Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.04.2019 року у справі №910/5096/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5096/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, Баранець О. М., Стратієнко Л. В.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційних скарг Акціонерного товариства "Київенерго" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Головіна К. І.)

від 22.11.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Дикунська С. Я., судді: Мальченко А. О., Жук Г. А.)

від 05.03.2019

у справі № 910/5096/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 937683,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") про стягнення заборгованості за договором №1815/1617-БО-41/17 від 27.10.2016 у розмірі 937683,88 грн на підставі статті 193 Господарського кодексу України, статей 530, 625, 549 Цивільного кодексу України.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Київенерго" в порушення умов договору №1815/1617-БО-41/17 від 27.10.2016 купівлі-продажу природного газу не здійснював вчасно оплати за поставлений природний газ, внаслідок чого утворилася заборгованість та за прострочення оплати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 216859,98 грн, 3% річних в розмірі 58632,53 грн та 269648,26 грн пені.

1.3. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заявлено клопотання про заміну відповідача - ПАТ "Київенерго" на його правонаступника - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") у зв'язку з чим також просив поновити строк для подання цього клопотання та додаткових доказів, що свідчать про факт правонаступництва вказаної особи.

1.4. Клопотання про заміну відповідача правонаступником обґрунтоване тим, що ПАТ "Київенерго" на підставі рішення Київської міської ради від 20.06.2017, у зв'язку із припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2011, повернуто майно до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що належить до енергетичного комплексу міста Києва. Вказане майно на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 та наказу Департаменту комунальної власності міста Києва від 01.08.2018 №370 закріплено на праві господарського відання за КП "Київтеплоенерго". Матеріально-правовою підставою зазначеного клопотання визначено, зокрема, частину 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/5096/18 поновлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений процесуальний строк для подачі доказів, копію яких додано до клопотання про заміну Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про залучення до участі у справі правонаступника відповідача та заміну Публічного акціонерного товариства "Київенерго" його правонаступником - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі у справі №910/5096/18 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", (в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Акціонерне товариство "Київенерго") та Київською міською державною адміністрацією (далі - адміністрація) 27.09.2001 укладено Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва (далі - Угода), за умовами якої відповідачу ПАТ "Київенерго" передано у володіння і користування майно територіальної громади міста Києва, зокрема те, що забезпечує виробництво, постачання та транспортування теплової енергії;

- між ПАТ "Київенерго" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 27.10.2016 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1815/1617-БО-41/17 (з додатковими угодами № 1-5), відповідно до якого природний газ, який постачався за цим договором, використовувався ПАТ "Київенерго" виключно для виробництва теплової енергії, що споживалась бюджетними установами/організаціями;

- Київською міською радою 20.06.2017 прийнято рішення № 439/2661 "Про припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго". Цим же рішенням встановлено продовжити дію Угоди до 26.04.2018 включно; внести відповідні зміни до Угоди згідно з додатком 1 до цього рішення; дію Угоди припинити з 27.04.2018;

- з огляду на припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", згідно наказу Департаменту комунальної власності міста Києва №224 від 04.05.2018 "Про закріплення основних засобів за комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" закріплено на праві господарського відання основні засоби (згідно з додатком 3) з дня, наступного за днем підписання акта приймання-передавання основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються виконавчому органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з володіння та користування ПАТ "Київенерго", що на момент передачі обліковуються за СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго". Згідно наказу Департаменту комунальної власності м. Києва №370 від 01.08.2018 внесено зміни до наказу № 224 від 04.05.2018 та доповнено його новими пунктами;

- відповідно до актів приймання-передачі основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго" майно, що на момент передачі обліковувались за СВП "КТЕЦ" ПАТ "Київенерго" від 31.07.2018;

- довідкою КП "Київтеплоенерго" від 21.09.2018 № 32АУ/6/1/1613 також підтверджено, що на балансі КМДА "Київтеплоенерго" обліковується майно комунальної власності територіальної громади м. Києва з вироблення теплової енергії (індивідуально визначене майно), яке передано виконавчому органу КМДА ПАТ "Київенерго" і раніше використовувалось для вироблення теплової енергії.

2.4. Відмовляючи у задоволенні клопотання про здійснення заміни відповідача ПАТ "Київенерго" на правонаступника - КП "Київтеплоенерго", місцевий господарський суд виходив із відсутності правових підстав для задоволення клопотання. За висновком суду першої інстанції, в цьому випадку відсутні підстави для здійснення процесуального правонаступництва за борговими зобов'язаннями, оскільки положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" в частині їх поширення на суб'єктів господарювання, яким надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, кінцевий власник яких є відмінним від кінцевого власника суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним), суперечить положенням частини 4 статті 13, частин 1 та 4 статті 41, частини 2 статті 61 Конституції України та не підлягає застосуванню до даного спору. В такому разі, виключається можливість заміни боржника (ПАТ "Київенерго ") на КП "Київтеплоенерго" за зобов'язаннями ПАТ "Київенерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за відсутності волі КП "Київтеплоенерго" та факту передачі йому кореспондуючих такому зобов'язанню прав вимоги до споживачів.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що ухвала місцевого суду є такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі №910/5096/18 в частині відмови у задоволенні клопотання про заміну відповідача АТ "Київенерго" його правонаступником - КП "Київтеплоенерго" Акціонерне товариство "Київенерго" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким клопотання задовольнити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Київенерго":

- суди неправильно тлумачать положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки зазначеною нормою встановлено особливий вид правонаступництва. Факт зміни володільця майна, що використовується для виробництва теплової енергії, який відбувся, є достатньою підставою для заміни сторони у справі, зокрема відповідача його правонаступником;

- суди попередніх інстанцій не врахували, що КП "Київтеплоенерго" є суб'єктом господарювання у розумінні пункту 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, до якого можуть бути застосовані положення частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

- судами не враховано обставини, що мають значення для справи, встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18 про затвердження мирової угоди, не зважаючи на те, що ухвала набрала законної сили;

- в порушення статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України господарські суди не надали оцінку зібраним у справі письмовим доказам в цілому та не всебічно з'ясували обставин, на які посилалися сторони;

- судами не враховано правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 35/344-07, від 27.06.2018 у справі № 23/5009/3283/11.

3.3. Також не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від
22.11.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від
05.03.2019 у справі №910/5096/18 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані ухвалу місцевого господарського та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким залучити до участі у справі правонаступника ПАТ "Київенерго" - КП "Київтеплоенерго".

3.4. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України":

- скаржник стверджує, що суди не застосували закон, який підлягав застосуванню, а саме: статтю 191, частину 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", частину 1 статті 8, частину 4 статті 13, частини 1 та 4 статті 41, частину 2 статті 61, статтю 147, статтю 150 Конституції України та допустили порушення норм процесуального права, зокрема частини 1 та 2 статті 11, статтю 52, статтю 236 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

- на думку скаржника, частина 3 статті 22 Закон України "Про теплопостачання" є імперативною нормою та не потребує наявності згоди (волі) суб'єкта господарювання, якому надано в користування майно з вироблення теплової енергії на правонаступництво, а також не містить вимог про залежність правонаступництва від наявності компенсаторних механізмів стягнення боргу зі споживачів. Не містить таких умов (вимог) щодо правонаступництва й інше чинне законодавство України;

- факт надання в користування майна з вироблення теплової енергії КП "Київтеплоенерго" підтверджено документально, що є законодавчо визначеною підставою для виникнення матеріального правонаступництва у КП "Київтеплоенерго" за борговими зобов'язаннями ПАТ "Київенерго" з оплати спожитих енергоносіїв перед компанією, що виникли у результаті використання майна з вироблення теплової енергії є факт отримання в користування (господарське відання) КП "Київтеплоенерго" майна з вироблення теплової енергії, що раніше використовувалось ПАТ "Київенерго", і таке матеріальне правонаступництво відбулось з моменту надання КП "Київтеплоенерго" в користування майна з вироблення теплової енергії, у зв'язку з чим замінився боржник у зобов'язанні;

- суди у рішеннях, що оскаржуються, не надали належної оцінки правовій природі 3% річних, інфляційних нарахувань як міри компенсації за користування грошовими коштами та неустойки. Так, на думку позивача, боргові зобов'язання з інфляційних втрат, 3% річних та пені є похідними та нерозривно пов'язані з основним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу і виникли внаслідок здійснення господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії для задоволення суспільних потреб громади міста Києва. Таким чином, при настанні обставин, передбачених ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", первісний боржник вибуває із зобов'язання в цілому, а не тільки з його частини, і вся сукупність прав і обов'язків, які становлять зміст зобов'язання, переходить до нового боржника;

- помилковими, на думку скаржника, є висновки судів попередніх інстанцій про дискримінаційний характер норми, закріпленої у частині 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки не враховано ні висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях "Пічкур проти України" від 07.11.2013 та "Вілліс проти Сполученого Королівства" щодо визначення терміну "дискримінація", ні відсутність обставин, які б свідчили про дискримінацію Комунального підприємства "Київтеплоенерго" зазначеною нормою;

- застосування положень частини 2 статті 61 Конституції України як норми прямої дії у спірних правовідносинах є безпідставним, оскільки власність гарантує не лише права власників, а й зобов'язує, покладає на них певні обов'язки. Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Отже, для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб'єктів правовідносин;

- частина 6 статті 11 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду повноваження дійти висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України і не застосовувати такий закон, що суперечить принципу верховенства права, що закріплений у статті 8 Конституції України та статті 150 Конституції України, що визначає повноваження Конституційного Суду України;

- скаржник вважає, що незастосування закону, який не втратив чинність, і щодо якого не ухвалено рішення Конституційного Суду України про визнання його неконституційним, у цьому випадку порушує принцип правової визначеності як елемент верховенства права в частині непередбачуваності застосування чинних правових норм та порушення державою обов'язку дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію.

3.5. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у поясненні на касаційні скарги наголошує на тому, що мирова угода, затверджена судом у справі №910/7807/18, не містить жодного положення, за яким КП "Київтеплоенерго" приймало б на себе всі права та обов'язки АТ "Київенерго" за укладеними договорами з позивачем.

Навпаки, сторони визначили, що порядок погашення зобов'язання з оплати за спожиті енергоносії визначається окремим договором (п. 1.7 мирової угоди), а мирова угода не є новацією в укладених договорах купівлі-продажу природного газу, укладеними між позивачем та відповідачем, а отже, залишаються чинними та обов'язковими для сторін цих договорів.

Відповідач мав та має всі можливості стягувати заборгованість за надані послуги зі споживачів та, відповідно, проводити розрахунки з позивачем. Водночас, законодавство України та умови укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу природного газу не ставлять у залежність один від одного питання наявності у АТ "Київенерго" майна для виробництва теплової енергії від своєчасності та повноти розрахунків споживачів за надані їм відповідачем послуги та, відповідно, виконання ним договірних зобов'язань перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

4.2. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Суд, вирішуючи питання процесуального правонаступництва, відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та стосовно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

4.3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Отже, правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.

4.4. Правовою підставою для здійснення правонаступництва ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вказав положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

4.5. Частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

4.6. Отже, зазначена норма передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" визначає випадок правонаступництва за борговими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб'єктом господарювання, який одержав таке майно в користування.

4.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що цілісний майновий комплекс був повернутий власнику (територіальній громаді м. Києва, яку представляє Київська міська рада) попереднім користувачем (Публічним акціонерним товариством "Київенерго") у зв'язку з припиненням дії угоди, на підставі якої попередній користувач володів та користувався комплексом. В подальшому комплекс був переданий власником у володіння та користування іншому суб'єкту господарювання - Комунальному підприємству "Київтеплоенерго". Тобто мають місце обставини, за яких кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи.

У випадку передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов'язань до нового суб'єкта, а відтак і зміна особи кінцевого учасника (власника).

За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об'єктів теплопостачання конкретним суб'єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, у разі здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи.

Тоді як держава відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

4.8. Відповідно до частин 1, 4 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведені положення поширюються на всіх суб'єктів права власності, в тому числі на органи місцевого самоврядування (створювані ними комунальні підприємства).

4.9. Правова сутність статей 13 та 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів про те, що поширення положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на дані правовідносини буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (в тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а, отже, суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

4.10. Таким чином, Касаційний господарський суд відхиляє доводи скаржників про помилковість тлумачення апеляційним господарським судом приписів частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

4.11. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18, у межах якої розглядалися вимоги, зокрема, АТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго" про зміну правовідносин за договорами постачання природного газу (у тому числі за договором постачання природного газу від 27.10.2016 № 1815/1617-БО-41/17) затверджено мирову угоду від 09.10.2018.

Відповідно до змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18 КП "Київтеплоенерго" стало правонаступником АТ "Київенерго" за договором від 27.10.2016 № 1815/1617-БО-41/17 постачання природного газу в частині основного боргу в сумі 62292,28 грн.

Водночас, зазначена сума основного боргу за договором № 1815/1617-БО-41/17 від
27.10.2016 КП "Київтеплоенерго" перерахована ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на виконання умов мирової угоди.

У мировій угоді від 09.10.2018 сторони визнали та погодили, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані відповідно до умов договорів за борговими зобов'язаннями станом на дату підписання мирової угоди і тих, що будуть нараховані відповідно до умов договорів за борговими зобов'язаннями, не є предметом врегулювання цієї мирової угоди, а питання їх стягнення підлягає вирішенню у судовому порядку в рамках окремого судового спору/судових спорів. При цьому сторони домовились, що наявність підстав для стягнення з КП "Київтеплоенерго" таких нарахувань буде визначатися за результатами розгляду судами спорів за відповідними вимогами ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4.12. Отже, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, КП "Київтеплоенерго" стало правонаступником АТ "Київенерго" лише в частині зобов'язань з оплати спожитого останнім природного газу, тобто в частині основного боргу (з дати затвердження судом мирової угоди).

4.13. Крім того, за змістом положень цивільного законодавства похідні зобов'язання (інфляційні, 3% річних, пені, штрафи) автоматично слідують за основним зобов'язанням, а тому їх правонаступництво КП "Київтеплоенерго", з огляду на правову природу їх виникнення, - неправомірну поведінку ПАТ "Київенерго" щодо належного виконання договірного зобов'язання, суперечитиме принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Вирішуючи питання процесуального правонаступництва відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

За загальним правилом покладення обов'язку боржника на КП "Київтеплоенерго" є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов'язків).

У випадку повернення цілісного майнового комплексу для вироблення теплової енергії з користування АТ "Київенерго" власнику, яким у цьому випадку є орган місцевого самоврядування (Рада) в особі створеного нею комунального підприємства (КП "Київтеплоенерго"), якому передано відповідне майно, зазначений власник позбавлений права відмовитися від експлуатації такого об'єкту, що свідчить про відсутність волевиявлення власника чи нового користувача комплексу на прийняття боргів попереднього власника.

4.14. За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій інстанції про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну відповідача - АТ "Київенерго" на його правонаступника - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") у даній справі є обґрунтованим.

4.15. Суд касаційної інстанції не погоджується з посиланнями скаржників на правові висновки щодо застосування приписів статті 22 Закону України "Про теплопостачання", викладені у постановах Касаційного господарського суду від
27.06.2018 у справі №23/5009/3283/11 та від 06.09.2018 у справі №35/344-07 та не враховує їх, оскільки обставини та суб'єктний склад зазначених справ порівняно зі справою, що розглядається, є різними, що виключає можливість їх застосування судом касаційної інстанції у цій ситуації.

4.16. Інші доводи, викладені в касаційних скаргах Акціонерного товариства "Київенерго" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.17. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин колегія суддів відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №910/5082/18, від 18.03.2019 у справі №910/5244/18, від 20.03.2019 у справі №910/7715/18, від 08.05.2019 у справі №910/5080/18.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень частин 1, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду клопотання про заміну первісного позивача правонаступником прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Київенерго" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 910/5096/18 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко