Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.06.2018 року у справі №910/20599/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20599/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"

представник позивача - Раскевич Є.Л.

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"

представник відповідача - Гронь М.А.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Шкодер-С"

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Яковлєва М.Л. - головуючого, Разіної Т.І., Станіка С.Р. від 14 травня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Грєхової О.А. від 02 березня 2018 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання Договору поруки №4Ш15112И/П від 26.10.2016 з підстав істотного порушення відповідачем умов вказаного договору, а саме ненадання позивачу належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором №4Ш15112И від 16.12.2015, виконання зобов'язань за яким забезпечено спірним договором поруки.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2. 26.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (далі - поручитель) та публічним акціонерним товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - кредитор) укладено Договір поруки № 4Ш15112И/П (далі - договір поруки).

3. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Шкодер-С" (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.11.2015 № 4Ш15112И (далі - Кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

4. Відповідно до п. 2 та п. 3 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

5. Позивачем на виконання умов Договору поруки перераховано відповідачу 123 718 376 грн., а саме згідно платіжного доручення № 2285 від 28.10.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по Кредитному договору № 4Ш15112И від 16.12.2015 згідно Договору поруки № 4Ш15112И/П від 26.10.2016".

6. Факт отримання вказаних коштів відповідачем не заперечується, також не подано доказів повернення цих коштів.

7. Відповідно до п. 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

8. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач свого обов'язку не виконав - а саме, не повернув поручителю належним чином посвідчені копії документів після виконання останнім своїх обов'язків, чим порушив істотні умови договору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

10. Мотивуючи своє рішення, суди зазначили, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди. В той час, як позивачем не було належним чином доведено порушень умов договору поруки відповідачем та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору.

11. Крім того, судами зазначено, що для виникнення у відповідача обов'язку передати копії відповідних документів, обов'язок третьої особи за спірними кредитними договорами має бути виконаний позивачем у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та розірвати договір поруки, укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Старт-Н".

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

13. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним:

13.1. скаржник виконав у повному обсязі свої зобов'язання за договором поруки, сплативши відповідачу повну суму зобов'язань боржника за кредитним договором №4Ш15112И від 16.12.2015р. Доказом повного виконання вказаного зобов'язання є платіжне доручення №2285 від 28.10.2016р.

13.2. апеляційний суд дійшов неправомірного висновку, що обов'язок повернення кредитором документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, не є істотним порушенням договору, оскільки, в такому випадку, поручитель значною мірою позбавляється того, на що він розраховував.

13.3. відповідач позбавив позивача можливості скористатися своїм правом, як кредитора, по стягненню коштів з боржника, оскільки не передав свої права за договором. Цивільним кодексом (далі - ЦК України) встановлений спеціальний порядок передачі прав від кредитора до поручителя, який передбачений ч.1 ст.517 ЦК України та ч.2 ст.556 ЦК України та встановлює обов'язок первісного кредитора передати новому кредитору (поручителю, який виконав грошове зобов'язання боржника) документи, які засвідчують права, що передаються (документи, які підтверджують обов'язок боржника).

Позиція публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", викладена у відзиві на касаційну скаргу

14. Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 залишити без змін. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, аналогічні мотивам, з яких виходили суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення по справі.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

15. Верховний Суд, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про розірвання Договору поруки №4Ш15112И/П від 26.10.2016 з підстав істотного порушення відповідачем умов вказаного договору, а саме ненадання позивачу належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором №4Ш15112И від 16.12.2015.

16. Суд вважає, що оскаржувані рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін з наступних підстав.

17. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

18. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

19. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

20. Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

21. За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

22. Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

23. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

24. Відповідно до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

25. Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що для виникнення у відповідача обов'язку передати копії відповідних документів, обов'язок третьої особи за спірними кредитними договорами має бути виконаний позивачем у повному обсязі. Факту виконання поручителем свого обов'язку перед боржником за кредитним договором щодо погашення повної суми заборгованості судами не встановлено.

26. Платіжне доручення № 2285 від 28.10.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по Кредитному договору № 4Ш15112И від 16.12.2015 згідно Договору поруки № 4Ш15112И/П від 26.10.2016" щодо перераховування відповідачу 123 718 376 грн. не може свідчити про погашення поручителем повної суми заборгованості за кредитним договором, оскільки з останнього неможливо встановити повну суму належну до сплати боржником за кредитним договором №4Ш15112И від 16.11.2015. Крім того, докази направлення відповідачем вимоги, у відповідності до п.п. 5, 6 договору поруки, на адресу позивача відсутні.

27. Відповідно до п. 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

28. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

29. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

30. Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

31. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №910/22440/17, від 19.06.2018 у справі № 910/21148/17.

32. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено його право вимагати від відповідача передачі документів, які підтверджують зобов'язання ТОВ "Шкодер-С" перед відповідачем за кредитним договором №4Ш15112И від 16.12.2015.

33. Щодо розірвання договору поруки на вимогу однієї із сторін, у зв'язку з істотним порушенням умов договору, Суд зазначає наступне.

34. Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 Господарського кодексу України.

35. За змістом статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

36. Як уже зазначалося, сторони у спірному договорі обумовили, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за їх письмовою згодою. Однак, як установили господарські суди попередніх інстанцій, належних і допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання договору від 26.10.2016 відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору у матеріалах справи немає.

37. За змістом статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

38. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

39. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

40. Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

41. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та урахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не установили обставин, які передбачали б можливість розірвання договору від 26.10.2016 із підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору (у розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України).

42. Суди попередніх інстанцій з'ясували, що позивачем не надано, як і не містять матеріали справи, доказів на підтвердження того, що невиконання відповідачем зобов'язань є істотним порушенням, внаслідок якого позивач зазнав значних збитків.

43. В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

44. При цьому, у разі невиконання відповідачем умов договору поруки, позивач не позбавлений права звернутись з позовом до суду про зобов'язання виконати умови договору, оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону (ч.1, 2 ст. 556 ЦК України), будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

45. Враховуючи наведені положення законодавства і обставини встановлені судами, та зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору поруки із заявлених ним мотивів, Верховний Суд дійшов висновку, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову про розірвання договору поруки від 26.10.2016.

46. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

48. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

49. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

50. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

52. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

53. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2018 року у справі № 910/20599/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.