Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.04.2019 року у справі №917/941/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/941/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Глущенко В.В.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Постачання" - Кузьминського В.А., Січкар О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 (у складі колегії суддів: Чернота Л.Ф. (головуючий), Попков Д.О., Пушай В.І.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2018 (суддя Безрук Т.М.)

у справі № 917/941/18

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Постачання"

про стягнення 4 473 409,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач, АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Постачання" (далі - відповідач, ТОВ "Кременчукгаз-Постачання") про стягнення 4 473 409,87 грн, з яких: 2 688 582,17 грн пені, 466 001,51 грн 3% річних та 1 318 826,19 грн інфляційних втрат за прострочення зобов`язань щодо оплати наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 №1506000176/Н032.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Кременчукгаз-Постачання" оплачено надані позивачем протягом травня 2016 року - грудня 2017 року послуги за договором від 01.07.2015 №1506000176/Н032 з порушенням строків оплати, встановлених у п.5.5 вказаного договору.

ТОВ "Кременчукгаз-Постачання" у відзиві заперечило проти позову та заявило про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення суми пені, нарахованої за порушення зобов`язань, що виникли з січня 2017 року по червень 2017 року, а також просило суд першої інстанції зменшити розмір пені на 90% .

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.12.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 251 077,48 грн пені, 464 123,25 грн 3% річних, 1 318 826,19 грн інфляційних втрат, 64 276,57 грн витрат з оплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване наявністю підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат в зв`язку з порушенням п.5.6 договору від 01.07.2015 №1506000176/Н032, так як відповідач є гарантованим постачальником природного газу.

При цьому, судом застосовано строки позовної давності до позовних вимог про стягнення суми пені, нарахованої на суму боргу за порушення відповідачем зобов`язань, що виникли за період з січня 2017 року по грудень 2017 року, а суму пені, що підлягає стягненню за рішенням суду - зменшено на 50%.

Крім того, при частковому задоволенні вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з визначення періодів нарахування із застосуванням ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2018 скасовано в частині стягнення розміру пені в сумі 585 623,46 грн, 3% річних в сумі 124 962,99 грн, інфляційних втрат в сумі 382 429,69 грн.

Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

Викладено п.2 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2018 в наступній редакції: "Стягнути з ТОВ "Кременчукгаз-Постачання" на користь АТ "Укртрансгаз" розмір пені у сумі 665 454,02 грн, розмір 3% річних у сумі 339 160,26 грн, розмір інфляційних втрат у сумі 936 396,50 грн, судові витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 39 096,96 грн".

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2018 залишено без змін.

Обґрунтовуючи постанову, суд апеляційної інстанції врахував, що частина боргу за транспортування природного газу сплачена відповідачем з використанням бюджетних коштів у вигляді субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій та компенсацій населенню, а частина - шляхом підписання спільних протокольних рішень, та здійснив нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість, погашену відповідачем власними коштами з порушенням строків оплати.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%, виходячи з матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану та ступеня вини відповідача у виникненні спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони встановили і погодили інший порядок розрахунків і строк їх проведення, ніж закріплено у договорі від 01.07.2015 №1506000176/Н032.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у квітні 2019 року АТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просило скасувати судові рішення в частині незадоволених позовних вимог про стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-Постачання" 2 023 128,15 грн пені, 126 841,25 грн 3% річних та 382 429,69 грн інфляційних втрат; прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" задовольнити повністю.

Касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" обґрунтовує тим, що сторони не погоджували внесення змін до договору від 01.07.2015 №1506000176/Н032 в частині визначення нового строку оплати за надані позивачем послуги, а зарахування коштів за рахунок субвенцій не відрізняється від зарахування коштів безпосередньо з рахунків відповідача або з рахунків зі спеціальним призначенням. Крім того, позивач не погодився з висновками судів про зменшення розміру пені на 50%.

