ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/628/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 (судді: Лакіза В. В. - головуючий, Бородін Л. І., Здоровко Л. М. ) за скаргою Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" на дії приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича

за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" і приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст вимог скарги на дії приватного виконавця

1.1. У січні 2020 року Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" (далі - ТОВ "Светолюкс") звернулося до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії приватного виконавця Скрипника В. Л. (далі - приватний виконавець), в якій просило зупинити реалізацію нерухомого майна - нежитлового приміщення, громадської будівлі (офісні приміщення) загальною площею 208,3 м2, реєстраційний номер 12400753101, розташованого за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, пров. Хорольський, 9, а також визнати недійсною оцінку зазначеного нерухомого майна, проведену суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством "Центр незалежної оцінки та експертизи" (далі - ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи") станом на
23.12.2019 в межах процедури виконавчого провадження.

На обґрунтування скарги ТОВ "Светолюкс" послалося на значне заниження суб'єктом оціночної діяльності вартості нерухомого майна у звіті про незалежну оцінку майна від 23.12.2019 № 919, нездійснення оцінювачем безпосереднього ознайомлення з об'єктом оцінки та зазначало, що визначення вартості майна проводилося порівняльним методом, проте для порівняння були обрані не аналогічні об'єкти, які до того ж аналізувалися оцінювачем вже після складання звіту.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 (суддя Іванко Л. А.) відмовлено в задоволенні скарги ТОВ "Светолюкс" на дії приватного виконавця щодо зупинення реалізації нерухомого майна та визнання оцінки нерухомого майна недійсною.

Місцевий господарський суд визнав недоведеним порушення приватним виконавцем вимог закону у процедурі залучення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні та факт неправомірного заниження оцінки майна.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 скасовано в частині відмови у визнанні недійсною оцінки нерухомого майна - нежитлового приміщення, громадської будівлі (офісні приміщення) загальною площею 208,3 м2, реєстраційний номер 12400753101, розташованого у м. Полтава, пров. Хорольський, 9, належного ТОВ "Светолюкс", проведену суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" станом на 23.12.2019 у межах процедури виконавчого провадження. У цій частині прийнято нове рішення, яким скаргу ТОВ "Светолюкс" на дії приватного виконавця задоволено частково; визнано недійсною оцінку нерухомого майна - нежитлового приміщення, громадської будівлі (офісні приміщення) загальною площею 208,3 м2, реєстраційний номер 12400753101, розташованого у м. Полтава, пров. Хорольський, 9, належного ТОВ "Светолюкс", проведену суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" станом на 23.12.2019 у межах процедури виконавчого провадження. В іншій частині ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 залишено без змін.

Скасовуючи частково ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд установив, що оцінювач не провів особистого огляду об'єкта оцінки, зокрема його внутрішнього огляду, що могло вплинути на результати такої оцінки; у матеріалах справи немає доказів звернення ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" або приватного виконавця до ТОВ "Светолюкс" з вимогою забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до об'єкта оцінки; об'єкти порівняння аналізувались оцінювачем після складання звіту про незалежну оцінку майна, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Поза тим суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення скарги боржника в частині зупинення реалізації майна.

3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на них

3.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 залишити без змін.

АТ "Райффайзен Банк Аваль" вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від
13.03.2018 у справі № 914/881/17, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц, від 30.07.2018 у справі № 23/100-12; зазначає, що обставини у цій справі та справі № 910/7221/17, на яку послався суд апеляційної інстанції у оскарженій постанові, є різними. Скаржник також акцентує на тому, що у цьому випадку оцінювач був присутній за адресою проведення оцінки нерухомого майна та здійснив огляд стану спірного об'єкта нерухомості.

3.2. Водночас, не погоджуючись з ухваленою у справі постановою, до суду касаційної інстанції звернувся приватний виконавець Скрипник В. Л., який у поданій касаційній скарзі просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 залишити в силі.

Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам законодавства, ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суперечить правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від
13.03.2018 у справі № 914/881/17. Приватний виконавець акцентує на тому, що звіт не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності висновки та його дії стосовно своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним. Скаржник вважає, що застережень про неповноту ознайомлення оцінювача із об'єктом оцінки у разі проведення лише зовнішнього огляду майна законодавство не містить, а дата здійснення скріншотів сторінок мережі Internet з продажем подібних будівель не є датою аналізу та порівняння таких об'єктів у ході оцінки. Водночас недоліки чи необ'єктивність, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, оцінки спірного нерухомого майна має доводитися шляхом рецензування, яке не призначалося. Крім того, скаржник вважав за можливе залучити до участі у справі як третю особу суб'єкта оціночної діяльності.

Отже, як свідчить зміст обох касаційних скарг, скаржники вважають неправомірним задоволення судом апеляційної інстанції скарги боржника на дії приватного виконавця саме в частині визнання недійсною оцінки нерухомого майна.

3.3. Від ТОВ "Светолюкс" надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких товариство просить залишити їх без задоволення, а постанову у справі - без змін як таку, що є законною та обґрунтованою. Зокрема, товариство наголошує, що предметом оскарження за скаргою на дії виконавця у наведеному випадку була саме оцінка майна, а не звіт про оцінку майна, при цьому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців, на чому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, від
20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16.

4. Розгляд касаційних скарг та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.09.2020 визначено такий склад колегії суддів у цій справі: Дроботова Т. Б. - головуючий, Зуєв В. А., Багай Н. О.

4.2. Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.3. Як установили суди та свідчать матеріали справи, згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.08.2017 у справі № 917/628/17 стягнуто з ТОВ "Светолюкс" в особі Генерального директора Маруди Л. П. на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" 93 677,01 грн заборгованості за кредитом, 62
712,40 грн заборгованості за відсотками, 16 731,63 грн пені, 2 596,82 грн судового збору.

28.08.2017 на виконання зазначеного судового рішення Господарський суд Полтавської області видав наказ.

Суди попередніх інстанцій також установили, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. перебуває виконавче провадження № 60877735 із примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 28.08.2017 у справі № 917/628/17 про стягнення з ТОВ "Светолюкс" на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості.

13.12.2019 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 18.12.2019 винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на майно боржника, а саме: нежитлове приміщення, громадська будівля (офісні приміщення) загальною площею 208,3 м2, розташоване за адресою: м. Полтава, пров. Хорольський, 9.

Зазначене майно є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 22.02.2013 № 12/0026/119990, укладеним між ТОВ "Светолюкс" і АТ "Райффайзен Банк Аваль", посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т. В., реєстраційний № 364.

Суди попередніх інстанцій установили, що сторони не дійшли згоди щодо вартості описаного майна боржника, у зв'язку з чим приватний виконавець 19.12.2019 виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та залучив для проведення оцінки арештованого майна ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи".

Суб'єкт оціночної діяльності був попереджений приватним виконавцем про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

Постанова приватного виконавця від 19.12.2019 про призначення суб'єкта оціночної діяльності для оцінки майна боржника у виконавчому провадженні не оскаржувалася.

На виконання постанови приватного виконавця від 19.12.2019 суб'єкт оціночної діяльності підготував та надіслав приватному виконавцеві звіт № 919 про незалежну оцінку майна.

Зазначений звіт про незалежну оцінку майна приватний виконавець отримав
24.12.2019. За змістом цього звіту ринкова вартість нежитлового приміщення, громадської будівлі (офісних приміщень) загальною площею 208,3 м2, розташованого за адресою: м. Полтава, пров. Хорольський, 9, становить 454 300,00 грн.

10.01.2020 ТОВ "Светолюкс" отримало повідомлення приватного виконавця стосовно визначення вартості майна боржника, в якому зазначалося, що 24.12.2019 на адресу приватного виконавця надійшов звіт № 919 про незалежну оцінку майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 208,3 м2, реєстраційний номер 12400753101, розташованого у м. Полтава, пров. Хорольський, 9, ринкова вартість без ПДВ - 454 300,00 грн.

Відповідач не погодився із такою оцінкою та зазначав, що у попередньому звіті № 408 про незалежну оцінку майна від 11.07.2018 вартість майна становила 1 316
900,00 грн, а у звіті про оцінку нерухомого майна від 17.01.2020, зробленим на замовлення Генерального директора ТОВ "Светолюкс" Маруди Л. П., ринкова вартість об'єкта оцінки, громадської будівлі (офісного приміщення) загальною площею 208,3 м2, розташованої за адресою: м. Полтава, пров. Хорольский, 9, станом на
17.01.2020 складала 1 897 000 грн.

Вважаючи, що вартість майна у звіті про незалежну оцінку майна № 919 від
23.12.2019 свідомо занижена суб'єктом оціночної діяльності, боржник звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, в якій просив визнати оцінку нерухомого майна, проведену ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" станом на
23.12.2019 в межах процедури виконавчого провадження недійсною, та зупинити реалізацію зазначеного нежитлового приміщення.

4.4. Згідно із частиною 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до частиною 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України, порушено їхні права.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" убачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об'єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов'язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців, що урахував суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної у справі постанови.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16, від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц.

Як установили суди та свідчать матеріали справи, у цьому випадку боржник оскаржує оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця.

4.5. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно із Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина 1 статті 10, частина 1 статті 11 Закону України Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

У частині 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

За змістом частині 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно із частиною 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), також є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктами 15,16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту №1).

За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Відповідно до пункту 15 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та задовольняючи скаргу боржника на дії приватного виконавця в частині визнання недійсною оцінки нерухомого майна, проведеної ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" станом на 23.12.2019 в межах процедури виконавчого провадження, апеляційний господарський суд виходив із того, що експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною. Крім того об'єкти порівняння для визначення вартості спірної нерухомості аналізувались оцінювачем вже після складання звіту про незалежну оцінку майна, що не ґрунтується на вимогах закону, та про що свідчать додатки до звіту.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що у матеріалах справи немає доказів того, що приватний виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об'єкта для його об'єктивної оцінки; посилання у звіті на те, що огляд об'єкта оцінки відбувався в присутності представників власника не відповідають дійсності, чого приватний виконавець не спростував і протилежного не довів, а суд першої інстанції таких обставин не дослідив.

Водночас суд апеляційної інстанції установив, що додані до звіту прайс-листи агентств нерухомості та приватні оголошення, які є його невід'ємною частиною, не є доказами, які підтверджують визначення вартості нерухомого майна порівняльним методом; у пункті 7.1 звіту зазначено, що у зв'язку з обмеженістю і закритістю даних про угоди купівлі-продажу на ринку нерухомості, для розрахунків бралися лістингові (пропозиційні) ціни на подібні об'єкти, які пропонувались у 2019 році з урахуванням поправок на ціну пропозиції; інформація про об'єкти порівняння отримана з мережі Internet (див. пропозиції агентств нерухомості та приватні оголошення в додатках до звіту). Проте як свідчать додатки до звіту, скріншоти сторінок мережі Internet з продажем подібних будівель зроблені 24.12.2019 з 10:57 до 11:04 год, натомість звіт про оцінку нерухомого майна складено
23.12.2019.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час проведення оцінки майна в межах виконавчого провадження було порушено положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту № 1, що є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною.

Стосовно наведених у касаційних скаргах доводів щодо неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки висновок суду у зазначеній справі стосується спору щодо визнання недійсним звіту про оцінку майна, який розглядався в порядку позовного провадження, натомість у цій справі, що розглядається, боржник оскаржив оцінку майна в порядку оскарження дій приватного виконавця, що як уже зазначалося узгоджується, зокрема, із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, де у скарзі на дії та бездіяльність державного виконавця порушувалося питання про визнання недійсною оцінки нерухомого майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження. З цих же підстав не можна взяти до уваги і посилання АТ "Райффейзен Банк Аваль" у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц, від 30.07.2018 у справі № 23/100-12.

Водночас колегія суддів зазначає, що залучення третьої особи до участі у справі на стадії виконання судового рішення процесуальним законодавством не передбачено, тому не бере до уваги наведені у касаційній скарзі доводи приватного виконавця про необхідність залучення до участі у справі як третьої особи суб'єкта оціночної діяльності.

Стосовно доводів про нездійснення рецензування звіту колегія зазначає, що за змістом статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності; підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна); рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) є обов'язковим у разі, коли така оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Інші доводи касаційних скарг стосуються переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та наявних у ній доказів, що згідно з вимогами процесуального законодавства знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Ураховуючи наведені положення законодавства та зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі постанову необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" і приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 917/628/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

В. А. Зуєв