Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.05.2018 року у справі №909/1121/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/1121/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - не з'явилися,

відповідача - Федорів В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Баланс-Інвест-Плюс"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018

(головуючий - Матущак О.І., судді: Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2017

(суддя Матуляк П.Я.)

у справі № 909/1121/16

за позовом Приватного підприємства "Баланс-Інвест-Плюс"

до Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області

про стягнення заборгованості в сумі 1 167 643,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне підприємство "Баланс-інвест-плюс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості в сумі 1 167 643,00 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно з договором №266 від 18.08.2008 в частині оплати вартості виконаних Закритим акціонерним товариством "Трансмост" підрядних робіт за актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року. В обґрунтування позовних вимог позивачем здійснено посилання на п.5.2 договору та ст.526, 629, 875 Цивільного кодексу України.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 18 серпня 2008 року між Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області (відповідач, замовник за договором) та Закритим акціонерним товариством "Трансмост" (підрядник за договором) укладено договір №266, за умовами якого замовник зобов'язався доручити, а підрядник - виконати роботи по будівництву мостового переходу на км 103+555 автомобільної дороги державного значення Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига (п.1.1 договору). Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до повного виконання зобов'язань сторонами (п.19.2 договору).

2.2. Згідно з п.2.1, 3.1 договору вартість робіт, що доручені для виконання підряднику у 2008 році - 20 500 000,00 грн. Кінцевий строк закінчення робіт - грудень 2008 року (грудень 2013 року згідно з укладеною між сторонами додатковою угодою №8 до договору). Розділом 5 договору сторони визначили порядок проведення розрахунків за виконані роботи. Зокрема, розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника згідно з актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Замовник розглядає і підписує або не підписує з обґрунтуванням причин довідку і акт протягом 3-х робочих днів з моменту пред'явлення їх підрядником і проводить оплату робіт в строк до одного місяця з моменту підписання.

2.3. Додатковими угодами №1 - №10 сторонами вносилися зміни до договору в частині вартості та фінансування робіт, строків виконання робіт та ін. Крім того, згідно з додатковою угодою №5 до спірного договору замінено підрядника - Закрите акціонерне товариство "Трансмост" його правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю "Трансмост".

2.4. У період з грудня 2008 року по грудень 2011 року підрядником виконано, а відповідачем - оплачено підрядні роботи на загальну суму 63 914 613,00 грн. Підрядні роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (датованого 31.10.2013) на загальну суму 1 618 327,2 грн замовником не оплачено та не підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, а також довідку про вартість робіт за листопад 2013 року.

2.5. Суди дослідили, що в матеріалах справи міститься копія листа Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" вих.№22/32 від 31.10.2013, яким підтверджується факт направлення відповідачу акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року та довідки про вартість робіт за листопад 2013 року, а також отримання цих документів відповідачем 04.11.2013.

2.6. Постановою Господарського суду Чернівецької області від 31.03.2015 Товариство з додатковою відповідальністю "Трансмост" визнано банкрутом.

2.7. 05.10.2015 Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством Фінансовий економічний союз на підставі договору №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні придбано у власність дебіторську заборгованість, зокрема, заборгованість Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області у розмірі 1 167 643,20грн. В подальшому, згідно з договором про відступлення права вимоги №27/11 від 27.11.2015, позивач став кредитором за вказаною дебіторською заборгованістю.

2.8. 26.09.2016 за вих.№26/09/16 позивачем на адресу відповідача направлено лист з вимогою оплати вартість виконаних підрядником робіт за спірним договором на загальну суму 1 167 643,20 грн.

2.9. У відповідь на зазначений лист відповідач відмовився від оплати у зв'язку з тим, що підрядник у період грудень 2011 - листопад 2013 років не повідомляв відповідача про здачу виконаних у грудні 2011 року робіт, а також у зв'язку з пропуском позовної давності щодо вимог позивача.

2.10. Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у цій справі, предметом у якій є вимога позивача про оплату вартості виконаних підрядником робіт за договором №266 від 18.08.2008 у розмірі 1 167 643,00 грн на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року.

3.Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3.2. Рішення суду мотивоване тим, що наявний в матеріалах справи акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, який підписаний в односторонньому порядку підрядником, не є належним доказом, що підтверджує реальне виконання вказаних у ньому підрядних робіт за відповідним договором, прийняття таких робіт відповідачем, та настання обов'язку з оплати робіт.

3.3. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.4. З метою встановлення факту реального проведення робіт за спірним актом та на зазначену у ньому загальну вартість робіт судом апеляційної інстанції було призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз.

3.5. Суд зазначив, що згідно з висновком експерта №8919 від 08.11.2017 встановлено, що визначити відповідність обсягів будівельних робіт, зазначених у акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року згідно з договором №266 від 18.08.2008 на суму 1 618 323,2 грн зі зворотними сумами 450 684,00 грн по будівництву мостового переходу на км 103+555 автомобільної дороги Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига фактично виконаним роботам та обсяг фактично виконаних робіт за результатами обстеження не вбачається можливим, оскільки місце ведення робіт в межах будівництва в спірному акті не зазначено (відсутнє посилання на нумерацію осей, де виконувались роботи) та за фактом під час огляду виконувались будівельні роботи іншою підрядною організацією, направлені на закінчення будівництва. Згідно з документальними даними обсяги будівельних робіт, зазначених у акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року згідно з договором №266 від 18.08.2008 на суму 1 618 323,2 грн зі зворотними сумами 450 684,00 грн по будівництву мостового переходу на км 103+555 автомобільної дороги Стрий-Твано-Франківськ-Чернівці-Мамалига, не відповідають фактично виконаним роботам.

При цьому, експерт також вказав на те, що визначити відповідність вартості фактично виконаних будівельних робіт, визначеної в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року згідно з договором №266 від 18.08.2008 на суму 1 618 323,2 грн розрахункам договірної ціни, яка діяла на момент виконання робіт та яка їх фактична вартість на момент виконання за результатами обстеження, не вбачається можливим, оскільки не можливо визначити обсяги виконаних робіт, які є складовою частиною вартості. Вартість фактично виконаних будівельних робіт, визначена в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року згідно з договором №266 від 18.08.2008 на суму 1 618 323,2 грн зі зворотними сумами 450 684,00 грн по будівництву мостового переходу на км 103+555 автомобільної дороги Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалиґа за документальними даними не відповідає розрахункам договірної ціни, яка діяла на момент виконання робіт, оскільки обсяги по окремих видах робіт, в порівнянні з даними акта від 17.02.2017, завищено (обсяги є складовою частиною вартості робіт).

Експерт у висновку зазначив, що визначити відповідність результатів фактично виконаних робіт вимогам проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил та договору №266 від 18.08.2008 не є можливим, оскільки безпосередньо експертом не виконувався технічний нагляд, не здійснювалось спостереження за процесом будівництва мостового переходу та, окрім того, під час проведення візуального огляду на об'єкті - мостовому переході - виконувались будівельні роботи іншою підрядною організацією, направлені на закінчення будівництва.

Відтак, за результатами обстеження експертом не визначено відповідність обсягів будівельних робіт, зазначених у спірному акті, фактично виконаним роботам, а згідно з документальними даними експертом встановлено, що обсяги будівельних робіт, зазначених у спірному акті, не відповідають фактично виконаним роботам.

3.6. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що зважаючи на той факт, що відповідач заперечує наявність повноважень представника замовника на підписання вказаного акта, а позивачем не подано доказів наявності у представника замовника таких повноважень, вказаний акт не може бути належним та допустимим доказом у справі, а відповідно підставою для здійснення відповідачем оплати згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2011 року.

3.7. Крім того, судом не взято до уваги акт вибіркових контрольних обмірів та обстеження фактично виконаних будівельних робіт від 02.06.2015, оскільки за висновком суду цей документ є неналежним доказом.

3.8. Інші докази, які б підтверджували факт виконання підрядником робіт у грудні 2011 року згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на вказану у цьому акті суму, в матеріалах справи відсутні.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути зі Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області заборгованість у розмірі 1 167 643,00 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що знайшло свій прояв у неналежній оцінці доказів, що містяться у матеріалах справи. А саме, позивач вважає, що судами порушено положення ст.86 ГПК України, оскільки докази було оцінено вибірково та без надання правової оцінки документам, на які вказував позивач. Зокрема, мова йде про документи листування між замовником та підрядником, а саме, листи №3/60 від 07.03.2017 та №4/60 від 22.03.2014.

4.3. Скаржник зазначає, що ухвалюючи судові рішення у справах, суди вибірково використовують висновок судової будівельно-технічної експертизи, посилаючись на окремі його частини без надання комплексної правової оцінки відповідному документу як доказі у розумінні вимог ГПК України.

4.4. Позивач наводить у касаційній скарзі перелік документів, що містяться у матеріалах справи, які, як він стверджує, підтверджують факт виконання підрядником спірних робіт. Таким чином, на переконання скаржника, справа містить достатній об'єм доказів, які підтверджують факт та обсяги виконання договірних підрядних робіт, вартість яких є предметом цього спору. Відтак, відмова місцевим та апеляційним господарськими судами у задоволенні позову, на думку скаржника, є необґрунтованою.

4.5. У відзиві на касаційну скаргу на касаційну скаргу відповідач заперечує проти задоволення вимог касаційної скарги та просить залишити судові рішення, що оскаржуються, без змін. Загалом позиція відповідача та доводи, якими обґрунтований відзив, відповідають висновкам судів попередніх інстанцій.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. За приписами частини 2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.1.3. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність надання повторної оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи та додаткового встановлення обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. За приписами ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України ( п. 2 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).

5.2.2. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.2.3. Спір у справі стосується стягнення вартості виконаних Закритим акціонерним товариством "Трансмост" підрядних робіт за договором №266 від 18.08.2008 на підставі акта приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року.

5.2.4. Відповідно до частини 1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

5.2.5. Як зазначено у пунктах 3.2, 3.6, 3.8 цієї постанови, суди попередніх інстанцій за результатами оцінки наявних у справі доказів дійшли висновку, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року не підтверджує реальне виконання вказаних у ньому підрядних робіт за відповідним договором. За результатами проведеної судової експертизи у справі не визначено відповідність обсягів будівельних робіт, зазначених у спірному акті, фактично виконаним роботам, а згідно з документальними даними експертом встановлено, що обсяги будівельних робіт, вказані у акті, не відповідають фактично виконаним роботам. Інші докази, які б підтверджували факт виконання підрядником робіт у грудні 2011 року згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на вказану у цьому акті суму, в матеріалах справи відсутні.

5.2.6. З огляду на зазначене та враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, про які йшла мова вище, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відмову позивачу у задоволенні позову.

5.2.7. По суті всі доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, про які йшла мова у п.4.2 - 4.4 постанови, зводяться до необхідності повторної оцінки документів, що містяться у справі. Відтак, такі доводи не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, про що зазначено у п. 5.1 постанови.

5.2.8. Інших належних доводів, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, скаржником у касаційній скарзі не наведено. Тобто, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не довів неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Баланс-Інвест-Плюс" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2017 у справі №909/1121/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко