Історія справи

Постанова КГС ВП від 21.09.2023 року у справі №922/1856/23
Постанова КГС ВП від 21.09.2023 року у справі №922/1856/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1856/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Любіна Романа Григоровича

на ухвалу Господарського суду Харківської області

у складі: судді Ємельянової О.О.

від 11.05.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Фоміна В.О., Крестьянінов О.О., Шевель О.В.

від 20.06.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ"

до Фізичної особи - підприємця Любіна Романа Григоровича

про стягнення 2 745 549,21 грн,-

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст заяви

1. У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГПЛ» (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Любіна Романа Григоровича (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з повернення передоплати у розмірі 565 062,19 грн, штрафу 1 564 215,40 грн та штрафних санкцій (24 % та індекс інфляції) 616 261,62 грн.

2. Разом із позовною заявою Позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд, постановити ухвалу про накладення арешту на розрахункові рахунки, рухоме та нерухоме майно, яке належать Відповідачу.

3. В обґрунтування наданої до суду заяви про забезпечення позову Позивач зазначає, що 02.01.2020 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № 020120/6 (далі - Договір).

4. На виконання умов Договору між Позивачем та Відповідачем були підписані специфікації, а саме: № 1 від 22.07.2021 року на загальну суму 1 840 373,72 грн, №2 від 22.07.2021 року на загальну суму 2 940 344,78 грн, № 3 від 13.08.2021 року на загальну суму 1 602 400,32 грн. Факт здійснення Позивачем оплати за товар підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 1802 від 23.07.2021 року на суму 1 840 373,72 грн, № 1816 від 23.07.2021 року на суму 2 940 344,78 грн, № 3869 від 25.08.2021 року на суму 1 300 000,00 грн.

5. Також зазначає, що на виконання умов Договору Відповідачем зобов`язання щодо поставки товару, було виконано частково, а саме за специфікацією № 1 виконано на суму 1 829 438,58 грн, за специфікацією № 2 виконано на суму 2 903 391,77 грн, за специфікацією № 3 на суму 782 827,56 грн. Враховуючи вищевикладене, у Відповідача наявна заборгованість перед Позивачем з повернення передоплати у розмірі 565 062,19 грн, штрафу 1 564 215,40 грн та штрафних санкцій (24 % та індекс інфляції) 616 261,62 грн.

6. Крім того, Позивач зазначає, що неодноразово направляв на електронну адресу Відповідача вимоги про повернення грошових коштів, але у відповідь отримував лише однотипні відписки. Тому, на думку Позивача, є обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на розрахункові рахунки, рухоме та нерухоме майно, які належать Відповідачу може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

7. В підтвердження викладених вище обставин, Позивач посилається на те, що частина рухомого майна, яке належить Відповідачу, та яке останнім використовується у своїй підприємницькій діяльності, перебуває у заставі, яка на думку Позивача, носить удаваний характер.

8. В обґрунтування підстав для забезпечення позову, Позивач зазначає, що 16 листопада 2022 року між Відповідачем і громадянином ОСОБА_1 у якості забезпечення повернення Відповідачем грошової позики у сумі 2 500 000,00 грн, було укладено договір застави транспортних засобів (у кількості 19 одиниць), які належать Відповідачу та які він використовує у своїй підприємницькій діяльності. За умови застави, відчуження заставного майна може здійснюватися виключно за погодженням з обтяжувачем. Також зазначає. що згідно інформації, що міститься у витязі про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, мінімум п`ять транспортних засобів з переліку, що міститься у зазначеному витязі, придбані Відповідачем у 2021 році. Саме в цей період Відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед Позивачем, і можливо, придбав зазначені транспортні засоби за кошти Позивача. Вартість п`яти транспортних засобів, придбаних у цей період, орієнтовно складає 6 000 000,00 грн. Також Позивач зазначає, що оціночна вартість переданих у заставу транспортних засобів (19 одиниць) більша ніж сума самої позики, що на думку останнього прямо свідчить про удаваність даного правочину.

9. За твердженнями Позивача, Відповідач та ОСОБА_1 є пов`язаними особами, оскільки батько Відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є засновниками та кінцевими бенефіціарами ТОВ «Люкас Лубрикантс». У свою чергу Відповідач та його батько ОСОБА_2 являється засновниками та кінцевими бенефіціарами ТОВ «Завод авто хімії та технічних олив Гром -Екс». Також, маючи боргові зобов`язання перед АТ «ПроКредит Банк» у загальній сумі 60 000 000,00 грн Відповідачем укладено договір застави рухомого майна № 418415-Д31 від 30.04.2021 року, а також договір застави рухомого майна № 418414-Д31 від 26.06.2020 року, відповідно до яких Відповідач передав у заставу АТ «ПроКредит Банк» рухоме майно, яке носить виробничий характер та використовується Відповідачем у своїй підприємницькій діяльності.

10. На думку Позивача, сукупність вищевикладених фактів, а також факт ухилення Відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань, може суттєво утруднити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог. Тому, оскільки наявна безспірна заборгованість Відповідача перед Позивачем за оплачений, але не поставлений товар, Позивач просить застосувати до Відповідача захід забезпечення позову, який полягає у накладенні арешту на розрахункові рахунки, рухоме та нерухоме майно, яке належить Відповідачу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.05.2023, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №922/1856/23 заяву Позивача про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки, рухоме та нерухоме майно, яке належить Відповідачу, в межах суми позову - 2 745 549,21 грн.

12. Судові рішення мотивовані тим, що наведені Позивачем обґрунтування необхідності вжиття запропонованих заходів забезпечення позову, на підставі встановлених судами обставин щодо перебування частини майна Відповідача в заставі, свідчить про достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Здійснивши оцінку адекватності обраного заявником способу забезпечення позову, та беручи до уваги, що обраний Позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки грошові кошти фактично залишаться у володінні боржника (власника), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ними на час розгляду справи у суді, при цьому заходи забезпечення позову жодним чином не перешкоджають та не припиняють господарську діяльність Відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обраний захід забезпечення позову спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав Позивача і зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

13. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить відступити від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №922/1856/23 та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

14. В обґрунтування підстав касаційного оскарження Скаржник посилається на абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину четверту статті 137 ГПК України і порушили принцип співмірності обраного виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Розмір заявлених Позивачем позовних вимог складає 2 745 549,21 грн. В порядку забезпечення цього позову суд наклав арешт на всі без виключення банківські рахунки та на все без виключення рухоме і нерухоме майно Відповідача вартість якого значно перевищує ціну позову, а застереження суду щодо накладення арешту в межах ціни позову залишається формальним і декларативним, адже чинні нормативно-правові акти не зобов`язують приватного чи державного виконавця під час виконання ухвали про забезпечення позову здійснювати пошук належних Відповідачу банківських рахунків, визначати кількість коштів на них, здійснювати розшук конкретного належного Відповідачу рухомого та нерухомого майна, визначати його ринкову вартість на момент накладення арешту. В підсумку, це призвело до арешту всіх грошових коштів на всіх без виключення банківських рахунках Відповідача (незалежно від кількості коштів на них). Так само це призвело до арешту кожного об`єкту рухомого і нерухомого майна Відповідача незалежно від того, що їх вартість значно перевищує межі розміру позовних вимог.

15. Також, Скаржник зазначає, що заява не містить жодних обґрунтувань, чому Позивач вважає недостатнім арешт банківських рахунків Відповідача і в чому полягає необхідність додаткового накладення арешту ще й на все рухоме і нерухоме майно Відповідача. Суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули, в результаті чого порушили вимоги частини четвертої статті 137 ГПК України і принцип співмірності, задовольнили заяву про забезпечення позову та наклали арешт на кошти і рухоме і нерухоме майно Відповідача, вартість якого перевищує ціну позову.

16. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

17. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 136. Підстави для забезпечення позову

1. Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених

Стаття 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову

… 2. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Стаття 137. Заходи забезпечення позову

1. Позов забезпечується, зокрема,:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

Стаття 236. Законність і обґрунтованість судового рішення

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 282. Постанова суду апеляційної інстанції

1. Постанова суду апеляційної інстанції складається з: 1) вступної частини; 2) описової частини; 3) мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; 4) резолютивної частини. …

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

18. Верховний Суд перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

19. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

20. Суд виходить з того, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 2 745 549,21 грн.

21. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

22. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

23. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

24. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

25. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, тощо.

26. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

27. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

28. Верховний Суд відхиляє доводи Скаржника, що Позивачем не доведено необхідності забезпечення позову у справі та зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права Відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

29. Суд відхиляє доводи Скаржника, що викладені в касаційній скарзі про те, що накладення арешту на рухоме і нерухоме майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав.

30. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт рухомого і нерухомого майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

31. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

32. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.

33. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

34. Верховний Суд у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

35. Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на рухоме та нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

36. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

37. У даному випадку, як зазначалось Судом вище, Позивач, в заяві про забезпечення позову, просив суд постановити ухвалу якою накласти арешт на розрахункові рахунки, рухоме та нерухоме майно, яке належать Відповідачу. Ухвалою суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного суду, заяву Позивача про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки, рухоме та нерухоме майно, яке належить Відповідачу, та зазначено, що такий арешт накладається судом в межах суми позову - 2 745 549,21 грн.

38. За таких обставин, Судом відхиляються доводи Скаржника, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги частини четвертої статті 137 ГПК України і принцип співмірності, задовольнивши заяву про забезпечення позову та наклавши арешт на кошти і рухоме і нерухоме майно Відповідача, вартість якого перевищує ціну позову, адже арешт на майно судами попередніх інстанцій накладено саме в межах суми позову - 2 745 549,21 грн.

39. Також Суд зазначає, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №921/302/20, від 06.09.2023 у справі № 911/365/23.

40. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильних висновків, що передача рухомого майна Відповідача в заставу, свідчить про достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

41. Також, як зазначено Судом вище, Відповідач просить Суд відступити від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладених у постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

42. Відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18, на яку посилається Відповідач у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначив, що обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено.

43. Суд зазначає, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

44. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

45. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

46. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

47. За таких обставин, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

48. За результатами розгляду касаційної скарги Відповідача наявності зазначених умов Судом не встановлено та Відповідачем не доведено, тому правові підстави для відступу у цій справі від висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18, відсутні.

49. Таким чином, наведені Відповідачем в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції, не отримали підтвердження під час касаційного провадження.

50. З огляду на зазначене, касаційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

51. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

52. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Відповідача.

Судові витрати

54. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Любіна Романа Григоровича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №922/1856/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова