Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.04.2018 року у справі №913/661/17
Постанова КГС ВП від 24.06.2018 року у справі №913/661/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/661/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

перший заступник прокурора Луганської області

від прокуратури - Гудименко Ю.В.

позивач - Сєвєродонецька міська рада Луганської області

представник позивача - не з'явився

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "БС Проперті"

представник відповідача - Назаренко С.В.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор"

представник третьої особи - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду у складі Мартюхіної Н.О. - головуючого, Гези Т.Д., Сгари Е.В. від 27 лютого 2018 року та рішення Господарського суду Луганської області у складі Драгнєвіч О.В. від 30 листопада 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року перший заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті" (далі - відповідач) про стягнення 1 146 454,82 грн. збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач 28 грудня 2016 року набув право власності на нерухоме майно - торгівельний центр "Амстор" площею 11 642,7 кв.м. за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Космонавтів, 28, проте у період з 28.12.2018 по 31.08.2017 в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України використовував земельну ділянку під нерухомим майном без оформлення правовстановлюючих документів, що є підставою для відшкодування позивачу збитків - упущеної вигоди у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без достатніх правових підстав на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.

3. У подальшому, 30.11.2017, прокурор змінив нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог та послався на те, що спірна сума коштів є безпідставно набутим відповідачем майном, яке підлягає поверненню позивачу відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду Луганської області від 30 листопада 2017 року позов задоволений повністю.

4.1. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 146 454,82 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

5. Задовольняючи позовні вимоги на підставі статей 1212 - 1214 ЦК, суд виходив з того, що відповідач у період з 28.12.2016 по 31.08.2017, володіючи нерухомістю, яка розташована по вул. Космонавтів, 28, у м. Сєверодонецьку, використовував земельну ділянку площею 3, 4014 га під вказаною нерухомістю без оформлення правовстановлюючих документів та не сплачував за таке користування плату за землю у встановленому законодавством розмірі (розмірі орендної плати), внаслідок чого відповідач збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). Судом також зазначено, що на відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за частиною 4 статті 1212 ЦК не має значення наявність складу цивільного правопорушення, у тому числі вини, а визначальним є сам факт набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої особи.

6. Одночасно судом першої інстанції спростовано посилання відповідача на безпідставність позовних вимог у період з 28.12.2016 по 07.04.2017, оскільки у цей період був чинним договір оренди земельної ділянки між позивачем та попереднім власником нерухомого майна - ТОВ "Амстор" від 19.01.2010 №041041900075 і який був припинений за відповідним рішенням позивача від 07.04.2017 №1299. Судом зазначено, що з огляду на приписи статті 141 Земельного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі між позивачем та ТОВ "Амстор" є припиненим з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно і саме з цього моменту в останнього виникає обов'язок з оформлення права користування земельною ділянкою.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27 грудня 2017 року резолютивну частину рішення Господарського суду Луганської області від 30 листопада 2017 року залишено без змін та одночасно змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

8. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у той же час визнав помилковою здійснену місцевим судом правову кваліфікацію спірних правовідносин. Так, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд у порушення вимог статті 22 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) вже під час розгляду справи по суті прийняв до розгляду письмові пояснення прокурора від 30.11.2017, які фактично є зміною підстав позову: зі стягнення збитків за статтями 22, 1166 ЦК на повернення безпідставно набутого майна за статтею 1212 ЦК. Таким чином, підставою для задоволення позовних вимог у даному провадженні є саме первісно заявлені прокурором вимоги про стягнення збитків на підставі статей 22, 1166 ЦК у вигляді упущеної вигоди, яка становить суму не отриманої позивачем орендної плати за користування землею за період з 28.12.2016 по 31.08.2017.

9. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 ЦК разом із правом власності на нерухомість до відповідача перейшло і право оренди земельної ділянки та обов'язок щодо укладення договору оренди, який останнім не виконано, оскільки відповідачем не вживались заходи, спрямовані на оформлення відповідних орендних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

11. Відповідач одночасно з набуттям права власності на нерухоме майно повинен оформити право користування земельною ділянкою під цим майном, проте він не став автоматично користувачем цієї земельної ділянки в розумінні норм земельного та податкового законодавства, оскільки обов'язок зі сплати орендної плати виникає з моменту укладення відповідного договору оренди.

12. Протягом більшої частини заявленого до стягнення періоду часу був чинним договір оренди земельної ділянки між позивачем та попереднім власником майна ТОВ "Амстор", що унеможливлювало оформлення відповідачем, як новим власником, права користування земельною ділянкою та свідчить про відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу

13. У справі доведено використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів та невиконання ним обов'язку з оформлення права користування земельною ділянкою, тому оскаржувані судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

14. Верховний Суд вважає передчасними висновки як апеляційного господарського суду про наявність підстав для стягнення відповідача збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 28.12.2016 по 07.04.2017, так і зі здійсненою місцевим господарським судом правовою кваліфікацією заявлених до стягнення сум у вигляді безпідставно набутого майна, з огляду на таке.

15. У справі встановлено, що ТОВ "БС-Проперті" 28.12.2016 став власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 3, 4014 га по вул. Космонавтів, 28 у м. Сєверодонецьку. Вказана земельна ділянка перебувала в користуванні попереднього власника цього майна ТОВ "Амстор" на підставі укладеного з позивачем договору оренди землі від 19.01.2010 № 04104190075. При цьому за рішенням позивача від 07.04.2017 № 1299 право користування земельною ділянкою ТОВ "Амстор" та, відповідно, дія вказаного договору оренди земельної ділянки була припинена.

16. Відповідно до частини 3 статті 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

16.1. Частиною 1 статті 377 ЦК визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

16.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

16.3. За положенням частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

17. Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки у частині щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Наведене також узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду України від 08.06.2013 у справі № 21-804а16.

18. Наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. При цьому відповідний договір оренди землі припиняється щодо попереднього власника майна, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто договір оренди не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні. Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги у пункті 11 цієї Постанови.

19. З огляду на наведене, а також встановлені у справі обставини чинності договору оренди землі між Сєвєродонецькою міською радою та ТОВ "Амстор" до 07.04.2017 (дати припинення права землекористування ТОВ "Амстор"), апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача збитків починаючи з дати набуття права власності на нерухоме майно.

20. Не відповідають нормам процесуального права і висновки апеляційного господарського суду про те, що сама по собі зміна правового обґрунтування заявлених позовних вимог, тобто посилання позивача на інші норми матеріального права, є зміною підстав позову в розумінні статті 22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017). Підставами заявленого позову відповідно до пункту 5 частини 2 статті 54 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) є обставини та факти, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а не саме по собі посилання на норми матеріального права. У зв'язку з чим зміна прокурором в письмових поясненнях від 30.11.2017 нормативного обґрунтування позовних вимог не є процесуальною дією у формі зміни підстав позову.

21. У той же час, оскільки у даній справі має місце припинення права землекористування ТОВ "Амстор", то зважаючи на положення статті 125 ЗК, новий власник земельної ділянки - відповідач не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Тобто, з цього моменту у відповідача, як власника нерухомості, виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями.

22. Відповідно до статті 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

22.1 Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

22.2. Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).

23. Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога про стягнення несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у зазначеному розмірі у виді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 ЦК є збитками у вигляді упущеної вигоди.

24. За таких обставин до спірних правовідносин положення статей 1212- 1214 ЦК не застосовуються, а застосуванню підлягають положення закону щодо відшкодування збитків відповідно до статті 22 ЦК та статей 152, 156, 157 ЗК.

24.1. Так, згідно з частиною 2 статті 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

24.2. Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

24.3. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

25. Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

26. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК.

27. Проте суди попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях лише констатували факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно та користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, не дослідивши при цьому, шляхом оцінки зібраних у справі доказів, наявність в діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною передумовою для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому вирішення питання про наявність вищенаведених правових підстав для стягнення збитків може мати місце у період після 07.04.2017.

28. Зазначене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог починаючи з дати набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, про що обґрунтовано вказано відповідачем в касаційній скарзі (пункті 12 цієї Постанови).

29. Отже, суд першоі інстанції припустився порушення норм процесуального права, не дослідив усі зібрані у справі докази та не оцінив їх в сукупності, що унеможливило встановлення всіх істотних обставин справи. За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову. Указані порушення апеляційним господарським судом не усунуті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Допущені судами порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України). Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

31. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню на підставі частини 3 статті 310 ГПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

32. При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, повно та всебічно дослідити і надати правову оцінку усім зібраним у справі доказам у сукупності, встановити дійсний зміст спірних правовідносин, здійснити їх правильну правову кваліфікацію та переглянути справу з дотриманням норм чинного законодавства.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 лютого 2018 року та рішення Господарського суду Луганської області від 30 листопада 2017 року у справі № 913/661/17 скасувати.

3. Справу № 913/661/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.