Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.07.2021 року у справі №910/7256/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/7256/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. - головуючий, Вронська Г. О., Кібенко О. Р.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,

позивача - Тітова І. С.,

відповідача - Онищенка О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (головуючий суддя - Михальська Ю. Б., судді: Тищенко А. І., Скрипка І. М. ) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 (суддя Пукшин Л. Г. )

у справі №910/7256/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"

до Державного підприємства "Гарантований покупець",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 12399268,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2021 №29.3-02/1989 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв'язку з відпусткою судді Губенко Н. М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/7256/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів:

Бакуліна С. В. - головуючий, Вронська Г. О., Кібенко О. Р.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (далі - ТОВ "Біогазенерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") про стягнення 8287251,73 грн, з яких: 6921843,12 грн основної заборгованості, 541076,79 грн пені, 824331,82 грн штрафу.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов'язань за договором №475/01 від 30.07.2019 в частині оплати за отриману в березні 2020 року електричну енергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином на яку нараховано неустойку.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.30.07.2019 між ДП "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та ТОВ "Біогазенерго" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) був укладений договір №475/01 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

2.2.Відповідно до пункту 2.3 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

2.3.Згідно з пунктом 2.4 договору сторони погодили, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.

2.4.Пунктом 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

2.5.Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 Договору).

2.6.Згідно пункту 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

2.7.Відповідно до пункту 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

2.8.Згідно з пунктом 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

2.9.У пункті 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, що якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

2.10.На виконання умов договору 31.03.2020 між сторонами був підписаний акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 12980844,07 грн.

2.11.20.10.2020 між сторонами був підписаний акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020, відповідно до якого загальну вартість електроенергії, поставленої у спірний період, було зменшено на 172,08 грн.

2.12.Відповідачем було здійснено оплату за електричну енергію, відпущену у березні 2020 року, на суму 6059000,95 грн.

2.13.Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №475/01 та норм Порядку не у повному обсязі оплатив у встановлені строки придбану у березні 2020 року електричну енергію, у зв'язку з чим у останнього, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.09.2020, виникла заборгованість у розмірі 6921843,12 грн, стягнення якої, а також нарахованих на неї штрафних санкцій (пені та штрафу), є предметом позову в даній справі.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 13.01.2021 у справі №910/7256/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від
18.05.2021, позов задовольнив частково; стягнув з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Біогазенерго" основний борг у розмірі 6921671,04 грн, пеню у розмірі 270538,40 грн, штраф у розмірі 412165,91 грн, судовий збір у розмірі 124306,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

3.2.Висновки судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленої позивачем у березі 2020 року електричної енергії, з огляду на що вимоги про стягнення вартості такої енергії, а також нарахованих за прострочення обов'язку щодо її оплати пені та штрафу, є законними та обґрунтованими. Водночас, за наслідками розгляду поданого відповідачем клопотання про зменшення неустойки, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суди дійшли висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача була стягнута пеня у розмірі 270538,40 грн та штраф у розмірі 412165,91 грн. Приймаючи вказані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій спростували посилання ДП "Гарантований покупець" на те, що факт нездійснення Приватною акціонерною компанією "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК " Укренерго") своєчасних розрахунків з відповідачем виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем, оскільки за спірним договором саме відповідач узяв на себе зобов'язання купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату. Суди наголосили на тому, що умовами договору та положеннями Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженими постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019, обов'язок ДП "Гарантований покупець" з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання ПрАТ "НЕК " Укренерго" своїх зобов'язань перед ДП "Гарантований покупець". Недодержання своїх обов'язків ПрАТ "НЕК "Укренерго" не є підставою для звільнення ДП "Гарантований покупець" від виконання своїх договірних зобов'язань з оплати вартості отриманої електроенергії. В частині витрат на професійну правничу допомогу місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши заперечення, викладені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, дійшов висновку про обґрунтованість доводів останнього відносно того, що адвокат Тітов І. С. вже був ознайомлений як з характером спірних правовідносин, так і з обставинами, що входять до предмета доказування у спорі про стягнення заборгованості за договором №475/01 від 30.07.2019, а тому, керуючись частиною 4 статті 126 ГПК України, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, які підлягають стягненню з відповідача, до 50000,00 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ДП "Гарантований покупець" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 в частині стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 6921671,04 грн, пені у розмірі 270538,40 грн, штрафу у розмірі 412165,91 грн, судового збору у розмірі 124306,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

4.2.ДП "Гарантований покупець" у якості підстави касаційного оскарження зазначило пункти 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" стосовно покладення спеціальних обов'язків із збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел не лише на ДП "Гарантований покупець", а й на іншого учасника правовідносин ПрАТ
"НЕК "Укренерго "; статей 62,65 Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині стягнення неустойки за авансові платежі за період 10 та 20 днів спірного періоду відповідно до оперативних даних, а не фактичного обсягу поставленої електричної енергії; статей 530, 614, 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); статей 174, 196, 218, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України);

- необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №910/11830/20 щодо застосування статей 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Крім того відповідач вказує, що з огляду на очевидно надмірний розмір попередніх витрат на правничу допомогу, що заявлялися позивачем до стягнення, неспівмірність розміру таких вимог категорії справи, а також з огляду на відсутність доказів оплати вартості послуг адвоката позивачем, в задоволенні клопотання останнього щодо відшкодування витрат на правничу допомогу місцевий господарський суд мав відмовити.

4.3.Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

5. Позиція Верховного Суду

5.1.Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 509 ЦК України, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.2.Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

5.3.Частиною 1 статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Частиною 1 статті 173 ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

5.4.Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

5.5.Згідно із частинами 1 , 2 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

5.6.Частиною 1 статті 275, частинами 6 , 7 статті 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

5.7.Згідно із частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ЦК України.

5.8.Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов'язки з дотриманням норм цієї статті.

5.9.Частиною другою статті 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

5.10.За змістом частин 4 , 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частин 4 , 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії". Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

5.11.Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

5.12.Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів (пункт 10.4 Порядку).

5.13.Відповідно до пунктів 12.3,12.6 Порядку гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.

5.14.Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.

5.15.Попередні судові інстанції встановили, що у березні 2020 року відповідач придбав у позивача на умовах договору №475/01 від 30.07.2019 електричну енергію на суму 12980844,07 грн (обсяг електричної енергії становить 3319128,00 кВт*год), що підтверджується актом купівлі-продажу за березень 2020 року від
31.03.2020, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками ТОВ "Біогазенерго" та ДП "Гарантований покупець".

5.16.Крім того, згідно наданої інформації адміністратором комерційного обліку, яким є ПрАТ "НЕК "Укренерго" (лист вих. №01/24570 від 08.07.2020), до 10 числа березня 2020 року відповідачем було придбано 954258 кВт*год електричної енергії, до 20 числа квітня 2020 року - 1766416 кВт*год електричної енергії, загалом у березні 2020 року - 3319128 кВт*год електричної енергії.

5.17.20.10.2020 між сторонами був підписаний акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 від 31.03.2020, відповідно до якого загальну вартість електроенергії, поставленої у спірний період, було зменшено на 172,08 грн.

5.18.Тобто, як підтверджується матеріалами справи, загалом за березень 2020 року відповідачем за договором було придбано у позивача електричної енергії на суму 12980671,99 грн.

5.19.Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

5.20.Судами встановлено, що розмір вартості послуги, наданої гарантованому покупцеві у березні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 29.04.2020 №902 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року", а отже, остаточний розрахунок із позивачем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), з урахуванням авансових платежів, мав відбутись не пізніше 04.05.2020 (враховуючи, що 01.05.2020-03.05.2020 були вихідними днями).

5.21.Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

5.22.Проте, попередні судові інстанції встановили, що відповідачем було здійснено оплату за електричну енергію, відпущену у березні 2020 року, лише частково на суму 6059000,95 грн.

5.23.Належних та допустимих доказів на підтвердження оплати на користь позивача іншої частини заборгованості у розмірі 6921671,04 грн (12980671,99 грн - 6059000,95 грн) станом на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення відповідачем судам не надано.

5.24.У силу статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог статті 193 ГК України, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.25.Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

5.26.Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

5.27.Натомість відповідач відповідно до статей 76, 77 ГПК України не надав доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості, у зв'язку з чим, попередні судові інстанції дійшли вірних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки.

5.28.Доводи скаржника про те, що розрахунок спірних сум, здійснений позивачем та перевірений судами, не відповідає положенням статей 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", 530 ЦК України, пунктам 10.4 Порядку, в частині встановлення дати виникнення зобов'язань відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються системним аналізом глави 10 Порядку відповідно до якого відповідач зобов'язаний здійснювати оплату в порядку наведеному в пункті 5.14 цієї постанови.

5.29.Крім того, наявний в матеріалах справи лист вих. №01/24570 від 08.07.2020 адміністратора комерційного обліку електричної енергії, яким є ПрАТ "НЕК " Укренерго", в якому відображена інформація щодо обсягу придбаної електричної енергії, спростовує доводи скаржника про те, що обсяги електричної енергії, проданої відповідачу, не були підтверджені належними доказами - даними, наданими адміністратором комерційного обліку.

5.30.Посилання ДП "Гарантований покупець" на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НАК " Укренерго", яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, не беруться до уваги, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач узяв на себе обов'язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку. Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення ДП "Гарантований покупець" у цій справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення оплати вартості електроенергії за "зеленим" тарифом, отриманої від позивача у березні 2020 року.

5.32.Також попередні судові інстанції дійшли вірних висновків щодо безпідставності доводів ДП "Гарантований покупець" про те, що виконання його грошових зобов'язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", враховуючи те, що на момент вирішення спірних правовідносин відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж передбачені договором та Порядком №641.

5.33.Аналогічна правова позиція щодо наведених доводів ДП "Гарантований покупець" викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20, проаналізувавши яку, колегія суддів дійшла висновку, що така позиція стосується подібних правовідносин з тими, що виникли між сторонами у справі №910/7256/20.

5.34.Зокрема, Верховний Суд у зазначеній постанові виклав висновок щодо комплексного застосування норм Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 525, 526 ЦК України, статей 174, 193 ГК України, пунктів 10.1,10.4 Глави 10, пунктів 12.3,12.6 Порядку №641, пункту 4 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" до подібних правовідносин і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

5.35.Крім того Верховний Суд зазначає, що у справах №910/6550/20,910/13599/20,910/7972/20,910/9475/20,910/11889/20 Верховний Суд вже наголошував про наявність правового висновку у подібних правовідносинах.

5.36.Щодо доводів касаційної скарги у частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 218, 233 ГК України та статей 551, 614 ЦК України, а також необхідності надання правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норми права, то Верховний Суд зазначає таке.

5.37.За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України.

Законодавцем у частині 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

5.38.За змістом статей 509, 524, 533, 534, 535 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

5.39.Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Така правова позиція щодо застосування статті 614 ЦК України висловлена Верховними Судом України у постанові від 13.02.2013 у справі №6-170цс12.

5.40.Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.41.Приписами статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

5.42.За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, згідно з частиною 2 статті 218 ГК України.

5.43.Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтею 617 ЦК України, статтею 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

5.44.Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.06.2015 у справі №904/6463/14 (3-216гс15).

5.45.Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.

5.46.Відтак аргументи скаржника про відсутність висновку та про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини 1 статті 614 ЦК України та статті 218 ГК України також не стосуються неправильного тлумачення судами закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, а по суті зводяться до незгоди позивача з висновком судів щодо вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання.

5.47.Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

5.48.З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, належним чином оцінив доводи відповідача про можливість зменшення неустойки та подані на їх обґрунтування докази, і з достатньою повнотою навів у тексті судового рішення мотиви зменшення розміру штрафних санкцій заявлених до стягнення на 50%.

5.49.Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", а також про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, оскільки під час вирішення цього спору попередні судові інстанції не застосовували зазначену статтю Закону.

5.50.Отже, доводи касаційної скарги у частині необхідності надання правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статей 174, 196, 218, 233 ГК України, статей 530, 551, 614 ЦК України, статей 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судом першої та апеляційної інстанції, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції.

5.51.Таким чином, Верховний Суд, переглянувши судові рішення попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

5.52.При розгляді цієї справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід'ємною, органічною складовою якого є принцип правової визначеності.

5.53.Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

5.54.Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від
20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

5.55.Пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

5.56.Судом встановлено наявність правового висновку щодо комплексного застосування норм Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 525, 526 ЦК України, статей 174, 193 ГК України, пунктів 10.1,10.4 Глави 10, пунктів
12.3,12.6 Порядку, пункту 4 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" до подібних правовідносин, який міститься у постанові Верховного Суду від
12.05.2021 у справі №910/11830/20, а також щодо застосування положень статей 218, 233 ГК України та статей 551, 614 ЦК України, які викладені у постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14, від 13.02.2013 у справі №6-170цс12.

5.57.Таким чином, оскільки підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, колегія суддів на підставі пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження з наведених підстав у справі №910/7256/20 за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець".

5.58.Щодо підстави касаційного оскарження, наведеної у касаційній скарзі відповідача і визначеної пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

5.59.Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

5.60.Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.61.Суд апеляційної інстанції, врахувавши зазначений висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20, у наведеному за змістом рішення в цій справі контексті визначив ті обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, як загальні (універсальні) для цієї категорії спорів (щодо повернення на користь покупця суми попередньої оплати у разі невиконання продавцем зобов'язання передати товар у встановлений строк), з огляду на предмет і підстави позову.

5.62.Суд касаційної інстанції зазначає, що скаржником не наведено достатньо мотивованих аргументів, у розумінні приписів пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, для передачі справи у відповідності до ГПК України для вирішення питання стосовно відступу від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Так, ДП "Гарантований покупець" не зазначено, у чому полягає помилковість, неефективність рішення Верховного Суду у справі №910/11830/20, не обґрунтовано чому та у чому полягає очевидна застарілість підходу, застосованого у цьому рішенні внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

5.63.Отже, у контексті доводів та вимог касаційної скарги у даній справі Верховний Суд зазначає, що недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом, отриманої у березні 2020 року. Факт відсутності бюджетного фінансування, у тому числі, і через ненадходження коштів від ПАТ "НЕК "Укренерго", не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не визначені нормами закону як такі, що звільняють від виконання зобов'язання. Ані умовами договору, ані положеннями Порядку обов'язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання ПАТ "НЕК "Укренерго" своїх зобов'язань перед гарантованим покупцем, а тому недодержання своїх обов'язків ПАТ "НЕК " Укренерго" не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за "зеленим" тарифом.

5.64.Таким чином, доводи касаційної скарги у наведеній частині визнаються Верховним Судом необґрунтованими і колегія суддів не вбачає необхідності відступати від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

5.65.Фактично доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до заперечень висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20. У той же час доводи позивача не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься в зазначеній постанові.

5.66.У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сутяжник проти Росії" (заява №8269/02) від 23.07.2009 суд зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

5.67.Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним, суди не повинні допускати "надмірного формалізму".

5.68.Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від
03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

5.69.Що стосується доводів скаржника про безпідставне стягнення з нього місцевим господарським судом 50000,00 грн витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

5.70.Відповідно до положень частин 1 , 3 статті 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

5.71.Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати (крім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

5.72.Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.73.У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

5.74.Позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у сумі 82000,00
грн.

5.75.Судами встановлено, що 18.05.2020 між ТОВ "Біогазенерго" (клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Тітовим І. С. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором з метою захисту порушених прав та законних інтересів ТОВ "Біогазенерго" ДП "Гарантований покупець" на стадії досудового врегулювання спору, а також в місцевому та апеляційному господарському суді, а клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах, передбачених договором.

5.76.Відповідно до пункту 4.1 договору за надання правової допомоги за договором клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар у розмірі, що передбачається додатком №1 до договору. Гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

5.77.Згідно з пунктом 4.2 договору при визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання договору, ступінь складності правових питань, що стосуються договору, ціна позову, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручення з точки зору інтересів клієнта, особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання договору та інше.

5.78.Відповідно до пункту 4.9 договору факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.

5.79.Додатком №1 до договору сторони погодили, що клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 4000,00 грн за 1 годину роботи. Кількість витраченого адвокатом часу підтверджується підписаним з обох сторін детальним описом наданих юридичних послуг.

5.80.Суди встановили, що із детального опису наданих адвокатом юридичних послуг від 21.12.2020, звіту про надані послуги від 21.12.2020 та актів наданих послуг №1 від 23.06.2020, №2 від 13.07.2020, №3 від 21.12.2020 вбачається надання адвокатом позивача юридичних послуг за договором від 18.05.2020 на загальну суму 82000,00 грн, які були оплачені позивачем згідно платіжних доручень №1474 від
19.06.2020, №39 від 26.06.2020, №134 від 23.07.2020 та №84 від 22.12.2020.

5.81.Водночас, відповідач, подаючи до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, зазначав, що визначений представником позивача розмір адвокатських витрат є завищеним, неспівмірним з цією справою, а позивачем до позовної заяви не долучено детального розрахунку таких витрат.

Відповідач також зазначив, що як вбачається з сайту юристи-адвокати. лог. укр середня вартість адвокатських послуг є значно нижчою.

5.82.Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.83.Суд першої інстанції, оцінивши заперечення, викладені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, дійшов висновку про обґрунтованість доводів останнього відносно того, що адвокат Тітов І. С. вже був ознайомлений як з характером спірних правовідносин, так і з обставинами, що входять до предмета доказування у спорі про стягнення заборгованості за договором №475/01 від 30.07.2019, а тому, керуючись частиною 4 статті 126 ГПК України, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, які підлягають стягненню з відповідача, до 50000,00 грн.

5.84.Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками місцевого господарського суду, а доводи касаційної скарги відповідача стосовно того, що присуджені до стягнення витрати (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі, обставини даної справи та її складність) не мали характеру необхідних, а їх розмір є завищеним, відхиляє, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, у той час, як позивачем доведено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.

5.85.Поряд з цим, відповідачем не наведено контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката.

5.86.Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суди не врахували обставин надання адвокатом Тітовим І. С. аналогічних послуги з представництва інтересів позивача у інших аналогічних справах про стягнення заборгованості з ДП "Гарантований покупець", зокрема у справі №910/8366/20 та №910/3232/20, оскільки саме з огляду на вказані обставини, заявлена до відшкодування сума витрат на правову допомогу, була зменшена судом з 82000,00 грн до 50000,00 грн.

5.87.Доводи скаржника про те, що з наданих позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу неможливо встановити, що послуги адвоката надавалися саме у справі №910/7256/20, колегія суддів вважає безпідставними, адже умови договору про надання правової допомоги від 18.05.2020, як і долучені до матеріалів справи звіт про надані послуги та акти наданих послуг, свідчать про надання адвокатом послуг саме щодо заборгованості яка виникла у спірний період, стягнення якої є предметом цього спору.

5.88.Крім того, колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, понесених в місцевому господарському суді, перебуває в межах повноважень господарського суду, який в рішенні навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про часткове задоволення відповідного клопотання позивача та стягнення цих витрат з відповідача у сумі 50000,00 грн, з посиланням на відповідні докази, і з такою оцінкою доводів та доказів і зробленим на підставі цього висновком, погодився і суд апеляційної інстанції. Водночас твердження скаржника щодо незгоди з судовим рішенням в частині стягнення витрат на правову допомогу, стосуються питання переоцінки доводів сторін відносно цих витрат та поданих сторонами на їх обґрунтування доказів, що з огляду на приписи статті 300 ГПК України, перебуває за межами повноважень суду касаційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом (пункт 4 частини 1 статті 296 ГПК України).

6.2.Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

6.4.З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від
18.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України. В іншій частині доводи касаційної скарги є безпідставними, отже, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ДП "Гарантований покупець" підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, в оскаржуваних частинах, підлягають залишенню без змін.

6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20, в оскаржуваних частинах, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. В. Бакуліна

Судді Г. О. Вронська

О. Р. Кібенко