У відзиві ТОВ "Кременчукгаз-Постачання" заперечило доводи касаційної скарги позивача, просило залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

При цьому, відповідач у відзиві на касаційну скаргу погодився з висновками, викладеними у постанові Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Укртрансгаз", як суб`єкт природної монополії, на загальнодержавному рівні надає послуги з транспортування природного газу за регульованими державою тарифами.

ТОВ "Кременчукгаз-Постачання" є господарським товариством, єдиним видом діяльності якого є постачання природного газу для всіх видів споживачів (населення, бюджетні організації, лікувальні заклади, заклади освіти, державні органи та установи, релігійні організації, промислові споживачі).

01.07.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" та ТОВ "Кременчукгаз-Постачання" укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000178/Н032, відповідно до п. 1.1 якого позивач (газотранспортне підприємство) зобов`язується надати відповідачеві (замовнику) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.5 договору від 01.07.2015 №1506000176/Н032 сторони погодили, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях замовник повинен обов`язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Згідно п.5.6 договору від 01.07.2015 №1506000176/Н032, у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування природного газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Позивач та відповідач у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.

У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3 договору від 01.07.2015 №1506000176/Н032).

У відповідності до п.11.1 договору від 01.07.2015 №1506000176/Н032 договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів припинення дії договору чи його розірвання матеріали справи не містять.

На виконання умов договору позивач з травня 2016 року по грудень 2017 року надав відповідачеві послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 80 705 481,76 грн, і відповідач за надані послуги розрахувався в повному обсязі, що також встановлено судами.

Предметом розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням відповідачем оплати поставленого природного газу згідно п.5.5 договору від 01.07.2015 №1506000176/Н032 за період з 01.05.2016 по 31.12.2017 включно (далі - спірний період).

З огляду на положення ч.5 ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705, а також наявність у відповідача ліцензії серії АЕ №2299046, видану у встановленому порядку, на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ для потреб побутових споживачів на території ліцензійної діяльності терміном до 30.06.2020, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що на момент укладення договору з позивачем відповідач мав статус гарантованого постачальника природного газу для потреб побутових споживачів, а отже проведення розрахунків між сторонами мають проводитись відповідно до умов п.5.6 договору від 01.07.2015 №1506000176/Н032.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 193 ГК України зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 953 ЦК України врегульовано, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Кременчукгаз-Постачання» у спірний період і до цього часу має статус постачальника природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів на території ліцензійної діяльності.

Внаслідок покладення спеціальних обов`язків відповідно до ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» у період нарахування позивачем заборгованості за договором транспортування природного газу відповідач зобов`язаний був дотримуватися спеціального Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, відповідно до п.2 якого споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами (далі - Постанова КМУ №792).

У період з 01.05.2016 по 01.04.2017, який входить у спірний період, перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання здійснювалося уповноваженою банківською установою на підставі нормативу перерахування коштів, який щомісячно затверджувався НКРЕКП для кожного з газопостачальних підприємств перед початком відповідного розрахункового календарного місяця.

Згідно із п.6 Постанови КМУ №792 кошти перераховувалися з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на: поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців; поточний рахунок оператора газотранспортної системи; поточний рахунок оператора газорозподільної системи; поточні рахунки газопостачальних підприємств.

Розрахунок нормативу перерахування коштів здійснювався газопостачальним підприємством відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2516. Подання розрахунків нормативів в НКРЕКП відбувалося до 05 числа попереднього перед розрахунковим місяцем. НКРЕКП зобов`язана не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи, довести їх до відома уповноваженого банку.

01.04.2017 втратила чинність ч. 6 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», якою визначено, що розрахунки споживачів природного газу здійснюються із використанням поточних рахунків із спеціальним режимом використання, отже НКРЕКП втратила повноваження по встановленню нормативів перерахування коштів.

Таким чином, у квітні 2017 року відбулася тривала перерва в надходженні коштів з розподільчого рахунку ТОВ «Кременчукгаз-Постачання» на рахунки позивача - у період з 04.04.2017 по 28.04.2017 кошти не надходили.

Кошти на розподільчому рахунку відповідача були розблоковані внаслідок набрання чинності 28.04.2017 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №296, якою було змінено формат встановлення нормативів перерахування коштів.

Крім розрахунків з позивачем шляхом перерахування коштів з розподільчих рахунків із спеціальним режимом використання в обсягах, встановленими відповідними щомісячними нормативами перерахування коштів, розрахунки у спірний період здійснювалися також, шляхом підписання спільних протокольних рішень та перерахування коштів з казначейського рахунку відповідача на казначейський рахунок позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Постанова КМУ №20, Постанова КМУ №256).

На виконання вимог Постанови №20 та Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, за участю позивача та відповідача протягом 2016-2017 років укладались спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодились, що залишок оплати за послуги з транспортування газу за договором від 01.07.2015 №1506000176/Н032 підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення, а день проведення таких розрахунків був одночасно і днем погашення заборгованості за транспортований позивачем природний газ у відповідному місяці.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтовані висновки, що сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків. У даному випадку, сторони спору по суті погодили зміну порядку і строку проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за договором від 01.07.2015 №1506000176/Н032.

Наведене узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 31.05.2019 у справі №924/296/18.

Під час дії договору було передбачено порядок розрахунків за спільними протокольними рішеннями, але в зв`язку з затримкою фінансування порушились строки, передбачені п.п.5-8 Постанови КМУ №256 (в редакції до 01.01.2018), перерахування субвенцій на пільги та субсидії не проводились або проводились в недостатньому обсязі.

08.11.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №951, на підставі якої з 01.01.2018 втратила чинність Постанова КМУ №20, та внесено зміни до Постанови КМУ від 04.03.2002 №256.

З 01.01.2018 припинено розрахунки з використанням спільних протокольних рішень, що укладалися відповідно до Постанови КМУ №20, а в подальшому розрахунки здійснювалися у відповідності до п.8.1 Постанови №256.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано, що частина розрахунків здійснювалась відповідачем із призначенням платежу "згідно постанови Кабінету Міністрів України №20 та спільними протокольними рішеннями", а частина - "згідно договору на транспортування природного газу №1506000176/Н032 та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256", тобто, за рахунок коштів, що виділялись у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з постачання природного газу.

Врахувавши зазначені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати за надані послуги з транспортування природного газу має бути здійснено на суму боргу, яку відповідач сплатив власними коштами, з порушенням строків оплати, поза межами дії Постанов КМУ №20 та №256.

З урахуванням наведеного, на підставі п.7.3 договору від 01.07.2015 №1506000176/Н032 та ст.625 ЦК України, суд апеляційної інстанції, здійснивши власний перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, дійшов обґрунтованого висновку, що до стягнення підлягають 665 454,02 грн пені, 339 160,26 грн 3% річних та 936 396,50 грн інфляційних втрат.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував таке.

В силу приписів ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Виходячи із матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору, враховуючи, що основний борг за спірний період відповідачем погашено, остання частина якого сплачена відповідачем у добровільному порядку, а заборгованість виникла лише у певний період через відсутність обігових коштів та недоотримання коштів від споживачів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про існування підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, на 50% та стягнув пеню у розмірі 665 454,02 грн.

Посилання в касаційній скарзі, що суди попередніх інстанцій не врахували майновий стан АТ "Укртрансгаз" при вирішенні питання про зменшення розміру пені на 50%, з огляду на копію звіту про фінансові результати діяльності за 9 місяців 2018 року, що за твердженням скаржника є загальнодоступною інформацією на офіційному сайті АТ "Укртрансгаз", колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на те, що відповідно до ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на судову практику Вищого господарського суду України у справах №906/10/16, №910/17962/15, №10/17078/13, №910/17608/13, не береться до уваги, оскільки відповідно до діючого ГПК України правові позиції, викладені в наведених постановах, відповідно до процесуального закону не є обов`язковими при розгляді справ господарськими судами, а крім того, правове регулювання у наведених справах відрізняється від справи, яка розглядається, а висновки судів залежать від встановлених обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені ст.300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржене судове рішення постановлено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому правових підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №917/941/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий