ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/65/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 14.12.2017

у складі колегії суддів: Гудак А.В. (головуючого), Олексюк Г.Є., Петухова М.Г.

та на рішення Господарського суду Житомирської області

від 09.11.2017

у складі судді: Маріщенко Л.О.

у справі № 906/65/17

за позовом підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

до фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області

про стягнення 69 240,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення відповідача 69 240,00 грн неустойки за користування торгівельними майданчиками № 149, 150 та 151, нарахованої за період з 01.01.2016 по 01.01.2017.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що орендар не виконав умови частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України і продовжує використовувати торгівельні майданчики № 149, 150 та 151 в своїй господарській діяльності після припинення договору оренди №187 від 31.12.2013 без надання заяви про намір укласти відповідний договір.

3. 03.04.2017 до суду від позивача надійшла заява № 199 від 31.03.2017 про збільшення розміру позовних вимог до суми 86 550 грн за користування торгівельними майданчиками № 149, 150, 151 за період з 01.01.2016 по 31.03.2017.

4. 06.11.2017 від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог № 490 від 02.11.2017, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 126 940,00 грн неустойки за час користування торгівельними майданчиками № 149, 150, 151 з 01.01.2016 по 01.11.2017.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.11.17 р. у справі № 906/65/17 позов Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Коростишівська міська рада Коростишівського району Житомирської області. Вирішено, стягнути з Фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" - 126 940,00 грн. неустойки; - 1 904,10 грн. судового збору.

6. Рішення господарського суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повернув орендовані торгівельні майданчики (звільнив їх), відтак, позивач скористався своїм правом та нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктами оренди за час прострочення, а саме за період з 01.01.2016 по 01.11.2017 в загальній сумі 126 940,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 06.11.2017). Таким чином, неповернення відповідачем об'єкта оренди та перебування в межах наданих торгівельних місць металевих кіосків свідчить про невиконання ним умов пункту 4.3.8 Договору, що надає право позивачу на застосування санкцій, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України. При цьому право позивача на нарахування спеціальної неустойки випливає з положень пункту 5.2 договору, за якими сторони несуть згідно з законодавством України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором.

7. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач Фізична особа-підприємець Веселовська-Галєєва Юлія Володимирівна звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2017 у справі № 906/65/17 та прийняти постанову у справі, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

8. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 по справі № 906/65/17 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни залишено без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 09.11.2017 у справі № 906/65/17 залишено без змін.

9. При розгляді даної справи судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

9.1 Між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" в особі директора Невисевича Олександра Миколайовича (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Веселовською-Галєєвою Юлією Володимирівною (орендар) 31.12.2013 укладено договір оренди №187 (а.с.16-17).

9.2 Предметом договору є торгівельний майданчик №149; №150; №151 загальною площею 15; 15; 18 кв.м., місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку (далі - об'єкт оренди) (пункт 1.1 договору).

9.3 Згідно пункту 1.3 договору, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торгівельної діяльності.

9.4 Пунктом 2.1 договору, передбачено, що орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії договору відповідно до пункту 6 Договору.

9.5 Орендна плата складає 865 грн. 50 коп.; 865 грн. 50 коп.; 1154 грн. 00 коп. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата (пункт 3.1 договору).

9.6 Пунктом 4.3.3 договору, сторони погодили обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

9.7 Відповідно до пункту 4.3.8 договору, орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору у 7-ми денний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря.

9.8 За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України (пункт 5.2 договору).

9.9 Пунктом 5.6 договору передбачено, спори, що виникають у ході виконання договору або у зв`язку з ним, вирішуються шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди - в порядку, передбаченому законодавством України.

9.10 Договір укладено на 1 рік і діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 включно (пункт 6.1 договору).

9.11 Приписами пункту 6.3 договору передбачено, якщо орендар має намір укласти договір на наступний строк, він зобов`язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору подати орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів. За умови відсутності в орендодавця заперечень договір може бути пролонгований на такий же термін. В іншому випадку у відповідності пункту 6.1 договір припиняє дію.

9.12 Даний договір підписаний сторонами договору.

9.13 Додатковою угодою від 17.12.2014 до договору оренди №187 від 31.12.2013 сторони пролонгували договір оренди №187 на термін з 01.01.2015 по 31.12.2015 (а.с.19 т.1).

9.14 Однак, в листопаді 2015, орендар не виконав умови п.6.3 договору, не подав заяви про намір укласти договір, отже, згідно пункту 6.1 договір припинив дію 31.12.2015.

9.15 Оскільки, відповідач не виконав умови пункту 4.3.8 договору оренди №187, і після закінчення дії договору оренди не повернув належним чином об`єкти оренди, а саме: торгівельний майданчик №149; 150; 151 загальною площею 15; 15; 20 кв.м. та не звільнив дані торгові місця згідно договору № 187 та продовжує користуватися об`єктами оренди, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулось з позовом про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

10. 02.01.2018 Фізична особа-підприємець Веселовська-Галєєва Юлія Володимирівна звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою від 29.12.2017 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.11.2017 у справі № 906/65/17, підтвердженням чого є відбиток календарного штемпеля органу поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/65/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями.

12. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 906/65/17 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни від 29.12.2017 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.11.2017 та призначено її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

13. В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

14.1 Суди попередніх інстанцій безпідставно стягнули неустойку за неповернення об'єктів оренди, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували заперечення орендодавця щодо продовження користування об'єктами оренди, тобто висновки судів зроблені без врахування положень статті 764 Цивільного кодексу України.

14.2 Пункт 4.2.5 договору, яким визначено право орендодавця перемістити тимчасову споруду на штрафний майданчик ринку у випадку не звільнення орендарем об'єкта оренди в семиденний термін після припинення дії договору, визначає відсутність необхідності у складанні сторонами приймально - здавальних документів.

14.3 Судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції без змін.

16. Коростишівська міська рада Коростишівського району Житомирської області подала відзив на касаційну скаргу в якому просить рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 скасувати, а справу №906/66/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

16.1 В обґрунтування зазначеного посилається на те, що позивач, зловживаючи тією обставиною, що сторонами договору оренди жодні документи з приймання-передачі об'єктів оренди не складались, намагається видати факт здійснення господарської діяльності відповідача на зовсім іншому місці неіндивідуалізованої, належній Коростишівській міській раді земельній ділянці по вул. Шевенко, 40 в м.Коростишеві, за продовження користування об'єктами оренди і протиправно пов'язати таку діяльність з договором оренди, який закінчив свою дію.

16.2 Зазначає, що оскаржувані рішення є незаконними, оскільки позивачем неправильно обраховано початок строку нарахування неустойки.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

21. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (пункт 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України).

22. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

23. Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

24. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України).

25. За приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

26. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).

27. Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

28. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

29. Задовольняючи позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки матеріали справи не містять виконання відповідачем умов пункту 6.3 договору, останній припинив свою дію 31.12.2015.

30. Відтак, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за період з 01.01.2016 по 01.11.2017 в загальній сумі 126 940,00 грн.

31. Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

32. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування, виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами матеріального права, які повинні бути застосовані у такому випадку.

33. Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, стверджує, що відповідач, всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства протягом 2016 року користувався спірним орендованим майном.

34. Згідно статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

35. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

36. Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про те, що орендодавець (позивач) у строк, встановлений статтею 764 Цивільного кодексу України, заперечував проти дій відповідача щодо користування спірними об'єктами оренди.

37. Водночас, матеріали справи не містять і документів про виконання відповідачем свого обов'язку, визначеного у пункті 4.3.8 договору, згідно з яким останній зобов'язаний у 7-денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві.

38. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

39. Всупереч вказаним вимогам закону, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях в повному обсязі не досліджено факту користування орендарем спірними об'єктами за відсутності заперечень орендодавця з цього приводу.

40. Дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення неустойки з відповідача, починаючи з 01.01.2016, суди попередніх інстанцій не надали також належної оцінки пункту 4.3.8 договору, у якому визначено 7-денний строк на вчинення відповідачем відповідних дій, у сукупності з положеннями цивільного законодавства, якими врегульовано питання строку виконання зобов'язання та правових наслідків невиконання чи неналежного виконання такого зобов'язання боржником.

41. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

42. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідають.

43. Рішення суду має прийматися і цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

44. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не були дотримані.

45. Згідно пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

46. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального закону, а саме статті 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, неповно досліджено зібрані у справі докази, всі обставини справи в їх сукупності, а тому рішення суду першої інстанції від 09.11.2017 та постанову суду апеляційної інстанції від 14.12.2017 слід скасувати, а справу № 906/65/17 слід направити до Господарського суду Житомирської на новий розгляд.

47. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

48. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення по справі № 906/65/17 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній з 15.12.2017, судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.11.2017 у справі № 906/65/17 задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 09.11.2017 у справі № 906/65/17 скасувати.

3. Справу № 906/65/17 направити на новий судовий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко