Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.01.2021 року у справі №911/802/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/802/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання - Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Циба Р. А. (наказ від 16.03.2020 №16.03/04-к/тр),

відповідача - Клюйко А. А. (наказ від 02.04.2018 №2-к),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"

на ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020

за позовом дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт"

до приватного акціонерного товариства "Група "Омега"

про стягнення 1 625 702,37 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (далі - ДП
ДГЗП "Сепцтехноекспорт", позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Група "Омега" (далі - ПАТ "Група "Омега", відповідач) про стягнення 1 625 702,37 грн заборгованості за договором комісії від 31.05.2010 №STE-1-114-Д/К-10 (далі - договір).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором в частині відшкодування витрат, здійснених комісіонером (позивачем) в забезпечення виконання доручення за договором комісії, а саме: відшкодування банківських витрат з покриття контргарантії в сумі 41147,92 євро
(SWIFT-повідомлення від 14.06.2019), що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату платежу 26.06.2019 становила 1227291,73 грн. ; відшкодування витрат на управління банківськими гарантіями в сумах 4321,88 грн., 4051,25 грн., 4230,30 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2020 (суддя - Третьякова О. О.) у справі №911/802/20 позовну заяву ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" від 31.03.2020 №31.8/147/545-20 до "Група "Омега" про стягнення 1 625 702,37 грн залишено без розгляду.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 (колегія суддів у складі: Шаптала Є. Ю., Куксов В. В., Коробенко Г. П. ) ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2020 залишено без змін.

2.3. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; не подав та не повідомив суд про можливі обставини, які ускладнюють або унеможливлюють їх подання; також не клопотав про продовження процесуального строку на подачу доказів. Судом не було встановлено обставин, що створюють для позивача перешкоди у процесі подання доказів, проти витребування яких позивач не заперечував і витребування яких було мотивоване тим, що вони можуть мати істотне значення для встановлення фактичних обставин справи, які входять до предмету доказування. Оскільки невиконання позивачем судового рішення про витребування доказів є таким, що не має поважних причин, а неподання позивачем витребуваних доказів перешкоджає вирішенню цього спору, суд дійшов висновку, що позов на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підлягає залишенню без розгляду.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. Позивач у касаційній скарзі до Верховного Суду, зазначаючи про недотримання судами попередніх інстанцій положень процесуального законодавства та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані рішення та постанову скасувати повністю, а справу передати на розгляд по суті до суду першої інстанції.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1 Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій проігнорували обставини введення карантину по усій території України. У зв'язку з чим представником позивача у підготовчих судових засіданнях надавались усні пояснення щодо існування об'єктивних поважних причин, які унеможливлюють надання витребуваних судом оригіналів рекламаційних актів. Рекламаційні акти в рамках Контракту №STE-1-192-K/KE-11 PC 29 (2008)А/15264/РРО-3 (і) від 23.11.2009 (далі - Контракт) надсилались факсимільним зв'язком на адресу позивача індійською стороною - службою контролю якості (малогабаритні вироби) Міністерства оборони Індії, а тому отримання їх оригіналів з Індії під час дії карантинних обмежень, фактично унеможливило виконання ухвали суду про витребування оригіналів зазначених рекламаційних актів. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що оригінали витребуваних доказів не були надані позивачем без поважних причин, оскільки триваючі обмеження у світовому транспортному сполученні, які викликані пандемією, і є об'єктивною та поважною причиною неподання позивачем витребуваних судом доказів, які знаходяться на території Індії.

4.1.2 Позивач вказує, що протягом підготовчого провадження він добросовісно виконував свої процесуальні обов'язки та робив все можливе для забезпечення належного розгляду справи. Зокрема, на вимогу суду позивач забезпечив професійний переклад рекламаційних актів українською мовою з англійської. Крім того, на прохання відповідача позивач надавав останньому витребувані документи, а саме: лист ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" №STE-40/132-V від 28.01.2019, який в подальшому з перекладом був долучений до матеріалів справи самим відповідачем (копія заяви ПАТ "Група "Омега" за №02/06-20 від 10.06.2020 про надання доказів також додавалась позивачем до апеляційної скарги).

4.1.3 Позиція суду першої інстанції з якою погодився суд апеляційної інстанції, яка виявилась у залишенні позовної заяви без розгляду, по відношенню до процесуальних прав та обов'язків сторін спору є такою, що суперечить ряду принципів господарського судочинства, зокрема, рівності перед законом і судом (стаття 7 ГПК України), змагальності сторін (частини 2 та 4 статті 13 ГПК України) пропорційності (стаття 15 ГПК України).

4.1.4 Судами попередніх інстанцій необґрунтовано зроблено посилання на положення частини 4 статті 80 ГПК України, оскільки приписи вказаної статті стосуються стадії подання позовної заяви, з якою вимагається надання сторонами всіх наявних доказів разом з першою заявою по суті справи, і не стосуються процедури витребування оригіналу того доказу, копія якого була надана разом із першою заявою по суті справи. Суди не врахували, що витребувані судом докази були подані позивачем разом з позовною заявою, але у вигляді копій, оскільки надсилались позивачу факсимільним зв'язком. На думку позивача, суд першої інстанції, був зобов'язаний керуватись положенням частини 6 статті 91 ГПК України та надати належну оцінку наявним у справі доказам під час розгляду справи по суті та не мав права залишити позовну заяву без розгляду.

4.1.5 Всупереч вказаним нормам закону, обставинам справи та наведеним доводам позивача, суд не був позбавлений можливості розглянути справу за наявними в ній доказами. Натомість суди попередніх інстанцій ухвалили необґрунтовані рішення, якими фактично позбавили позивача права на суд, гарантованого Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (стаття 6), ГПК України (частина 1 статті 4) та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (стаття 2, частина перша статті 8).

4.1.6 За твердженням позивача суди попередніх інстанцій застосували норму права (пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України) без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 зі справи №909/1425/13.

4.2. Доводи інших учасників

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а також просить оскаржувані ухвалу та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.2.2. Так, за твердженням відповідача, позивач обґрунтував свій позов саме наявністю рекламаційних актів, копії яких він додав до позовної заяви. Судом першої інстанції ухвалою від 05.06.2020 витребувано від позивача оригінали цих документів, проте, позивачем проігноровано виконання цієї ухвали.

4.2.3. Частиною 11 статті 80 ГПК України закріплено, що у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Проте, позивач не звертався до суду з вимогою в порядку частини 80 11 статті 80 ГПК України про виключення з числа доказів документів, описаних в ухвалі від 05.06.2020.

4.2.4. Внаслідок невиконання позивачем вимог ухвали суду від 05.06.2020, суд першої інстанції не міг взяти до уваги вказані рекламаційні акти, якими позивач обґрунтовує свій позов, оскільки вони не відповідають вимогам щодо належності, допустимості та достовірності доказів. Внаслідок невиконання позивачем вимог ухвали суду, позивачем для суду створено перешкоди у перевірці викладених у позові обставин, а також встановлення обставин щодо необхідності захисту майнових прав ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт", як позивача у справі.

4.2.5. Також за твердженням відповідача, наведений позивачем приклад скасування постановою Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №909/1425/13 ухвали суду про залишення позову без розгляду, не є доречним, оскільки не відповідає обставинам справи №911/802/20. За твердженням відповідача справи №909/1425/13 та №911/802/20 не є подібними, оскільки за обставинами справи №909/1425/13 судом витребувано документи для вирішення питання здійснення правонаступництва, а не для вирішення спору по суті позовних вимог. Так, у даній справі судом витребувано документи, які необхідні саме для вирішення спору по суті позовних вимог. Другою обставиною у справі №909/1425/13 є неявка позивача в судові засіданні, у даній справі ( №911/802/20) ці обставини взагалі відсутні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

5.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду (яка залишена без змін судом апеляційної інстанції), у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних судом доказів.

5.2. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.3. Згідно зі статтею 2 та частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

5.4. Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

5.5. Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому частини 1 статті 4 ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

5.6. Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у частиною 1 статті 45 ГПК України.

5.7. Як унормовано приписами статті 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 46 ГПК України, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

5.8. Відповідно до частин 1 , 2 статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

5.9. Частиною 2 статті 182 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

5.10. Водночас, вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 зі справи №916/3616/15.

5.11. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, що з огляду на предмет і підстави позову, обставини, які входять до предмету доказування у даній справі є доведення факту порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором. Саме в частині відшкодування витрат, здійснених комісіонером (позивачем) в забезпечення виконання доручення за договором комісії. Так, згідно доводів позивача, відшкодуванню підлягають саме банківські витрати з покриття контргарантії в сумі 41147,92 євро
(SWIFT-повідомлення від 14.06.2019), що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату платежу 26.06.2019 становила 1227291,73 грн та витрати на управління банківськими гарантіями в сумах 4321,88 грн, 4051,25 грн, 4230,30
грн. Вказані обставини ґрунтуються на тому, що 19.07.2011 Інозамовником було складено рекламацію №CQA (SA)/03/11 щодо заміни непридатної до використання частини продукції за номенклатурою 6В1-1-19 Front Sight Base (BI/1005-1074 (6B-1-1-19 - Основа Мушки). Позивач вказував, що такі рекламації неодноразово направлялись Інозамовником на адресу позивача (комісіонера) факсимільним зв'язком 11.03.2018 та 19.03.2018 - копію витягу з рекламаційного акту №CQA (SA)/03/11 та копію рекламаційного акту №CQA (SA)/03/11 позивачем подано до матеріалів справи. В свою чергу, відповідач (комітент) листом від 16.04.2019 відмовив позивачу у задоволенні такої рекламаційної вимоги. У зв'язку із зазначеними обставинами, позивач вимушений був продовжувати строк дії Гарантії та Контргарантії (додаткові угоди від 09.08.2018, від 23.08.2013) та відповідно, позивачем здійснено витрати про стягнення яких заявлено позов у даній справі.

5.12. Суди встановили, що у підготовчому засіданні 05.06.2020 представник позивача надав суду для залучення до матеріалів справи додаткові документи - засвідчений переклад рекламаційного акта №CQA (SA)03/11 (направлений факсом
19.03.2018) та засвідчений переклад рекламаційного акта №CQA (SA)03/11 (направлений факсом 11.03.2019).

5.13. В свою чергу, представник відповідача у відзиві на позовну заяву взагалі заперечував існування рекламації №CQA (SA)/03/11 щодо якості продукції за номенклатурою 6В1-1-19 Front Sight Base (BI/1005-1074 (6B-1-1-19 - Основа Мушки) та вказував про те, що до 23.06.2019 йому як постачальнику (комітенту) взагалі не було відомо про такі обставини. У зв'язку із чим, представником відповідача заявлено суду клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, зокрема: існуючих рекламацій, що стосуються ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" Україна з додатками, копія якого є в матеріалах справи і надана позивачем; повернення виробів, що є предметом рекламації (підставка мушки №BI/1005-1074 (6B-1-1-16 у кількості 196 шт, поставлених за контрактом №STE-1-192-К-KE-09PC29 (2008) A/15267/PPO-3 (i) від 23.11.2009, підписаного ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" Україна, копія якого є в матеріалах справи, що надана позивачем; рекламації №CQA (SA)/03/11 щодо дефектних виробів, виявлених під час спільної приймальної інспекції за контрактом №STE-1-192-K/KE-09PC29 (2008) A/15267/PPO-3 (i) від
23.11.2009, копія якої є в матеріалах справи, що надана позивачем. При цьому представником зауважено, що згідно з умовами договору комісії такий рекламаційний акт по якості поставленої продукції може бути пред'явлений комітенту протягом 30 днів за умови виявлення відповідності. Вказані обставини, на думку відповідача, ставлять під сумнів фактичну наявність у позивача заявлених до витребування доказів в оригіналах. Водночас, на думку відповідача, вказані докази безпосередньо стосуються предмету доказування у справі, а тому вони потребують обов'язковому огляду і дослідженню.

5.14. Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2020 задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів. Суд зобов'язав позивача надати суду оригінали документів, що приєднані до позовної заяви, а також до матеріалів справи за такими назвами: існуючі рекламації, що стосуються ДГЗП "Спецтехноекспорт" Україна з додатками до нього; рекламація №CQA (SA)/03/11 щодо дефектних виробів, виявлених під час спільної приймальної інспекції за контрактом №STE-1-192-K/KE-09PC29 (2008) A/15267/PPO/3 (і) від 23.11.2009; повернення виробів, що є предметом рекламації (підставка мушки №BI/1005-1174 (6B)-1-1-16 у кількості 196 шт, поставлених за контрактом №STE-1-192-K/KE-09PC29 (2008) A/15267/PPO/3 (i) від 23.11.2009, підписаний ДГЗП "Спецтехноекспорт" Україна.

5.15. Згідно з частиною 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

5.16. За змістом частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

5.17. Відповідно до частин 7 , 8 , 10 статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

5.18. Як встановив місцевий господарський суд, позивач не подав витребувані ухвалою суду документи та не повідомив суд про можливі обставини, які ускладнюють або ж унеможливлюють їх подання. Позивач також не клопотав про продовження процесуального строку на подачу доказів.

5.19. Заслухавши технічний запис та дослідивши протокол судового засідання від
24.06.2020 та від 02.07.2020, суд апеляційної інстанцій встановив, що судом першої інстанції так і не було встановлено обставин, що створюють для позивача перешкоди у процесі подання доказів (проти витребування яких позивач не заперечував) витребування яких було мотивоване тим, що вони можуть мати істотне значення для встановлення фактичних обставин справи, що входять до предмету доказування. Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції, що невиконання судового рішення про витребування доказів є таким, що не має поважних причин.

5.20. Відповідно до частини 11 статті 80 ГПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

5.21. З матеріалів справи вбачається, що необхідність витребування від позивача оригіналів письмових доказів відповідач, серед іншого, мотивував наявністю сумнівів з приводу достовірності наявних в матеріалах справи копій, а тому огляд і дослідження оригіналів таких документів судом є обов'язковим. В той же час, із матеріалів справи вбачається та зокрема, і зазначається про це судами попередніх інстанцій, що станом на 02.07.2020 (прийняття судом оскаржуваної ухвали), позивач не звертався до суду з вимогою в порядку частини 11 статті 80 ГПК України про виключення з числа доказів документів, описаних в ухвалі від
05.06.2020.

5.22. Відповідно до частини 2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

5.23. Тобто суд, вчинивши необхідні для цілей підготовчого провадження дії, в залежності від встановлених у підготовчому провадженні обставин може прийняти рішення про можливість розгляду справи по суті або припинити подальший розгляд справи (залишити позов без розгляду або закрити провадження у справі), якщо подальший її розгляд є неможливим з будь-яких причин.

5.24. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

5.25. У розумінні наведених положень процесуального закону залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Тобто, коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. При цьому, господарський суд має з'ясувати також і те, яким чином неявка представника позивача та не подання ним витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача та витребуваних документів.

5.26. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті заявленого спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

5.27. Частиною 4 статті 226 ГПК України визначено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

5.28. Відтак, довід позивача про те, що суди попередніх інстанцій фактично позбавили позивача права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 4 ГПК України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів", колегією суддів відхиляється.

5.29. Зі змісту положень частини 9 статті 81 і пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України випливає, що підставою для залишення позову без розгляду є не ухилення позивача від виконання будь-якої ухвали суду про витребування доказів, а лише неподання позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення і унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами.

5.30. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

5.31. Суди встановили, що позивачем не виконано обов'язок з подання витребуваних судом доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги і вказані дії позивача, унеможливлюють перевірку викладених у позові обставин та фактичне з'ясування обставин щодо необхідності захисту майнових прав позивача. Водночас встановлення зазначених обставин є обов'язковим для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, яке б відповідало вимогам статті 236 ГПК України.

5.32. Згідно приписів частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

5.33. Водночас за змістом частин 1 -4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених частин 1 -4 статті 13 ГПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.34. Як встановили суди, станом на 02.07.2020 (прийняття судом оскаржуваної ухвали), позивач не повідомив суд про можливі обставини, які ускладнюють або ж унеможливлюють подання витребуваних доказів та не клопотав про продовження процесуального строку на подачу доказів. Позивач також не звертався до суду з вимогою в порядку частини 11 статті 80 ГПК України про виключення з числа доказів документів, описаних в ухвалі від 05.06.2020.

5.35. Отже, з огляду на положення частин 1 -4 статті 13 ГПК України суди попередніх інстанцій вірно застосували положення пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України та залишили позовну заяву ДГЗП "Спецтехноекспорт" без розгляду.

5.36. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

5.37. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

5.38. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

5.39. Що ж до посилання скаржника на судову практику Верховного Суду в іншій справі №909/1425/13, то скаржник не враховує того, що остання стосувалася по-перше, витребування документів для вирішення питання здійснення правонаступництва, а не для вирішення спору по суті позовних вимог. Так, у даній справі судом витребувано документи, які необхідні саме для вирішення спору по суті позовних вимог. По-друге, підставою для залишення позовної заяви без розгляду у справі №909/1425/13 є неявка позивача в судові засіданні, у даній справі ( №911/802/20) таких обставин судами не встановлено.

5.40. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі про те, що, залишаючи позов у справі без розгляду, суд порушив право позивача на судовий захист, є безпідставними, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина 4 статті 226 ГПК України).

5.41. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

5.42. Отже, Верховний Суд зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду, через невиконання позивачем без поважних причин вимог ухвали суду, за обставинами цієї конкретної справи (неподання витребуваних судом документів), зокрема, з огляду на наявність сумнівів відповідача у достовірності наявних в матеріалах справи копій документів, які мають істотне значення для встановлення фактичних обставин справи, тобто таких, що входять до предмету доказування та є необхідними для вирішення спору, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, а є наслідком невчинення стороною процесуальних дій.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

6.4. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами попередніх інстанцій було прийнято рішення з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

7. Судові витрати

7.1 У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі №911/802/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова