки лише після здійснення повідомлення боржника про оцінку майна, отримання самої оцінки, державний виконавець розглянув заяву про відвід оцінювачу, яка подавалась ТОВ "Станіславська торгова компанія" 09.09.2020.

18. Крім того, на переконання суду, оцінка майна боржника проведена оцінювачем поверхнево, оскільки, згідно доводів боржника, під час визначення вартості майна боржника ТОВ "ОФ "Де Візу" було не в змозі забезпечити об`єктивність оцінки майна, так як перебуває у партнерських відносинах зі стягувачем - Національним банком України.

19. Загалом місцевий господарський суд дійшов висновків, що оцінка виконана з порушеннями частин третьої і п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та Звіт переважно не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

20. 16.02.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у цій справі. У задоволенні скарги ТОВ "Станіславська торгова компанія" на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. відмовлено.

21. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої-третьої, п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

22. Судом враховано, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, виконавець діяв відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

23. При цьому вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності заявник не заявляв, доказів, які б свідчили про його звернення до виконавця з відповідними заявами про незгоду з результатами визначення вартості майна зазначеного у даному звіті, не надав.

24. Відтак, за умови відсутності доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для задоволенні скарги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

25. 29.03.2021 (згідно з поштовою відміткою на конверті "Укрпошта Стандарт") ТОВ "Станіславська торгова компанія" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу за вх. № 3400/2021, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/13550/20 та направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

26. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови не досліджено низки наданих ТОВ "Станіславська торгова компанія" доказів - експертних висновків, звітів про оцінку та рецензій на них, а також встановлено обставини справи на підставі недопустимих доказів.

27. На думку скаржника, мало місце у цій справі порушення правил підсудності та скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця слід було розглядати в межах справи № 910/10956/15 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

28. Крім того, судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновок, викладений у постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2016 у справі № 3/22/2012/5003.

29. Боржник вважає, що висновок суду апеляційної інстанції грунтується на Звіті про оцінку майна, виготовленому ТОВ "ОФ "Де Візу", який не може вважатися належним доказом.

30. Також скаржник наполягає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку супровідному листу від 23.09.2020 № 98 від ТОВ "ОФ "Де Візу" та не досліджено його зміст.

31. На переконання скаржника, судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги обставини встановлення незаконності постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 02.09.2020 ВП № 61409886.

32. ТОВ "Станіславська торгова компанія" заявило клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на існування виключної правової проблеми, якою, на погляд скаржника, є вирішення питання необхідності укладення договору державним виконавцем із призначеним ним же суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання при здійсненні оцінки майна.

Б. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу.

33. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Національного банку України та від відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Станіславська торгова компанія", в яких зазначено про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права та наведено прохання відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Станіславська торгова компанія".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

34. Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

35. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги ТОВ "Станіславська торгова компанія" на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є., дійшов висновків, що дії виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої-третьої, п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

36. Судова колегія погоджується з таким висновком з огляду на таке.

37. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

39. З урахуванням наведеного, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, відхиляються доводи касаційної скарги, наведені у пунктах 26, 29, 30 цієї постанови, так як це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Судова колегія зауважує, що на розгляд касаційного суду поставлено питання правомірності чи протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, при цьому боржник наполягає на заниженій вартості оціненого майна.

41. Зокрема, судами встановлено, що 01.10.2020 ТОВ "Станіславська торгова компанія" отримала поштове відправлення з трек-номером № 0405347275840, в якому містилось повідомлення головного державного виконавця Нідченка Д.Є. від 24.09.2020 № 61409886/20.1/4 про оцінку арештованого майна.

У відповідності до отриманого Повідомлення про оцінку арештованого майна № 61409886/20.1/4 державний виконавець повідомив ТОВ "Станіславська торгова компанія" про те, що проведена оцінка арештованого майна і відповідно до звіту про оцінку майна від 17.09.2020, загальна ринкова вартість майна боржника ТОВ "Станіславська торгова компанія", на яке було накладено арешт, станом на 17.09.2020 складає 40 966 934 грн. без врахування ПДВ.

42. Із приводу незгоди боржника з діями державного виконавця з оцінки майна, на яке було накладено арешт, необхідно зазначити, що положеннями частин першої-третьої та п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

43. Таким чином законодавством визначено порядок оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна, а саме в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення шляхом звернення до суду.

44. Зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

45. Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

46. Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16, від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц.

47. Можливість оскарження оцінки майна шляхом скасування звіту про оцінку майна, визнання оцінки майна недійсною в порядку оскарження рішень та дій виконавців відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанова від 28.07.2021 у справі № 921/317/18, постанова від 11.11.2020 у справі № 922/585/20, постанова від 24.07.2020 у справі № 906/696/18, постанова від 15.10.2020 у справі № 917/628/17).

48. Як встановили суди та свідчать матеріали справи, у цьому випадку боржник оскаржує оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця.

49. Колегія суддів зазначає, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

50. Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедура оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

51. У частині першій статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

52. За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

53. Згідно з частиною шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

54. Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

55. Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

56. Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

57. Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

58. Згідно п. 38 Національного стандарту № 1 для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

59. Відповідно до пунктів 48-49 Національного стандарту № 1 для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані. Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

60. Так, згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

61. Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

62. Згідно з пунктом 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту № 1).

63. За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

64. Серед доводів, наведених у касаційній скарзі, боржник вказував про невідповідність Звіту про оцінку майна через те, що оцінювач не був присутній безпосередньо на об`єкті оцінки. Проте колегія суддів відхиляє цей довід та зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив, що зі Звіту про оцінку майна (том 4 а.с. 117) вбачається під час огляду об`єкта оцінки представнику виконавця не було надано доступ на територію, тому наявність та справність комунікацій та інженерних мереж неможливо було перевірити. Оцінювач виходив із припущення про наявність необхідних для проведення господарської діяльності підприємства комунікацій, а також їх задовільний стан.

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про відповідність вимогам закону дій по оцінці майна без доступу на територію об`єкта є обґрунтованим.

65. Щодо доводів про порушення правил підсудності та що скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця слід було розглядати в межах справи № 910/10956/15 про звернення стягнення на предмет іпотеки, то судова колегія їх відхиляє у зв`язку з таким.

66. Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

67. Відповідно до положень статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

68. За вимогами частини першої статті 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

69. Проте, за змістом статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

70. Пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

71. Згідно з частиною першою статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 ГПК України.

72. Статтею 30 ГПК України унормовано, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

73. Кодекс України з процедур банкрутства, введений в дію 21.10.2019, є спеціальним законом, що регулює процедури банкрутства та містить норми, які встановлюють обов`язок розгляду майнових спорів за участю боржника виключно у справі про банкрутство, за правилами ГПК України.

Так, у відповідності до частин першої та другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

74. Тобто, майнові спори за участю боржника концентруються виключно в межах справи про банкрутство, що дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо повернення майнових активів боржника у його розпорядження, з метою відновлення платоспроможності такого боржника або належного формування ліквідаційної маси банкрута. Оскарження судових рішень та, відповідно, вирішення процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у господарських справах, ухвалених за результатами розгляду таких спорів, відбувається за правилами ГПК України з урахуванням положень Кодексу України з процедур банкрутства, а тому дана скарга підсудна Господарському суду міста Києва, в якому перебуває справа про банкрутство № 910/13550/20.

75. Така позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.04.2022 у справі № 27/104б та від 29.082022 у справі № 910/10877/17, згідно з якими скарга боржника на дії державного виконавця підпадає під регулювання статті 7 КУзПБ та має розглядалася в порядку господарського судочинства судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

76. Необхідно підкреслити, що саме скаржником було обрано суд, до якого він звернувся зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця, а під час розгляду цієї скарги судами першої та апеляційної інстанцій боржник займав протилежну позицію та наполягав на розгляді скарги в межах справи про банкрутство, а не судом, що видав виконавчий документ.

77. Скаржник у касаційній скарзі наполягав, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновок, викладений у постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2016 у справі № 3/22/2012/5003. Такі доводи є безпідставними, так як зазначена постанова Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики, позаяк за змістом положень частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.

78. Доводи касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги обставини встановлення незаконності постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 02.09.2020 ВП № 61409886 (скасованої ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/10956/15), не спростовують правильних по суті висновків Північного апеляційного господарського суду, оскільки у подальшому постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/10956/15 та встановлено правомірність дій державного виконавця при призначенні суб`єкта оціночної діяльності. Цей висновок щодо правомірності дій державного виконавця при призначенні суб`єкта оціночної діяльності також підтримано Великою Палатою Верховного Суду, про що викладено відповідні мотиви у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/10956/15.

79. Суд касаційної інстанції, беручи до уваги, що боржником не підтверджено належними, вірогідними та допустимими доказами те, що зокрема не надано експертної оцінки вартості майна станом на 2020 рік, що ціна нерухомого майна визначена в Звіті відрізняється від ринкової, а також, що боржником не спростовано у спосіб, визначений законом, висновки суб`єкта оціночної діяльності стосовно ціни нерухомого майна, а фактично зроблено лише припущення, яке за своєю сутністю є суб`єктивним оціночним судженням, погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволенні скарги боржника на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо оцінки майна.

80. Скаржником також було подано клопотання (пункт 32 постанови) про передачу справи № 910/13550/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване тим, що у цій справі наявна виключна правова проблема, якою, на погляд скаржника, є вирішення питання необхідності укладення договору державним виконавцем із призначеним ним же суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання при здійсненні оцінки майна.

81. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

82. Однак Верховний Суд вважає, що наведені в клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстав для передачі справи № 910/13550/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

83. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

84. За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.

85. Заявлене клопотання не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтоване відсутністю сталої, послідовної судової практики у відповідних питаннях та наявністю виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників у ньому, скаржником не доведено існування різних позицій у застосуванні наведених норм матеріального права.

86. У зв`язку з викладеним вище у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

87. Частиною першою статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

88. Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції. Тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" за вх. № 3400/2021 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат.

89. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 301 308 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" за вх. № 3400/2021 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/13550/20 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Погребняк